Біблійна книга 20. Приповістей

Промовці: Соломон, Агур, Лемуїл

Місце написання: Єрусалим

Написання закінчено: бл. 717 року до н. е.

КОЛИ 1037 року до н. е. Давидів син Соломон став царем Ізраїлю, він молився до Єгови про «мудрість та знання», щоб «судити цей великий... народ». Єгова відповів, даючи йому знання та мудрість і розумне серце (2 Хр. 1:10—12; 1 Цар. 3:12; 5:10, 11). У результаті Соломон «проказав три тисячі приказок» (1 Цар. 5:12). Декотрі із цих мудрих афоризмів записані в біблійній книзі Приповістей. Оскільки мудрість Соломона фактично була мудрістю, яку «Бог дав у його серце», досліджуючи цю книгу, ми насправді досліджуємо мудрість Бога Єгови (1 Цар. 10:23, 24). У цих приповістях зібрані вічні істини. Сьогодні вони такі ж актуальні, як і тоді, коли були вперше вимовлені.

² За панування Соломона склалися відповідні умови, щоб дати таке божественне керівництво. Говорилося, що «сів Соломон на Господньому троні». Теократичне царство Ізраїлю було в розквіті, й Соломон отримав незрівнянну «величність царства» (1 Хр. 29:23, 25). То був час миру, достатку й безпеки (1 Цар. 4:20; 5:1—5). Однак навіть під цим теократичним пануванням через свою недосконалість люди все-таки мали особисті проблеми й труднощі. Тож зрозуміло, чому вони сподівалися, що мудрий цар Соломон допомагатиме їм у вирішенні різних проблем (1 Цар. 3:16—28). Виголошуючи рішення в цих численних справах, він вимовляв прислів’я, які підходили до багатьох життєвих ситуацій, що виникають день у день. Усі, хто бажав приводити своє життя у відповідність з волею Бога, високо цінували ці короткі, але чіткі прислів’я.

³ Біблія не говорить, що Соломон написав книгу Приповістей. Але в ній говориться, що він «проказав» приказки, а також «досліджував, [і] склав багато приповістей», виявляючи цим своє бажання зберегти їх для майбутніх поколінь (1 Цар. 5:12; Еккл. 12:9). У реєстрі придворних урядовців з часів Давида й Соломона згадано офіційних писарів (2 Сам. 20:25; 2 Цар. 12:11). Ми не знаємо, чи це вони писали й збирали його приповісті, але вислови таких можновладців, як він, дуже цінували й зазвичай записували. Багато хто погоджується з тим, що цю книгу складено з інших збірок.

⁴ Книгу Приповістей можна поділити на п’ять частин: 1) вступ, що складається з розділів 1—9 і починається словами «Приповісті Соломона, сина Давидового»; 2) розділи 10—24, описані в деяких перекладах як «Приповісті Соломона»; 3) розділи 25—29, ця частина починається словами: «І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя»; 4) розділ 30, який починається висловом: «Слова Агура, Якеєвого сина» і 5) розділ 31, який містить «Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати». Отже, Соломон склав більшу частину приповістей. Що ж до Агура та Лемуїла, то про них майже нічого не відомо. Декотрі тлумачі припускають, що Лемуїл — це інше ім’я Соломона.

⁵ Коли було написано й упорядковано книгу Приповістей? Поза всяким сумнівом, більшу її частину було написано за панування Соломона (1037—998 роки до н. е.), ще перед тим, як він покинув правдиве поклоніння. Оскільки ми точно не знаємо, ким були Агур і Лемуїл, неможливо визначити, коли вони уклали свій матеріал. Завершальне збирання не могло відбутися до царювання Єзекії (745—717 роки до н. е.), бо одна зі збірок була укладена за його панування. Чи дві останні частини також були зібрані за життя Єзекії? Відповідь знаходимо у роз’яснювальній примітці під текстом до Приповістей 31:31 у «Перекладі нового світу Святого Письма» (з примітками): «У декотрих вид[аннях] євр[ейського] тексту з’являється триграма, або три літери, хет, заїн і коф (חןק), яка є підписом царя Єзекії під текстом, скопійованим його писарями, для підтвердження того, що працю завершено».

