Ось схвалений Єговою Слуга!

«Ось, слуга мій... що його вподобала собі душа моя» (ІСАЇ 42:1, Кул.).

1. Що варто робити служителям Єгови, особливо напередодні Спомину, і чому?

НАДХОДИТЬ час відзначення Спомину смерті Христа, і Божому народу було б мудро прислухатись до поради апостола Павла: «Пильно придивлятись до Ісуса — Керівника, завдяки якому маємо віру, та Удосконалювача нашої віри». Павло також сказав: «І справді, глибоко роздумуйте про того, хто стійко зніс зневажливі слова грішників, якими вони самі собі шкодили. Тоді ви не втомитесь і ваші душі не знесиляться» (Євр. 12:2, 3). Помазаним християнам і їхнім товаришам з інших овець варто зважати на приклад Христової вірності, найвищим виявом якої стала його жертва. Адже тоді вони зможуть і далі вірно служити Єгові та їхні «душі не знесиляться». (Порівняйте Галатів 6:9).

2. Що ми довідаємося з пророцтв Ісаї про Божого Сина?

² Єгова надихнув пророка Ісаю записати кілька пророцтв про свого Сина. Ці пророцтва допоможуть нам «пильно придивлятись до Ісуса [Христа] — Керівника, завдяки якому маємо віру, та Удосконалювача нашої віри»a. Так ми більше дізна́ємося про його особистість, його страждання і звеличення як нашого Царя і Визволителя. Завдяки пророцтвам Ісаї ми зможемо ліпше усвідомлювати важливість Спомину, який цього року будемо відзначати після заходу сонця в четвер, 9 квітня.

Слугу розпізнано

3, 4. а) На кого вказує слово «слуга» в книзі Ісаї? б) Як сама Біблія показує, хто є Слугою, згаданим у книзі Ісаї, розділах 42, 49, 50, 52 і 53?

³ Слово «слуга» з’являється в книзі Ісаї кілька разів. Іноді воно стосується самого пророка (Ісаї 20:3; 44:26). Часом ним названо цілий народ Ізраїль, або Яків (Ісаї 41:8, 9; 44:1, 2, 21). А як щодо знаменних пророцтв про Слугу в книзі Ісаї, розділах 42, 49, 50, 52 і 53? Досліджуючи Християнські Грецькі Писання, ми чітко розуміємо, хто є Слугою Єгови, згаданим у цих розділах? Згідно з книгою Дії, якось святий дух направив проповідника євангелія Пилипа до ефіопського вельможі. Цікаво, що ефіоп у той час читав одне з пророцтв Ісаї, яке сьогодні відповідає уривку з Ісаї 53:7, 8. Вельможа звернувся до Пилипа з проханням: «Благаю тебе, скажи, кого пророк тут мав на увазі: себе чи когось іншого?» Пилип відразу пояснив, що Ісая говорить тут про Месію, Ісуса (Дії 8:26—35).

⁴ Коли Ісус був ще немовлям, праведний чоловік, на ім’я Симеон, під дією святого духу проголосив, що «маленький Ісус» стане «світлом, що усуне заслону з народів», як передречено в Ісаї 42:6 і 49:6 (Луки 2:25—32). Крім того, в пророцтві з Ісаї 50:6—9 заздалегідь описувалось, як принизливо обходитимуться з Ісусом у ніч його арешту (Матв. 26:67; Луки 22:63). Після П’ятидесятниці 33 року н. е. апостол Петро недвозначно назвав Ісуса «Слугою» Єгови. (Ісаї 52:13; 53:11; прочитайте Дії 3:13, 26). Що ми дізнаємося з цих месіанських пророцтв?

Єгова навчає свого Слугу

5. Яке навчання отримав Слуга Бога?

