Наша любов до саду

ЧИ У вас вже колись виникало бажання втекти від шуму та напруженого ритму життя у затишок чудового саду? Чи ви б не обрали для відпочинку з родиною або для прогулянки з другом тихий парк з газонами, квітами, тінистими деревами та ставками? Авжеж, сад розвіює тривогу й відсвіжує, а також заспокоює і навіть лікує!

Дехто, можливо, через брак часу не наважується завести сад, але ж усі ми радіємо тим барвам, ароматам, звукам і плодам, які він нам дарує. Томас Джефферсон, архітектор, вчений, правник, винахідник і президент США, дуже любив сад. Він писав: «Жодне заняття не приваблює мене так, як догляд за землею. (...) Я й досі захоплююся садівництвом. Навіть постарівши, я лишився молодим садівником».

Його погляд поділяє багато людей. Кожного року мільйони відвідувачів стікаються до К’ю-Ґарденсу (Королівські ботанічні сади) у Великобританії, садів у Кіото (Японія), до парків Версалю у Франції, до Лонгвуд-Ґарденсу (США, штат Пенсильванія), і це тільки декілька славетних садів світу. У багатьох містах також є райони, де доми розташовані вздовж зелених алей, оточені кущами й деревами, а навколо них палахкотять яскравими кольорами квіти — ніби рай в мініатюрі.

Цілюща властивість садів

Відомо, що той, хто живе поруч з природою, почуває себе здоровшим навіть тоді, коли дивиться на квіти, дерева, кущі та птахів тільки через вікно. Тому на даху нью-йоркської міської лікарні було вирішено посадити сад. Це рішення «зустріли з надзвичайним захопленням,— сказав один із працівників лікарні.— Сад став моральним підбадьоренням як для пацієнтів, так і для працівників... Ми вбачаємо у цьому величезні терапевтичні можливості». Справді, дослідження виявляють, що люди отримують фізичне, розумове та психічне підкріплення, милуючись природою.

Крім того, люди, які цікавляться духовним, відчувають себе ближче до Бога, коли їх оточує Боже твориво. Це й зрозуміло, якщо пам’ятати про перший сад на землі — Едемський сад, в якому Бог вперше спілкувався з людиною (Буття 2:15—17; 3:8, Хоменко).

По цілому світі люди люблять сади. І це, як ми зараз побачимо, має певне значення. Але перш ніж обговорювати цю особливість, ми запрошуємо вас «пройтися» по декількох історичних садах, щоб зрозуміти, наскільки глибоко в людському серці вкорінене бажання жити в Раю.

Погляд на деякі славетні сади

ІСТОРІЯ раю почалася в саду, який лежав у місцевості за назвою Едем, ймовірно, недалеко від озера Ван (сучасна Туреччина). Річка, яка розділялася на чотири менших потоки, зрошувала цей сад, а ‘порати та доглядати його’ мали Адам і Єва. Якою ж втіхою було доглядати сад, де росло «кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне»! (Буття 2:8—15).

Едем був досконалим домом. Адам, Єва та їхні нащадки мали розширювати його межі, безсумнівно, беручи при цьому за взірець сад, створений Богом. З часом ціла земля перетворилася б на рай, у якому б із задоволенням жили люди. Але через те, що наші перші батьки виявили навмисний непослух, їх було вигнано з цієї домівки. На жаль, усі їхні нащадки народилися вже поза едемським домом.

Однак, за початковим задумом Творця, люди мали жити в Раю. Отже зрозуміло, чому наступні покоління прагнули оточити себе чимось подібним на Рай.

Перші сади

Висячі сади Семіраміди називають одним з чудес стародавнього світу. Цар Навуходоносор побудував їх понад 2500 років тому для своєї мідійської дружини, яка сумувала за лісами та пагорбами рідного краю. Сади являли собою сходинчасту споруду з арковими склепіннями, рясно засаджену рослинами. Вона мала 22 метри заввишки, і там було достатньо землі навіть для великих дерев. Цариці, що тужила за батьківщиною, напевно, ставало легше, коли вона прогулювалася по цих терасах саду, подібного до Едему.

Садово-парковому мистецтву надавали великого значення в Єгипті, у родючій долині Нілу. «З Єгипту,— говориться у «Оксфордс компеніон ту ґарденс»,— походять найдавніші у світі зображення садів і надзвичайно давні... традиції садівництва». На плані саду, який належав одному єгипетському вельможі у Фівах (приблизно 1400 рік до н. е.) показані ставки, алеї та павільйони. Храмові сади, які мало в чому поступалися царським, викликали захоплення своїми гаями, квітами та травами, які зрошувалися водою з каналів, прокладених від ставків та озер. А ставки та озера кишіли рибою, на них було повно водоплавних птахів та рясно цвів лотос. (Порівняйте Вихід 7:19).

