Чи людству справді потрібен Месія?

«ЧИНОВНИК ГОВОРИТЬ, ЩО СВІТОВІ ПОТРІБЕН МЕСІЯ»

Цей заголовок з’явився 1980 року в торонтському часописі «Файненшл пост» (Канада). Чиновником, який сказав це, був Ауреліо Печчеї, президент і засновник відомого науково-дослідного інституту під назвою «Римський клуб». Згідно з газетою «Пост», Печчеї вважає, що «привабливий лідер в галузі науки, політики або релігії був би єдиним засобом світового спасіння від соціальних та економічних переворотів, які загрожують знищенням цивілізації». А як думаєте ви? Чи цей світ справді в такому скрутному становищі, що людству потрібен Месія? Розгляньмо лише одну з проблем, з якими стикається цей світ — голод.

ДВОЄ великих, карих очей пильно дивляться на вас з газетної або журнальної фотографії. Це очі дитини, маленької дівчинки, якій немає ще й п’яти. Але ці очі не викликають у вас посмішки. У них немає дитячої жвавості, радісного здивування, щирого довір’я. Замість цього, вони сповнені збентеженого страждання, тупого болю, безнадійного голоду. Дитина голодує. Відчуття болю та голоду є тим, що постійно переслідує її.

Мабуть, як і багато інших, ви не любите зупинятися на таких фотографіях, тому швидко перегортаєте сторінку. Це не означає, що це не турбує вас, але ви розстроюєтеся, бо припускаєте, що вже запізно допомогти цій дівчинці. Худі кінцівки та роздутий живіт є ознаками того, що її тіло вже почало пожирати само себе. У той час, коли ви дивитесь на фотографію цієї дівчинки, вона вже, мабуть, померла. Гірше того: ви знаєте, що це далеко не окремий випадок.

Який же розмах цієї проблеми? Чи ви можете уявити 14 мільйонів таких дітей? Більшість з нас не може — просто цифра занадто велика, щоб уявити собі її. Тоді уявіть стадіон, який вміщає 40 000 людей. Тепер уявіть, що він повністю заповнений дітьми — ряд за рядом, ярус за ярусом, море облич. Це навіть тяжко зобразити. Проте, щоб нарахува ти 14 мільйонів, треба 350 таких, заповнених дітьми, стадіонів. Згідно з даними ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН), кожного року в країнах, що розвиваються, помирає від недоїдання та хвороб, виникненню яких легко запобігти, надзвичайно багато дітей віком до п’яти років. Це становить майже цілий стадіон дітей, які вмирають кожного дня! Додайте до цього числа голодних дорослих, і ви отримаєте у всесвітньому масштабі близько одного мільярда людей, які постійно недоїдають.

Чому так багато голодних?

Ця планета постійно виробляє більше їжі, ніж люди тепер споживають, і вона в стані виробляти ще більше. Проте щохвилини від недоїдання та хвороб помирає 26 дітей. Протягом цієї ж хвилини на військові цілі витрачається світом близько 2 000 000 доларів. Чи ви можете уявити, що могли б усі ці гроші або навіть частина їх зробити для цих 26 дітей?

Зрозуміло, що не можна оправдувати світовий голод простим браком їжі або відсутністю грошей. Проблема прихована набагато глибше. Саме це висловив аргентінський професор Хорхе Е. Хардоі: «У цілому світ хворіє хронічною неспроможністю наділення комфортом, силою, часом, засобами та знанням тих, хто більше потребує цього». Так, проблема полягає не в засобах людини, а в самій людині. Здається, що жадібність та егоїзм є провідними силами в людському суспільстві. Найбагатіша п’ята частина земного населення має майже у 60 разів більше товарів та послуг, ніж має найбідніша п’ята частина населення.

Правда, що декотрі щиро намагаються доставити голодним їжу, але більшість їхніх зусиль знівечені факторами, яких ці люди не в стані контролювати. Голод часто турбує країни, спустошені громадянською війною або повстанням, і тому нерідко, що війська противника перешкод жають товарам першої необхідності дійти до нужденних. Дві сторони бояться, що, коли дозволити їжі дійти до голодуючого цивільного населення на території ворога, нею буде годуватися також ворог. Самі уряди застосовують голод як політичну зброю.

Немає розв’язання?

На жаль, проблема голодування мільйонів, очевидно, не єдина криза, яка турбує сучасну людину. Нестримне знищення і псування середовища, постійна пошесть війни, яка поглинає мільйони людей, епідемія шаленої злочинності, яка породжує всюди страх і недовір’я, і моральний клімат, який постійно погіршується, і котрий, здається, є коренем усіх цих хвороб — усі ці глобальні кризи, так би мовити, беруться за руки і підтверджують ту саму незаперечну правду — людина не може успішно керувати сама собою.

Немає сумніву в тому, що власне через цей факт багато людей не вірять в розв’язання світових проблем. Інші відчувають себе так само, як Ауреліо Печчеї, італійський науковець, про якого згадано на початку. Якщо немає розв’язання, то вони роблять висновки, що воно повинно прийти від надзвичайного — можливо, навіть надлюдського — джерела. Таким чином, ідея месії дуже приваблива. Але чи реалістично покладати надію на месію? Чи, може, така надія є лише самообманом?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 2]

Cover photos: Top: U.S. Naval Observatory photo; Bottom: NASA photo

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

WHO photo by P. Almasy

[Відомості про ілюстрації, сторінка 4]

WHO photo by P. Almasy

U.S. Navy photo

Чи Месія є реальною надією?

Він назвав себе Мойсеєм. Проте історія не пам’ятає його справжнього імені. Він подорожував по острові Кріт у п’ятому столітті нашої ери, переконуючи тамтешніх євреїв у тому, що був месією, на якого вони чекали. Він сказав їм, що їхнє пригноблення, вигнання та полон незабаром закінчаться. Вони повірили. Нарешті прийшов день визволення, євреї пішли за «Мойсеєм» до мису, який виходив у Середземне море. Він сказав, що потрібно лише кинутися в море, і воно розступиться перед ними. Багато хто послухався, кинувшись у море, але воно не розступилося. Дуже багато людей потонуло; декого врятували моряки та рибалки. Проте ніхто не міг знайти Мойсея. Цей месія втік.

