Чи немовлят слід хрестити?

Немовлятко ледве схоже на грішника. Однак цей вікодавній обряд є для того, щоб змивати гріхи. Хрещений батько тричі зрікається Сатани й його діл. Священик тоді бере малу посудину й легенько тричі поливає воду на лоб немовлятка, кажучи, „Я хрещу тебе в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”.

ПРОТЯГОМ близько двох тисячоліть хрестили немовлята таким обрядом. Батьки мабуть будуть описувати це бути дуже зворушуючим досвідом. Проте, чи ця практика походить з Божого Слова? Католицькі теологи визнають, що ні.— Дивіться Нова католицька енциклопедія, 2 Том, ст. 69.

Прочитайте самі для себе книгу Дії Апостолів у Біблії, і зараз побачите, що між ранніми християнами, хрещення було для тих, які могли ,чути й одержувати слова’ із розумінням, а тоді ,покаятись’. (Дії 2:14, 22, 38, 41, Переклад Дуе) Немовлятка не можуть зробити цього! Правда, Біблія говорить про хрещення цілих родин, як-от про Корнилія.a Однак, хрещення було для тих, хто „слухав слово”,— а не для немовлят.— Дії 10:44-47.

Божа традиція чи людська?

Не мігши доказати свого положення біблійним прецедентом, Ватікан каже, „Практика хрестити немовлят вважається бути правилом дуже древньої традиції”. Але чи цю традицію заснував Ісус Христос? Ні, бо хрещення немовлят стало популярним якийсь час після смерті апостолів. При кінці другого століття Тертулліан, отець церкви, сперечався, „Нехай [діти] стають християнами, тоді коли зможуть пізнати Христа”.

Проте, апостол Павло перестеріг, що настане час, „коли здорової науки не будуть триматись”. (2 Тимофія 4:3) По смерті апостолів, коли вже не було нікого, щоб ,недопускати’, то небіблійні практики почали підкрадатися в християнське поклоніння. (2 Солунян 2:6) Між цими практиками було хрещення немовлят. Але хрещення немовлят не стало правилом аж у п’ятому столітті. У той час відбулись люті дебатування, які назавжди змінили так зване Християнство.

Дебатування почалось, коли британський монах Пелагій приїхав до Рима. Ставши збентежений зіпсуттям, якого він там бачив між так званими християнами, цей священик почав спонукувати людей до „більш морального зусилля”. Людина не може складати вину за свої слабкості на ,оригінальний гріх’, казав Пелагій. „Усяке добро й всяке лукавство... виконується нами, а не народжується з нами”. Доктрина Пелагія скоро розійшлась по цілому так званому Християнстві.

Але не на довго. Провідники Церкви вважали відмову ,оригінального гріха’ бути єрессю. І Пелагій ненавмисно грав їм на руки підтримуванням того, що в той час уже було популярним звичаєм — хрещення немовлят. Єпископ Августин бачив у цьому грубу суперечність. ,Якщо немовлят необхідно хрестити’, сперечався Августин, ,то що ж сказати про нехрещених?’ Очевидно приходили до логічного висновку, що такі немовлятка будуть страждати в вогнях пекла, тому що не були хрещені. Установивши цей факт, Августин виступив на захист хрещення немовлят: Тому що нехрещені немовлятка справді будуть прокляті, то що ж може бути відповідальним за це крім ,оригінального гріха’?

Доктрина Пелагія провалилась. Церковний собор у Карфагені оголосив навчання Пелагія бути єрессю. ,Оригінальний гріх’ стало такою частиною католицизму, як сповідання. І Церква тепер почала навертати маси людей — часто примусово — щоб спасати їх від ,вогнів пекла’. Від популярного звичаю, хрещення немовлят стало офіційним предметом спасіння, предмет, якого вспадкує протестантизм.

,При краї пекла’

З доктрини Августина виникли деякі бентежучі й трудні питання: Як же Бог любові може мучити невинних немовлят у пеклі? Чи нехрещені немовлятка будуть так само покарані, як запеклі грішники? Теологам не було легко відповісти на ці запитання. Католицький священик Вінсент Вілкін каже: „Декотрі засилали нехрещених немовлят до лютого полум’я пекла, інші вірили, що полум’я не пожирали, тільки розжарювали немовлят до дійсної прикрості; інші пом’якшували прикрість до найменшого можливого ступеня в пеклі... Декотрі засилали їх до земного раю”.b

Проте, найбільш популярна теорія за всіх доказалась бути, що душі нехрещених немовлят підуть у лімб. Це слово буквально значить „край” (так як край, або рубець, одежі) і здогадуються, що ця місцевість знаходиться на краї пекла. Для теологів ідея про лімб є дуже вигідна. Вона принаймні пом’якшує страхаючу примару страждаючих немовлят.

