Допомагаймо чоловікам зростати духовно

«Відтепер ти будеш ловити людей» (ЛУКИ 5:10).

1, 2. а) Як чоловіки відгукувалися на проповідування Ісуса? б) Що ми розглянемо в цій статті?

ПІД час проповідницької кампанії в Галілеї Ісус з учнями сів у човен, щоб відплисти до відлюдного місця. Але натовп пішов слідом за ними. Серед тих, хто прийшов до Ісуса того дня, було «п’ять тисяч чоловіків, окрім жінок і малих дітей» (Матв. 14:21). Іншого разу навколо Ісуса зібрався натовп людей, які хотіли зцілитись і почути його навчання. У тому натовпі налічувалося «чотири тисячі чоловіків, крім жінок і малих дітей» (Матв. 15:38). Очевидно, серед людей, які приходили до Ісуса і цікавилися його вченнями, було чимало чоловіків. По суті, він очікував, що на його слова відгукнеться ще багато чоловіків. Адже після того, як учні завдяки чуду Ісуса зловили безліч риби, він сказав Симону: «Відтепер ти будеш ловити людей» (Луки 5:10). Ісусовим учням слід було закинути сіті в море людства і сподіватися, що серед їхнього «улову» буде чимало чоловіків.

² Сьогодні чоловіки також цікавляться біблійною звісткою, яку ми проповідуємо, і відгукуються на неї (Матв. 5:3). Однак нерідко вони вагаються робити духовний поступ. Як їм допомагати? Хоча Ісус не започаткував спеціального служіння з пошуку чоловіків, він, безперечно, звертав увагу на питання, які цікавили чоловіків у той час. Зважаючи на його приклад, проаналізуймо, як допомагати чоловікам долати поширені тривоги, пов’язані із 1) здобуттям засобів для існування, 2) страхом підпасти під загальний осуд і 3) почуттям невпевненості.

Здобуття засобів для існування

3, 4. а) Чим переймається багато чоловіків? б) Чому деякі чоловіки віддають перевагу здобуттю засобів для існування, а не духовним справам?

³ «Учителю, я піду за тобою, хоч би куди ти пішов»,— промовив до Ісуса книжник. Але коли Ісус сказав йому, що «Син... людський не має де голови прихилити», книжник передумав. Непевність того, як харчуватися і де жити, мабуть, не влаштовувала книжника, оскільки ніщо не вказує на те, що він став послідовником Христа (Матв. 8:19, 20).

⁴ Нерідко чоловіки віддають перевагу матеріальній стабільності, а не духовним справам. Для багатьох з них на першому місці в житті стоїть вища освіта і добре оплачувана робота. На їхню думку, заробляти гроші є нагальнішою і практичнішою справою, ніж вивчати Святе Письмо та розвивати близькі стосунки з Богом. Біблійні вчення, можливо, подобаються їм, але «тривоги цієї системи» і «багатство, яке може ввести в оману» заглушують будь-який виявлений ними інтерес (Марка 4:18, 19). Розгляньмо, як Ісус допомагав учням змінити пріоритети.

5, 6. Що допомогло Андрієві, Петрові, Якову та Івану змінити свої пріоритети стосовно проповідування і здобуття засобів для існування?

⁵ Андрій і його брат Симон Петро займалися разом рибальством. Іван, його брат Яків та їхній батько, Зеведей, теж були рибалками. Справи в цих чоловіків йшли так добре, що вони потребували найманих працівників (Марка 1:16—20). Коли Андрій та Іван спершу дізналися від Івана Хрестителя про Ісуса, вони були переконані, що знайшли Месію. Андрій поділився цією новиною зі своїм братом, Симоном Петром, а Іван, ймовірно,— з рідним братом, Яковом (Ів. 1:29, 35—41). У наступні місяці всі четверо були з Ісусом, коли він проповідував у Галілеї, Юдеї і Самарії. Потім четверо учнів повернулися до рибальства. Вони цікавилися духовним, але служіння для них не було найважливішою справою.