ЩО ОЗНАЧАЄ слово месія? Спливають на думку слова «спаситель», «визволитель» та «керівник». Багато людей вважає, що месія є особистістю, яка вселяє надію та благочестя у своїх послідовників, обіцяючи визволення від гноблення. Оскільки історія людства є в основному історією гноблення, не дивно, що протягом століть з’являлося багато таких месій. (Порівняйте Екклезіястова 8:9). Але подібно як самозваний Мойсей з Кріту, ці месії частіше приводили своїх послідовників до розчарування та нещастя, ніж до визволення.

«Це Цар Месія!» Ось як шановний рабин Аківа бен Йосиф вітав Симона Бар-Кохбу 132 року н. е. Бар-Кохба був впливовою особою, яка керувала могутньою армією. Ось нарешті, думало багато євреїв, є чоловік, який покінчить з їхнім гнітом з боку Римської світової імперії. Бар-Кохба був неспроможним зробити це, і сотні тисяч його земляків поплатилися своїм життям.

Тоді в XII столітті в Йємені з’явився інший єврейський месія. Коли каліф, тобто правитель, запитав про ознаку його месіанства, цей месія запропонував, щоб каліф стяв його і тоді його швидке воскресіння служитиме доказом. Каліф погодився на цей план, який став закінченням йєменського месії. У цьому ж столітті чоловік на ім’я Дейвід Елрой сказав євреям на Середньому Сході приготуватися йти за ним на крилах ангелів назад до Святої землі. Багато хто повірив у його месіанство. Євреї Багдада терпеливо чекали цього на своїх дахах, зовсім не звертаючи уваги на злодіїв, які розграбували їхнє майно.

Саббатай Цебі прийшов у XVII столітті зі Смірни. Він проголошував своє месіанство євреям по всій Європі. Також його слухали християни. Цебі запропонував своїм послідовникам визволення — очевидно, дозволяючи нестримано чинити гріх. Його найближчі послідовники влаштовували оргії, займалися нудизмом, чинили розпусту і кровозмішення, тоді карали себе биттям, качаючись голими в снігу і закопуючи себе голими у холодну землю. Коли Цебі подорожував до Туреччини, його схопили і наказали навернутися на іслам, інакше його спостигне смерть. Він вибрав життя. Було понищено багато відданих йому людей. Все ж таки протягом подальших двох століть декотрі люди все ще називали Цебі месією.

Загальновизнане християнство також вклало свою частку у створення месій. У XII столітті чоловік на ім’я Танкельм зібрав армію прихильників і почав панувати в місті Антверпен. Цей месія називав себе богом; навіть продавав своїм послідовникам для причащання воду, в якій він мився! Іншим «християнським» месією XVI століття в Німеччині був Томас Мюнцер. Він очолював повстання проти місцевої громадської влади, запевняючи своїх послідовників, що це війна Армагеддон. Він обіцяв, що ловитиме ворожі артилерійські ядра у свої рукави. Замість цього, його люди були винищені, а сам Мюнцер — стятий. Впродовж століть у загальновизнаному християнстві з’являлося багато таких месій.

Також інші релігії мають своїх месій. Іслам наголошує на Махді, що означає той, хто на справедливому шляху, який запровадить епоху справедливості. В індуїзмі декотрі твердили, що вони є реальним втіленням божеств, або уособленнями різних богів. І «Нова британська енциклопедія» згадує, що «навіть така немесіанська релігія, як буддизм, витворила серед груп «махаяна» вірування в те, що в майбутньому Будда Майтрейя зійде зі свого небесного житла і забере вірних у рай».

Месії XX століття

Власне у нашому столітті потреба в справжньому месії стає такою нагальною, як ніколи, тому не є дивним той факт, що багато хто претендує на це звання. У африканській державі Конго протягом 1920-их, 30-их і 40-их років приймали як месій Саймона Кімбанґу та його наступника Андре «Ісуса» Матсва. Вони повмирали, але їхні послідовники все ще очікували їхнього повернення і впровадження африканського тисячоліття.

Це століття також бачило зростання «культів карго» в Новій Гвінеї та Меланезії. Члени цих груп очікують прибуття корабля або літака, команда якого складається з подібних до месії білих чоловіків, які збагатять їх і запровадять у вік щастя, коли навіть воскреснуть мертві.

Індустріалізовані народи також мали своїх месій. Один із таких релігійних провідників, як, наприклад, Сун М’юнґ Мун, проголосився спадкоємцем Ісуса Христа і прагне очистити світ за допомогою об’єднаної сім’ї своїх поклонників. Протягом століть політичні провідники також намагалися набути месіанського статусу; Адольф Гітлер зі своїми високомовними твердженнями про Тисячолітній Рейх є найжахливішим прикладом цього.

Політичні філософи та організації теж відображають поняття месії. Наприклад, «Американська енциклопедія» зауважує, що марксистсько-ленінська політична теорія містить приховані натяки на месіанізм. І Організація Об’єднаних Націй, яку широко оголошували єдиною надією на всесвітній мир, здається, стала різновидом месіанського замінника в розумах багатьох людей.

Справжня надія?

Із цього короткого перегляду випливає, що історія месіанських рухів в основному є історією омани, розбитих надій та нездійснених мрій. Тому-то не дивно, що багато людей сьогодні цинічно ставляться до надії на месію.

Однак перед цілковитим відкиненням месіанської надії нам перш за все треба дізнатись про те, звідки вона походить. По суті, слово «месія» є біблійним. Єврейський відповідник — ма·шı́·ах, або «помазаний». У біблійні часи іноді призначали царів та священиків на їхню позицію через обряд помазання, під час якого виливали пахучу олію на голову. Отже, належним чином вислів ма·шı́·ах стосувався власне їх. Також були чоловіки, яких помазували, або призначали на особливу позицію, без будь-якого обряду помазання. Мойсей у Посланні до євреїв 11:24​-26 названий «Христом», або «помазаним», оскільки він був вибраний Божим пророком та представником.

Визначення месії словом «помазаний» відрізняє біблійних месій від фальшивих, про яких ми говорили. Біблійні месії не призначали самі себе і не вибиралися натовпом палких послідовників. Ні, їхнє призначення походило згори — від самого Бога Єгови.

Оскільки Біблія розповідає про багатьох месій, все ж таки вона ставить одного з них набагато вище від інших (Псалом 45:8). Цей Месія є головною фігурою біблійного пророцтва та ключем до сповнення найважливіших натхнених біблійних обіцянок. І цей Месія справді намагається розв’язати наші теперішні проблеми.

