Біблійна книга 19. Псалми

Письменники: Давид та інші

Написання закінчено: бл. 460 року до н. е.

КНИГА Псалмів була для правдивих поклонників Єгови давніх часів натхненим пісенником, збіркою 150 священних пісень, або псалмів, які клали на музику та використовували для публічного поклоніння Богу Єгові в його Єрусалимському храмі. Ці псалми є піснями хвали Єгові, але вони також містять благальні молитви про милосердя й допомогу; в них також є вислови віри та надії. Тут знаходимо чимало слів подяки й тріумфу, а також величезної радості. Декотрі з них перераховують історичні факти, наголошуючи на сердечній доброзичливості й великих учинках Єгови. В них записана величезна кількість пророцтв, чимало з яких сповнилися в дивовижний спосіб. У псалмах є багато корисних і підбадьорливих настанов, висловлених піднесеною, образною мовою, яка глибоко зворушує читача. Псалми — це розкішна, гарно приготовлена й принадно влаштована для нас духовна гостина.

² Що означає назва цієї книги і хто її написав? В єврейській Біблії ця книга називається Се́фер Тегіллı́м, що означає «Книга виразів хвали», або просто Тегіллı́м — «Вирази хвали». Це форма множини слова Тегілла́х, що означає «Вираз хвали» або «Хвалебна пісня», як можемо прочитати в заголовку до Псалма 145 (НС). Назва «Вирази хвали» надзвичайно доречна, оскільки ця книга наголошує на прославленні Єгови. Назва «Псалми» походить з грецької Септуагінти, в якій слово Псалмо́і означає пісні, що співаються під акомпанемент музичного інструменту. Це слово також знаходимо декілька разів у Християнських грецьких Писаннях, як, наприклад, в Луки 20:42 та Дії 1:20. Псалом — це священна пісня або поема на честь і хвалу Бога.

³ Чимало псалмів мають заголовки, в яких часто згадуються імена письменників. У заголовках 73 псалмів написано ім’я Давида, «солодкого піснотворця Ізраїлевого» (2 Сам. 23:1). Поза всяким сумнівом, Давид також написав 2, 72 та 95-й Псалми. (Дивіться Дії 4:25; Псалом 72:20 та Євреїв 4:7). Крім того, 10 і 71-й Псалми, здається, є відповідним продовженням Псалмів 9 і 70, тож їхнім письменником можна назвати Давида. Дванадцять псалмів приписуються Асафові, але, очевидно, йдеться про його родину, оскільки декотрі з них говорять про події, які вже відбулися після смерті Асафа (Пс. 79; 80; 1 Хр. 16:4, 5, 7; Езд. 2:41). Одинадцять псалмів безпосередньо пов’язують із синами Корея (1 Хр. 6:16—23). Вони, мабуть, також написали Псалом 43, який, правдоподібно, є продовженням Псалма 42. У заголовку до Псалма 88 серед його письменників згадується не тільки «синів Кореєвих», але й Гемана; письменником 89-го Псалма був Етан. Псалом 90, а також, мабуть, 91-й написав Мойсей. Псалом 127 — Соломон. Понад дві треті псалмів були написані різними письменниками.

⁴ Книга Псалмів — це найбільша окрема книга Біблії. З Псалмів 90, 126 і 137 видно, що її писали довго — принаймні від часу Мойсея (1513—1473 роки до н. е.) аж до часу повернення з Вавилона й, очевидно, за днів Ездри (537— бл. 460 роки до н. е.). Отже, написання зайняло приблизно тисячу років. Ця книга охоплює довший період, оскільки вона починає свій опис від часу створення і стисло представляє історію стосунків Єгови з його слугами аж до часу складання останнього із псалмів.

⁵ Книга Псалмів вказує на значення організації. Сам Давид говорить про «походи Бога мого у святині мого Царя: попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах: «Благословляйте на зборах Бога, Господа» (Пс. 68:25—27). Це пояснює, чому в заголовках так часто повторюється вислів «Для дириґента хору», а також багато поетичних і музичних термінів. У декотрих заголовках пояснюється, за яких обставин виконували псалом, його мета або даються музичні вказівки. (Дивіться заголовки до Псалмів 6, 30, 38, 60, 88, 102 і 120). Щонайменше 13 псалмам Давида, як-от Псалмам 18 і 51-му, передує короткий виклад подій, які спонукали його до написання цих псалмів. У 34 псалмах зовсім немає заголовку. Слово «Се́ла», яке з’являється 71 раз у головному тексті, прийнято вважати музичним або декламаційним терміном, але його точне значення невідоме. Дехто гадає, що він означає паузу для тихого роздуму під час самого співу або під час співу та інструментальної музики. Отже, це слово необов’язково вимовляти під час читання.

⁶ Від вікопомних часів книга Псалмів поділена на п’ять книг, або частин: 1) Псалми 1—41; 2) Псалми 42—72; 3) Псалми 73—89; 4) Псалми 90—106; 5) Псалми 107—150. Здається, що першу збірку цих пісень склав Давид. Щоб надати книзі Псалмів остаточного вигляду, Єгова, очевидно, використав священика й «вправного переписувача Мойсеєвого Закону» Ездру (Езд. 7:6, НС).

⁷ Збірка псалмів розросталася поступово, й цим можна пояснити, чому декотрі з них, як-от Псалми 14 і 53; 40:14—18 і 70-й; 57:8—12 і 108:2—6, повторюються в різних частинах цієї книги. Кожна з п’яти частин завершується висловами благословення Єгови, або славослів’ям,— перші чотири випадки супроводжуються відповідями народу, а остання частина охоплює цілий 150-й Псалом (Пс. 41:13, примітка в НС).