Перси також відзначалися у садівництві. Сади Персії та Єгипту були настільки захопливими, що переможні армії Александра Македонського, повертаючись у IV столітті до н. е. в Грецію, несли з собою безліч ідей і везли багато насіння та рослин. В Афінах Арістотель зі своїм учнем Теофрастом займалися збиранням колекцій різних представників флори й заклали ботанічний сад, щоб вивчати та класифікувати рослини. Багато заможних греків, так само як раніше єгиптяни та перси, мали чудові сади.

Мешканці Рима гармонійно поєднували дім і сад на обмеженому просторі міста. Багачі створювали на своїх сільських віллах захопливі парки розваг. Навіть тиран Нерон хотів мати свій Едем, задля чого він безжалісно вигнав сотні родин, зруйнував їхні доми та створив навколо свого палацу приватний парк площею понад 50 гектарів. Пізніше, приблизно в 138 році н. е., римське садово-паркове мистецтво досягло свого зеніту. Про це свідчить парк на віллі імператора Адріана в Тіволі. Ця вілла мала 243 гектари, на яких були розташовані парки, басейни, озера й фонтани.

Стародавні ізраїльтяни також мали сади і парки. Єврейський історик Йосиф Флавій писав про чарівні парки з багатьма струмками у місцевості за назвою Етам, приблизно 13—16 кілометрів від Єрусалима. Можливо, що парки Етаму були серед ‘садків, гаїв, ставків та лісів’, які, за словами Біблії, «запровадив для себе» цар Соломон (Екклезіяста 2:5, 6). За межами Єрусалима на Оливній горі був Гефсиманський сад, який став знаменитим через те, що Ісус Христос знайшов у ньому притулок і міг без перешкод навчати там своїх учнів (Матвія 26:36; Івана 18:1, 2).

Від арабських садів до англійських парків

Коли арабські армії у VII столітті н. е. просунулися на схід і на захід, вони, як і Александр Македонський, побачили персидські сади. (Порівняйте Естер 1:5). «Араби,— пише Говард Локстон,— прийшли до висновку, що персидські сади дуже схожі на рай, який обіцяє вірним Коран». Типовий арабський сад, котрий можна було побачити від мавританської Іспанії до Кашміру, поділявся, як і його персидський взірець, на чотири частини чотирма струмками, що в центрі поєднувалися ставочком або фонтаном. Ці струмки повинні були нагадувати чотири річки Едему.

На півночі Індії, у мальовничій Кашмірській долині біля озера Дел, правителі моголів у XVII столітті посадили понад 700 райських садів. Вони утворювали сліпучу палітру барв й були помережані сотнями фонтанів, терас та невеликих водоспадів. На чорному мармуровому павільйоні, котрий Шах-Джахан (будівничий Тадж-Махалу) побудував на березі озера Дел, досі зберігся напис: «Якщо на землі існує рай, то він тут, він тут, він тут».

А ще раніше, у XIV столітті, Європа перейшла від середньовіччя до епохи Відродження. Римська традиція садівництва, зневажена з того часу, як почалися середні віки, тобто з V століття н. е., знову розквітла, цього разу під егідою церкви. Християнство вважало сад «тимчасовим раєм». На плані одного монастиря дев’ятого століття показані два сади, а під ними стоїть підпис: «Рай». Сади християнства швидко розширилися й набули величі, але замість відображати духовні ідеї, багато з них стали символами влади й багатства.

Коли французький король Карл VIII 1495 року підкорив Неаполь (Італія), він писав у листі додому: «Ви не повірите, які гарні сади я маю у цьому місті... Здається, не вистачає тільки Адама і Єви, щоб зробити це земним раєм». Але якби Карл VIII дожив до XVII століття, він би побачив на французькій землі величезні парки короля Людовіка XIV. У книжці «Сад» (англ.) запевняється, що Версальський парк «все ще може претендувати на звання найбільшого й найвеличнішого парку світу».

Проте епоха Відродження принесла нове уявлення про рай: природа повинна підкорятися освіченій людині, яка наводить у саду порядок, усуваючи будь-які ознаки дикості. Дерева і квіти були посаджені в строго геометричному порядку. Тож раннє римське мистецтво формування рослин — деревам і кущам надавали форми, підстригаючи та підв’язуючи їх,— зазнало чудового відродження.