⁶ Через деякий час Ісус запросив Петра та Андрія піти за ним і стати «ловцями людей». Як вони зреагували на його запрошення? «Ці чоловіки зараз же покинули сіті й пішли за ним». Те саме зробили Яків та Іван — «вони відразу покинули човен та свого батька й пішли за Ісусом» (Матв. 4:18—22). Що допомогло цим чоловікам розпочати повночасне служіння? Чи це було спонтанне рішення, прийняте під впливом емоцій? Аж ніяк! Кілька місяців до того ці чоловіки слухали Ісуса, бачили його чуда, ревність до праведності і дивовижний відгук людей на проповідування. Завдяки цьому зросла їхня віра в Єгову і довір’я до нього.

7. Як допомагати зацікавленим зміцняти довір’я до Єгови в тому, що він дбатиме про свій народ?

⁷ Як нам брати приклад з Ісуса, допомагаючи зацікавленим поглиблювати довір’я до Єгови? (Прип. 3:5, 6). Велику роль у цьому відіграє те, як ми навчаємо. Під час навчання ми можемо наголошувати на Божій обіцянці рясно нас благословляти, якщо ми ставимо справи Царства на перше місце. (Прочитайте Малахії 3:10; Матвія 6:33). Хоча ми використовуємо різні біблійні вірші, щоб підкреслити, як Єгова дбає про свій народ, не треба забувати і про наш власний приклад. Якщо ми розповідаємо випадки зі свого життя, то відчутно допоможемо тим, з ким вивчаємо Біблію, розвинути довіру до Єгови. Крім того, ми можемо ділитися з ними підбадьорливими випадками, про які ми читаємо в наших публікаціяхa.

8. а) Чому зацікавленому важливо «скуштувати й побачити, який добрий Господь»? б) Як допомагати людині відчути доброту Єгови?

⁸ Щоб розвинути міцну віру, не достатньо лише читати чи слухати, як інші отримують благословення Єгови. Зацікавленому теж необхідно особисто відчути доброту Єгови. Псалмоспівець написав: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе» (Пс. 34:9). Як нам допомогти тому, з ким ми вивчаємо Біблію, побачити, що Єгова добрий? Скажімо, людина, якій нелегко зводити кінці з кінцями, намагається побороти шкідливу звичку, як-от куріння, пристрасть до азартних ігор або надмірне пиття (Прип. 23:20, 21; 2 Кор. 7:1; 1 Тим. 6:10). Якщо ми вчимо людину молитися до Бога про допомогу, щоб подолати погану звичку, це, безсумнівно, допоможе їй відчути доброту Єгови. Також подумаймо, які благословення принесе те, що ми будемо заохочувати зацікавленого віддавати перевагу духовному — виділяти щотижня час на вивчення Біблії, готуватись до зібрань і відвідувати їх. Коли він сам бачитиме, як Єгова благословляє його зусилля, його віра поглибиться.

Страх підпасти під загальний осуд

9, 10. а) Чому Никодим і Йосип з Ариматеї тримали в таємниці свій інтерес до Ісусових вчень? б) Через що деякі чоловіки сьогодні вагаються йти за Христом?

⁹ Через тиск оточення деякі чоловіки вагаються віддано йти за Христом. Никодим і Йосип з Ариматеї тримали в таємниці свій інтерес до Ісусових вчень, оскільки боялися того, як зреагують інші юдеї, коли дізнаються про це (Ів. 3:1, 2; 19:38). І такий страх не був безпідставним. Релігійні провідники зрештою настільки зненавиділи Ісуса, що виганяли з синагоги кожного, хто виявляв у нього віру (Ів. 9:22).

¹⁰ Нині в деяких куточках світу чоловіків, які починають глибоко цікавитися Богом, Біблією чи релігією, можуть цькувати їхні співробітники, друзі або родичі. В інших країнах навіть небезпечно говорити про те, що хтось міняє релігію. Тиск оточення особливо важко знести тоді, коли чоловік є військовослужбовцем чи бере активну участь у політичному або суспільному житті. Наприклад, один чоловік з Німеччини визнав: «Ви, Свідки, говорите правду з Біблії. Але якби я став Свідком сьогодні, завтра кожен знав би про це. Що подумали б про мене на роботі, по сусідству та в клубі, до якого належу я та моя сім’я? Я не зніс би цього».

