Тим часом, проповідуючи на ринку Кокі в Порт-Морсбі, Дон Філдер познайомився з кількома рибалками, які виявили інтерес до правди. Ці чоловіки походили з прибережного села Хула, що лежить за 100 кілометрів на схід. Щоб навчати їх та їхні сім’ї, Дон Філдер і брат Атол (Деп) Робсон, а також зацікавлені з Хули вирушили в це село на новому Доновому катамарані, який був вісім метрів завдовжки. Вони пробули в Хулі три дні і заснували маленьку групу для вивчення Біблії.

Невдовзі Дон, якого призначили спеціальним піонером, переїхав у Хулу зі своєю дружиною, Шерлі, і дворічною донечкою, Деббі. Дон розповідає: «Ми збудували маленьку хатину і почали проповідувати у п’яти довколишніх селах. Щодня ми долали приблизно 12 кілометрів. Це виснажувало фізично, але духовно відсвіжувало, адже ми починали багато біблійних вивчень. Незабаром восьмеро нових вісників вже проповідували разом з нами».

Служителя місцевої Об’єднаної церкви розгнівало те, що Дон і Шерлі проповідували, і він змусив землевласника вигнати їх зі своєї землі. «Це обурило мешканців сусіднього села, бо вони не хотіли, щоб ми покинули їх,— розповідає Дон.— Приблизно 20 селян допомогли нам перенести нашу хатинку разом зі всіма речами на ділянку землі, яка належала їхньому селу».

Розлючений священик не здавався. Він натиснув на посадовців у Порт-Морсбі, щоб вони заборонили Філдерам ставити свою хатину будь-де в цих околицях. «Але ми не поїхали, а попросили брата Альфа Гріна, вправного теслю, переробити хатку на маленьку кімнату, яку ми помістили на наш катамаран. Ми поставили його на якір у мангрових заростях біля гирла річки. Два з половиною роки ми жили серед хмар комарів і зграй голодних крокодилів та продовжували служити піонерами»,— згадує Дон. Коли народилась їхня друга донька, Вікі, Філдери повернулися в Порт-Морсбі. Потім Дон служив районним наглядачем, а згодом став членом комітету філіалу.

[Ілюстрації на сторінці 93]

Зліва: Шерлі, Деббі і Дон Філдер; справа: Дон і його каное