У незалежній англомовній католицькій газеті, Нейшенал кетолик ріпортер, з 27 лютого 1987 р., було сказано, що мужолозні священики самі кажуть, що 50 процентів католицьких священиків у США є мужолозниками. Сперечаються над цим обчисленням. Один психолог, грунтуючись на 1500 проведених інтерв’ю, каже що 20 процентів з 57 000 католицьких священиків є мужолозниками, тоді як більш сучасні рапорти показують, що «інші терапевти вірять, що дійсне число є ближче 40 процентів».

Півтора року тому, в газетах цілої країни було багато рапортів про статеві напади на дітей католицькими священиками. Наступний рапорт з Сан-Хосе, Каліфорнії, у газеті Меркурі ньюс (англ.), з 30 грудня 1987 р. є гарним прикладом цього:

«У дні більшого народного усвідомлення проблеми зловживання дітьми, католицька церква в Сполучених Штатах Америки ігнорує проблему й затаює священиків-гвалтівників дітей, як-от виявляють судові записи, церковні документи, громадська влада й рапорти самих жертв.

Провідники церкви настійно твердять, що із загальновідомого випадку, в Луїзіані 1985 р., в якому священик статево чіплявся 35 юнаків, вони навчились рішуче поводитись з проблемою. Але, в тримісячному дослідженні, проведене рапортерами Меркурі ньюс виявилось, що в більше як в 25 парафіях цілої країни, начальство церкви не давало владі жодних відомостей в таких справах, переміщало докучливих священиків у інші парафії, ігнорувало нарікання батьків і зневажало можливе пошкодження дітям-жертвам... Уже присудили жертвам, і їхнім родинам, мільйони доларів відшкодування, і один рапорт церкви оцінює, що протягом наступного десятиліття її відповідальність може досягти 1 мільярд доларів».

Суджений священик того «загальновідомого випадку в Луїзіані 1985 р.», згаданий у газеті Меркурі ньюс був Гільберт Гаут. Церква «заплатила 12 мільйон доларів відшкодування його жертвам». Мужолозні діяльності священика Гаута вже багато років відомі, але «єпархія розв’язала проблему переміщенням його в іншу, принаймні три рази». В одному випадку «батьки свідчили, що Гаут згвалтував їхнього 7-мелітнього сина перший день його служби під час меси й через цілий рік гвалтував його аж поки священика не перемістили в іншу парафію».

У тому рапорті теж згадувалось про «пошкодження дітям-жертвам». Завдана шкода дітям деколи була остаточна. Один 12-тилітній юнак покінчив з собою самогубством, залишивши нотатку в якій написав, що «життя статевого раба Францісканського брата» «не було варте». Інший юнак, згвалтований священиком, повісився, сказавши своєму рідному братові, «Піди до отця С.— і скажи, що я прощаю йому».

У газетних рапортах поміщаються багато точних випадків згвалтування католицької молоді священиками католицької церкви, про мільйони доларів відшкодування, і багато справ, яких залагодили між собою й не подавали до суду, а також заяви страхових компаній, які «відмовляються страхувати єпархіальних діячів від обвинувачень у статевій докучливості».

Томас Фокс, редактор газети Нейшенал кетолик ріпортер каже: «Протягом багатьох років єпископи цілої країни затаювали проблему». Юджін Кеннеді, колишній священик, який тепер служить професором психології в Лойола університеті, каже: «Цим судовим справам, справді навіть кінця-краю не видно». Томас Дойл, священик Домініканського ордену й канонічний законознавець, заявляє: «Статеве гвалтування юнаків священиками є нашою найбільш серйозною проблемою».