Наприклад, єгиптяни поклонялися річці Ніл і вірили, що священики мають божественну владу над її сезонним розливом, від якого залежав урожай.

На відміну від язичницьких священиків, яким було вигідно, щоб люди залишалися темними невігласами, священики в Ізраїлі постійно читали і пояснювали Закон усьому народу. Кожен повинен був знати Бога і його закон (Пв 6:1—3). Ізраїльтяни були письменними, адже Єгова наказав їм читати закон своїм дітям і навчати їх (Пв 6:4—9).

Між одягом і обов’язками єгипетських та ізраїльських священиків було значно більше відмінностей, ніж подібностей. Наприклад, ізраїльські священики служили босоніж, а єгипетські носили сандалії. Покрій їхнього одягу був зовсім різний; крім того, вбрання та аксесуари єгипетських священиків були прикрашені символами, пов’язаними з поклонінням фальшивим богам. Вони голили голову і носили перуки, чого ізраїльські священики не робили (Лв 21:5), а їхні головні убори, беручи до уваги єгипетські пам’ятки, були зовсім не подібні на ізраїльські. До того ж Єгова чітко наказав ізраїльтянам не переймати релігійних звичаїв і судової практики Єгипту чи інших народів (Лв 18:1—4; Пв 6:14; 7:1—6).