ТОВАРИСТВО лихе псує добрі звичаї. Що посієш, те й пожнеш (1 Коринтян 15:33; Галатів 6:7). У буквальному чи духовному розумінні обидва ці твердження є прикладами фундаментальних істин, принципів, і кожен з них служить основою для законів. Однак закони з’являються і зникають, до того ж вони мають тенденцію до вузької визначеності. З другого боку, принципи — широкі і вони можуть існувати вічно. Тому Боже Слово заохочує нас по можливості мислити категоріями принципів.

«Словник української мови» дає таке визначення слову «принцип»: «Основне вихідне положення... Основний закон... Особливість, покладена в основу створення або здійснення чого-небудь». Наприклад, дитині можна дати закон: «Не торкайся кухонної плити». Але дорослому вистачить сказати: «Плита гаряча». Зверніть увагу, що друге твердження ширше. Оскільки воно служить керівництвом і в інших ситуаціях — людина може варити, пекти на плиті або ж виключити її — то в певному розумінні стає принципом.

Головними в житті є, звичайно, духовні принципи; вони керують поклонінням Богові, й від них залежить наше щастя. Однак деякі люди не хочуть докладати зусиль, яких вимагається, щоб мислити категоріями принципів. Коли потрібно прийняти рішення, їм більше подобається спокійно застосувати те чи інше правило. Цей спосіб дій немудрий, і він суперечить прикладу, даному вірними чоловіками давнини у біблійні часи (Римлян 15:4).

Дивіться в основу закону

Звичайно, закони відіграють важливу роль у християнському житті. Вони неначе вартові, що допомагають охороняти нас, і в їхній основі лежить багато важливих принципів. Якщо ми не бачимо цих принципів, у результаті може охолонути наша любов до пов’язаних з ними законів. Правдивість цього видно на прикладі стародавнього ізраїльського народу.

Бог дав Ізраїлю Десять Заповідей, з яких перша забороняла поклоніння будь-якому іншому богові, крім Єгови. В основі цього закону лежить фундаментальна істина, що Творцем усього є Єгова (Вихід 20:3—5). Але чи ізраїльський народ жив згідно з цим принципом? Сам Єгова відповідає: «Говорять до дерева: Ти батько мій, а до каменя: Ти мене породив. Бо до Мене [Єгови] вони повернулись плечима, а не обличчям» (Єремії 2:27). Як бездушно, безпринципно й безглуздо! І яку біль це приносило серцю Єгови! (Псалом 78:40, 41; Ісаї 63:9, 10).

Християни також мають закони від Бога. Наприклад, вони повинні уникати ідолопоклонства, статевої неморальності і неправильного вживання крові (Дії 15:28, 29). Якщо задуматись, можна помітити принципи, що лежать в основі цих законів. Наприклад, Бог заслуговує виключної відданості; ми повинні бути вірними своєму подружньому партнеру і Єгова є нашим Життєдавцем (Буття 2:24; Вихід 20:5; Псалом 36:10). Коли ми розуміємо і глибоко усвідомлюємо принципи, які лежать в основі цих вказівок, то бачимо, що вони дані нам на добро (Ісаї 48:17). «Заповіді Його [Божі] не такі й важкі для нас» (1 Івана 5:3, СМ).

Тоді як раніше ізраїльтяни ігнорували Божі заповіді, у дні Ісуса книжники, «доктори закону», вдалися в іншу крайність. Вони створили масу правил і традицій, що перешкоджали людям у поклонінні, й зовсім відсунули благочестиві принципи на задній план (Матвія 23:2, «Нова англійська Біблія»). Люди почувалися приреченими на провал, безнадію або лицемірство (Матвія 15:3—9). До того ж багато з цих правил, створених людьми, були нелюдяними. Перед тим, як зцілити сухорукого чоловіка, Ісус запитав фарисеїв: «Чи годиться в суботу робити добро»? Їхня мовчанка гучно заперечила, й Ісус почувся «засмучений затверділістю сердець їхніх» (Марка 3:1—6, Дерк.). Фарисеї могли допомогти пораненій свійській тварині (яка була матеріальною власністю) в суботу, але не людині, хіба що в небезпеці було її життя. І справді, ними так заволоділи людські правила й формальності, що вони, наче мурашки, які повзають по зображенні, не бачили цілої картини — Божих принципів (Матвія 23:23, 24).