Молоді люди запитують...

Чому я не можу позбутися турботи про свою вагу?

«У моєму розумі точиться невгамовна боротьба. Одна моя половина хоче їсти, але інша опирається цьому через страх перед повнотою» (Джеймі).

ЧОГО ти найбільше боїшся? Багато дівчат відповідають без вагання — розповніти. Одне опитування виявило, що сучасні юначки бояться зайвих кілограмів більше, ніж атомної війни, раку і навіть смерті батьків!

Деколи тривога через свою вагу з’являється в дивовижно ранньому віці. Як зауважує д-р Катерина Стінер-Едар, багато дівчат, навіть не досягши підліткового віку, вже збираються побалакати «про жирок», розповідаючи одна одній про зневагу до власного тіла. Очевидно, що це не лише балачки. Коли опитали 2379 дівчаток, то виявилося, що 40 відсотків з них справді намагалися схуднути. А опитували тих, хто мав лише дев’ять та десять років!

Такі дівчата з часом нерідко потрапляють у пастку модних дієт. Або й ще гірше, декого може спіткати доля 20-річної Джене. Ця юнка зростом 160 сантиметрів важить тільки 40 кілограмів! «Я просто не хочу їсти,— заявляє Джене.— Мене найбільше турбує те, що я витратила три роки, аби схуднути, а якщо їстиму, то можу за місяць набрати усе знову».

Тобі, можливо, зрозумілі почуття Джене. Може, ти сама хочеш схуднути, аби виглядати якомога ліпше. Звичайно, немає нічого поганого в тому, щоб дбати про свій зовнішній вигляд. Проте Джене мало не поплатилася життям через своє бажання бути худою. Як?

Заморені голодом

Джене бореться з небезпечним розладом харчування, котрий називається нервова анорексія. Це ж саме спіткало Джеймі, слова якої цитувалися на початку статті. Обидві дівчини якийсь час буквально морили себе голодом, і такі випадки не поодинокі. За деякими підрахунками, від анорексії страждає кожна сота дівчина. Ця хвороба вразила мільйони молодих жінок, і, можливо, серед її жертв є навіть твої знайоміa!

Анорексія деколи розвивається цілком непомітно. Дівчина може дотримуватися позірно нешкідливої дієти, щоб схуднути на декілька кілограмів. Але, досягнувши своєї мети, вона не відчуває задоволення. «Я все ще надто товста!» — заявляє дівчина, критично розглядаючи себе в дзеркалі. Тож вона вирішує схуднути ще на декілька кілограмів. Тоді ще на декілька. І ще на декілька. Шлях прокладено, і зерна анорексії готові прорости.

Звичайно, не кожен, хто вдається до дієти, хворіє на анорексію. Деякі люди цілком слушно занепокоєні своєю вагою, і їм, можливо, корисно трохи схуднути. Але багато дівчат має спотворене уявлення про свою зовнішність. Журнал «ФДА консюмер» порівнює таке спотворене уявлення з розгляданням себе у кривому дзеркалі. «Ти наче бачиш себе грубшою, ніж є»,— говориться в тому журналі.

Отже, хвора на анорексію найбільше боїться набрати вагу, навіть коли вона вже худа, як жердина. Вона може змушувати себе до фізичних вправ, щоб не поправитися, і декілька разів на день перевіряти свою вагу, аби упевнитись, що не «втрачає досягнутого». Під час їди вона братиме крихітні порції або не їстиме зовсім. «Щодня я йшла до школи з обідом, приготовленим мамою, і майже завжди викидала його, — розповідає Хетер.— Незабаром я так відвикла від їди, що навіть коли думала поїсти, то вже не могла. Просто не відчувала голоду».

Спочатку хворі на анорексію, подібно до Хетер, радіють, коли бачать, як зникають кілограми. Але брак відповідного харчування кінець кінцем бере своє. Хвора стає сонною та млявою. Починає страждати навчання в школі. Деколи припиняються менструальні циклиb. З часом небезпечно сповільнюється серцебиття та падає кров’яний тиск. Проте хвора не звертає уваги на жодну небезпеку. По суті, єдина небезпека, котру вона відчуває,— це небезпека знову набрати втрачену вагу, навіть якихось півкілограма.

Утім, анорексія не єдиний і не найбільш розповсюджений розлад харчування. Нервова булімія — ще одне лихо, від якого страждає втричі більше дівчат, ніж від анорексії. Крім того, існує ще нестримне переїдання, тісно пов’язане з булімією. Розгляньмо докладніше ці захворювання.