11. Як Ісус допомагав учням долати страх перед людиною?

¹¹ Жоден з Ісусових апостолів не був боягузом, але всі вони боролися зі страхом перед людиною (Марка 14:50, 66—72). Як Ісус допоміг їм рости духовно попри сильний тиск оточення? Він докладав зусиль, щоб підготувати своїх учнів до протидії, з якою вони мали зіткнутися. «Щасливі ви, коли через Сина людського інші вас ненавидять, виганяють, ганьблять та безчестять ваше ім’я»,— казав Ісус (Луки 6:22). Він перестерігав своїх послідовників, що їх ганьбитимуть і що «через Сина людського» вони зазнаватимуть осуду. Водночас Ісус запевняв учнів, що Бог підтримуватиме їх, поки вони будуть покладатися на його допомогу і силу (Луки 12:4—12). До того ж Ісус радив новим особам вільно спілкуватися з його учнями і ставати їхніми друзями (Марка 10:29, 30).

12. Як нам допомагати зацікавленим долати страх перед людиною?

¹² Нам теж необхідно допомагати зацікавленим долати страх перед людиною. З трудністю зазвичай легше боротися, коли ми про неї знаємо (Ів. 15:19). Приміром, можна допомогти зацікавленому підготувати прості логічні відповіді з Біблії на запитання чи заперечення його співробітників та інших людей. Крім того що ми особисто заприязнилися з людиною, яку навчаємо правди, нам варто знайомити її з членами збору, особливо з тими, з ким у неї, здається, є щось спільне. А головне, ми повинні вчити людину регулярно і щиро молитися. Це допоможе їй наближатися до Єгови, шукати в нього сховку і покладатися на нього як на свою Твердиню. (Прочитайте Псалом 94:21—23; Якова 4:8).

Почуття невпевненості

13. Як почуття невпевненості може стримувати декого від участі в духовній діяльності?

¹³ Певні чоловіки вагаються брати участь у духовній діяльності через те, що вони не дуже вміло читають, не можуть вільно висловлюватися або просто соромляться. Деякі чоловіки почуваються ніяково, коли їм доводиться говорити про свої погляди чи почуття прилюдно. Думка про вивчення, коментар на християнських зібраннях або проповідування може їх лякати. Ось що розповідає один брат: «Коли я був зовсім юним, то часто швидко підходив до дверей, робив вигляд, що дзвоню, а потім тихенько відходив, надіючись, що ніхто не почує і не побачить мене... Мені завжди було погано від самої думки про служіння від дому до дому».

14. Чому Ісусові учні не змогли зцілити одержимого демоном хлопця?

¹⁴ Ісусові учні, мабуть, почувалися невпевненими, коли не змогли зцілити одержимого демоном хлопця. Його батько підійшов до Ісуса і сказав: «[Мій син] епілептик і дуже мучиться. Він часто падає то в вогонь, то в воду. Я привів його до твоїх учнів, але вони не змогли його зцілити». Ісус вигнав демона, і хлопець одужав. Пізніше учні звернулися до Ісуса з питанням: «Чому ми не змогли його вигнати?» Він відповів: «Тому що вам бракує віри. Правду кажу вам: якщо ви будете мати віру хоча б з гірчичне зернятко, то скажете цій горі: “Пересунься звідси он туди” — і вона пересунеться, і нічого не буде для вас неможливого» (Матв. 17:14—20). Щоб долати подібні до гір перешкоди, необхідно вірити в Єгову. А що трапиться, якщо людина перестане покладатись на Єгову і почне зосереджуватися на власних здібностях? Вона зазнає невдачі і через це почуватиметься невпевнено.

15, 16. Що нам робити, аби допомагати зацікавленим долати почуття невпевненості?