⁶ В єврейських Бібліях цю книгу спочатку називали згідно з початковим словом цього твору — мішле́, що означає «приповісті». Мішле́ — це форма множини єврейського іменника маша́л, який, на думку багатьох, походить від слова, котре означає «бути подібним, порівнянним». Цими висловами влучно описується зміст книги, бо приповісті — це стислі, але промовисті афоризми, в яких часто використовуються о́брази або порівняння і які повинні спонукувати слухача до роздумів. Завдяки стислості викладу приповісті легкозрозумілі та цікаві й у такій формі їх легше вивчати, викладати й запам’ятовувати. Головна думка надовго залишається в пам’яті.

⁷ Надзвичайно цікавий також є стиль цієї книги, типовий для єврейської поезії. Композиційну функцію в книзі здебільшого виконує поетичний паралелізм. Не йдеться про те, що кінці рядків або віршів римуються, тобто подібно звучать, а про ритмічність рядків, між якими є подібні думки й поняття. Саме в такому ритмі полягає краса й повчальна сила цієї поезії. Думки можуть бути синонімічними або протиставними, але особливої переконливості вони набувають завдяки порівнянню, яке розвиває їх, розширює та забезпечує правильну передачу змісту. Приклади синонімічних паралелізмів знаходимо в Приповістей 11:25; 16:18 і 18:15, а численніших протиставних паралелізмів у Приповістей 10:7, 30; 12:25; 13:25 і 15:8. Зовсім іншу структуру можна побачити в самому кінці цієї книги (Прип. 31:10—31). Кожен із 22 віршів в єврейському тексті починається наступною літерою абетки; цей стиль, який також використано в багатьох псалмах, називають акровіршем. У стародавніх творах немає стилю, який би дорівнював йому красою.

⁸ Про автентичність книги Приповістей також свідчить те, що ранні християни часто черпали з неї інформацію, встановлюючи правила поведінки. Яків, очевидно, дуже добре знав книгу Приповістей і використав з неї основні принципи для чудової поради щодо християнської поведінки. (Порівняйте Приповістей 14:29; 17:27 з Якова 1:19, 20; Приповістей 3:34 з Якова 4:6; Приповістей 27:1 з Якова 4:13, 14). Цитати з книги Приповістей також можна знайти в таких віршах: Римлян 12:20 — Приповістей 25:21, 22; Євреїв 12:5, 6 — Приповістей 3:11, 12; 2 Петра 2:22 — Приповістей 26:11.

⁹ Крім того, книга Приповістей перебуває в гармонії з іншими біблійними книгами і тому є частиною «усього Писання». Щодо єдності думки, вона чудово узгоджується із Законом Мойсея, вченнями Ісуса, а також писаннями його учнів та апостолів. (Дивіться Приповістей 10:16 — 1 Коринтян 15:58 і Галатів 6:8, 9; Приповістей 12:25 — Матвія 6:25; Приповістей 20:20 — Вихід 20:12 і Матвія 15:4). Навіть у таких питаннях, як підготовка землі до життя людей, вона узгоджується з писаннями інших біблійних письменників (Прип. 3:19, 20; Бут. 1:6, 7; Йова 38:4—11; Пс. 104:5—9).

¹⁰ Про Боже натхнення цієї книги також свідчить той факт, що вона точна з наукового погляду, коли йдеться про хімічні, медичні чи гігієнічні принципи. У Приповістей 25:20, очевидно, говориться про реакції лугів з кислотами. Сказане в Приповістей 31:4, 5 відповідає сучасним науковим відкриттям, що алкоголь притуплює процеси мислення. Чимало лікарів і дієтологів погоджуються з тим, що мед корисний, а це нагадує слова приповісті: «Їж, сину мій, мед, бо він добрий» (Прип. 24:13). Сучасні спостереження в галузі психосоматики не є нічим новим для книги Приповістей. «Серце радісне добре лікує» (17:22; 15:17).