⁵ В одному з пророцтв Ісаї, яке говорить про Божого Слугу, гарно показано близькі взаємини Єгови зі своїм первонародженим Сином, коли той ще не жив на землі. (Прочитайте Ісаї 50:4—9). Цей Слуга сам виявив, що Єгова постійно навчав його: «Він... збуджує вухо Мені, щоб слухати, мов учні» (Ісаї 50:4). Увесь той час Слуга слухався свого Батька, Єгову, і вчився в нього, ставши покірним учнем. Яка ж велика честь — учитися в самого Творця Всесвіту!

6. Як Слуга виявляв цілковиту покору своєму Батькові?

⁶ У цьому пророцтві Слуга називає свого Батька «Господом Богом», або, згідно з «Перекладом нового світу», «Всевладним Господом Єговою». Це засвідчує, що Слуга добре розумів основоположну істину про всесвітнє володарювання Єгови. Показуючи своє цілковите підкорення Батьку, він каже: «Господь Бог відкрив вухо Мені, і Я не став неслухняним, назад не відступив» (Ісаї 50:5). Слуга був в Єгови «майстром» під час створення матеріального Всесвіту і людини. Цей майстер, Божий Син, «радів перед обличчям Його [Єгови] кожночасно, радів на земнім крузі Його, а забава [його] — із синами людськими» (Прип. 8:22—31).

7. Звідки ми знаємо, що Слуга був упевнений у підтримці Батька під час випробувань?

⁷ Завдяки отриманому навчанню та любові до людей Слуга зміг добре підготуватися до приходу на землю і до сильної протидії. Він з радістю продовжував виконувати волю Батька, навіть під час лютого переслідування (Пс. 40:9; Матв. 26:42; Ів. 6:38). Зазнаючи випробувань на землі, Ісус був впевнений у тому, що Батько схвалює і підтримує його. Як і передрікалося в пророцтві Ісаї, Ісус міг сказати: «Близько Той, Хто Мене всправедливлює,— хто ж стане зо Мною на прю?.. Отож, Господь Бог допоможе Мені» (Ісаї 50:8, 9). Безперечно, Єгова допомагав своєму вірному Слузі впродовж його земного служіння, як це засвідчує інше пророцтво Ісаї.

Земне служіння Слуги

8. Які є докази того, що Ісус — «Обранець» Єгови, про якого передрікалося в Ісаї 42:1?

⁸ Біблія розповідає, що́ сталося 29 року н. е., коли Ісус охрестився: «На нього зійшов святий дух... а з неба почувся голос: “Ти Син мій улюблений, на тобі моє схвалення”» (Луки 3:21, 22). Так Єгова чітко вказав на свого «Обранця», згаданого в пророцтві Ісаї. (Прочитайте Ісаї 42:1—7). Служачи на землі, Ісус сповнив це пророцтво у винятковий спосіб. У своєму Євангелії Матвій процитував слова з Ісаї 42:1—4 і застосував їх до Ісуса (Матв. 12:15—21).

9, 10. а) Як під час свого служіння Ісус сповнив пророцтво з Ісаї 42:3? б) Як Христос, будучи на землі, «встановлював справедливість» і коли він «встановить на [всій] землі правду»?

⁹ Юдейські релігійні провідники зневажали простих людей (Ів. 7:47—49). З людьми обходилися грубо, їх можна було прирівняти до «очеретини надломленої» або «ґнота тліючого», який ледь-ледь жевріє. Однак Ісус співчував бідним і знедоленим (Матв. 9:35, 36). Він лагідно запрошував таких людей: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас» (Матв. 11:28). Ісус «встановлював справедливість», навчаючи людей Божих норм добра і зла (Ісаї 42:3, НС). Він показував, що Закон Єгови потрібно застосовувати помірковано й милосердно (Матв. 23:23). Крім того, Ісус виявляв справедливість, неупереджено проповідуючи і багатим, і бідним (Матв. 11:5; Луки 18:18—23).

¹⁰ Пророцтво Ісаї також передрікає, що «Обранець» Єгови «встановить на землі правду» (Ісаї 42:4, Хом.). Будучи Царем Месіанського Царства, він зробить це невдовзі після того, як знищить усі політичні влади і замінить їх власним праведним правлінням. Христос дасть початок новому світу, в якому «перебуватиме праведність» (2 Пет. 3:13; Дан. 2:44).

