Десять кар. Пославши на єгиптян кари, Єгова принизив їхніх богів і здійснив над ними присуди (Вх 12:12; Чс 33:4; ІЛЮСТРАЦІЇ, т. 2, с. 530). Під час першої кари, коли Ніл та всі води Єгипту перетворилися на кров, зазнала ганьби богиня Нілу Хапі. Те, що в Нілі вимерла вся риба, теж завдало удару по релігії Єгипту, оскільки деяким видам риб поклонялись і навіть бальзамували їх (Вх 7:19—21). Жаби, які вважалися символом плодючості і втіленням ідеї єгиптян про воскресіння, були священними тваринами богині-жаби Хекет. Коли єгипетський край заполонили жаби, ця богиня зазнала приниження (Вх 8:5—14). Під час третьої кари жерці-маги визнали, що вони не в стані своїми чарами перетворити порох на мошок (Вх 8:16—19). Бог магії і чар Тот не зміг допомогти жерцям-магам повторити це чудо.

Починаючи від четвертої кари, Єгова показав чітку різницю між єгиптянами і своїми поклонниками. Коли ґедзі наповнили доми єгиптян, ізраїльтяни, які жили в краю Гошен, не постраждали від цієї кари (Вх 8:23, 24). Після цього Єгова вразив худобу єгиптян страшною хворобою, принизивши цим богиню-корову Хатор, Апіса і богиню неба Нут, яку зображали у вигляді корови з зірками на животі (Вх 9:1—6). Вразивши людей і тварин гнійними чиряками, Єгова зганьбив богів і богинь, яким приписували здатність зціляти, як-от Тота, Ісіду і Пта (Вх 9:8—11). Сильний град збезчестив богів, що контролювали сили природи, скажімо бога Решпу, який, очевидно, керував блискавками, і Тота, який мав владу над дощем та громом (Вх 9:22—26). Наступна кара, рої сарани, завдала поразки богам, від яких, як вважали, залежав щедрий врожай, наприклад богу родючості Міну, що був захисником врожаю (Вх 10:12—15). Серед богів, принижених наступною карою, густою темрявою, були боги сонця Ра і Гор, а також бог місяця Тот, який керував рухом сонця, місяця та зірок (Вх 10:21—23).

Найбільшою ганьбою для єгипетських богів і богинь стала смерть первістків (Вх 12:12). Правителі Єгипту називали себе богами, синами Ра, або Амона-Ра. Єгиптяни вірили, що Ра, або Амон-Ра, мав статеві стосунки з царицею. Тому син фараона вважався втіленням бога, і його присвячували в храмі богу Ра, або Амона-Ра. Смерть фараонового первістка, по суті, означала смерть бога (Вх 12:29). Вже сама ця кара завдала потужного удару по єгипетській релігії та виявила цілковиту нездатність усіх богів врятувати первістків єгиптян від смерті. (Див. АМОН № 4.)