Чи людству справді потрібен Месія?
«ЧИНОВНИК ГОВОРИТЬ, ЩО СВІТОВІ ПОТРІБЕН МЕСІЯ»
Цей заголовок з’явився 1980 року в торонтському часописі «Файненшл пост» (Канада). Чиновником, який сказав це, був Ауреліо Печчеї, президент і засновник відомого науково-дослідного інституту під назвою «Римський клуб». Згідно з газетою «Пост», Печчеї вважає, що «привабливий лідер в галузі науки, політики або релігії був би єдиним засобом світового спасіння від соціальних та економічних переворотів, які загрожують знищенням цивілізації». А як думаєте ви? Чи цей світ справді в такому скрутному становищі, що людству потрібен Месія? Розгляньмо лише одну з проблем, з якими стикається цей світ — голод.
ДВОЄ великих, карих очей пильно дивляться на вас з газетної або журнальної фотографії. Це очі дитини, маленької дівчинки, якій немає ще й п’яти. Але ці очі не викликають у вас посмішки. У них немає дитячої жвавості, радісного здивування, щирого довір’я. Замість цього, вони сповнені збентеженого страждання, тупого болю, безнадійного голоду. Дитина голодує. Відчуття болю та голоду є тим, що постійно переслідує її.
Мабуть, як і багато інших, ви не любите зупинятися на таких фотографіях, тому швидко перегортаєте сторінку. Це не означає, що це не турбує вас, але ви розстроюєтеся, бо припускаєте, що вже запізно допомогти цій дівчинці. Худі кінцівки та роздутий живіт є ознаками того, що її тіло вже почало пожирати само себе. У той час, коли ви дивитесь на фотографію цієї дівчинки, вона вже, мабуть, померла. Гірше того: ви знаєте, що це далеко не окремий випадок.
Який же розмах цієї проблеми? Чи ви можете уявити 14 мільйонів таких дітей? Більшість з нас не може — просто цифра занадто велика, щоб уявити собі її. Тоді уявіть стадіон, який вміщає 40 000 людей. Тепер уявіть, що він повністю заповнений дітьми — ряд за рядом, ярус за ярусом, море облич. Це навіть тяжко зобразити. Проте, щоб нарахува ти 14 мільйонів, треба 350 таких, заповнених дітьми, стадіонів. Згідно з даними ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН), кожного року в країнах, що розвиваються, помирає від недоїдання та хвороб, виникненню яких легко запобігти, надзвичайно багато дітей віком до п’яти років. Це становить майже цілий стадіон дітей, які вмирають кожного дня! Додайте до цього числа голодних дорослих, і ви отримаєте у всесвітньому масштабі близько одного мільярда людей, які постійно недоїдають.
Чому так багато голодних?
Ця планета постійно виробляє більше їжі, ніж люди тепер споживають, і вона в стані виробляти ще більше. Проте щохвилини від недоїдання та хвороб помирає 26 дітей. Протягом цієї ж хвилини на військові цілі витрачається світом близько 2 000 000 доларів. Чи ви можете уявити, що могли б усі ці гроші або навіть частина їх зробити для цих 26 дітей?
Зрозуміло, що не можна оправдувати світовий голод простим браком їжі або відсутністю грошей. Проблема прихована набагато глибше. Саме це висловив аргентінський професор Хорхе Е. Хардоі: «У цілому світ хворіє хронічною неспроможністю наділення комфортом, силою, часом, засобами та знанням тих, хто більше потребує цього». Так, проблема полягає не в засобах людини, а в самій людині. Здається, що жадібність та егоїзм є провідними силами в людському суспільстві. Найбагатіша п’ята частина земного населення має майже у 60 разів більше товарів та послуг, ніж має найбідніша п’ята частина населення.
Правда, що декотрі щиро намагаються доставити голодним їжу, але більшість їхніх зусиль знівечені факторами, яких ці люди не в стані контролювати. Голод часто турбує країни, спустошені громадянською війною або повстанням, і тому нерідко, що війська противника перешкод жають товарам першої необхідності дійти до нужденних. Дві сторони бояться, що, коли дозволити їжі дійти до голодуючого цивільного населення на території ворога, нею буде годуватися також ворог. Самі уряди застосовують голод як політичну зброю.
Немає розв’язання?
На жаль, проблема голодування мільйонів, очевидно, не єдина криза, яка турбує сучасну людину. Нестримне знищення і псування середовища, постійна пошесть війни, яка поглинає мільйони людей, епідемія шаленої злочинності, яка породжує всюди страх і недовір’я, і моральний клімат, який постійно погіршується, і котрий, здається, є коренем усіх цих хвороб — усі ці глобальні кризи, так би мовити, беруться за руки і підтверджують ту саму незаперечну правду — людина не може успішно керувати сама собою.
Немає сумніву в тому, що власне через цей факт багато людей не вірять в розв’язання світових проблем. Інші відчувають себе так само, як Ауреліо Печчеї, італійський науковець, про якого згадано на початку. Якщо немає розв’язання, то вони роблять висновки, що воно повинно прийти від надзвичайного — можливо, навіть надлюдського — джерела. Таким чином, ідея месії дуже приваблива. Але чи реалістично покладати надію на месію? Чи, може, така надія є лише самообманом?
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 2]
Cover photos: Top: U.S. Naval Observatory photo; Bottom: NASA photo
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]
WHO photo by P. Almasy
[Відомості про ілюстрації, сторінка 4]
WHO photo by P. Almasy
U.S. Navy photo