Візит брата Катфорта завершився одноденним районним конгресом у Хаїмі. Том Кітто пригадує: «Після того як промовець попросив підвестися тих, хто бажає охреститись, встало сімдесят людей! Наші серця переповнила невимовна радість, коли сорок братів і тридцять сестер вишикувалися вздовж тропічної річки, готові символізувати своє присвячення Єгові».

Наступного року брати вирішили провести у Хаїмі ще один районний конгрес. Облаштувати місце для конгресу і приготувати їжу делегатам доручили Бобогі, вождю села. За три дні до конгресу новий районний наглядач з Австралії, Джон (Тед) Сьюелл, зустрівся з Бобогі, щоб з’ясувати, як іде підготовка.

— Що вже зроблено? — перейшов до справи Тед.

— Ще нічого,— відповів Бобогі.

— Бобогі, сьогодні четвер, а конгрес вже в неділю! — вигукнув Тед.

— Не хвилюйся, брате,— відповів Бобогі,— ми все зробимо в суботу.

Тед був приголомшений. Він повернувся в Порт-Морсбі впевнений у тому, що конгрес приречений на провал.

У неділю Тед не без хвилювання приїхав до Хаїми. Що ж він побачив? На краю великого розчищеного майданчика, під розлогим деревом, стояла сцена, міцно збита з дощок. Трохи поодаль у земляних печах смажилися свині, кенгуру-валабі, лані, голуби, риба, ямс і солодка картопля. На вогнищі кипіла вода в казанках. У хатинці, що слугувала за кафетерій, радісно спілкувалося чимало людей. І там, серед цієї метушні, за всім спокійно спостерігав Бобогі. Тедові перехопило дух.

— Бобогі, де ти такого навчився?! — вигукнув Тед.

— Я бачив подібне в тому фільмі, який минулого року показував Джон Катфорт,— відповів Бобогі.

На цей конгрес, який згодом прозвали «конгресом Бобогі», прийшло понад 400 остров’ян із восьми етнічних груп, і 73 з них охрестилося.

Промови для конгресів були в картинках на полотні. «Ці легкозрозумілі ілюстрації допомагали засвоювати головні думки промов. Чимало полотен потім висіло в домах вісників, які жили у віддалених місцевостях. Ці брати і сестри з радістю показували їх, коли свідчили своїм гостям»,— розповів Майк Фішер, який служив там районним наглядачем.