Наприклад, Сольвейг Левос (пізніше Стурмир) з Осло шукала правду, відвідуючи різні релігійні зібрання. Одного разу вона потрапила на зібрання Свідків Єгови і зрозуміла, що знайшла біблійну правду. Сольвейг охрестилася в 1933-му, а через два роки поїхала на північ Норвегії служити піонеркою. Хоча вона трохи кульгала внаслідок поліомієліту, це не стало для неї перешкодою. За шість років Сольвейг змогла донести добру новину до більшості міст, містечок, рибальських селищ та маленьких громад, розкиданих від південної частини Буде аж до Кіркенеса. Тисячі людей брали в неї біблійну літературу. Лише за рік Сольвейг оформила понад 1100 нових передплат на наші журнали.

Особливий інтерес до звістки, яку розповідала Сольвейг, виявив тесля Даг Єнсен з села Геннес, що на островах Вестеролен. Роками він читав нашу літературу, яку брав у інших зацікавлених. Коли Сольвейг прийшла до Дага, то оформила для нього передплату на журнали, а потім поїхала свідчити в інші території. Тоді Даг сам став проповідувати, позичаючи зацікавленим людям тих кілька публікацій, які мав.

На острові Аннея Сольвейг відвідала хатинку, де мешкали кремезні рибалки. Вона сміливо дала свідчення, включила патефон із записами промов і запропонувала передплату на журнали. Молодий рибалка Фріц Мадсен зацікавився правдою і виявив бажання передплачувати наші публікації. Опрацювавши цю територію, Сольвейг поїхала в іншу. Саме таким було служіння в ті роки: час від часу приїжджали піонери, знаходили зацікавлених, залишали літературу, оформляли передплату і вирушали в нові території. А як далі допомагали тим, хто виявив інтерес до правди?

Піонери, зокрема Сольвейг Левос, надавали Андреасу додаткову інформацію про зацікавлених, які потребували духовної підтримки. Скажімо, Сольвейг повідомила про Дага Єнсена у Геннесі та Фріца Мадсена з острова Аннея.

У багатьох місцевостях Андреас з дружиною так само відвідували людей, з якими спілкувалася Сольвейг та інші працьовиті піонери.

[Ілюстрація на сторінці 118]

Сольвейг Левос