Іван з радістю виконував почесні завдання, які йому було доручено в служінні Єгові. Однак навряд чи він сподівався, що проведе більше часу в ув’язненні, ніж у служінні. Напевно, Іван не думав, що саме так складеться його життя. Усе ж він не втрачав радості та зберігав позитивний склад розуму до кінця свого життя.

Іван, мабуть, розумів, що йому колись доведеться припинити своє служіння, але, напевно, не думав, що це станеться настільки раптово (Ів. 3:30). У 30 році н. е., приблизно через півроку після Ісусового хрещення, цар Ірод ув’язнив Івана. Однак Іван і далі робив все можливе у своїх обставинах, аби свідчити (Марка 6:17—20).