Приблизно тоді Джон і Ліна Дейвісон зустріли в Маданзі Каліпа Канаї, вчителя з маленького села Талідіг, що лежало між селом Баскен і Мадангом. Невдовзі Джон і Ліна почали приїздити в Талідіг, щоб проводити вивчення Біблії з Каліпом та його родичами. Це розлютило шкільного інспектора, католика, який наказав поліції вигнати з помешкань і Каліпа, і його родичів. Але вони не злякались. Родина переїхала в сусіднє село Багілдіг. Там утворився збір і згодом було збудовано великий Зал Царства, в якому проводились районні та обласні конгреси.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 101]

«Ми ніколи не зречемося своєї віри»

КАЛІП КАНАЇ

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1922

РІК ХРЕЩЕННЯ: 1962

ФАКТИ З БІОГРАФІЇ: один із перших Свідків в околицях Маданга. Розповів його син, Ульпеп Каліп.

◼ БАТЬКО був смиренною і мудрою людиною. Коли хтось ділився з ним своїми проблемами, він спочатку уважно слухав, роздумував і лише тоді висловлював свою думку.

Коли я мав 15 років, акула відкусила мені ногу до коліна і мене завезли в лікарню в Маданг. Провідуючи мене, батько зустрів Джона Дейвісона. «У новому світі Єгова дасть твоєму синові нову ногу»,— сказав Джон. Це дуже зацікавило батька. Він почав серйозно вивчати Біблію і невдовзі розвинув міцну віру.

Через те що батько і його родичі залишили католицьку церкву, поліцейські вигнали нас з помешкань. Усі 12 будинків, в яких ми жили, були збудовані менше року тому. Вони стояли серед пишних квітучих садів. Поліцейські кинули палаючі смолоскипи на дахи з пальмового листя, і ті вмить загорілися. Ми метнулися рятувати речі, але хатка наповнилася димом і звідусіль летіли іскри, тож нам довелося втікати. На наших очах усе згоріло дотла. Ми невтішно ридали.

З важким серцем ми подалися в сусіднє село Багілдіг. Вождь села люб’язно дозволив нам оселитися в хатинці, в якій була лише одна кімната. Там батько звернувся до нашої родини: «Ісуса переслідували. Тому люди будуть переслідувати і нас, але ми ніколи не зречемося своєї віри».