Додаткові розуміння

У декотрих листах поміщались додаткові розуміння почуттів і потреби позбавлених улюбленого.

„Протягом чотирьох років мого вдівства, я не чула, щоб хтось згадував вдовиць у молитві. Повірте мені, я тепер завжди молюся про вдовиць і всіх тих, які загубили улюбленого через смерть, бо це досвід, який доводить до цілковитої розпачі”.

— Л. Б., Каліфорнія

„У березні помер мій син, Давид, від великої мозкової кровотечі. Лікар приписав мені таблетки, яких я брала три рази на день — і одну на спання. Я знаю, що він, співчуваючий мені, мав добрі наміри, але я тільки дивилась на годинника й чекала часу брати таблетку. Я почувала себе дуже жахливою, і зрештою висказала чоловікові свої почуття. Він порадив мене кинути ті таблетки в туалет. Статті в Пробудись! дуже допомогли мені та моїй родині. Прошу вас, у майбутньому номері, напишіть пересторогу про небезпеки таблеток, щоб ними применшувати напруженість і смуток”.

— І. С., Англія

„Те, що мені найбільше подобалось про ті статті було, що вони показали як поводитись з людьми й що слід або не слід робити. Багато братів і сестер у зборі уникали мене через мої негативні відношення. Це було трудно для мене, а також для них! Маю надію, що ці статті допоможуть їм дати мені допомогу”.

— Р. В., Британська Колумбія

Інші можуть допомогти

Кілька читачів оцінювали пораду про те, як допомагати позбавленим улюбленого.

„Кілька тижнів тому батько мого близького друга помер, несподівано, раптово, вдома. Я написала до неї листа і запросила її відвідати мене. Я гадала, що буду почуватись ніяково, якщо вона говоритиме про свого батька. Кілька днів до відвідин я одержала Пробудись! поштою в якому була стаття ,Як інші можуть допомогти’. Я кілька разів перечитала ту статтю! Я послухалась тієї поради як найкраще могла. Ми поговорили собі без напруги про її батька й те, що ми пам’ятали про нього. Ми навіть сміялись. Дуже вдячна вам за ці вчасні статті”.

— К. Е., Індіана

Позбавлені улюбленого оцінюють, коли хтось робить перший крок, так як бачимо в цьому зворушливому листі від читача, якій чоловік помер.

„Багато казали мені, ,Якщо можу помогти вам у чомусь, то дайте мені знати’. Але одна християнська сестра не питала. Вона пішла до спальні, стягнула простирало й попрала його. Інша взяла відро води, приладдя для чищення й вичистила блювотину з килима. Це були правдиві друзі, і я ніколи не забуду їх. Кілька тижнів пізніше, один із старших прийшов у робочому одязі з інструментами і сказав, ,Я знаю, що в домі завжди треба щось ремонтувати. Що вам попсувалось?’ Як я дорожу того чоловіка за те, що він поремонтував двері висячі на одній завісі, а також електричний пристрій!”

— Е. Л., Пуерто-Ріко