¹⁵ Хороший спосіб допомогти людині побороти почуття невпевненості — заохочувати її зосереджуватися на Єгові, а не на собі. Петро писав: «Упокоріться під могутню руку Бога, щоб він у свій час вас звеличив, і всі свої тривоги покладіть на нього» (1 Пет. 5:6, 7). Для цього необхідно допомагати зацікавленому розвивати духовність. Духовно спрагла людина глибоко дорожить духовними цінностями. Вона любить Боже Слово і виявляє у своєму житті «плід духу» (Гал. 5:22, 23). Така людина має звичку молитися (Фил. 4:6, 7). До того ж вона сподівається, що Бог дасть їй необхідну сміливість та силу, аби справлятися з будь-якою ситуацією і успішно виконувати будь-яке завдання. (Прочитайте 2 Тимофія 1:7, 8).

¹⁶ Дехто, з ким ми вивчаємо Біблію, іноді потребує також практичної допомоги в читанні, у веденні розмови чи поліпшенні ораторських здібностей. Інші можуть почуватися недостойними служити Богові, оскільки робили погані вчинки до того, як почали пізнавати Єгову. Хоч би як там було, дуже важливо, щоб ми терпеливо і сердечно їх підтримували. «Лікар потрібний не здоровим,— казав Ісус,— а хворим» (Матв. 9:12).

«Ловімо» ще більше чоловіків

17, 18. а) Як нам проповідувати більшій кількості чоловіків? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁷ Ми хочемо, аби ще багато чоловіків відгукнулося на життєдайну звістку, яка міститься лише в Біблії (2 Тим. 3:16, 17). Як нам проповідувати більшій кількості чоловіків? Для цього варто присвячувати більше часу служінню ввечері, після обіду у вихідні чи в період свят, коли чоловіки зазвичай вдома. Якщо можливо, було б добре попросити покликати господаря дому, щоб поговорити з ним. Стараймось проповідувати чоловікам у себе на роботі і невіруючим чоловікам наших сестер.

¹⁸ Якщо ми свідчимо кожному, кого зустрічаємо, то можемо бути впевненими, що люди з вдячним серцем відгукнуться на добру новину. Тому з терпеливістю допомагаймо всім, хто щиро цікавиться правдою. А як нам помагати охрещеним братам в зборі прагнути обов’язків у Божій організації і відповідати певним вимогам? Наступна стаття розкриє відповідь на це запитання.

[Примітка]

Допомагаймо іншим прагнути обов’язків

«Учень, котрий навчений досконало, стане таким, як його вчитель» (ЛУКИ 6:40).

1. Як Ісус під час земного служіння заклав основу унікального збору?

АПОСТОЛ ІВАН у кінці свого Євангелія написав: «Крім того, Ісус робив ще багато чого іншого, і якби все детально описати, то, думаю, весь світ не вмістив би написаних сувоїв» (Ів. 21:25). Під час свого короткого, але активного служіння Ісус виконував багато важливих справ, у тому числі шукав, навчав і готував чоловіків брати провід, коли його не буде на землі. Перед тим як повернутись у 33 році н. е. в небо, він вже заклав основу унікального збору, який швидко зростав (Дії 2:41, 42; 4:4; 6:7).

2, 3. а) Чому так важливо, щоб охрещені чоловіки прагнули обов’язків? б) Що ми розглянемо в цій статті?

² Сьогодні по цілому світі в більш ніж 100 000 зборів служить понад сім мільйонів вісників Царства. З огляду на це й далі існує потреба в чоловіках, які брали б провід у духовних справах. Особливо бракує християнських старійшин. Кожен, хто прагне таких обов’язків, заслуговує похвали, бо «бажає він доброї справи» (1 Тим. 3:1).

³ Однак чоловіки не можуть автоматично відповідати вимогам, щоб мати обов’язки в зборі. Ні освіта, ні життєвий досвід не відіграють основної ролі в підготовці до цієї праці. Щоб належно виконувати таке служіння, передусім потрібна духовність. Духовні риси значно важливіші, ніж здібності чи досягнення. Як допомагати братам відповідати необхідним вимогам? «Учень, котрий навчений досконало, стане таким, як його вчитель»,— сказав Ісус (Луки 6:40). У цій статті ми розглянемо, як Ісус Христос, Майстерний Учитель, допомагав своїм учням прагнути більших обов’язків, і чого ми можемо навчитись від нього.

