Раші. Впливовий біблійний коментатор

ЯКУ книжку було надруковано єврейською мовою однією з перших? Коментар до П’ятикнижжя (п’яти книг Мойсея). Цю книжку надрукували 1475 року в Реджо (Калабрія, Італія). А хто її автор? Чоловік, відомий на ім’я Раші.

Чому коментарю віддали таку особливу честь? У своїй книжці «Раші. Його особистість та його світ» (англ.) Езра Шерешевський говорить, що коментар Раші «став основним підручником у єврейському домі та в будинку, де навчались євреї. Жодній іншій праці єврейської літератури не давали такої високої оцінки. (...) Існує понад 200 додаткових коментарів, які безпосередньо стосуються коментаря Раші до П’ятикнижжя».

Чи коментар Раші мав вплив тільки на євреїв? Хоча багато цього не усвідомлює, але коментар Раші до Єврейських Писань століттями впливав на переклади Біблії. Проте хто такий Раші і як сталося, що він мав такий великий вплив?

Ким був Раші?

Раші народився 1040 року в місті Труа (Франція)a. Будучи юнаком, він вступив до єврейських релігійних академій у Вормсі та Майнці, що в Рейнланді. Там він навчався у найвідоміших єврейських вчених Європи. Приблизно у віці 25 років життєві обставини склалися так, що йому довелось повернутись у Труа. Будучи вже на той час знаменитим ученим, Раші швидко став релігійним провідником місцевої єврейської общини й заснував свою релігійну академію. З часом цей новий освітній єврейський центр став навіть впливовішим від тих, які заснували вчителі Раші в Німеччині.

Із сусідами, які визнавали християнство, євреї у Франції жили у той час у відносному мирі та злагоді, тому Раші мав більшу свободу для своїх наукових занять. Як вчений, він не ізолювався від інших. Незважаючи на славу вчителя та голови академії, Раші заробляв собі на життя, виготовляючи вино. Завдяки такому доброму знанню простих ремесел, він мав тісніші стосунки із простими євреями, і це допомагало йому розуміти цих людей та співчувати їм. Розташування Труа також сприяло розвитку проникливості Раші. Оскільки це місто, розташоване на важливих торгових шляхах, було космополітичним центром, Раші добре знав культуру та звичаї різних народів.

Чому коментар був потрібний?

Євреї були знані як народ книги. Але «книга» — Біблія — була лише єврейською, а «народ» тепер розмовляв арабською, іспанською, німецькою, французькою та багатьма іншими мовами. Хоча більшість євреїв і далі вчилися єврейської з дитинства, вони не розуміли точно багатьох біблійних висловів. Крім того, глибоко вкорінена традиція, що століттями існувала в рабинському юдаїзмі, знеохочувала людей досліджувати буквальне значення біблійного тексту. У той час існувало величезне число алегорій та легенд, пов’язаних з біблійними словами та віршами. Чимало таких коментарів та оповідань записувались у багатотомних працях, які мали назву Мідрашb.

Внук Раші, Раббі Самуїл бен Меір (Рашбам), також був біблеїстом. У своєму коментарі до Буття 37:2 він сказав, що «старші коментатори [до Раші]... були схильні виголошувати проповіді (дерашот), і це вони зробили своєю першорядною метою, [але] самі не мали звички глибоко копати, щоб зрозуміти буквальне значення біблійного тексту». Говорячи про цю тенденцію, д-р А. Коген (головний редактор Soncino Books of the Bible) пише: «Це правда: рабини постановили за правило не погоджуватись із жодним тлумаченням, яке не відповідало пешат, або прямому значенню тексту, але насправді вони майже не звертали уваги на це правило». Коли у такому релігійному оточенні пересічний єврей звертався до біблійного тексту, то почувався безпорадним і прагнув мати якісь тлумачні книжки.

Ціль та методика Раші

Ціллю життя Раші було зробити текст Єврейських Писань зрозумілим для всіх євреїв. Для цього він почав збирати нотатки з коментарями про певні слова та вірші, які, на його думку, могли б створювати утруднення читачеві. У нотатках Раші згадував пояснення своїх учителів, а також використовував свої глибокі знання усієї багатосторонньої рабинської літератури. Проводячи лінгвістичні дослідження, Раші користувався всіма наявними джерелами. Він звернув увагу на те, як вказівні знаки та наголоси масоретів впливають на розуміння тексту. Щоб пояснити значення якогось слова, у коментарі до П’ятикнижжя він часто посилався на арамейський переклад (Таргум Онкелоса). Досліджуючи нерозроблені варіанти пояснення прийменників, сполучників, значень дієслів та інших розділів граматики й синтаксису, Раші виявив гнучкість та майстерність. Такі коментарі стали цінними внесками в розуміння синтаксису та граматики єврейської мови.