Спаситель людства

Біблійний Месія старається розв’язати проблеми людства, вказуючи на їхні корені. Коли наші перші батьки, Адам та Єва, збунтувалися проти Творця під впливом бунтівного духовного створіння, Сатани, вони, по суті, привласнили собі найвище право урядування. Вони хотіли самі вирішувати, що було правильним, а що ні. Наслідком цього був вихід з-під люблячого, охороняючого керівництва Єгови і спровадження людської сім’ї на шлях безладдя та страждання через самоправство, недосконалість та смерть (Римлян 5:12).

Яким же виявленням любові є той факт, що Єгова вибрав цей похмурий момент людської історії, щоб дати всьому людству проблиск надії. В оголошенні вироку людським бунтівникам Бог передрік, що їхні нащадки матимуть визволителя. Цей Спаситель, про якого згадано як про «насіння», прийде, щоб скасувати жахливі наслідки того, що вчинив Сатана в Едемі; Насіння зітре голову цього «змія», Сатани, коли цілковито знищить його (Буття 3:14, 15).

Євреї з давнини вважали це пророцтво месіанським. Декілька єврейських переповідань Святого Письма, якими звичайно користувалися в першому столітті, пояснювали, що це пророцтво сповниться «в день Царя Месії».

Тому не дивно, що від самого початку ця обіцянка прийдешнього Насіння, або Спасителя, глибоко хвилювала віруючих людей. Уявіть собі Авраамові почуття, коли Єгова сказав йому, що Насіння прийде через його власний родовід і що «всі народи землі» — не тільки його потомки — «благословляться» через це Насіння (Буття 22:17, 18, Хоменко).

Месія та уряд

Подальші пророцтва пов’язували цю надію з перспективою на успішний уряд. В Буття 49:10 Авраамів праправнук сказав: «Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель [Шіло, НС], що Йому буде послух народів». Зрозуміло, що цей Шіло був призначений правити — і він буде правити не лише євреями, але «народами». (Порівняйте Даниїла 7:13, 14). Стародавні євреї ототожнювали Шіло з Месією; по суті, декотрі з єврейських біблійних переповідань просто замінили слово «Шіло» на слово «Месія» або «цар Месія».

У той час як світло натхненого пророцтва продовжувало прояснятися, було виявлено більше щодо правління цього Месії (Приповістей 4:18). У 2 Самуїловій 7:12​-16 цареві Давиду, потомку Іуди, було сказано, що Насіння прийде з його лінії. Крім того, це Насіння повинно бути видатним Царем. Його трон, або влада, триватиме вічно! Ісаї 9:5, 6 підтверджує це: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його... Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки,— ревність Господа Саваота це зробить!»

Чи ви можете уявити собі такий уряд? Справедливий, праведний правитель, який встановлює мир і який панує вічно. Який же великий контраст до жалюгідного параду фальшивих месій у минулому! Біблійний Месія зовсім не є оманливим, а також не призначив самого себе за провідника, він — всесвітній правитель з усією потрібною силою та владою для зміни світових умов.

Ця перспектива є дуже багатозначною у наші неспокійні часи. Людство ніколи не мало нагальнішої потреби в такій надії. Оскільки фальшиві надії можуть легко спіймати людину, тому істотним є те, щоб кожен з нас докладно дослідив питання: чи був Ісус з Назарета передреченим Месією, як багато хто вважає? Наступна стаття розгляне цю справу.

[Рамка на сторінці 6]

Месія в Брукліні?

Недавно в Ізраїлі афіші, оголошення та неонові реклами звіщали: «Приготуйтеся до приходу Месії». Цю рекламну кампанію, яка обійшлася у 400 000 доларів, розпочали «любавітчери», ультраправославна секта хасидських євреїв. Дуже поширеним віруванням серед 250 000 членів цієї групи є те, що їхній великий рабин Менахем Мендель Шнерсон, який живе в Брукліні (Нью-Йорк), є Месією. Чому? Шнерсон навчає про те, що Месія прийде в цьому поколінні. А за повідомленням журналу «Ньюсуїк», представники «любавітчерів» твердять, що 90-літній рабин не помре доти, доки не прибуде Месія. Протягом століть секта навчала, що в кожному поколінні принаймні одна людина стає правомочним Месією. Шнерсон здається такою людиною своїм послідовникам, і він не призначив наступника. Проте, як говорить «Ньюсуїк», більшість євреїв не прийняла його у ролі Месії. За повідомленням газети «Ньюсдей», 96-річний конкуруючий рабин Еліезер Шах назвав його «фальшивим месією».

[Ілюстрація на сторінці 7]

Повіривши в те, що Мойсей з Кріту був месією, багато людей поплатилося своїм життям.

«Ми знайшли Месію»!

«Зустрів він [Андрій] спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію,— що у перекладі означає: Христос» (ІВАНА 1:41, Хоменко).

1. Що Іван Хреститель визнав стосовно Ісуса з Назарету і який висновок про Ісуса зробив Андрій?

АНДРІЙ довго й пильно придивлявся до єврейського чоловіка, якого називали Ісусом з Назарету. Ісус не мав вигляду ні царя, ні мудреця, ані рабина. Він не мав жодних царських прикрас, не мав сивого волосся, ніжних рук ані гарної шкіри. Ісус був молодим тридцятилітнім чоловіком з мозолистими руками і загорілою шкірою, яка видавала в ньому людину фізичної праці. Отже, Андрій, мабуть, не дуже здивувався, коли дізнався, що цей чоловік був теслею. Але незважаючи на це, Іван Хреститель сказав про нього: «Ото Агнець Божий!» За день перед цим Іван сказав щось ще більш вражаюче: «Він — Син Божий!» Чи це могло бути правдою? Андрій провів трохи більше часу, слухаючи Ісуса того дня. Хоча ми не знаємо, що тоді говорив Ісус, але знаємо, що його слова змінили життя Андрія. Він поспішив знайти свого брата Симона і вигукнув: «Ми знайшли Месію»! (Івана 1:34​-41, Хоменко).

2. Чому необхідно розглянути докази того, що Ісус дійсно був обіцяним Месією?

² Андрій та Симон (якого Ісус назвав Петром) стали пізніше апостолами Ісуса. Петро був його учнем уже два роки, коли сказав Ісусові: «Ти — Христос [Месія], Син Бога Живого!» (Матвія 16:16). Зрештою вірні апостоли й учні виявилися готовими віддати своє життя за віру. Мільйони щирих людей сьогодні є такими ж відданими. Але які докази вони кладуть в основу? Кінець кінцем, доказ робить різницю між вірою і простою легковірністю. (Дивіться Євреїв 11:1). Розгляньмо ж три основні групи доказів, які підтверджують, що Ісус дійсно був Месією.