«Я ж назвав вас друзями»

4. Як Ісус показав, що є справжнім другом для своїх учнів?

⁴ Ісус ставився до своїх учнів як до друзів і не вважав їх нижчими від себе. Він проводив з ними час, довіряв їм і «відкрив [їм] усе, що чув від Батька». (Прочитайте Івана 15:15). Уявіть собі, наскільки схвильованими вони були, коли Ісус відповів на їхнє запитання: «Коли це станеться і за якою ознакою можна буде побачити час твоєї присутності та закінчення цієї системи?» (Матв. 24:3, 4). До того ж він ділився зі своїми послідовниками власними думками і почуттями. Приміром, у ніч перед зрадою Ісус взяв Петра, Якова та Івана в Гефсиманський сад, де він палко молився про те, що тривожило його серце. Хоча три апостоли, можливо, не чули Ісусової молитви, вони, скоріш за все, розуміли серйозність події (Марка 14:33—38). Подумайте також, як на цих апостолів, мабуть, вплинуло преображення, що відбулося раніше (Марка 9:2—8; 2 Пет. 1:16—18). Близька дружба, яку Ісус зав’язав зі своїми учнями, була для них наче якір і допомагала їм пізніше виконувати важливі завдання.

5. Як старійшини з готовністю допомагають іншим?

⁵ Подібно до Ісуса, християнські старійшини в наші дні ставляться по-дружньому до інших і допомагають їм. Вони розвивають сердечні тісні стосунки з одновірцями, виділяючи час, щоб особисто цікавитися ними. Старійшини розуміють, наскільки важливо зберігати конфіденційність, водночас вони не створюють зайвих таємниць. Старійшини довіряють братам і діляться з ними біблійними істинами, про які довідуються самі. Вони ніколи не ставляться до служителів збору, як до нижчих від себе, навіть якщо ті молодші від них. Натомість старійшини вважають їх духовними чоловіками, котрі можуть виконувати цінне служіння на благо збору.

«Я дав вам приклад»

6, 7. Розкажіть, який приклад Ісус подав своїм учням і як це вплинуло на них.

⁶ Ісусові учні цінували духовне, але їхнє походження і культура іноді впливали на їхнє мислення (Матв. 19:9, 10; Луки 9:46—48; Ів. 4:27). Проте Ісус не картав їх і не погрожував їм. Він не обтяжував учнів нерозсудливими вимогами і не просив їх робити того, чого сам не робив. Ісус навчав учнів власним прикладом. (Прочитайте Івана 13:15).

⁷ Який приклад Ісус залишив своїм учням? (1 Пет. 2:21). Він вів просте життя і міг без відволікань служити іншим (Луки 9:58). Ісус був скромним і, навчаючи людей, завжди посилався на Писання (Ів. 5:19; 17:14, 17). Він виявляв доброту і до нього тягнулися люди. Рушійною силою його вчинків була любов (Матв. 19:13—15; Ів. 15:12). Приклад Ісуса позитивно впливав на апостолів. Скажімо, Яків не боявся смерті, а віддано служив Богові, поки його не стратили (Дії 12:1, 2). Іван вірно йшов Ісусовими слідами понад 60 років (Об’яв. 1:1, 2, 9).

8. Який приклад подають старійшини молодшим чоловікам та іншим одновірцям?

⁸ Саможертовні, смиренні та сердечні старійшини є добрим прикладом для молодших чоловіків (1 Пет. 5:2, 3). Крім того, старійшини, які подають приклад у вірі, навчанні, християнському житті та служінні, радіють, коли інші наслідують їхню віру (Євр. 13:7).

Посилаючи учнів проповідувати, Ісус дав їм вказівки

9. Звідки ми знаємо, що Ісус вчив своїх учнів звіщати добру новину?

