Деякі місіонери служать роз’їзними наглядачами. Вони добираються до зборів найрізноманітнішим транспортом. Едгар Мангома служив у районі, на території якого була річка Флай та озеро Муррей. «До двох зборів неподалік озера я діставався на каное — іноді моторним, іноді звичайним. Коли доводилось веслувати, то подорож від одного збору до іншого тривала майже вісім годин. Зазвичай мене супроводжувало троє або четверо братів, які, залишивши мене в місці призначення, веслували назад додому. Я дуже вдячний їм за допомогу!»

Добрий приклад місіонерів, їхня скромність і любов до людей стали чудовим свідченням. «Мешканці сіл дивувались, що я заходжу до зацікавлених і їм разом з ними,— написав один районний наглядач.— Якось мені навіть сказали: “Твоя релігія правдива. Наші пастори не спілкуються з нами так, як ти”».

Чи легко було пристосуватись до життя в Папуа — Новій Гвінеї сестрам з інших країн? «Перші кілька місяців мені було дуже важко,— згадує Рут Боланд, яка супроводжувала свого чоловіка, Дейвіда, в роз’їзному служінні.— Хотілося все кинути. Але я рада, що не зробила цього, тому що я полюбила і почала цінувати тутешніх братів і сестер. Ми з чоловіком дедалі менше думали про себе і дедалі більше про інших. Ніщо не могло перевершити радість, яку ми відчували. Ми жили бідно, але були духовно багатими. Ми побачили, як Єгова благословляє не тільки поширення доброї новини, але й нас особисто. Саме тоді, коли в тебе майже нічого немає, ти починаєш по-справжньому покладатись на Єгову і помічати його допомогу».

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 147, 148]

«Єгова — найліпший учитель»

ДЖОН ТАВОЇСА

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1964

РІК ХРЕЩЕННЯ: 1979

ФАКТИ З БІОГРАФІЇ: в дитинстві його жорстоко переслідували вчителі та учні. Був змушений піти зі школи після двох років навчання. Тепер служить районним наглядачем.

◼ Я НАРОДИВСЯ в селі Говігові в провінції Мілн-Бей. Мій батько почав вивчати Біблію, коли я мав сім років, і розповідав мені про те, чого навчився.

Приблизно в той час я пішов до школи. Двоє моїх учителів, котрі належали до англіканської церкви, дізналися, що я спілкуюсь зі Свідками, і почали переслідувати мене. Те саме робили учні, вони навіть кидалися на мене з палицями. Тож усього лише через два роки я був змушений піти зі школи.

Через рік на базарі до мене підійшов один з учителів і сказав: «Ти розумний хлопець, ти міг би дуже добре вчитися. Але через свою релігію ти будеш прислуговувати своїм однокласникам». Коли я передав слова вчителя батькові, він зігрів моє серце, промовивши: «Якщо світ не дасть тобі освіти, це зробить Єгова».

Разом з одним спеціальним піонером батько допоміг мені здобути найціннішу освіту: вони дали мені знання, яке веде до вічного життя (Ів. 17:3). Я розмовляв мовою давава, але вони навчали мене хірі-моту, яка стала моєю другою мовою, а також ток-пісином, який став моєю третьою мовою. Я охрестився, коли мені було 15 років, а через два роки почав стале піонерське служіння.

У 1998 році мене запросили навчатись у Школі удосконалення служіння. На той час я погано знав англійську. Тому,— щоб я підготувався до навчання в Школі,— філіал призначив мене в англомовний збір у Порт-Морсбі. Так я вивчив четверту мову.

Після закінчення Школи я почав служити в зборі в Алотау (провінція Мілн-Бей). Через півроку, на мій подив і радість, мене призначили районним наглядачем. У мій перший район входили острови Нова Британія, Нова Ірландія, Манус та інші сусідні острови. У 2006 році я одружився з Джуді, і один рік ми служили спеціальними піонерами, після чого я знову став районним наглядачем.

Відвідуючи збори, я часто кажу юним: «Єгова — найліпший учитель. Якщо ви дозволите йому вчити вас, він дасть вам усе, що потрібно для справжнього успіху». Саме в цьому я переконався на власному досвіді.

[Ілюстрація]

З моєю дружиною, Джуді