¹¹ Книга Приповістей настільки точно обговорює кожну людську потребу та життєву ситуацію, що один фахівець заявив: «Немає жодної справи в житті, щодо якої б не було дано відповідної настанови; немає жодної доброї або поганої схильності, щодо якої б не було дано відповідного заохочення або якої б не було виправлено. Людський спосіб мислення за тих чи інших обставин завжди протиставляється Божому... і людина начебто ходить перед своїм Сотворителем і Суддею... У цій стародавній книзі можна знайти згадки про всі типи людської природи; і хоча ці о́брази змальовано три тисячі років тому, вони залишаються такими ж актуальними, немовби їх узято із сучасного живого прикладу» (Сміт, «Біблійний словник», 1890 рік, т.III, сторінка 2616, англ.).

ЧОМУ КОРИСНА

¹² Благотворна мета книги Приповістей пояснюється в її початкових віршах: «Щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова, щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти, щоб мудрости дати простодушним, юнакові — пізнання й розважність» (1:2—4). Згідно з визначеною метою, ця книга зосереджує увагу на знанні, мудрості й розумінні, і кожен такий набуток особливо корисний.

¹³ 1) Людині необхідно мати знання, бо не добре бути невігласом. Вона ніколи не може здобути точного знання без страху Єгови, оскільки знання починається саме з такого страху. Знання слід вважати ліпшим за золото. Чому? Праведні отримують порятунок завдяки знанню; воно утримує нас від квапливих учинків, які доводять до гріха. Як же нам потрібно шукати й набувати його! Воно дорогоцінне. Тому «нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання» (22:17; 1:7; 8:10; 11:9; 18:15; 19:2; 20:15).

¹⁴ 2) Мудрість — уміння правильно користуватися знанням на хвалу Єгові — це «початок». Набувайте її. Єгова — це Джерело мудрості. Життєдайна мудрість починається зі знання Бога Єгови й страху перед ним — ось велика таємниця мудрості. Тож бійтеся Бога, а не людини. Уособлена мудрість закликає всіх виправити свої шляхи. Мудрість кличе на вулицях. Єгова взиває до всіх нерозумних, або недосвідчених, і тих, хто «бідний на розум», прийти та їсти хліб мудрості. Перебуваючи у страху Єгови, вони будуть щасливі, навіть коли матимуть матеріальні нестатки. Мудрість приносить багато благословень, а її вплив навдивовижу корисний. Мудрість і знання — це головні підмурки, на яких ґрунтується розважність, котра охоронятиме нас. Мудрість корисна й приємна, як мед. Вона цінніша від золота; вона є деревом життя. Оскільки мудрість зберігає життя, а навіть означає життя, без неї люди гинуть (4:7; 1:7, 20—23; 2:6, 7, 10, 11; 3:13—18, 21—26; 8:1—36; 9:1—6, 10; 10:8; 13:14; 15:16, 24; 16:16, 20—24; 24:13, 14).

¹⁵ 3) Окрім знання й мудрості важливим є розуміння; отже, «за ввесь свій маєток здобудь собі розуму». Розуміння — це здатність бачити зв’язок між елементами певної справи; це розважність, яка завжди бере до уваги Бога, бо людина не може покладатися на своє розуміння. Усім, хто діє наперекір Єгові, аж ніяк недосяжні ці риси! Щоб здобути розуміння, ми повинні наполегливо шукати його, немов захований скарб. Розуміння приходить зі знанням. Коли людина, яка виявляє розуміння, шукає знання, вона знаходить його і перед нею розкривається мудрість. Вона отримує охорону від незліченних пасток цього світу, наприклад, від багатьох поганих людей, які можуть старатися заманити її на шлях темряви. Дяка нехай буде Богу Єгові — Джерелу життєдайного знання, мудрості й розуміння! (4:7; 2:3, 4; 3:5; 15:14; 17:24; 19:8; 21:30).