⁹ Провівши приблизно два роки в ревному служінні, Ісус послав проповідувати своїх 12 апостолів, і так праця проповідування набула більшого розмаху. Але перед тим Ісус дав їм вказівки (Матв. 10:5—14). Перш ніж чудом нагодувати величезний натовп, Ісус розповів своїм учням, як зорганізувати людей і роздати їжу (Луки 9:12—17). Отож Ісус навчав учнів, даючи їм чіткі і конкретні вказівки. Завдяки такому навчанню, а також могутньому впливові святого духу апостоли пізніше могли організувати масштабну працю проповідування, яка почалася в 33 році н. е.

10, 11. Як поступово навчати нових осіб?

¹⁰ У наші дні чоловік починає здобувати знання духовних істин, погодившись вивчати Біблію. Можливо, йому необхідно допомогти навчитися вміло читати. Під час біблійних вивчень ми і далі допомагаємо чоловікові робити духовний поступ. Коли чоловік почне регулярно приходити на християнські зібрання, це допоможе йому зростати духовно і зрештою стати неохрещеним вісником, записатися в Школу теократичного служіння тощо. Після хрещення він буде отримувати ще й інше навчання, скажімо, як утримувати Зал Царства. З часом брату допоможуть побачити, що слід робити, аби відповідати вимогам для служителя збору.

¹¹ Коли старійшина дає охрещеному братові завдання, він охоче пояснює, як прийнято виконувати його і дає необхідні вказівки. Брат, якого навчають, повинен розуміти, чого від нього очікують. Якщо йому важко виконувати доручене завдання, сердечний старійшина не робитиме поспішних висновків, що той не відповідає вимогам. Натомість старійшина лагідно пояснить, над чим братові треба працювати і як це робити. Старійшинам приємно, коли чоловіки позитивно відгукуються на такі зусилля і згодом самі отримують радість від того, що служать іншим (Дії 20:35).

«Мудрий послухає ради»

12. Завдяки чому Ісусові поради були ефективні?

¹² Ісус навчав своїх учнів, даючи поради відповідно до їхніх потреб. Наприклад, він докорив Якову та Івану, які хотіли, щоб вогонь з неба винищив самарян, котрі не прийняли його (Луки 9:52—55). Якось мати Якова та Івана підійшла до Ісуса і попросила для своїх синів видатного місця в Царстві. У відповідь Ісус прямо сказав цим братам: «Хто сидітиме праворуч чи ліворуч — це залежить не від мене. Таку можливість отримують ті, для кого це приготував мій Батько» (Матв. 20:20—23). Ісус завжди давав чіткі практичні поради, які ґрунтувалися на Божих принципах. Він вчив своїх учнів роздумувати над такими принципами (Матв. 17:24—27). До того ж Ісус усвідомлював, що його послідовники мають обмеження, і не чекав від них досконалості. Давати поради його спонукувала справжня любов (Ів. 13:1).

13, 14. а) Хто потребує поради? б) Які поради старійшина може дати тому, хто не робить духовного поступу?

¹³ Кожному чоловікові, який прагне обов’язків у християнському зборі, час від часу необхідна порада чи біблійне нагадування. «Мудрий послухає ради»,— сказано в Приповістей 12:15. Ось що розповідає один молодий брат: «Найважче мені було боротися з власною недосконалістю. Але старійшина порадив мені надто не зосереджуватися на цьому».

¹⁴ Якщо старійшини бачать, що поведінка брата сповільнює його духовний поступ, вони намагаються виправити його в дусі лагідності (Гал. 6:1). Іноді порада потрібна для того, щоб допомогти братові змінити певні риси. Приміром, брат трохи поблажливо ставиться до себе. Чому б старійшині не показати йому, що Ісус був ревним проповідником Царства і доручив своїм послідовникам працю навчання? (Матв. 28:19, 20; Луки 8:1). Якщо брат, здається, є честолюбним, старійшина може пояснити, як Ісус допомагав своїм учням побачити, чому небезпечно шукати слави (Луки 22:24—27). А що, коли брату важко пробачати інших? Тоді варто навести приклад про раба, який відмовився скасувати невеликий борг, хоча йому було прощено значно більший (Матв. 18:21—35). Коли необхідно дати пораду, старійшинам було б добре не зволікати, а робити це якнайшвидше. (Прочитайте Приповістей 27:9).