Ісусів родовід

3. Які подробиці щодо родоводу Ісуса відкривають Євангелії Матвія та Луки?

³ Ісусів родовід є першим доказом, який Християнське грецьке Письмо дає в підтримку його месіанства. Біблія передбачила, що Месія мав вийти з роду царя Давида (Псалом 132:11, 12; Ісаї 11:1, 10). Євангеліє Матвія починається такими словами: «Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового». Матвій підтверджує цю сміливу заяву, наводячи Ісусове походження з боку його вітчима — Йосипа (Матвія 1:1​-16). В Євангелії Луки наводиться родовід Ісуса з боку його тілесної матері, Марії, через Давида, Авраама і аж до Адама (Луки 3:23​-38)a. Отже, письменники Євангелій документально підтверджують свої твердження, що Ісус був спадкоємцем Давида як за законом, так і за тілесним походженням.

4, 5. (а) Чи сучасники Ісуса ставили під сумнів його походження від Давида і чому цей момент є важливим? (б) Як небіблійні праці підтверджують Ісусів родовід?

⁴ Навіть найбільш скептичні опоненти Ісусового месіанства не можуть заперечити його твердження, що він є сином Давида. Чому? На це є дві причини. По-перше, це твердження широко повторювалося у Єрусалимі протягом десятиліть перед знищенням міста у 70 році н. е. (Порівняйте Матвія 21:9; Дії 4:27; 5:27, 28). Якщо б твердження було фальшивим, будь-який опонент Ісуса — а їх у нього було багато — міг би довести Ісусову підробку простою перевіркою його родоводу в публічних архівахb. Але історія не знає жодної спроби поставити під сумнів Ісусове походження від царя Давида. Очевидно, твердження було незаперечним. Немає сумніву, що Матвій та Лука переписали необхідні для своїх звітів імена з цих самих публічних записів.

⁵ По-друге, факт, що Ісусів родовід широко приймався, підтверджується небіблійними джерелами інформації. Наприклад, у Талмуді описується, як у четвертому столітті один рабин зробив грубий напад на особу Марії, матері Ісуса, заявляючи, що вона «була повією серед теслів». Але в тому ж самому уривку він визнає, що «вона походила від царів і правителів». Ще ранішим прикладом є історик Ґеґезіп, який жив у другому столітті. Він описував, що коли римський кесар Доміціан хотів винищити усіх нащадків Давида, деякі вороги ранніх християн донесли про правнуків Іуди, Ісусового брата по матері, «як про членів родини Давида». Якщо Іуда був знаним нащадком Давида, чи ж не був ним також Ісус? Безперечно! (Галатів 1:19; Юди 1).

Пророцтва про Месію

6. Яка кількість Месіанських пророцтв знаходиться в Святому єврейському Письмі?

⁶ Інша група доказів того, що Ісус був Месією — це сповнені пророцтва. У Святому єврейському Письмі є дуже багато пророцтв про Месію. У своїй праці «Життя і часи Ісуса, Месії» Альфред Едершайм нараховує у Святому єврейському Письмі 456 уривків, яких стародавні рабини вважали месіанськими. Але рабини мали багато неправильних понять про Месію. Багато з уривків, на які вони вказували, взагалі не стосуються Месії. Але все-таки є багато пророцтв, які виявляють, що Ісус є Месією. (Порівняйте Об’явлення 19:10).

7. Які пророцтва сповнив на собі Ісус протягом свого тимчасового перебування на землі?

⁷ Серед них є такі: місто, в якому він має народитися (Михея 5:2; Луки 2:4​-11); трагедія винищення немовлят, яка сталася після його народження (Єремії 31:15; Матвія 2:16​-18); він мав бути покликаним з Єгипту (Осії 11:1; Матвія 2:15); земні правителі мали об’єднатися, щоб знищити його (Псалом 2:1, 2; Дії 4:25​-28); зраджений за 30 срібняків (Захарія 11:12; Матвія 26:15); навіть якою смертю він помре (Псалом 22:17; Івана 19:18, 23; 20:25, 27)c.

Його прибуття передречене

8. (а) Яке пророцтво вказує на час, коли мав прийти Месія? (б) Які два фактори потрібно знати, щоб зрозуміти це пророцтво?

⁸ Зосередьмо свою увагу хоча б на одному пророцтві. У Даниїла 9:25 євреям було сказано, коли мав прийти Месія. Там записано: «Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні». На перший погляд це пророцтво видається загадковим. Але в дійсності воно просить нас визначити всього дві справи: вихідний пункт і кількість часу. Щоб краще зрозуміти це, уявіть, що у вас є карта, яка вказує на місце, де закопано скарб: «250 ярдів на схід від криниці у міському парку». Можливо, для вас ця вказівка виглядала б заплутаною, особливо якщо ви не знаєте місця, де розташована ця криниця, або яка довжини одного «ярда». Чи не дослідили б ви ці два факти, щоб знайти скарб? Що ж, Даниїлове пророцтво таке саме, тільки нам потрібно визначити час початку і довжину періоду, що мав пройти після цього.

9, 10. (а) Що є вихідною точкою, від якої відраховуються 69 тижнів? (б) Яка є довжина 69 тижнів і звідки ми знаємо це?

⁹ Спочатку нам потрібно знайти вихідну точку: коли «вийшов наказ, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим». Потім треба визначити період часу від цього пункту в історії, простіше кажучи, довжину цих 69 (7 плюс 62) тижнів. Обидва факти неважко знайти. Неемія досить ясно говорить, що наказ відбудувати мури Єрусалима і, кінець кінцем, відновити місто вийшов «двадцятого року царя Артаксеркса» (Неемії 2:1, 5, 7, 8). Це приводить нашу вихідну точку до 455 року до н. е.d

¹⁰ Чи могли б ті 69 тижнів бути буквальними тижнями днів? Ні, тому що Месія не з’явився тільки через рік після 455 року до н. е. Більшість біблійних вчених і багато перекладів (включаючи єврейський «Танак» у примітці до цього вірша) погоджуються, що ці тижні — це тижні «років». Поняття про «тиждень років», або семирічний цикл, було знайомим стародавнім євреям. Так само, як вони святкували суботу кожного сьомого дня, вони святкували суботній рік кожного сьомого року (Вихід 20:8​-11; 23:10, 11). Отже, 69 тижнів років складало б 69 разів по 7 років, тобто 483 роки. Все, що нам залишилося зробити, це порахувати. Якщо відрахуємо 483 роки від 455 року до н. е., то опинимось у 29 році н. е. Це той самий рік, коли Ісус охрестився і став ма·шı́·ах, тобто Месією! (Дивіться тему «Сімдесят тижнів» у книзі «Проникливість у суть Святого Письма» (англ.), том II, сторінка 899).