Пізніше у XVIII і XIX століттях відкриття мореплавців і торгівля принесли західному світові нові рослини й нові ідеї щодо садівництва. Надійшла черга Англії відзначитись у садово-парковому мистецтві. «В Англії XVIII століття,— говорить «Нова британська енциклопедія» (англ.),— людина дедалі більше усвідомлювала значення світу природи, частиною якого вона була. Замість того щоб нав’язувати природі свій геометричний порядок, людина почала замислюватись, як пристосувати до природи своє життя». Такі садівники, як Вільям Кент і Ланселот Браун, стали видатними майстрами оформлення ландшафтних композицій. Браун спланував в Англії більш ніж дві сотні маєтків. Два чоловіки, які були президентами Сполучених Штатів Америки, Томас Джефферсон та Джон Адамс, у 1786 році їздили в Англію, щоб вивчати англійські парки.

Ландшафтний стиль у садівництві Сходу

Китайська традиція садівництва мала такий самий вплив на Сході, як традиції Єгипту, Греції та Риму на Заході. Китайці спочатку сповідували анімізм, релігію, згідно з якою усі річки, скелі та гори вважалися матеріалізованими духами, котрим слід було поклонятись. Пізніше в країні поширилися даосизм, конфуціанство та буддизм і з ними виникли нові форми садів.

По інший бік Японського моря, у японських садах, виробився власний стиль, за яким форма є важливішою, ніж колір, і кожна річ має точно відведене їй місце. Намагаючись передати на обмеженій площі красу та різноманітність природи, садівник уважно розкладає каміння і скрупульозно саджає й виховує рослини свого саду. Це добре видно у мистецтві бонсаі (що означає «рослина у горщику»). Бонсаі є мистецтвом надавати мініатюрному дереву або декільком деревам точної форми і пропорцій.

Хоч за стилем східний сад може дуже відрізнятися від свого західного брата, він також відображає тугу за Раєм. Наприклад, як пише японський історик садівництва Вібе Каутерт, у Японії періоду Хейан (794—1185 роки) садівники намагалися створити атмосферу «раю на землі».

Всесвітня любов

Сад люблять усі, у тому числі навіть племена збирачів і мисливців, які жили в «природних» садах, тобто в джунглях, лісах та степах. За словами «Нової британської енциклопедії», конкістадори повідомляли, «що у мексиканських ацтеків та перуанських інків були вигадливі сади із східчастими пагорками, гаями, водограями та прикрашеними орнаментом ставками... схожими на тодішні сади Заходу».

Отже, що виявляють стародавні гаї обабіч Нілу, східні парки у ландшафтному стилі або сучасні міські парки і ботанічні сади? Людську тугу за Раєм. Помітивши цю «ностальгію за Раєм», письменник Террі Коміто сказав: «Сад є місцем, де людина почувається як вдома». А хто б з людей не радів, якби міг сказати: «Мій дім наче Едемський сад»? Але чи всесвітній Едемський сад, яким зможуть тішитися всі, а не тільки багаті, є лише мрією? А може, це майбутня дійсність?

Шлях повернення до Раю

ЗДАВАЛОСЯ б, що до цього часу земля вже мала б бути справжнім раєм, бо ж люди прагнуть жити в Раю і намагаються відтворити його як у великому, так і в малому масштабі. Проте це не так.

Людська пожадливість, яка сьогодні панує в суспільстві, часто завдає шкоди навколишньому середовищу та живим створінням. Багато людей вірять, що багатство переможе, тому вони втратили будь-яку надію, що ця земля колись стане едемським раєм. Натомість вони сподіваються загробного життя на небі як єдиної надії на Рай. Такий погляд означає, що, по-перше, наше людське прагнення жити в Едемі ніколи не буде вдоволене і, по-друге, що Бог залишив цю планету на поталу примхливим і пожадливим людям. Чи це справді так? Що принесе нам майбутнє? І де ми будемо в майбутньому?

Рай. На небі чи на землі?

Майже 2000 років тому Ісус сказав, звертаючись до розкаяного розбійника, який був розп’ятий поруч з ним: ‘Ти будеш зо мною в раю’ (Луки 23:43). Чи Ісус мав на увазі, що той розбійник піде разом з ним до неба? Ні.

Злочинцеві це не могло навіть спасти на думку. Чому? Тому що він, ймовірно, знав зі Святого єврейського Письма, яке вже існувало за його днів, такі місця, як перша частина Псалма 37:29: «Успадкують праведні землю». Ісус вчив такої ж самої істини, проголошуючи: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони» (Матвія 5:5). Цей вірш узгоджується з молитвою, яку звичайно називають «Отче наш». У ній сказано: «Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10).

