Язичницькі священики. У стародавніх народах теж були священики, через яких люди зверталися до своїх богів. Ті священики користувалися великим впливом та глибокою пошаною в народі і зазвичай належали до правлячого класу чи наближених правителя. Вони були найосвіченішими людьми, однак простих людей тримали у невігластві. Завдяки цьому вони легко наживалися на людях, які були забобонні і боялися всього невідомого.

Огидні звичаї язичницьких священиків. Єгипетські жерці виступали проти Мойсея, коли він приходив до фараона, і, вдаючись до магії, намагались дискредитувати Мойсея і знеславити його Бога Єгову (Вх 7:11—13, 22; 8:7; 2Тм 3:8). Але вони зазнали приниження і були змушені визнати свою поразку (Вх 8:18, 19; 9:11). Поклонники аммонітського бога Молоха приносили в жертву своїх синів та дочок, спалюючи їх у вогні (1Цр 11:5; 2Цр 23:10; Лв 18:21; 20:2—5). Ханаанці, які поклонялися Ваалу, наслідували цей огидний звичай, а також вдавались до самобичування і виконували безсоромні й гидкі ритуали (Чс 25:1—3; 1Цр 18:25—28; Єр 19:5). Священики філістимського бога Дагона і вавилонські священики Мардука, Бела та Іштар займались магією і ворожінням (1См 6:2—9; Єз 21:21; Дн 2:2, 27; 4:7, 9). Усі вони поклонялися зображенням з дерева, каменю і металу.