У цей же час у поблизькому Булоло ревно проповідували Уоллі і Джой Бусбридж. Їхня діяльність розгнівала членів «Місії нових племен», які вважали цю місцевість своїм володінням. Піддавшись тиску місії, роботодавець поставив Уоллі ультиматум: «Або ти залишаєш свою релігію, або шукаєш іншу роботу».

На південному сході від Лае лежить Попондетта. Першими в цьому містечку проповідували Джером і Лавінія Хотота, котрі повернулися з Порт-Морсбі у свою провінцію. Джером був дуже ініціативним і переконливо навчав з Писання, а Лавінія мала лагідну вдачу і щиро цікавилася іншими. Як і слід було сподіватись, невдовзі після того, як вони почали проповідувати, єпископ англіканської церкви і юрба його прихильників прийшли до них додому, вимагаючи припинити свідчення. Однак Джером і Лавінія не дозволили себе залякати.

У 1963 році добру новину почули і жителі Вевака, прибережного міста на самій півночі острова Нова Гвінея. Карл Тейнор та Отто Еберхардт, будівельники з Німеччини, вдень працювали на будівництві міської лікарні, а вечорами і на вихідних проводили вивчення Біблії з понад стома зацікавленими. Їхнє проповідування вкрай розлютило місцевого католицького священика. Він зібрав натовп і кинув мотоцикли Карла й Отто в море. Серед спільників священика був один впливовий вождь, чий син пізніше став Свідком. Вражений змінами в поведінці свого сина, цей чоловік згодом пом’якшився і дозволив Свідкам проповідувати в селах, де він мав владу.

СПРОБИ ЗУПИНИТИ ПРОПОВІДУВАННЯ

Такий успіх дошкуляв противникам. Починаючи з 1960 року, церкви так званого християнства, Ліга ветеранів і військовослужбовців, а також місцеві представники мас-медіа розгорнули широку кампанію, щоб очорнити Свідків Єгови та заборонити їхню діяльність.

Напруження досягло піку, коли брати розповсюдили деяким лікарям, церковним діячам і представникам влади брошуру про наше ставлення до переливання крові. Звичайно, священики відреагували першими. 30 серпня 1960 року в газеті «Саут Пасіфік пост» з’явилася гучна стаття під назвою «Церкви виливають свій гнів на тих, хто відмовляється від крові». У ній релігійні провідники затаврували Свідків як «антихристів і ворогів церкви».

Наступні статті містили не менш серйозні обвинувачення. Наприклад, Свідків Єгови звинувачували в підривній діяльності і в тому, що своїми вченнями вони спонукують до прогулювання уроків, несплати податків, культу карго і навіть до антисанітарії. В інших повідомленнях їх ганьбили за те, що вони використовують інформацію про близьке сонячне затемнення, щоб сіяти паніку і «заволодіти розумом примітивних тубільців». В одній передовій статті про Свідків було сказано, що вони «живуть, їдять і працюють разом з селянами». Газета «Саут Пасіфік пост» критикувала їхнє вчення, згідно з яким «всі люди рівні». У ній також заявлялося, що Свідки «становлять більшу загрозу, ніж комунізм».

Зрештою, 25 березня 1962 року Ліга ветеранів і військовослужбовців закликала колоніальний уряд заборонити діяльність Свідків. Однак уряд Австралії відхилив цю вимогу. «Повідомлення про це мало хороші результати,— каже Дон Філдер.— Неупереджені люди з різних куточків країни ясно побачили, що звинувачення наших противників необґрунтовані».