«Світло» і «заповіт»

11. В якому розумінні Ісус був «світлом для інших народів» в I столітті і як він відповідає цій ролі в наш час?

¹¹ На сповнення слів з Ісаї 42:6 Ісус став «Світлом поганам». Протягом свого земного служіння він ніс духовне світло переважно євреям (Матв. 15:24; Дії 3:26). А втім, Ісус казав: «Я світло для світу» (Ів. 8:12). Він став світлом для євреїв і для інших народів не тільки тому, що ніс їм духовне просвітлення, але й тому, що віддав своє досконале людське життя як викуп за все людство (Матв. 20:28). Після свого воскресіння Ісус звелів учням свідчити про нього «навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Павло і Варнава цитували в служінні слова «світло для інших народів» і пов’язували їх з проповідницькою працею, яку вони здійснювали серед неєвреїв. (Дії 13:46—48; порівняйте Ісаї 49:6). Ця праця виконується й досі, оскільки помазані Ісусові брати на землі та їхні товариші поширюють духовне світло і допомагають людям повірити в Ісуса, «світло для інших народів».

12. Як Слуга Єгови став «заповітом народові»?

¹² У тому ж пророцтві Єгова сказав своєму обраному Слузі: «Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові» (Ісаї 42:6). Сатана постійно намагався знищити Ісуса і перешкодити йому виконувати служіння на землі. Але Єгова оберігав Ісуса, аж поки не настав визначений йому час померти (Матв. 2:13; Ів. 7:30). Потім Єгова воскресив Ісуса і дав його як «заповіт», або обіцянку, для всіх народів. Та урочиста обіцянка містила запевнення, що Божий вірний Слуга і далі буде «світлом для інших народів», визволяючи людей з духовної темряви. (Прочитайте Ісаї 49:8, 9)b.

13. Як під час свого служіння на землі Ісус визволяв «мешканців темряви» і як він продовжує це робити?

¹³ Згідно з цією обіцянкою, обраний Єговою Слуга мав «очі відкрити незрячим», «вивести в’язня з в’язниці» і визволити з темниці «мешканців темряви» (Ісаї 42:7). Під час свого служіння на землі Ісус робив це, викриваючи фальшиві релігійні традиції і проповідуючи добру новину про Царство (Матв. 15:3; Луки 8:1). Таким чином він визволяв з духовного рабства євреїв, які ставали його учнями (Ів. 8:31, 32). Ісус приніс духовну свободу також мільйонам неєвреїв. Він дав своїм послідовникам доручення «іти та робити учнями людей з усіх народів». При цьому Ісус пообіцяв, що буде з учнями «аж до закінчення цієї системи» (Матв. 28:19, 20). З неба Христос Ісус наглядає за всесвітньою працею проповідування.

Єгова звеличує Слугу

14, 15. Як і чому Єгова звеличив свого Слугу?

¹⁴ В іншому пророцтві про Месіанського Слугу Єгова говорить: «Ось стане розумне робити Мій Отрок [«Слуга», Хом.], підійметься й буде повищений, і височенним Він стане» (Ісаї 52:13). З огляду на те, що Син віддано підкорявся Божій верховній владі і залишався вірним попри найважчі випробування, Єгова звеличив його.

¹⁵ Про Ісуса апостол Петро написав: «Він, зійшовши на небо, перебуває праворуч від Бога, який підкорив йому ангелів, усяку владу і силу» (1 Пет. 3:22). Подібно писав апостол Павло: «Він упокорився і залишався слухняним аж до смерті — смерті на стовпі мук. Саме тому Бог підніс його на вище становище і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого іншого імені. Він зробив це для того, щоб перед Ісусовим ім’ям схилилось кожне коліно тих, хто на небі, хто на землі і хто під землею, та щоб кожен язик відкрито визнав: Ісус Христос — то Господь на славу Бога, Батька» (Фил. 2:8—11).