11. Як можна відповісти тим, хто говорить, що це є тільки сучасний спосіб пояснення Даниїлового пророцтва?

¹¹ Дехто може заперечити, що це просто сучасний спосіб пояснення пророцтва, щоб пристосувати його до історії. Якщо так, то чому люди часів Ісуса очікували появи Месії в цей час? Християнський історик Лука, римські історики Таціт і Светоній, єврейський історик Йосиф та єврейський філософ Філон — усі вони жили в ті часи і свідчили про це очікування (Луки 3:15). Деякі вчені вважають сьогодні, що це гніт з боку римлян заставив євреїв прагнути приходу Месії і очікувати його саме тоді. Чому ж євреї очікували Месію саме тоді, а не протягом жорстокого переслідування з боку греків кілька століть перед тим? Чому Таціт говорив, що це «таємничі пророцтва» спонукували євреїв очікувати приходу з Іудеї могутніх правителів і «встановлення всесвітньої імперії»? Абба Гіллел Сільвер у своїй праці «Історія припущень про Месію в Ізраїлі» визнає, що «Месію очікували близько другої чверті першого століття н. е.» не через переслідування з боку римлян, а через «популярну в цей час хронологію», яку вивели частково з книги Даниїла.

Ототожнений згори

12. Як Єгова підтвердив, що Ісус є Месією?

¹² Третьою групою доказів Ісусового месіанства є свідчення самого Бога. Згідно з Євангелією Луки 3:21, 22, після хрещення Ісус був помазаний найсвятішою і наймогутнішою силою у всесвіті — святим духом Бога Єгови. Єгова своїм голосом підтвердив, що він схвалив свого Сина, Ісуса. У двох інших випадках Єгова безпосередньо з небес розмовляв з Ісусом, виявляючи таким чином своє схвалення. Перший раз перед трьома Ісусовими апостолами і другий — перед натовпом свідків (Матвія 17:1​-5; Івана 12:28, 29). Окрім цього, було послано з неба ангелів, які мали підтвердити Ісусів статус Христа, або Месії (Луки 2:10, 11).

13, 14. Як Єгова виявив своє схвалення Ісуса як Месії?

¹³ Єгова виявив схвалення свого помазанця, уповноважуючи його здійснювати великі справи. Наприклад, Ісус виголосив пророцтва, у яких детально описав майбутні події, деякі з цих пророцтв сягають і до наших днівe. Він чинив також чудеса — годував натовпи голодних людей і зціляв хворих. Він навіть воскрешав померлих. Чи може бути, що його послідовники просто вигадали ці розповіді про могутні вчинки пізніше? Що ж, багато з цих чудес Ісус виконував перед багатьма наочними свідками, яких деколи нараховувалося тисячі. Навіть вороги Ісуса не могли заперечити факт, що він таки робив це (Марка 6:2; Івана 11:47). Окрім того, якщо б Ісусові послідовники були схильними вигадувати такі розповіді, чому ж вони такі відверті, коли мова йде про їхні власні недоліки? Справді, чи вони бажали б померти за віру, що основується на міфах, які вони самі ж вигадали? Ні, Ісусові чудеса є фактом історії.

¹⁴ Боже свідчення про те, що Ісус є Месією, на тому не закінчилося. За допомогою святого духа він вжив заходів, щоб докази Ісусового месіанства були записані і стали частиною найбільш перекладеної і поширеної книги в історії.

Чому євреї не прийняли Ісуса

15. (а) Якими численними є докази того, що Ісус є Месією? (б) Які сподівання євреїв довели багатьох з них до того, що вони відкинули Ісуса як Месію?

¹⁵ У цілому ж ці три групи доказів включають сотні фактів, які виявляють, що Ісус є Месією. Чи цього недостатньо? Уявіть, що ви хочете отримати права водія або кредитну карточку, а вам говорять, що трьох посвідчень недостатньо, ви мусите показати сотні. Як нерозумно! Звичайно, Біблія досить широко підтверджує, що Ісус є Месією. Чому ж тоді багато людей з Ісусового власного народу заперечують доказ того, що він був Месією? Тому що доказ, наявність якого важлива для справжньої віри, ще не гарантує самої віри. На жаль, багато людей вірять у те, у що їм хочеться вірити, навіть перед лицем незаперечних доказів. Щодо Месії, то більшість євреїв чітко уявляли собі те, чого вони хотіли. Їм потрібен був політичний месія, такий, який би покінчив з римським гнітом і відновив славу Ізраїля, зробив його подібним з матеріалістичного боку до Ізраїля часів Соломона. Як же вони могли прийняти цього скромного сина теслі, цього назарянина, який не виявляв жодного інтересу до політики чи багатств? Як він міг бути Месією, зокрема, після великих страждань і ганебної смерті на стовпі мук?

16. Як Ісусовим учням потрібно було змінити свої власні сподівання щодо Месії?

¹⁶ Ісусові власні учні були пригнічені його смертю. Після його славного воскресіння вони, очевидно, надіялися, що він відразу відновить «царство Ізраїлеві» (Дії 1:6). Але те, що їхня особиста надія не збулася, не змогло спонукати їх відкинути Ісуса як Месію. Вони проявляли віру в нього, засновану на численних доступних їм доказах, і їх розуміння поступово зростало; таємниці прояснилися. Учні зрозуміли, що Месія не міг виконати усіх пророцтв протягом свого короткого людського життя на землі. Одне пророцтво описувало, як він скромно прибуває на молодому ослі, тоді як в іншому говорилося про його прихід у славі на хмарах! Як же обидва могли бути правдивими? Очевидно, він повинен був прийти вдруге (Даниїла 7:13; Захарія 9:9).

Чому Месія мав померти?

17. Як у пророцтві Даниїла пояснюється, що Месія мав померти і для чого він мав померти?

