У липні 1941 року в місті Буде гестапівці заарештували Андреаса Квінге і допитували, де знайти Свідків у північній Норвегії. «Мені не відомо, де вони можуть бути сьогодні»,— чесно відповів Андреас. Уявіть, як переживав брат Андреас, коли під час допиту гестапівці висипали на підлогу все з його сумки — папери зі списком та адресами зборів, іменами служителів і зацікавлених. На щастя, ніхто з нацистів не здогадався переглянути ті папери. Натомість вони заохочували його підписати документ, в якому б він визнав, що бути Свідком Єгови і проповідувати заборонено.

«Ми знаємо, що зараз наша діяльність заборонена,— промовив Андреас,— тому я можу підписати, що знаю про це. Але хоча нам заборонено проводити зібрання і розповсюджувати журнали та книжки, ми й далі будемо використовувати Біблію і розповідати людям про Боже Царство». Коли гестапівці побачили, що Андреас не піде на компроміс, то відпустили його.

У 1943 році Магнус Рандал, який служив піонером на човні «Рут», отримав від брата Емана адреси і вирушив на велосипеді на північ до міста Буде. Він проїхав 1200 кілометрів, аби підбадьорити тамтешніх вісників.