Але так як яка-небудь людинотворена теорія, лімб має свої проблеми. Чому ж про нього нічого не згадується в Святому Письмі? Чи немовлятка можуть вийти з лімба? Передусім, навіщо ж засилати невинних немовлят до такої місцевості? Легко зрозуміти чому Церква каже, що лімб „не є офіційним католицьким навчанням”.c — Нова католицька енциклопедія.

Дебати знову розжарюються

Протягом століть католики основно додержували погляд Августина й хрещенням ,захищали немовлят від лімба’. Проте, з 1950 років дебатування над хрещенням немовлят наново дуже розжарилось. Католицькі вчені почали серйозно сумніватись, чи ця практика була біблійна. Інші визнають, що не можуть вірити ні в Августинову ідею про вогні в пеклі, ні в лімб.

Спершу помірковані провідники Церкви не хотіли пом’якшити своєї позиції. У 1951 році папа Пій XII виступив з промовою перед групою повитух. Наново затвердивши переконання, що „Божа ласка в час смерті є зовсім потрібна для спасіння”, він заохочував повитух виконувати обряд хрещення якщо здається новонароджене немовлятко помре. „Не вагайтесь виконати цю добродійну службу”, він наполягав. Подібно, у 1958 році Ватікан видав сувору пересторогу, щоб „хрестити немовлят так скоро як можливо”.

Все-таки, після другого славетного Ватіканського собору це дебатування знову вибухнуло. Несподівано, Церква старалась проводити подвійну політику, помірковану, а також вільнодумну. ,Хрещення є зовсім потрібне для спасіння’, заявив собор. Цікаво, спасіння також є можливе для тих, „які не мали нагоди навчитись про Євангеліє Христа”.d

Продовжуючи цю політику, Церква тоді поправила обряд хрещення немовлят. Між іншим, священики тепер мали право вибирати й не хрестити тих немовлят, яких батьки не обіцювали виховувати їх на католиків. Чи ж Церква вже відступила від доктрини Августина? Декотрі думали, що відступила й почали сумніватись, чи немовлят потрібно хрестити.

Тоді Ватікан видав свій „Інструктаж для хрещення немовлят”, в якому було сказано: „Церква... не знає жодного іншого способу крім хрещення, щоб запевнити дитині вхід до вічного щастя”. Єпископам наказали „відновити традиційну практику тим, які... відступили від неї”. Але що ж сказати про тих немовлят, які вмирають нехрещені? „Церква тільки може довірити їх Божій ласці”.

Хрещення немовлят і ваша дитина

Правдоподібно, багато щирих католиків стали зовсім збентежені через це. Однак, декотрі можливо вірять, що незважаючи на католицьку доктрину, то хрещення принаймні дасть дитині добрий релігійний початок. Але чи це правда? Одна католицька мати сказала: „У мене є двоє дуже молодих дітей, обоє охрещені, коли ще були немовлятками, і я в них не бачу жодної ласки, дійсно бачу щось протилежного”.

Хрещення маленького немовлятка не допомагає йому розвинути віру. Дійсно, це нарушує наказ Ісуса: „Ідіть, і робіть учнів [або, „тих, хто вчиться”]... хрестячи їх”. (Матвія 28:19, НС) Хрещення не має жодного значення якщо особа ще не є досить доросла, щоб стати учнем. Правда, хрещення немовлят є „дуже стародавня традиція”. Але чи ж Ісус не осудив тих, які ,ради передання знівечили Боже Слово’? — Матвія 15:6.

Тому, то Біблія заохочує батьків привчати своїх дітей духовно „від дитинства”. (2 Тимофія 3:14-17) Свідки Єгови серйозно ставляться до біблійного застереження, щоб виховувати своїх дітей „в дисципліні й розумовому регулюванні Єгови”. (Ефесян 6:4, НС) Часто дітей можна так навчати регулярним студіюванням Біблії в родині. Такі батьки навчають своїх дітей приходити на християнські зібрання й брати участь у них. (Євреїв 10:24, 25) Вони заохочують своїх дітей „публічно визнавати” їхню віру. (Римлян 10:10) Згодом, їхні діти можуть бути спонукані присвятити своє життя Богові Єгові й охреститись у воді на символ свого присвячення. Так робити є по-біблійному, бувши багато більш цілеспрямоване й задовольняючим ніж дивитись на якийсь формальний обряд виконаний немовляти, яке ще нічого не розуміє.

Якщо б дитина християнина померла нехрещена, то батькам не потрібно боятись, що вона мучиться в якомусь там пеклі або тиняється в лімбі. Біблія вчить, що померлі не є притомні. (Екклезіястова 9:5, 10) Тому то батьки можуть потішатись Ісусовою обіцянкою, що „надходить година, коли всі, хто в гробах [пам’ятних гробах, НС] — Його голос почують, і повиходять” з надією на життя в відновленому Раю. (Івана 5:28, 29; Луки 23:43) Ця на-Біблії-грунтована надія багато більше потішає ніж мінливі — і бентежучі — людські традиції.

[Примітки]

[Таблиця на сторінці 7]

Високі точки з історії хрещення немовлят

Дата (н.е.) Подія