16. Як Ісус «височенним... став» у 1914 році і що він відтоді робить?

¹⁶ У 1914 році Єгова ще більше звеличив Ісуса. Він «височенним... став», коли Єгова звів його на престол як Царя Месіанського Царства (Пс. 2:6; Дан. 7:13, 14). Відтоді Христос почав «панувати... поміж ворогами Своїми» (Пс. 110:2). Спочатку він підкорив Сатану і його демонів, скинувши їх в околиці землі (Об’яв. 12:7—12). Потім Христос, як Більший Кір, визволив останок своїх помазаних братів на землі з лабетів «Вавилона Великого» (Об’яв. 18:2; Ісаї 44:28). Він очолив всесвітнє проповідування, завдяки чому було зібрано його «позосталих» духовних братів і відбувається збір мільйонів «інших овець», відданих товаришів «малої отари» (Об’яв. 12:17; Ів. 10:16; Луки 12:32).

17. Що ми довідалися з цієї статті, дослідивши пророцтва Ісаї про Слугу?

¹⁷ Безумовно, дослідивши ці дивовижні пророцтва з книги Ісаї, ми ще більше цінуємо нашого Царя і Визволителя, Христа Ісуса. Впродовж свого земного служіння Ісус підкорявся своєму Батькові, і це свідчило, що він добре засвоїв навчання, яке отримав від нього до свого приходу на землю. Служіння Ісуса, а також проповідницька праця, за якою він наглядає й досі, доводять, що Ісус є «світлом для інших народів». Як ми далі побачимо, інше пророцтво про Месіанського Слугу показує, що він мав страждати і віддати за нас своє життя. У той час як наближається Спомин його смерті, нам варто «глибоко роздумувати» про сповнення цих передречень (Євр. 12:2, 3).

[Примітки]

Слуга Єгови «був ранений за наші гріхи»

«Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був... Його ж ранами нас уздоровлено» (ІСАЇ 53:5).

1. Про що нам треба пам’ятати, коли ми відзначатимемо Спомин, і яке пророцтво допоможе нам у цьому?

МИ ПРИХОДИМО на Спомин, щоб відзначити Христову смерть і згадати про все, що уможливила його смерть і воскресіння. Спомин нагадує нам про те, що має бути доведено правомірність верховної влади Єгови, освячено його ім’я і сповнено його намір, у тому числі намір спасти людство. Мабуть, жодне інше пророцтво Біблії не зображає жертву Христа і благословення, які вона приносить, ліпше, ніж пророцтво з Ісаї 53:3—12. Ісая передрік страждання Слуги і подав певні подробиці щодо Христової смерті і благословень, які зливаються завдяки їй на його помазаних братів та «інших овець» (Ів. 10:16).

2. Про що свідчить пророцтво Ісаї і як його дослідження вплине на нас?

² За сім століть до народження Ісуса на землі Єгова надихнув Ісаю записати пророцтво, що Його обраний Слуга залишиться вірним навіть за найважчих випробувань. Таке пророцтво свідчить, що Єгова був повністю впевнений у відданості свого Сина. Дослідження цих пророчих слів сповнить наші серця вдячністю і зміцнить нашу віру.

«Погорджений», якого «не цінували»

3. Чому євреї мали шанувати Ісуса і як вони поставилися до нього?

³ Прочитайте Ісаї 53:3. Лише уявіть собі, що́, мабуть, означало для єдинородного Сина Бога відмовитись від близького спілкування з Батьком на небі і зійти на землю, щоб пожертвувати своїм життям задля спасіння людства від гріха і смерті! (Фил. 2:5—8). Його жертва зробила можливим справжнє прощення гріхів, на яке лише пророчо вказували тваринні жертви, що приносилися згідно з Мойсеєвим законом (Євр. 10:1—4). Хіба Ісус не був гідний пошани й честі, принаймні з боку євреїв, які чекали обіцяного Месію? (Ів. 6:14). Натомість, як Ісая і передрік, Христос був «погорджений» ними, і вони «не цінували Його». Апостол Іван написав: «Він прийшов до своїх, але вони його не прийняли» (Ів. 1:11). А Петро сказав євреям: «Бог наших прабатьків... прославив свого Слугу, Ісуса. Ви ж його віддали на смерть і зреклися перед Пилатом, коли той вирішив його відпустити. Святого та праведного ви зреклися» (Дії 3:13, 14).