На противагу панівній традиції в рабинському юдаїзмі, Раші завжди намагався підкреслити просте, буквальне значення тексту. Але він не міг ігнорувати величезного матеріалу, поміщеного в Мідраші, який добре знали євреї. Видатною особливістю коментаря Раші є те, як він посилався на самі писання Мідрашу, котрі часто робили незрозумілим буквальне значення біблійного тексту.

У коментарі до Буття 3:8 Раші пояснює: «Існує багато аґґадичнихc мідрашім, які наші Мудреці вже впорядкували у Берешіт Раба та в інших антологіях Мідрашу. Однак я цікавлюся тільки прямим значенням (пешат) вірша і такими аґґадот, як поясненням біблійної оповіді в її контексті». Вибираючи та редагуючи тільки ті мідрашім, які, на його думку, допомагали внести ясність у значення або контекст вірша, Раші відредагував, тобто вилучив, мідрашім, котрі спричиняли суперечності та сум’яття. У результаті цього редагування майбутні покоління євреїв стали добре обізнані переважно із найліпшою збіркою тексту Мідрашу, підібраною Раші.

Хоча Раші неодноразово вихваляв своїх вчителів, він, не вагаючись, висловлювався про свої розходження з ними, коли вважав, що їхні пояснення суперечили чіткому розумінню тексту. Якщо цей вчений не розумів якогось місця або відчував, що перед тим пояснював його неправильно, то був готовий визнати це. Він навіть згадував випадки, коли учні допомагали йому виправити своє розуміння.

Людина свого часу

Раші був людиною свого часу. Ось як підсумував це один письменник: «Великий внесок [Раші] у життя євреїв полягав у тому, що він наново розтлумачив для простого народу того часу усі відповідні місця такою чіткою, зрозумілою мовою, з таким теплом та добротою, з таким рідкісним вмінням та ерудицією, що до його коментарів стали ставитись як до священного писання й полюбили їх як художню працю. Раші писав єврейською так, неначе б то було французька,— дотепно та витончено. Коли йому не вистачало відповідного єврейського слова, він використовував замість нього французьке, розписуючи його єврейськими літерами». Ці транслітеровані французькі терміни — а Раші використав їх понад 3500 — стали цінним джерелом для тих, хто вивчає стару французьку філологію та вимову.

Хоча на початку життя Раші панувала атмосфера відносного спокою, пізніше він став свідком того, як між євреями й так званими християнами стала наростати напруга. У 1096 році під час першого хрестового походу було спустошено єврейські общини в Рейнланді, де колись навчався Раші. Загинули тисячі євреїв. Здається, що звістка про це кровопролиття позначилась на здоров’ї Раші (яке поступово погіршувалось, аж поки він помер у 1105 році). З того часу його біблійні коментарі сильно змінилися. Одним з таких очевидних прикладів є 53-й розділ Ісаї, де говориться про страждання слуги Єгови. Раніше Раші застосовував ці вірші до Месії, як це вказувалось у Талмуді. Але здається, що після хрестових походів він став думати, ніби ці вірші стосувалися єврейського народу, який несправедливо зазнав страждань. Це стало поворотним пунктом у тлумаченні євреями цих віршівd. Тому нехристиянська поведінка загальновизнаного християнства спричинила те, що багато людей, у тому числі євреї, відвернулися від правди про Христа (Матвія 7:16—20; 2 Петра 2:1, 2).

Як він вплинув на біблійні переклади?

Вплив Раші став відчутним не тільки в юдаїзмі. Французький францисканський коментатор Біблії Ніколас Лірський (або Ліра), який жив у 1270—1349 роках, так часто посилався на погляди «Раббі Соломона [Раші]», що його прозвали Передражником Соломона. Багато тлумачів та перекладачів працювали у свою чергу під впливом Ліри, у тому числі попередники перекладачів англійського «Перекладу короля Якова» та реформатора Мартіна Лютера, який вніс докорінні зміни в справу перекладу Біблії в Німеччині. Лютер настільки сильно спирався на Ліру, що в одному популярному вірші говорилось: «На лірі не заграв би Ліра — Лютер не затанцював би».

На Раші сильно впливала думка рабинів, яка не узгоджувалась із християнською правдою. Однак завдяки його глибокій проникливості у біблійні єврейські вислови, граматику й синтаксис та завдяки постійним намаганням зрозуміти пряме й буквальне значення тексту, коментарі Раші стали для біблійних дослідників та перекладачів цінним джерелом для порівняння.

[Примітки]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

Текст: Per gentile concessione del Ministero dei Beni Culturali e Ambientali