Таємне лихо

«Одна моя подруга недавно зізналася, що вона краде їжу та їсть її потайки від інших. А потім усе вибльовує. Вона каже, що чинить так уже два роки». Цими словами дівчина описала у своєму листі до рубрики порад у певному журналі типові симптоми розладу харчування, відомого під назвою булімія.

Хвора на булімію нестримно накидається на їжу або з’їдає дуже багато за короткий проміжок часу. Відтак вона звільняється від з’їденого, часто викликаючи у себе блюванняc. Безумовно, сама думка про таке випорожнення шлунку може здаватись огидною. Але працівниця патронажу Ненсі Дж. Колодні пише: «Чим частіше наїдаєшся та випорожнюєшся, тим легше це робити. Перше відчуття огиди або навіть страху незабаром поступається непереборному потягу до цієї схеми поведінки, характерної для булімії».

Анорексію і булімію називають «двома боками одної медалі». Вони мають протилежні симптоми, але обидва розлади підтримуються нав’язливими ідеями про їжуd. Проте, на відміну від анорексії, булімію набагато легше приховати. Бо, об’їдаючись, хвора не втрачає вагу, а випорожнюючи шлунок,— не повніє. Тому хвора на булімію, ймовірно, не буде ані огрядною, ані надто худорлявою, а її звички у харчуванні можуть здаватися іншим цілком нормальними. «Дев’ять років,— говорить жінка на ім’я Ліндсі,— я наїдалася та блювала 4—5 разів на день... Про мою булімію ніхто не знав, бо я спритно приховувала її за ширмою компетентності, щастя та нормальної ваги тіла».

Проте з тими, хто страждає від нестримного переїдання, справа стоїть трохи по-іншому. Так само, як хворі на булімію, вони з’їдають за один раз дуже багато їжі. У «Книжці про нове тіло підлітка» (англ.) зазначається: «Оскільки таке об’їдання не супроводжується випорожненням, то хворий на нестримне переїдання часто важить трохи або значно більше від норми чи має ожиріння».

Небезпека для здоров’я

Усі три розлади харчування становлять серйозну небезпеку для здоров’я людини. Анорексія може спричинити важке недоїдання, а у багатьох випадках — за деякими підрахунками, до 15 відсотків — навіть смерть. Об’їдання, чи воно супроводжується випорожненням, чи ні, псує здоров’я. Ожиріння з часом може спровокувати розвиток небезпечних серцево-судинних захворювань, діабету і навіть певних форм раку. Викликання блювоти загрожує розривом стравоходу, а надуживання проносними та сечогінними засобами може призвести до зупинки серця в екстремальній ситуації.

Проте слід розглянути ще один аспект розладів харчування. Ті, хто страждає від анорексії, булімії та нестримного переїдання, зазвичай нещасливі. Таким людям нерідко бракує почуття власної гідності, і вони частіше страждають від тривоги й депресії. Зрозуміло, що їм потрібна допомога. Але як допомогти хворим на розлади харчування звільнитися від нав’язливої турботи про власну вагу? Це запитання обговорюватиметься у наступній статті з цієї серії.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 14]

Спотворене уявлення про свою зовнішність

Більшість дівчат, які занепокоєні своєю вагою, не мають для цього жодної причини. За даними одного вивчення, 58 відсотків дівчат віком 5—17 років вважали себе надто повними, коли дійсно повними серед них були лише 17 відсотків. Інше вивчення показало, що 45 відсотків жінок, які насправді були надто худими, гадали, ніби забагато важать! Проведене в Канаді опитування виявило, що 70 відсотків канадок поглинуті турботою про свою вагу, а 40 відсотків втягнулися у хибне коло: вони то худнуть, то знову поправляються.

Очевидно, спотворене уявлення про свою зовнішність доводить деяких дівчат до того, що вони надмірно турбуються проблемою, якої насправді не існує. «Я маю подружку, котра ковтає великі дози таблеток для похудання, і знаю декількох дівчат, хворих на анорексію»,— говорить 16-річна Крістін. Вона додає: «Жодну з них аж ніяк не назвеш повною».

Тож у журналі «ФДА консюмер» дається цілком слушна порада: «Замість того щоб сідати на дієту, бо «усі» так роблять або тому, що ви не такі худі, як хочеться, спочатку довідайтеся від лікаря або дієтолога, чи ваша вага або відкладення жиру є справді надмірними для вашого віку й зросту».

[Ілюстрація на сторінці 15]

Для турботи про свою вагу часто немає жодного приводу.