ПРОПОВІДУВАННЯ У «ВЕЛИКОМУ СЕЛІ»

Через 12 років, 22 вересня 1951 року, в Порт-Морсбі, де стояла нестерпна задуха, прибув літаком Том Кітто. Цей високий 47-річний австралієць охоче відгукнувся на заклик взяти участь у проповідуванні на тихоокеанських островах. Його дружина, Ровена, приєдналась до нього через шість тижнів. Їхньою територією стала вся Папуа — Нова Гвінея.

Том і Ровена побачили, що більшість білошкірих людей у Порт-Морсбі не хоче слухати звістку про Царство. Але якось вони зустріли австралійця Джеффа Бакнелла, який в юності відійшов від правди. Джефф погодився вивчати Біблію, і пізніше він та його дружина, Айрін, стали вірними Свідками.

Невдовзі Том і Ровена поїхали до селища Хануабада, що місцевою мовою моту означає «велике село». Воно розкинулось уздовж гавані Порт-Морсбі. Сотні його будиночків на палях стоять в морі і з’єднуються між собою та з берегом довгими дерев’яними містками. Ровена згадує: «Щоб почути добру новину, люди збиралися навколо нас юрбами. Їхнє зацікавлення було настільки великим, що ми проводили біблійні вивчення кожного вечора і за два місяці не займалися лише двічі». Том додає: «Остров’янам дуже подобалось дізнаватися про надію на воскресіння та життя на райській землі. Навіть місіонери так званого християнства й один місцевий поліцейський не змусили їх припинити вивчення. Правда з Біблії глибоко вкоренилась у їхніх серцях».

Серед тих, хто став на сторону правди, були Рахо і Коніо Ракатані, Ода Сйоні, Гейва Ніокі та її чоловік Хені Хені, який отримав літературу від пасажирів «Носія світла» 16 років тому. Незабаром у помешканні Хені Хені регулярно проводилися зібрання, на які приходило близько 30 осіб. Ода Сйоні, тоді ще юнак, розповідає: «Чоловіки і жінки сиділи окремо. Жінки були одягнуті лише в спідниці з трави. Своїх немовлят вони приносили в барвистих мотузяних сумках, котрі підвішували до балок. Погодувавши дітей грудьми, вони клали їх у ці торбинки і ніжно заколисували».

У проведенні зібрань брату Кітто допомагав перекладач. Звичайно, не все одразу пішло на лад. Ось що розповідає Дон Філдер, який прибув у Папуа — Нову Гвінею в 1953 році: «На одному зібранні перекладав Баду Хені, брат Хені Хені. Спочатку здавалося, що все гаразд: Баду перекладав Тома і навіть наслідував його жести. Лише згодом Баду зізнався, що зовсім не розумів Тома. Він просто розповідав відомі йому істини і копіював Томові жести, щоб ніхто нічого не запідозрив». Попри все зацікавлених ставало більше, і незабаром у селі Хануабада сформувалась ще одна група, яка збиралась в домі Рахо Ракатані.

«ПРИЙДИ І НАВЧИ МОЇХ ЛЮДЕЙ»

На початку 1952 року Бобогі Найорі, один із вождів племені коїарі та відомий шаман, зайшов до Хені Хені, свого «вантока», тобто одноплемінника, і побував на зібранні, що проводилось у нього вдома. Вражений побаченим і почутим, Бобогі підійшов до Тома Кітто і попросив: «Будь ласка, прийди і навчи моїх людей правди!»

Невдовзі Том і Ровена вирушили в подорож до Бобогі, який жив у Хаїмі, маленькому селі за 25 кілометрів на північ від Порт-Морсбі. Вони добиралися туди багнистими дорогами на своєму старому пікапі. Послухати Тома прийшло багато селян. Він їм проповідував, а Бобогі перекладав. У результаті близько 30 людей почали вивчати Біблію.

Того ж місяця вони побудували невелике приміщення для християнських зібрань. Елсі Хорсбург, яка пізніше приходила туди на зібрання, розповідає: «Хатина мала дерев’яний каркас, трав’яний дах і плетені з бамбука стіни висотою до пояса. Всередині були лише стільці, зроблені з гілок, гасова лампа та маленька класна дошка». Ця хатинка стала першим Залом Царства в Папуа — Новій Гвінеї.

Бобогі вважав, що його «вантокам», які жили в поблизьких горах, теж треба почути добру новину. Тому він разом із Томом піднявся стрімкими гірськими стежками на плато Согері. Невдовзі вони вивчали Біблію вже з більш ніж 90 мешканцями гірських сіл.

◼ ЯКОСЬ моя старша сестра побачила Тома і Ровену Кітто, коли вони проповідували в селі Хануабада, переходячи від дому до дому дерев’яними містками. Вона попросила мене піти на зібрання, щоб дізнатися про цю «нову релігію». У той час християнські зустрічі проходили в домі Хені Хені Ніокі, котрий недавно почав вивчати Біблію.

Тоді мені було 13 років. Я прийшов до Хені Хені, в якого зібралося близько 40 жителів села. Я був дуже сором’язливим, тож тихенько сів скраю і сперся підборіддям на руку, ховаючи обличчя. Мені сподобалось те, що я там почув, тому я продовжував приходити на зібрання. Згодом Хені Хені попросив мене бути перекладачем Тома Кітто. Я перекладав з англійської на моту, яка була рідною мовою для більшості присутніх.