Біблія вчить, що Бог створив землю, а не небо, як дім для людської родини. Його Слово говорить, що він «не як порожнечу її [землю] створив», а «на проживання на ній Він її вформував» (Ісаї 45:18). На який час? «Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась» (Псалом 104:5). Так, «земля віковічно стоїть» (Екклезіяста 1:4).

Бог має на меті зробити землю вічним домом для переважної більшості тих, хто служить йому. Зауважте, як говорить про це Боже Слово, Біблія. У Псалмі 37:11 передречено: «Покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим». На який час? Псалом 37:29 говорить: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній». Тоді сповниться біблійне пророцтво: «Ти [Бог] руку свою відкриваєш,— і все, що живе, Ти зичливо годуєш [«задовольняєш бажання всього живого», НС]», тобто таке бажання, яке узгоджується з Божою волею (Псалом 145:16).

А що буде з тими, хто не хоче чинити Божу волю? У Приповістей 2:21, 22 проголошено: «Замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!»

Відновлений Рай

Незабаром Божий присуд для цього зіпсованого світу буде виконано (Матвія 24:3—14; 2 Тимофія 3:1—5, 13). Але Бог збереже «великий натовп» людей під час майбутнього знищення і переведе їх у свій новий світ (Об’явлення 7:9—17).

Після того Бог керуватиме виконанням радісного завдання, яке отримають його піддані. Вони перетворюватимуть цілу землю на райський дім для людства. Біблія обіцяє: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда... бо води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу» (Ісаї 35:1, 6).

У тому Раю, який поширюватиметься по цілій землі, більше не буде голоду, бідності, занедбаних нетрів, безпритульності та районів, де процвітає злочинність. «На землі буде збіжжя багато» (Псалом 72:16). «Польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай» (Єзекіїля 34:27). «Доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив» (Ісаї 65:21, 22). «Буде кожен сидіти під своїм виноградником, і під своєю фіґовницею, і не буде того, хто б страшив» (Михея 4:4).

Чому дехто йде до неба

Більшість людей, ймовірно, ви́знають, що вони прагнуть жити у земному раю. Це бажання природне, тому що Бог не заклав у них прагнення жити в небі, вони навіть не можуть уявити собі, що́ являє собою життя у небі. Наприклад, Пат, яка була віддана англіканській церкві, розмовляючи зі служителем своєї церкви про небо, сказала: «Я ніколи не мала й гадки про те, що піду на небо. Я зовсім не хочу туди йти, та й що мені там робити?» (Порівняйте Псалом 115:16).

Дійсно, Біблія вчить, що 144 000, тобто обмежена кількість людей, піде до неба (Об’явлення 14:1, 4). Біблія також пояснює чому: «Зробив їх царством священиків нашому Богу; і царствуватимуть на землі [«над землею», НС]» (Об’явлення 5:9, 10, Хоменко). Разом з їхнім царем Ісусом Христом вони становлять «царство», новий небесний уряд, який правитиме над землею і про який моляться християни. Цей уряд наглядатиме за тим, щоб земля і людство були повністю відновлені (Даниїла 2:44; 2 Петра 3:13).

Але оскільки бажання жити на небі людям не притаманне, то Божий дух унікальним чином «свідчить» членам 144 000, так що вони відчувають цей особливий «високий поклик» (Римлян 8:16, 17; Филип’ян 3:14). Зрозуміло, що усім іншим людям цього не потрібно, бо їхній вічний дім буде на райській землі.

Духовний рай приготовляє шлях

Яким же вимогам треба відповідати, щоб вічно жити в Раю на землі? Ісус сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Пов’язуючи мирні стосунки між людьми із знанням про Бога, Ісаї 11:9 говорить: «Не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває». (Порівняйте Ісаї 48:18).

Звичайно, це пізнання — не проста ерудованість. Воно впливає на особистість та виховує такі Божі риси, як «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність» (Галатів 5:22, 23). Свідки Єгови намагаються розвивати ці риси, і тому вони вже сьогодні отримали благословення чудового духовного раю (Ісаї 65:13, 14).

Наскільки ж їхній духовний стан відрізняється від того, що панує у світі. Світ все більше занурюється у безбожність та зіпсуття! Проте невдовзі Бог знищить цей нечестивий світ. А поки що Свідки Єгови запрошують вас відвідати й уважно оглянути духовний рай, яким вони насолоджуються. Переконайтеся самі у тому, що Ісус, невидимий небесний Цар, вже зараз провадить майбутніх мешканців нового світу вузькою дорогою, яка веде до земного Раю та вічного життя! (Матвія 7:13, 14; Об’явлення 7:17; 21:3, 4).