У пошуках вірогідних провіщень

ЗІЙШОВШИ на трон у 336 році до н. е., македонський цар Александр невдовзі вирушив у центральну Грецію, аби відвідати дельфійського оракула. Цей честолюбний чоловік замишляв завоювати мало не увесь тогочасний світ, але перед тим прагнув отримати божу запоруку здійснення своїх далекосяжних планів. За легендою, він прибув у Дельфи в день, коли запитувати оракула було заборонено. Не бажаючи повертатися з порожніми руками, невідступний Александр наполегливо вимагав провіщення. Тоді жриця в розпачі вигукнула: «Ти непереможний, сину мій!» Молодий цар витлумачив почуте як добру прикмету — передвістя майбутньої перемоги.

Проте якби Александр уважно розглянув пророцтва з біблійної книги Даниїла, то набагато ліпше знав би про результати свого військового походу. У ній з дивовижною точністю було передречено його швидкі завоювання. За переказом, Александр таки врешті побачив, що́ про нього написав Даниїл. Згідно зі словами єврейського історика Йосифа Флавія, коли македонський цар увійшов до Єрусалима, йому показали Даниїлове пророцтво — мабуть, восьмий розділ тієї книги (Даниїла 8:5—8, 20, 21). Кажуть, що власне через це Александр і не віддав міста на поталу своїй армії.

Природне людське прагнення

Людей давнини і сьогодення, царів і простих — усіх об’єднує прагнення точно знати, що провіщає майбутність. Будучи наділеними розумом, ми вивчаємо минуле, усвідомлюємо теперішнє і особливо цікавимося майбутнім. В одному китайському прислів’ї влучно говориться: «Той, хто б міг події знати на три дні заздалегідь, той багатства б зміг надбати на часи тисячоліть».

Упродовж віків багато хто намагався зазирнути в таємниці майбутнього, звертаючись до тих, у кому вбачав дію божественних сил. Стародавні греки, приміром, мали десятки священних оракулів: у Дельфах, Додоні, на Делосі тощо. Вони ходили туди, аби розпитати богів про політичні, військові, а також особисті справи, як-от про мандрівку, шлюб або дітей. Керівництва з духовної сфери через оракулів шукали не лише царі та військові провідники, але й цілі племена і міста-держави.

За словами одного професора, нині спостерігається «раптове збільшення кількості установ, що займаються дослідженням майбутнього». А Біблія — єдине джерело точних пророцтв,— на думку багатьох, не варта ані найменшої уваги. Ці люди відверто відкидають усіляку ймовірність того, що біблійні пророцтва криють у собі саме те, чого вони шукають. Декотрі вчені навіть прирівнюють ті пророцтва до провіщень стародавніх оракулів. Сучасні ж скептики зазвичай ставляться до біблійних пророцтв з упередженням.

Запрошуємо вас особисто перевірити факти. Що виявляє ретельне порівняння провіщень зі Святого Письма та людських оракулів? Чи можна біблійним пророцтвам вірити більше, ніж стародавнім оракулам? І чи можна у своєму житті опиратись на те, що говорять біблійні пророцтва?

Чому можна вірити біблійним пророцтвам

ПІРР, цар Епіру, що в північно-західній Греції, втягнувся в затяжну боротьбу з Римом. Прагнучи дізнатись про її розв’язку, він подався до дельфійського оракула. Отриману царем відповідь можна було витлумачити двояко: 1) «Прорікаю, Еаків сину, звитяжити римлян ти в силі. Підеш ти та й повернешся, ніколи в війні не загинеш»; 2) «Прорікаю, Еаків сину, звитяжити тебе римляни в силі. Підеш й ніколи не повернешся, ти у війні загинеш». Пірр віддав перевагу першому тлумаченню і продовжив війну з римлянами. На нього чекала нищівна поразка.

Через такі випадки стародавні оракули зажили поганої слави як незрозумілі й загадкові. А що сказати про біблійні пророцтва? Деякі критики твердять, що ці пророцтва нічим не ліпші за оракули. В їхній уяві біблійні провіщення — це просто проникливі завбачення подій, зроблені дуже розумними та надзвичайно спостережливими людьми, зазвичай з групи священиків. Ці чоловіки нібито передбачили природний розвиток подій, опираючись тільки на свій досвід і певні особисті зв’язки. Проте аби дійти найбільш правильних висновків, порівняймо різні особливості біблійних пророцтв та оракулів.

Характерні відмінності

Невід’ємною характеристикою оракулів була двозначність. Скажімо, в Дельфах слова відповідей були нерозбірливими, тому жерці мусили розтлумачувати їх, складаючи вірші, котрі могли нести діаметрально протилежний зміст. Типовим прикладом цього є оракул, який отримав лідійський цар Крез. У ньому говорилося: «Крез, перейшовши за Галіс, велику державу зруйнує». Фактично цією «великою державою» стало його власне царство! Перейшовши річку Галіс із наміром захопити Каппадокію, Крез був розбитий військом перського царя Кіра.