¹⁷ Окрім цього, пророцтва про Месію пояснювали, що Месія мав померти. Наприклад, у самому пророцтві про час приходу Месії говорилося: «По тих шостидесятьох і двох тижнях [які наступили після сімох тижнів] буде погублений Месія» (Даниїла 9:26). Єврейське слово ка·ра́т, вжите тут як відповідник слова «погублений», є тим самим словом, яке вживається для визначення кари смертю під Законом Мойсея. Сумніву бути не може — Месія мав померти. Але для чого? У 24-му вірші нам дається відповідь: «Міра гріха буде повна... аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена». Євреї добре знали, що тільки жертва, смерть, могла спокутувати гріх. (Левит 17:11; порівняйте Євреїв 9:22).

18. (а) Як у 53-му розділі Ісаї показується, що Месія мусить страждати і померти? (б) Який уявний парадокс постає у цьому пророцтві?

¹⁸ У 53-му розділі Ісаї говориться про Месію як про особливого Слугу Єгови, Слугу, який мав страждати і померти, щоб покрити гріхи інших. У 5-му вірші говориться так: «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був». Після повідомлення, що Месія мусить померти як «жертва за гріх», те саме пророцтво відкриває, що та ж Особа «житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження!» (Вірш 10). Чи ж це не парадокс? Як міг Месія померти і тоді «жити довгії дні»? Як це може бути, що він принесений в жертву і після цього «замір Господній рукою Його буде мати поводження»? Як він міг померти і бути мертвим, не виконавши більшості пророцтв про нього, а саме: що він правитиме як Цар і що принесе мир і щастя усьому світу? (Ісаї 9:5, 6).

19. Як Ісусове воскресіння залагоджує уявні суперечності у пророцтвах про Месію?

¹⁹ Цей уявний парадокс було розв’язано одним захоплюючим чудом. Ісус воскрес. Сотні щирих євреїв стали наочними свідками цієї славної реальності (1 Коринтян 15:6). Пізніше апостол Павло писав: «Він [Ісус Христос] за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди «по Божій правиці засів», далі чекаючи, «аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг» (Євреїв 10:10, 12, 13). Так, Ісус мав бути коронованим на Царя і розпочати дії проти ворогів свого Отця, Єгови, тільки після воскресіння до небесного життя і після періоду «чекання». У своїй ролі небесного Царя Ісус, Месія, впливає на життя кожної особи, яка сьогодні живе. Яким чином? Ми розглянемо це в наступній статті.

[Примітки]

Присутність і правління Месії

«Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так [в такий самий спосіб, НС], як бачили ви, як ішов Він на небо!» (ДІЇ 1:11).

1, 2. (а) Як два ангели заспокоїли апостолів Ісуса, коли він вознісся на небо? (б) Які питання виникають у зв’язку з майбутнім поверненням Христа?

ОДИНАДЦЯТЬ чоловіків стояли на східному схилі Оливної гори, пильно вдивляючись у небо. Щойно від них відійшов Ісус Христос. Його образ поступово танув, аж поки зовсім зник, окутаний хмарами. Протягом кількох років, що їх ці люди провели з ним, Ісус дав їм багато доказів того, що він був Месією. Вони навіть самі пережили і великий смуток його смерті, і радість його воскресіння. Тепер же його не стало.

² Але раптом з’явилися два ангели і промовили такі заспокійливі слова: «Галілейські мужі,— чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так [в такий самий спосіб, НС], як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Дії 1:11). Яка потішаюча звістка — те, що Ісус зійшов на небо, не означало, що йому вже нема діла до землі і людства! Навпаки, Ісус мав повернутися. Немає сумніву в тому, що ці слова вселили в апостолів надію. Мільйони людей сьогодні вважають обіцянку про прихід Христа дуже важливою. Дехто говорить про «другий прихід», або «пришестя». Але більшість людей, здається, перебуває в замішанні щодо того, у чому полягає повернення Ісуса. Яким чином повертається Христос? Коли? Як це впливає на наше життя сьогодні?

Спосіб повернення Христа

3. У яке повернення Христа вірить багато людей?

³ Згідно з книгою «Христологія Євангелій» (англ.), «другий прихід, або повернення Христа (пароусіа), встановлює царство Боже остаточно, публічно і назавжди». Широко приймається погляд, що Христове повернення буде публічним, буквально видимим для кожної людини на Землі. Для підтримки цього погляду багато людей вказує на Об’явлення 1:7, де написано: «Ото Він із хмарами йде», і побачить Його кожне око, і ті, що Його «прокололи були». Але чи потрібно цей вірш сприймати буквально?

4, 5. (а) Звідки ми знаємо, що зміст Об’явлення 1:7 не слід розуміти буквально? (б) Як Ісусові власні слова підтверджують це розуміння?

⁴ Пам’ятайте, що книга Об’явлення представлена «знаками» (Об’явлення 1:1, НС). Отже, зміст цього уривку мусить бути символічним. Кінець кінцем, як могли б ті, що його «прокололи були», побачити повернення Христа? Вони померли понад 20 століть тому! До того ж, ангели сказали, що Христос повернеться «в такий самий спосіб», в який він відійшов. А як він відійшов? Чи за цим спостерігали мільйони? Ні, всього декілька вірних осіб бачили цю подію. Крім того, чи апостоли буквально спостерігали за цілою подорожжю Христа до неба, коли ангели розмовляли з ними? Ні, хмари закрили Ісуса від їхніх очей. Через деякий час він повинен був увійти в духовні небеса як духовна істота, невидима для людських очей (1 Коринтян 15:50). Отже, найбільше, що могли бачити апостоли, це тільки початок Ісусової подорожі; вони не могли спостерігати за її кінцем, тобто його поверненням до небесної присутності Отця — Єгови. Це вони могли бачити тільки очима віри (Івана 20:17).

⁵ Біблія вчить, що Ісус повертається дуже подібним чином. Незадовго перед своєю смертю сам Ісус сказав: «Ще трохи, і світ мене не буде бачити більше» (Івана 14:19, Укр. Катол. Ун-т). Він також сказав, що «Царство Боже не прийде помітно» (Луки 17:20). Але як тоді розуміти вираз «побачить Його кожне око»? Щоб дати відповідь, нам потрібно спочатку чітко зрозуміти слово, яке Ісус та його послідовники вживали у зв’язку з його поверненням.

6. (а) Чому такі слова, як «повернення», «прибуття», «пришестя» та «прихід», не є відповідними перекладами грецького слова па·роу·сı́·а? (б) Що показує, що па·роу·сı́·а, або «присутність», триває значно довше, ніж будь-яка миттєва подія?