4. Чому можна сказати, що Ісус був знайомий з хворобами?

⁴ До того ж Ісая пророчо казав, що Ісус мав бути «знайомий з хворобами». Служачи на землі, Ісус, звісно, не раз втомлювався, але в Біблії ніде не згадано, що він хворів (Ів. 4:6). А втім, Ісус знав, що́ таке хвороби, коли бачив тих, кому проповідував. Він проймався жалем до цих людей і багатьох зцілював (Марка 1:32—34). Так Ісус виконував пророцтво: «Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс» (Ісаї 53:4а; Матв. 8:16, 17).

«Ніби Бог Його вдарив поразами»

5. Як чимало євреїв сприймали смерть Ісуса і чому це посилювало його страждання?

⁵ Прочитайте Ісаї 53:4б. Багато сучасників Ісуса не розуміли, чому він зазнав страждань і смерті. Вони вважали, що його карає Бог, немовби уражаючи огидною хворобою (Матв. 27:38—44). Євреї звинувачували Ісуса в богозневазі (Марка 14:61—64; Ів. 10:33). Звичайно, він не був ані грішником, ані богозневажником. Але оскільки Ісус дуже любив Батька, сама думка про те, що він, Слуга Єгови, має померти як засуджений за богозневагу, напевно, робила його страждання ще нестерпнішими. Все ж він прагнув підкоритися волі Єгови (Матв. 26:39).

6, 7. В якому значенні Єгова «вдарив поразами» свого вірного Слугу і чому це було Богові до вподоби?

⁶ Одна справа, коли пророцтво Ісаї каже, що люди мали вважати, «ніби Бог Його [Христа] вдарив поразами», і зовсім інша, коли пророцтво передрікає: «Зволив Господь, щоб побити Його» (Ісаї 53:10). Звернімо увагу, що Єгова свого часу промовив: «Ось, слуга мій... що його вподобала собі душа моя» (Ісаї 42:1, Кул.). Як же тоді Єгова міг «зволити... щоб побити Його», тобто Ісуса? Чому можна сказати, що страждання Слуги були Єгові до вподоби?

⁷ Щоб зрозуміти цю частину пророцтва, ми повинні пам’ятати, що коли Сатана посягав на верховну владу Єгови, то піддав сумніву відданість усіх Божих служителів на небі і на землі (Йова 1:9—11; 2:3—5). Ісус, залишившись вірним до смерті, дав вичерпну відповідь на закиди Сатани. Тому, хоча Єгова дозволив, щоб вороги вбили Христа, він, безсумнівно, страждав, коли бачив, як помирає обраний ним Слуга. Водночас цілковита вірність Сина приносила Єгові велику радість (Прип. 27:11). Також серце Єгови дуже тішило розуміння того, які благословення принесе розкаяним людям смерть його Сина (Луки 15:7).

«Ранений за наші гріхи»

8, 9. а) Як Ісус був «ранений за наші гріхи»? б) Як це підтвердив Петро?

⁸ Прочитайте Ісаї 53:6. Подібно до загублених овець, грішні люди блукають, шукаючи визволення від хвороб і смерті, які їм передав у спадок Адам (1 Пет. 2:25). Жоден з недосконалих нащадків Адама не міг повернути те, що втратила перша людина (Пс. 49:8). Однак з великої любові Єгова «поклав гріх усіх нас» на свого дорогого Сина й обраного Слугу. Ісус погодився стати «раненим за наші гріхи», «за наші провини... мученим бути», піднести наші гріхи на стовп мук і померти замість нас.

