НЕЗАБУТНІ ЗІБРАННЯ

У липні 1955 року в Порт-Морсбі приїхав перший районний наглядач. Це був Джон Катфорт, місіонер з Канади, який служив в Австралії. Джону відразу припало до душі життя в тропіках і тамтешні прості люди. Тоді він не знав, що прослужить у Папуа — Новій Гвінеї понад 35 років.

Джон привіз документальний фільм «Суспільство нового світу в дії» (англ.), у якому розповідається про організацію Свідків Єгови та їхні конгреси. Під час тритижневого візиту брат Катфорт показав цей фільм 14 разів. На перегляд фільму приходило від кількох сотень до приблизно 2000 глядачів. Усі були під великим враженням, особливо ті, хто ще ніколи не бачив жодного фільму.

Візит брата Катфорта завершився одноденним районним конгресом у Хаїмі. Том Кітто пригадує: «Після того як промовець попросив підвестися тих, хто бажає охреститись, встало сімдесят людей! Наші серця переповнила невимовна радість, коли сорок братів і тридцять сестер вишикувалися вздовж тропічної річки, готові символізувати своє присвячення Єгові».

ПРОПОВІДУВАННЯ З КАРТИНКАМИ

У 1957 році Джон Катфорт назавжди переїхав у Папуа — Нову Гвінею і продовжив роз’їзне служіння. З часу свого першого приїзду в країну він багато роздумував про те, як проповідувати місцевим жителям, більшість з яких не вміли читати й писати. Тепер він був готовий втілити свої ідеї в життя.

Коли Джон звертався до збору чи групи у віддаленій території, він спочатку писав на дошці своє ім’я та ім’я перекладача. Потім, показуючи на небо, він запитував слухачів: «Бог. Як ім’я?» Угорі він записував їхню відповідь, «Єгова», а також писав «Псалом 83:19». Трохи нижче зліва він писав заголовок «Старий світ», малював двох чоловічків, які билися, чоловічка, який плаче, могилу і писав «Римлян 5:12». Справа був заголовок «Новий світ», два чоловічки, котрі потискали один одному руки, усміхнене обличчя, перекреслена могила і напис «Об’явлення 21:4». А тоді брат Катфорт жваво виголошував промову, в якій пояснював картинки. Після промови він запрошував когось зі слухачів підійти до дошки і повторити його пояснення. Переконавшись, що всі присутні зрозуміли матеріал, брат Катфорт просив їх перемалювати картинки на аркуш паперу і використовувати його в служінні.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 91]

Він підкорив їхні серця

Під час місіонерського служіння в Папуа — Новій Гвінеї брат Джон Катфорт підкорив серця багатьох братів і сестер. Ось яким його пам’ятають ті, хто служив місіонером чи співпрацював з ним (Прип. 27:2).

Ерна Андерссон: «Джон казав нам: “Справжній місіонер стає усім для всіх. Якщо хтось пропонує вам сісти на пеньок, сідайте, бо це найліпше, що він може вам дати. Якщо вам пропонують спати на грубо обтесаних дошках, лягайте, бо це “ліжко” зробили з добротою. Якщо вас пригощають незвичною їжею, не відмовляйтеся, бо її приготували з любов’ю”. Джон був взірцем саможертовного місіонера».

Авак Дувун: «У часи колоніального режиму Джон не просто долав упередження, яке існувало між чорними і білими людьми, він знищив його! “Чорна людина, біла людина — нема різниці!” — часто повторював Джон. Він любив усіх».

Петер Лінке: «Якось під вечір, після цілого дня, проведеного в дорозі, Джон прибув до нас у Гороку. Він був стомлений і весь у пилюці. Але після вечері він сказав: “Сьогодні я ще нічого ні для кого не зробив”,— і, насилу переставляючи ноги, зник у сутінках. Він пішов до однієї сім’ї, аби підбадьорити її. Він завжди дбав про інших. Ми всі любили його».

Джим Доббінс: «Джон вчив нас жити просто, а також навчати просто, використовуючи легкозрозумілі приклади, як це робив Ісус. Це допомагало нам спілкуватися з тими, хто не вмів читати і писати».

[Ілюстрація на сторінці 87]

Джон Катфорт

[Ілюстрації на сторінці 90]

Справа: Джон Катфорт навчає за допомогою картинок; внизу: брат з плакатом для проповідування в одному з віддалених поселень