⁶ В дійсності Христос не просто «повертається». Такі слова, як «прихід», «прибуття», або «пришестя», стосуються однієї короткочасної події. Але грецьке слово, яке вживали Ісус та його послідовники, означає набагато більше. Це слово — па·роу·сı́·а — буквально означає «бути поруч», або «присутність». Більшість дослідників погоджуються, що це слово вміщає в себе значення не тільки прибуття, але також подальшої присутності, як під час офіційного візиту особи царського сану. Ця присутність не є короткочасною подією, це особлива епоха, відзначений період часу. У Матвія 24:37​-39 Ісус говорив, що «присутність [па·роу·сı́·а] Сина Людського» буде, як «дні Ноя», які досягли свого апогею в Потопі. Перед тим як прийшов Потоп і стер з лиця землі ту зіпсовану світову систему, Ной будував ковчег і десятки років перестерігав злих людей. Отже, Христова невидима присутність так само продовжується кілька десятиліть перед тим, як у великому знищенні наступить її апогей.

7. (а) Що доказує факт, що па·роу·сı́·а не є видимою для людських очей? (б) Як і коли повинні збутися слова біблійних віршів, які описують Христове повернення як видиме для «кожного ока»?

⁷ Немає сумніву в тому, що па·роу·сı́·а не є буквально видимою для людських очей. Якщо б вона була видимою, чого ж тоді Ісус затрачував би стільки часу, як ми зараз побачимо, даючи своїм послідовникам знак, що мав їм допомогти розпізнати цю присутністьa? Однак, коли Христос знищуватиме світову систему Сатани, факт його присутності буде явний для всіх. Це тоді «побачить його кожне око». Навіть противники Ісуса зможуть на свій жаль зрозуміти, що Христове правління є реальністю. (Дивіться Матвія 24:30; 2 Солунян 2:8; Об’явлення 1:5, 6).

Коли вона починається?

8. Яка подія відзначає початок Христової присутності і де це сталося?

⁸ Присутність Месії починається подією, що відбувається на сповнення Месіанських пророцтв, тема яких повторно з’являється в Біблії. Ця подія — це коронування Месії на царя в небі (2 Самуїлова 7:12​-16; Ісаї 9:5, 6; Єзекіїля 21:31, 32). Ісус сам показав, що його присутність буде пов’язана з царюванням. У кількох ілюстраціях він уподібнював себе до пана, який залишає свій дім і рабів і надовго відбуває до «далекої країни», де отримує «царство». Одну таку ілюстрацію він навів як частину відповіді на запитання апостолів про те, коли повинна початися його па·роу·сı́·а; іншу він розповів через те, що «вони думали, що Царство Боже негайно має з’явитись» (Луки 19:11, 12, 15, Хоменко; Матвія 24:3; 25:14, 19). Отже, коли він ще був на землі, його коронування було все ще далеко попереду, воно мало відбутися в «далекій країні» неба. Коли ж це мало статися?

9, 10. Чим можна довести, що Христос вже царює в небі і коли він почав своє правління?

⁹ Коли Ісусові учні запитали його: «Який буде знак твоєї присутності і закінчення системи речей?» (НС), у відповідь він детально описав цей майбутній час. (Матвія, розділ 24; Марка, розділ 13; Луки, розділ 21; дивіться також 2 Тимофія 3:1​-5; Об’явлення, розділ 6). Цей знак становить детальний опис тривожної епохи. Це час, відзначений міжнародними війнами, ростом злочинності, руйнуванням сімейного життя, епідеміями, голодом, землетрусами — усе це не як локальні проблеми, але як криза по цілій планеті. Чи це звучить для вас знайомо? Кожен день підтверджує, що XX століття досконало відповідає цьому опису.

¹⁰ Історики погоджуються, що 1914 рік був поворотною точкою історії людства, основним роком, після якого багато цих проблем почали виходити з-під контролю, переростаючи у проблеми всесвітнього масштабу. Так, усі світові події, що сповнюють пророцтво Біблії, вказують на 1914 рік як на рік, коли Ісус почав правити як Цар у небі. Окрім того, у пророцтві Даниїла, 4-му розділі, подається хронологічний доказ, який доводить нас до того ж самого 1914 року як до часу, коли призначений цар Єгови почав своє правлінняb.

Чому час тривоги?

11, 12. (а) Чому декому важко повірити, що Христос вже тепер править в небі? (б) Як можна проілюструвати події, що сталися після того, як Ісуса було короновано на Царя?

¹¹ Але хтось може запитати: «Чому світ такий неспокійний, якщо Месія царює в небі? Чи його царювання неефективне?» Допомогти може ілюстрація. Країною керує поганий президент. Він встановив зіпсовану систему, щупальця якої сягають усіх куточків країни. Але на виборах виграє добрий чоловік. Що ж тепер? У деяких демократичних країнах перед тим, як новий президент займе свою посаду, наступає перехідний період. Якими будуть дії цих двох людей у цей період? Чи добрий піде негайно в наступ і по цілій країні ліквідує усе зло, вчинене його попередником? Чи, може, він зосередиться спочатку на столиці, сформує новий уряд та порве зв’язки з нечесними друзями і прихильниками колишнього президента? Таким чином, коли він повністю перейме владу, він зможе діяти з чистого й ефективного центру влади. Щодо поганого президента, то чи він не скористався б з короткого часу, який ще залишився, щоб вивезти з країни все, яке може, нечесно набуте майно, перед тим, як остаточно втратить владу?

¹² В дійсності Христова па·роу·сı́·а подібна до цього. В Об’явленні 12:7​-12 показується, що, коли Христос став Царем в небі, він спочатку скинув з неба Сатану з демонами, очищуючи таким чином місце розташування свого уряду. Як себе веде Сатана під час цього «короткого часу» після того, як він зазнав давно очікуваної поразки, але Ісус ще не має повної влади над землею? Подібно до того поганого президента, він намагається отримати з цієї старої системи все, що можливо. Йому не потрібні гроші — йому потрібне життя людей. Він хоче відвести від Єгови і його правлячого Царя якомога більше людей.

13. Як Святе Письмо показує, що на початку Христового правління на землі буде тривожний час?