⁹ Апостол Петро написав: «До цього ви покликані, бо сам Христос постраждав за вас, залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами. Він сам, віддавши власне тіло, заніс наші гріхи на стовп, щоб ми могли позбутися їх та жити для праведності». Потім, процитувавши пророцтво Ісаї, Петро сказав: «І “його ранами ви зцілилися”» (1 Пет. 2:21, 24; Ісаї 53:5). Це дало можливість грішним людям примиритися з Богом, як далі говорив Петро: «Христос, щоби привести вас до Бога, раз і назавжди помер за гріхи, праведний за неправедних» (1 Пет. 3:18).

«Як ягня був проваджений Він на заколення»

10. а) Що Іван Хреститель сказав про Ісуса? б) Чому слова Івана були доречними?

¹⁰ Прочитайте Ісаї 53:7, 8. Коли Іван Хреститель побачив Ісуса, який до нього йшов, то вигукнув: «Дивіться, ось Агнець Божий, який покінчить з гріхом світу!» (Ів. 1:29). Назвавши Ісуса Агнцем, Іван, мабуть, мав на увазі слова Ісаї: «Як ягня був проваджений Він на заколення» (Ісаї 53:7). Ісая пророкував: «На смерть віддав [буквально, «вилив»] душу Свою» (Ісаї 53:12). Цікаво, що в ніч, коли Ісус започаткував Спомин своєї смерті, він дав чашу з вином 11 вірним апостолам і промовив: «Це означає мою “кров угоди”, яка проллється за багатьох для прощення гріхів» (Матв. 26:28).

11, 12. а) На що вказує готовність Ісака пожертвувати собою, коли йдеться про жертву Христа? б) Що нам слід пам’ятати про Більшого Авраама, Єгову, під час відзначення Спомину?

¹¹ Подібно як колись Ісак, Ісус виявив бажання віддати себе в жертву на жертовнику, який символізував те, що Єгова визначив для нього (Бут. 22:1, 2, 9—13; Євр. 10:5—10). Ісак охоче погодився бути принесеним у жертву, але саме Авраам збирався скласти цю жертву (Євр. 11:17). Ісус теж був готовий померти, та власне Єгова подбав про викуп. Жертва його Сина свідчила про глибоку любов Бога до людей.

¹² Сам Ісус сказав: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Ів. 3:16). А ось що написав апостол Павло: «Бог виявляє нам свою любов тим, що Христос помер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5:8). Тому, хоча ми вшановуємо Христа, відзначаючи Спомин його смерті, нам слід завжди пам’ятати, що саме Єгова, Більший Авраам, подбав про викупну жертву. Ми відзначаємо Спомин на хвалу йому.

Слуга «приведе багатьох людей до праведності»

13, 14. Як Слуга Єгови привів «багатьох людей до праведності»?

¹³ Прочитайте Ісаї 53:11, 12. Про свого обраного Слугу Єгова сказав: «Справедливий, Мій Отрок, оправдає... багатьох [«праведник, мій слуга, приведе багатьох людей до праведності», НС]». Як він мав це зробити? У кінці 12-го вірша міститься відповідь. Там говориться, що Служитель «заступавсь за злочинців». Усі Адамові нащадки від народження — грішники, «злочинці», тому отримують «плату за гріх — смерть» (Рим. 5:12; 6:23). Грішним людям необхідно примиритися з Єговою. У 53-му розділі пророчої книги Ісаї чудово зображено, як Ісус «заступався» за грішних людей. В Ісаї 53:5 сказано: «Кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено».

¹⁴ Христос взяв на себе наші гріхи та помер за нас і цим привів «багатьох людей до праведності». Павло написав: «Богу було до вподоби, щоб саме в ньому перебувала вся повнота і щоб через нього знову примирити із собою все інше як на землі, так і на небі, тобто укласти мир на підставі крові, яку він пролив на стовпі мук» (Кол. 1:19, 20).

15. а) На кого вказують слова Павла «все... на небі»? б) Лише хто має право споживати від символів на Спомині і чому?

