МИР У ЗБОРІ ПОПРИ РІЗНІ ХАРАКТЕРИ

Кожен з нас має свою неповторну особистість. У всіх нас різний характер. Завдяки цьому нам навіть цікавіше дружити одне з одним. Але через різні характери можуть виникати і конфлікти. Один досвідчений старійшина говорить: «Сором’язливій людині іноді нелегко спілкуватися з енергійною, компанійською людиною. Ця відмінність може здаватися незначною. Усе ж вона може призводити до серйозних проблем». Чи, на вашу думку, між людьми з дуже різними характерами обов’язково виникатимуть проблеми? Згадаймо двох апостолів — Петра та Івана. Яким був Петро? Мабуть, ви погодитесь, що він був відвертим та імпульсивним. А що сказати про Івана? Очевидно, ви уявляєте сердечного брата, який зазвичай був стриманий у своїх словах і вчинках. Таке уявлення про цих двох апостолів є небезпідставним. Хоча вони мали різні характери, але добре співпрацювали між собою (Дії 8:14; Гал. 2:9). Тож і в наш час християни можуть співпрацювати, незважаючи на цілком різні характери.

Можливо, у вашому зборі є брат, слова і поведінка якого вас дратують. Проте ви розумієте, що Христос помер за цю людину і ви маєте виявляти до неї любов (Ів. 13:34, 35; Рим. 5:6—8). Замість того щоб відкидати дружбу з нею чи уникати її, варто запитати себе: «Чи цей брат чимось порушує біблійний закон? Чи він навмисно старається завдати мені прикрість? Чи, може, в нас просто різний характер?» Крім того, важливо запитати себе: «Які його хороші риси мені варто наслідувати?»

Основним є останнє запитання. Якщо людина любить поговорити, а ви — помовчати, подумайте, з якою легкістю вона розпочинає розмову під час проповідування. Ви могли б піти разом у служіння і чогось від неї навчитися. А що, коли ви розумієте, що хтось щедріший за вас? Подивіться, яку радість він отримує, виявляючи щедрість до літніх, хворих і нужденних. Отже, висновок такий: хоча ви маєте різні характери, ви можете наближатися одне до одного, зосереджуючись на позитивному. Можливо, ви не станете близькими друзями, але це зблизить вас та зміцнить ваш мир і мир у зборі.

Еводія і Синтихія, мабуть, дуже відрізнялися характером і манерою поведінки. Однак апостол Павло заохотив їх, «щоб вони, як послідовниці Господа, були однодумні» (Філ. 4:2). Чи ви маєте таку ж мету і сприяєте миру в зборі?