«Вправляйся в цьому»

15. Як сім’я може допомагати брату служити іншим?

¹⁵ Старійшини беруть провід у навчанні чоловіків, щоб ті виконували обов’язки у зборі. Але інші теж можуть вносити свою лепту. Наприклад, великою допомогою для брата будуть його рідні. І якщо брат вже служить старійшиною, то підтримка люблячої дружини та неегоїстичних дітей стане йому в пригоді. Щоб чоловік успішно виконував доручені йому обов’язки, сім’ї необхідно розуміти, що він мусить присвячувати час зборові. Охочий і саможертовний дух сім’ї сприяє радості чоловіка та викликає велику вдячність в інших (Прип. 15:20; 31:10, 23).

16. а) Хто найперше має показати, що хоче служити іншим? б) Як чоловік може прагнути обов’язків у зборі?

¹⁶ Хоча інші можуть допомагати чоловікові та підтримувати його, найперше він сам має показати, що хоче служити одновірцям. (Прочитайте Галатів 6:5). Звісно, щоб допомагати іншим і брати повну участь у служінні, брат не мусить бути служителем збору чи старійшиною. А втім, прагнути обов’язків у зборі означає докладати зусиль, щоб відповідати вимогам, викладеним у Святому Письмі (1 Тим. 3:1—13; Тита 1:5—9; 1 Пет. 5:1—3). Тому, якщо чоловік бажає бути служителем збору або старійшиною, йому слід звернути увагу на те, в чому необхідно поліпшитись духовно. Для цього треба регулярно читати Біблію, ретельно проводити особисте вивчення, серйозно роздумувати, щиросердо молитися і брати активну участь у християнському служінні. Тоді він застосовуватиме Павлову пораду, дану Тимофієві: «Постав собі за мету бути відданим Богу і вправляйся в цьому» (1 Тим. 4:7).

17, 18. Що може робити охрещений брат, який через страх чи почуття невпевненості або через брак спонук не прагне обов’язків?

¹⁷ А як бути, коли чоловік не прагне обов’язків через страх або почуття невпевненості? Йому варто поміркувати, скільки доброго Бог Єгова та Ісус Христос роблять для нас. Дійсно, Єгова «тягарі... щоденно нам носить» (Пс. 68:20). Тож наш небесний Батько може допомогти братові виконувати обов’язки в зборі. Брату, який не є служителем збору чи старійшиною, також корисно подумати про те, що існує велика потреба в зрілих чоловіках, котрі брали б на себе почесні обов’язки в Божій організації. Ці роздуми можуть спонукати брата боротися з негативними почуттями. Він може молитися про святий дух, пам’ятаючи, що плід духу включає такі риси, як мир і самовладання — риси, необхідні для того, щоб подолати страх чи почуття невпевненості (Луки 11:13; Гал. 5:22, 23). І можна не сумніватися, що Єгова поблагословить тих, хто прагне обов’язків з правильних спонук.

¹⁸ Що робити охрещеному братові, якщо він не відчуває спонук брати на себе більше обов’язків в організації? Апостол Павло написав: «Бог, прагнучи виконати свою добру волю, діє в вас, аби ви і бажання мали, і діяли» (Фил. 2:13). Бажання служити походить від Бога Єгови, і його дух може дати силу виконувати священне служіння (Фил. 4:13). Крім того, християнину варто молитися до Бога про допомогу поводитись правильно (Пс. 25:4, 5).

19. У чому нас запевняє те, що будуть підняті «сім пастирів та вісім князів»?

¹⁹ Єгова благословляє зусилля старійшин, які навчають інших. Благословення отримують і ті, хто відгукується на таке навчання і прагне обов’язків у зборі. Біблія запевняє нас, що серед Божого народу будуть підняті «сім пастирів та вісім князів» — необхідна кількість вмілих чоловіків,— щоб брати провід в організації Єгови (Мих. 5:4, Кул.). Яке ж це благословення, що так багато християнських чоловіків навчається і смиренно прагне почесних обов’язків, аби нести хвалу Єгові!