¹⁵ «Все... на небі», що примирюється з Єговою на підставі пролитої крові Христа,— це помазані християни, яких покликано правити з Ісусом у небі. Християни, котрі «отримали небесне покликання», визнані «праведними, щоб мати можливість отримати життя» (Євр. 3:1; Рим. 5:1, 18). Завдяки цьому Єгова всиновлює їх як духовних синів. Святий дух свідчить їм, що вони «співспадкоємці з Христом», які мають стати царями і священиками в його небесному Царстві (Рим. 8:15—17; Об’яв. 5:9, 10). Відтак помазанці належать до духовного Ізраїля, «Ізраїля Божого», і стають учасниками «Нового Заповіту», тобто нової угоди (Єрем. 31:31—34; Гал. 6:16). Як ті, хто взятий у нову угоду, вони мають право споживати від символів на Спомині, в тому числі від червоного вина, про яке Ісус сказав: «Ця чаша означає нову угоду, укладену на підставі моєї крові, що проллється за вас» (Луки 22:20).

16. Кого стосується вислів «все... на землі» і як їх визнано праведними перед Єговою?

¹⁶ «Все... на землі» — це Христові інші вівці, які плекають надію жити вічно на землі. Обраний Слуга Єгови приводить до праведності і їх. Вони виявляють віру у викупну жертву Христа і таким чином «випрали свій одяг та вибілили його в крові Агнця». Тому Єгова визнає́ їх праведними, але не як духовних синів, а як друзів, даючи їм незрівнянну надію пережити «велике лихо» (Об’яв. 7:9, 10, 14; Як. 2:23). Інших овець не залучено до нової угоди, і тому вони не надіються жити в небі. Отож ці особи не споживають від символів на Спомині, а лише шанобливо спостерігають за його проведенням.

Будьмо вдячні Єгові і схваленому ним Слузі!

17. Як дослідження пророцтв Ісаї, що зосереджені на Слузі, допомагає нам підготувати свій розум до відзначення Спомину?

¹⁷ Дослідження пророцтв Ісаї, які зосереджені на Слузі, допомагає нам якнайліпше підготувати свій розум до відзначення Спомину смерті Христа. Так ми можемо «пильно придивлятись до Ісуса — Керівника, завдяки якому маємо віру, та Удосконалювача нашої віри» (Євр. 12:2). Ми довідалися, що Божий Син не має бунтарського духу. На відміну від Сатани він з великою радістю навчається в Єгови, визнаючи його Всевладним Господом. Ми побачили, що протягом свого земного служіння Ісус виявляв співчуття до людей, яким проповідував, і при цьому зцілював їх буквально і духовно. Так Ісус показав, що́ він здійснить як Месіанський Цар у новому світі, коли «встановить на землі правду» (Ісаї 42:4, Хом.). Коли ми, послідовники Ісуса, пам’ятаємо, що він, як «Світло поганам», ревно звіщав про Царство, то відчуваємо спонуку запопадливо проповідувати добру новину по цілій землі (Ісаї 42:6).

18. Чому пророцтво Ісаї сповнює наші серця вдячністю Єгові та його вірному Слузі?

¹⁸ До того ж пророцтво Ісаї поглиблює наше розуміння величної жертви, на яку пішов Єгова,— послав свого улюбленого Сина на землю, щоб той страждав і помер за нас. Єгові було до вподоби не страждання Сина, а його цілковита відданість аж до смерті. Усе, що Ісус зробив, аби викрити брехливість закидів Сатани й освятити ім’я Єгови, а отже, довести правомірність його верховної влади, має виклика́ти в нас такі ж радісні почуття, як і в Єгови. Крім того, Христос взяв на себе наші гріхи і помер за нас. Завдяки цьому мала отара помазаних братів Ісуса та інші вівці можуть бути праведними в очах Єгови. Тож, коли ми зберемося разом на Спомині, нехай наші серця будуть сповнені вдячністю Єгові та його вірному Слузі.