¹⁶ Згідно зі своєю благотворною метою, книга Приповістей рясніє мудрими, натхненими порадами, які допомагають нам здобувати розуміння та стерегти своє серце, «бо з нього походить життя» (4:23). Ось декотрі з мудрих порад, які подаються в цій книзі.

¹⁷ Протиставлення нечестивих і праведних людей. Нечестивий буде схоплений на своїх викривлених дорогах і в день гніву його не врятують жодні скарби. Праведний має перспективу жити, і Єгова винагородить його (2:21, 22; 10:6, 7, 9, 24, 25, 27—32; 11:3—7, 18—21, 23, 30, 31; 12:2, 3, 7, 28; 13:6, 9; 14:2, 11; 15:3, 8, 29; 29:16).

¹⁸ Необхідно триматися моральної чистоти. Соломон постійно застерігає перед неморальністю. На перелюбників спадуть побої та сором, а їхня ганьба не зітреться. «Вода крадена» може здаватися юнаку солодкою, але блудниця сходить до смерті й забирає із собою свої недосвідчені жертви. Єгова засуджує тих, хто потрапляє в глибоку яму неморальності (2:16—19; 5:1—23; 6:20—35; 7:4—27; 9:13—18; 22:14; 23:27, 28).

¹⁹ Необхідно виявляти самовладання. Засуджено пияцтво та обжерливість. Усім, хто шукає схвалення Єгови, слід бути поміркованими в їжі та питті (20:1; 21:17; 23:21, 29—35; 25:16; 31:4, 5). Повільні до гніву мають великий розум і ліпші від силача, завойовника міста (14:17, 29, Дерк.; 15:1, 18; 16:32; 19:11; 25:15, 28; 29:11, 22). Самовладання також потрібне, щоб уникати завидок і заздрості, які є гнилизною костей (14:30; 24:1; 27:4; 28:22).

²⁰ Мудре й нерозумне використання мови. Лукавство уст, обмовник, брехливий свідок і неправдомов будуть викриті, бо вони гидота для Єгови (4:24; 6:16—19; 11:13; 12:17, 22; 14:5, 25; 17:4; 19:5, 9; 20:17; 24:28; 25:18). Якщо хтось устами своїми говорить добро, це джерело життя, а уста нерозумного спроваджують на нього загибель. «Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає» (18:21). Засуджується обмова, облудна мова, лестощі й квапливі слова. Говорити правду й нести хвалу Єгові — це ознака мудрості (10:11, 13, 14; 12:13, 14, 18, 19; 13:3; 14:3; 16:27—30; 17:27, 28; 18:6—8, 20; 26:28; 29:20; 31:26).

²¹ Безглуздя гордості й потреба покори. Гордий підноситься занадто високо, що призводить до краху. Горді в серці — огида для Єгови, а покірним він дає мудрість, славу, багатство й життя (3:7; 11:2; 12:9; 13:10; 15:33; 16:5, 18, 19; 18:12; 21:4; 22:4; 26:12; 28:25, 26; 29:23).

²² Працелюбність, а не ледарство. Існує багато описів ледаря. Щоб чогось навчитися, він повинен піти до мурашки й помудрішати. А роботящий буде по-справжньому процвітати (1:32; 6:6—11; 10:4, 5, 26; 12:24; 13:4; 15:19; 18:9; 19:15, 24; 20:4, 13; 21:25, 26; 22:13; 24:30—34; 26:13—16; 31:24, 25).

²³ Відповідне товариство. Товаришувати з тими, хто не боїться Єгови, з безбожними, безумними, гарячкуватими, пліткарями або з ненажерами — це безглуздя. Ліпше проводьте час з мудрими, й ви станете ще мудрішими (1:10—19; 4:14—19; 13:20; 14:7; 20:19; 22:24, 25; 28:7, НС).

²⁴ Потреба картання й виправлення. «Кого Господь любить, картає того», а ті, що зважають на таке напучування, перебувають на шляху до слави й життя. На людей, які ненавидять картання, спаде ганьба (3:11, 12; 10:17; 12:1; 13:18; 15:5, 31—33; 17:10; 19:25; 29:1).