¹³ Цілком природно, що початок Месіанського правління означає час «горя землі» (Об’явлення 12:12). Подібним чином у Псалмі 110:1, 2, 6 показується, що Месія починає своє правління «поміж ворогами своїми». Тільки після того він повністю знищить «народи» разом з будь-яким проявом зіпсованої системи Сатани; вони відійдуть у забуття!

Коли Месія править світом

14. Що Месія зможе зробити після того, як він знищить злу систему речей Сатани?

¹⁴ У кінцевому результаті, після знищення системи Сатани та всіх тих, які підтримують її, Месіанський Цар Ісус Христос зможе сповнити чудові біблійні пророцтва, що описують його Тисячолітнє Царство. Слова з Ісаї 11:1​-10 допомагають нам зрозуміти, яким правителем буде Месія. Вірш 2-ий говорить нам, що він матиме «дух Єгови... дух мудрості й розуміння, дух поради й могутності» (НС).

15. Що в Месіанському правлінні означатиме «дух могутності»?

¹⁵ Розгляньмо значення «духа могутності» в Ісусовому правлінні. Коли Ісус був на землі, він володів до деякої міри могутністю від Єгови, яка давала йому можливість чинити чудеса. Він також виявляв щире бажання допомагати людям, коли говорив: «Хочу» (Матвія 8:3). Але чудеса тих днів були тільки відгомоном того, що він зробить, коли правитиме з неба. Ісус чинитиме чудеса по цілій землі! Хворі, сліпі, глухі, скалічені та кульгаві будуть назавжди зцілені (Ісаї 35:5, 6). Достатня кількість справедливо розподілених харчів назавжди покінчить з голодом (Псалом 72:16). А що з мільйонами тих, які знаходяться в могилах,— з людьми, яких Бог охоче пам’ятає? Ісусова «могутність» включатиме владу воскресити їх, надаючи кожному з них можливість вічно жити в Раю! (Івана 5:28, 29). Але навіть при всій цій могутності Месіанський Цар завжди буде дуже скромним. Він знаходить радість у «страху Господньому» (Ісаї 11:3).

16. Яким Суддею буде Месіанський Цар і як це відрізнятиметься від учинків людських суддів?

¹⁶ Той Цар буде також досконалим Суддею. «Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух вух Своїх буде рішати». Про якого людського суддю в минулі часи чи сьогоднішні можна сказати такі слова? Навіть дуже розважливий чоловік може судити тільки згідно з тим, що він бачить і чує, використовуючи всю мудрість і проникливість, якими він може володіти. Тому на суддів та присяжних цього старого світу може впливати і заплутувати уміла софістика, хитрощі під час суду або суперечливі докази. Часто тільки багаті й сильні можуть дозволити собі ефективний захист, в дійсності купуючи правосуддя. Але не так буде у Месіанського Судді! Він читає серця. Нічого не уникне його уваги. Правосуддя, підкріплене любов’ю та милосердям, не буде на продаж. Воно завжди торжествуватиме (Ісаї 11:3​-5).

Як його правління впливає на вас

17, 18. (а) Яку яскраву картину майбутнього людей зображено в Ісаї 11:6​-9? (б) Кого в першу чергу стосується це пророцтво і чому? (в) Як це пророцтво матиме буквальне сповнення?

¹⁷ Зрозуміло, що правління Месії має сильний вплив на його підданих. Воно змінює людей. В Ісаї 11:6​-9 показується, якими глибокими є такі зміни. Це пророцтво малює зворушливу картину: такі небезпечні хижі тварини, як ведмеді, вовки, леопарди, леви, кобри, в компанії невинних свійських тварин, а навіть дітей. Але хижаки не становлять жодної небезпеки! Чому? Дев’ятий вірш дає відповідь: «На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море» (Хоменко).

¹⁸ Звичайно, «знання Господа» не може мати жодного впливу на буквальних тварин. Отже, ці слова мусять головним чином стосуватися людей. Правління Месії організовує всесвітню програму освіти, навчаючи людей про Єгову і про його підхід до справ, навчаючи усіх ставитися до свого ближнього з любов’ю, повагою і пошаною. З допомогою чуда Месія доведе усіх людей у майбутньому Раю до фізичної та моральної досконалості. Хижі, тваринні риси, що спотворюють недосконалу людську натуру, зникнуть. Але і в буквальному розумінні між людьми й тваринами зрештою настане мир. (Порівняйте Буття 1:28).

19. Як правління Месії впливає на життя людей, що живуть у ці останні дні?

¹⁹ Однак пам’ятайте, що Месія вже править. Піддані його Царства вже тепер вчаться жити в мирі одні з одними, виконуючи з одного боку пророцтво Ісаї 11:6​-9. Окрім цього, вже майже 80 років Ісус сповняє пророцтво з Ісаї 11:10, де говориться: «І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне» (Хоменко). Люди усіх народів шукатимуть Месії. Чому? Тому що відколи він почав правити, він став «знаменом». Він повідомляє про свою присутність цілому світові за допомогою широкої програми освіти, описаної вище. В дійсності Ісус передбачив, що всесвітня проповідницька праця буде визначним знаком його присутності перед кінцем цієї старої системи (Матвія 24:14).

20. Якого погляду повинні уникати всі піддані правління Месії і чому?

²⁰ Отже, Христова присутність у Царській силі — це не тільки проста теорія, не просто тема для інтелектуальних дискусій між теологами. Його правління впливає на людей, що живуть на землі, і змінює їхнє життя точно так, як передбачив Ісая. Мільйони підданих свого Царства Ісус вже вивів з цієї зіпсованої світової системи. Чи ти є таким підданим? Тоді служи з усім ентузіазмом і радістю — цього заслуговує наш Правитель! Звичайно, дуже легко змучитись і приєднатися до цинічної заяви світу: «Де його обіцяна присутність?» (2 Петра 3:4, НС). Але, як сказав сам Ісус, «хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений!» (Матвія 24:13).

21. Як ми можемо поглиблювати своє цінування Месіанської надії?

²¹ Кожний день наближає нас до великого дня, коли Єгова накаже своєму Синові виявити свою присутність цілому світові. Не дозволь, щоб твоя надія на цей день затуманилась. Роздумуй над месіанством Ісуса і над його рисами як правлячого Царя. Глибоко роздумуй теж про Бога Єгову, автора і засновника великої Месіанської надії, описаної в Біблії. Якщо будеш так робити, то, без сумніву, все більше й більше відчуватимеш те, що відчував апостол Павло, коли писав: «О глибино багатства, і премудрости і знання Божого!» (Римлян 11:33).

[Примітки]