На відміну від язичницьких оракулів, біблійні пророцтва відомі своєю точністю і ясністю. Одним із таких прикладів є пророцтво про падіння Вавилона, записане в біблійній книзі Ісаї. Приблизно за 200 років до цієї події пророк Ісая детально й точно провістив, що Вавилон впаде від рук Мідо-Персії. Пророцтво виявляло, що переможця зватимуть Кір, і навіть розкривало його стратегію: осушення річкової оборонної перешкоди та вхід в укріплене місто через незамкнені ворота. Усе це з точністю справдилося (Ісаї 44:27​—45:2). Ісая безпомилково передрік і те, що Вавилон врешті-решт перетвориться на пустку (Ісаї 13:17—22).

Подумайте теж про ясність перестороги, даної пророком Йоною: «Ще сорок день,— і Ніневія буде зруйнована!» (Йона 3:4). Жодної двозначності! Ця звістка була настільки вражаючою та прямолінійною, що ніневітяни негайно «ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети». Через каяття мешканців міста Єгова не спровадив на них лиха в той час (Йони 3:5—10).

Оракули слугували знаряддям політичного впливу. Нерідко політичні та військові керівники посилались на вподобане тлумачення оракула, щоби під «божим прикриттям» діяти у власних інтересах. Однак Божі пророчі звістки давались не з огляду на чиїсь особисті уподобання.

Ось кілька прикладів. Пророк Єгови Натан відверто докорив цареві Давиду за його провину (2 Самуїла 12:1—12). Під час царювання Єровоама II над десятиплемінним царством Ізраїлю пророки Осія та Амос гостро осуджували відступництво й богохульну поведінку цього бунтаря і його прибічників (Осії 5:1—7; Амоса 2:6—8). Особливо суворе попередження від Єгови цар отримав через пророка Амоса: «Я стану з мечем на дім Єровоамів» (Амоса 7:9). Дім той було вигублено дощенту (1 Царів 15:25—30; 2 Хронік 13:20).

Переважно оракули давались за гроші. Хто платив більше, отримував оракул собі до вподоби. Ті, що приходили до оракулів у Дельфи, платили багато,— хоча й за порожні слова,— і храм Аполлона та його прибудови наповнились багатющими скарбами. На відміну від цього, біблійні пророцтва та перестороги давались безплатно й не містили ані крихти упередженості. Вони скеровувалися до людини незалежно від її суспільного чи економічного становища, адже правдивий пророк був непідкупний. Якось пророк і суддя Самуїл чесно запитав: «Від кого взяв я підкуп, щоб ним заплющити собі очі?» (1 Самуїла 12:3, Хом.).

Оракули можна було отримати лише в певних місцях, і подорож туди вимагала значних зусиль. Більшість тих святилищ були загалом важкодоступні. Вони стояли, приміром, на горі Томар у Додоні, що в країні Епір, чи в Дельфах, які розкинулись у гористому центрі Греції. Запитувати богів у таких оракулах могли зазвичай тільки багатії та вельможі. Крім того, «волю богів» відкривали лише в певні кілька днів року. На цілковиту противагу цьому, щоб оголосити важливу пророчу вість, Бог Єгова посилав своїх пророків прямо до людей. Наприклад, згідно з Божим наказом, у час вавилонського вигнання в єврейському народі служило принаймні три пророки: Єремія в Єрусалимі, Єзекіїль серед вигнанців, а Даниїл — у столиці Вавилонської імперії (Єремії 1:1, 2; Єзекіїля 1:1; Даниїла 2:48).

Здебільшого людина отримувала оракул віч-на-віч, тому могла використати його тлумачення задля власної вигоди. Біблійні ж пророцтва часто давались прилюдно, аби всі могли почути повідомлення і зрозуміти його суть. Пророк Єремія багато разів відкрито промовляв в Єрусалимі, хоча й знав, що керівникам та мешканцям міста його звістка не подобалась (Єремії 7:1, 2).

Нині оракули — це відголос давніх часів. У теперішні важкі часи вони не мають для людей жодної практичної цінності. Ані один оракул не стосується нашого сьогодення або ж майбуття. Значний контраст становлять у цьому біблійні пророцтва: вони належать до ‘Божого Слова, котре живе та діяльне’ (Євреїв 4:12). Ті з них, що вже здійснилися, дають уявлення про те, як Єгова поводиться з людьми, а також виявляють істотні грані його намірів і особистості. Окрім того, найближчим часом на нас чекає сповнення ще й інших важливих пророцтв Святого Письма. Змальовуючи картину майбутнього, апостол Петро написав: «За Його [Божою] обітницею ми дожидаємо неба нового [небесного месіанського Царства] й нової землі [праведного людського суспільства], що правда на них пробуває» (2 Петра 3:13).

Можливо, це стисле порівняння біблійних пророцтв і неправдивих релігійних оракулів приведе вас до такого ж висновку, який поміщено в книжці «Великі ідеї» (англ.): «Якщо говорити про передбачення смертних людей, єврейські пророки займають виняткове становище. На відміну від язичницьких ясновидців та віщунів... аби отримати доступ до божественних таємниць, їм не потрібно вдаватися до хитрощів або щось вигадувати. (...) На протилежність оракулам, зміст їхніх пророчих слів здебільшого видається незатьмареним. Видно принаймні прагнення відкрити, а не приховати Божий намір стосовно таких справ, бо Він Сам бажає, щоб люди наперед знали шлях провидіння».