²⁵ Як бути доброю дружиною. Книга Приповістей неодноразово застерігає дружин перед сварливістю та ганебною поведінкою. У розумної, чеснотної, богобійної дружини закон доброти на її язиці; кожен, хто знаходить таку товаришку життя, милість отримує від Єгови (12:4; 18:22; 19:13, 14; 21:9, 19; 27:15, 16; 31:10—31, Дерк.).

²⁶ Виховання дітей. Регулярно навчайте дітей Божих заповідей, щоб вони ‘не забували’. Виховуйте їх з віку немовляти згідно з настановами Єгови. Не щадіть різки, коли це необхідно; різка й поука як вираз любові дають дитині мудрість. У сім’ях, де тримаються Божих вказівок щодо виховання, виростуть мудрі діти, котрі принесуть потіху й велику приємність батькові та матері (4:1—9; 13:24; 17:21; 22:6, 15; 23:13, 14, 22, 24, 25; 29:15, 17).

²⁷ Обов’язок допомагати іншим. Про це часто говориться в книзі Приповістей. Мудрий повинен поширювати знання на благо іншим. Людині також слід щедро виявляти милість до вбогих, бо цим вона фактично позичає самому Єгові, а він гарантує відплату (11:24—26; 15:7; 19:17; 24:11, 12; 28:27).

²⁸ Надія на Єгову. Даючи вказівку повністю покладатися на Єгову, книга Приповістей визначає суть наших проблем. Ми повинні думати про Єгову в усьому, що робимо. Людина може щось планувати, але її кроки має скеровувати Єгова. Ім’я Єгови — сильна башта, до неї втікає справедливий і є безпечний. Покладайте надію на Єгову та шукайте керівництва в його Слові (3:1, 5, 6; 16:1—9; 18:10; 20:22; 28:25, 26; 30:5, 6).

²⁹ Яким же корисним джерелом навчання та виховання є для нас і для інших книга Приповістей! У ній, здається, не пропущено жодної галузі людських стосунків. Чи хтось відокремлюється від співпоклонників? (18:1, Хом.). Чи людина, яка займає високе становище, робить висновки в певній справі, не вислухавши спочатку дві сторони? (18:17). Може, хтось схильний до небезпечних жартів? (26:18, 19). Може, він небезсторонній? (28:21). Продавець у крамниці, рільник на полі, чоловік, дружина й діти — усі отримують корисні настанови з неї. Батьки отримують допомогу, аби можна було виявити чимало пасток, які загрожують молоді. Мудрі можуть навчати недосвідчених. Приказки з цієї книги практичні для нас, хоч би де ми жили; її настанови й поради ніколи не застарівають. «Книга Приповістей, — якось сказав американський педагог Вільям Лайон Фелпс, — актуальніша, ніж сьогоднішня газета»a. Книга Приповістей актуальна, практична й корисна для навчання, оскільки вона натхнена Богом.

³⁰ Книга Приповістей, яка здебільшого складається з висловів Соломона, корисна для направи й скеровує людей до Всемогутнього Бога. Те саме робив Ісус Христос, якого в Матвія 12:42 названо «більшим від Соломона».

³¹ Якими ж вдячними ми можемо бути за те, що Єгова вибрав цю особливо мудру Особу як Насіння Царства! Саме Ісусів трон «справедливістю міцно поставиться», щоб настало мирне царювання, куди славетніше, ніж навіть правління царя Соломона. Про таке правління Царства буде сказано: «Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю». Завдяки цьому людство зможе вічно жити під пануванням праведного уряду, про який також у книзі Приповістей говориться: «Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди». Отже, ми з радістю пересвідчуємося, що книга Приповістей не тільки освітлює нам шлях до знання, мудрості, розуміння та до вічного життя, але й — що важливіше — звеличує Єгову як Джерело правдивої мудрості, котру він передає через Ісуса Христа, Спадкоємця Царства. Ця книга надзвичайно поглиблює наше цінування Божого Царства й праведних принципів, згідно з якими воно тепер править (Прип. 25:5; 16:12; 20:28; 29:14).

[Примітка]