⁸ В оригіналі у дев’ятьох псалмах використано особливий стиль, який через свою абеткову структуру називається акровіршем (Псалми 9, 10, 25, 34, 37, 111, 112, 119 і 145). У цій структурі перший вірш (і) першої строфи починаються початковою літерою єврейської абетки ’а́леф (א), наступний вірш (і) — другою літерою бет (ב) і так далі; поступово використовуються всі або майже всі літери єврейської абетки. Це могло допомагати запам’ятовувати текст: подумаймо тільки про храмових співаків, яким доводилось вивчити напам’ять навіть такі довгі пісні, як Псалом 119! Цікаво зазначити, що в Псалмі 96:11 знаходимо акровірш з ім’ям Єгови. Перша половина цього вірша єврейською складається з чотирьох слів, і коли читати справа наліво початкові літери цих слів, можна побачити чотири єврейські приголосні, з яких складається тетраграма ЙГВГ (יהוה).

⁹ Ці священні, поетичні твори написані неримованою єврейською строфою і відзначаються неперевершеною красою стилю та ритмічним ходом думок. Вони безпосередньо промовляють до розуму й серця. Вони змальовують яскраві о́брази. Широкий розмах і глибина у виразі сюжету та в інтенсивності почуттів частково зумовлені надзвичайними переживаннями Давида, що становлять підґрунтя багатьох псалмів. Мало хто зазнав у житті стільки, скільки Давид: він був і пастушком, і самотнім воїном, що виступив на Ґоліята, і придворним музи́кою, і втікачем, якого оточували вірні друзі й зрадники, і царем, і переможцем, і сердечним батьком, якого турбували чвари серед його домочадців, і чоловіком, який двічі спізнав гіркоти серйозного гріха, але, незважаючи на це, завжди ревно поклонявся Єгові й любив Його Закон. Не дивно, що книга Псалмів охоплює цілу гаму людських почуттів! Поетичні аналогії та контрасти, настільки характерні єврейським віршам, сприяють її силі й красі (Пс. 1:6; 22:21; 42:2; 121:3, 4).

¹⁰ Про достовірність цих найдавніших пісень на хвалу Єгови яскраво свідчить їхня повна гармонія з рештою Святого Письма. Письменники Християнських грецьких Писань чимало посилаються на книгу Псалмів (Пс. 5:10 [Рим. 3:13]; Пс. 10:7 [Рим. 3:14]; Пс. 24:1 [1 Кор. 10:26]; Пс. 50:14 [Матв. 5:33]; Пс. 78:24 [Ів. 6:31]; Пс. 102:26—28 [Євр. 1:10—12]; Пс. 112:9 [2 Кор. 9:9]). Сам Давид сказав у своїй останній пісні: «Дух Господній говорить в мені, а слово Його — на моїм язику!» Саме цей дух діяв на Давида відтоді, коли його помазав Самуїл (2 Сам. 23:2; 1 Сам. 16:13). Крім того, з Псалмів також цитували апостоли. Петро посилався на ‘слова з Писання, які прорік Давидовими устами святий дух’, а письменник Послання до євреїв брав багато цитат із Псалмів, називаючи їх висловами Бога або представляючи їх словами «святий дух говорить» (Дії 1:16; 4:25; Євр. 1:5—14; 3:7; 5:5, 6).

¹¹ Найпереконливіший доказ достовірності Псалмів дав воскреслий Господь Ісус, який сказав до своїх учнів: «Пригадайте, коли я ще був з вами, то говорив, що має виконатися все, написане про мене в Мойсеєвому законі, у Пророках і Псалмах». Ісус класифікував цілі Єврейські Писання в прийнятний і добре знаний для євреїв спосіб. Згадуючи Псалми, він мав на увазі цілу третю групу Святого Письма, названу Гаґіографою (або Святими Писаннями), в яких Псалми були першою книгою. Це підтверджується тим, що декілька годин до того Ісус сказав дорогою в Еммаус двом учням, коли «пояснював їм те, що говорилося про нього в усіх Писаннях» (Луки 24:27, 44).

ЧОМУ КОРИСНА

¹² Завдяки досконалій красі й стилю, біблійні псалми гідні того, щоб їх залучити до найбільших літературних шедеврів світу. А втім, це не просто літературний твір. У Псалмах знаходимо живу звістку від Всевишнього Суверена всього Всесвіту, самого Бога Єгови. Вони допомагають глибоко проникнути в основні вчення Біблії і передусім розповідають про Єгову — Автора. Псалми чітко виявляють, що він Творець Усесвіту та всього, що в ньому (8:4—10; 90:1, 2; 100:3; 104:1—5, 24; 139:14). Книга Псалмів по-справжньому звеличує ім’я Єгови, де воно виступає близько 700 разів. Крім того, тут 43 рази знаходимо скорочену форму імені, «Яг»; отже, у кожному Псалмі божественне ім’я в середньому згадується приблизно 5 разів. До того ж 350 разів про Єгову говориться як про ’Елогı́м, або Бога. У кількох псалмах зосереджено увагу на верховне правління Єгови словами «Господь Владика» чи просто «Владика» (68:21; 69:7, НС; 71:5; 73:28; 140:8; 141:8).

¹³ На відміну від вічного Бога, смертна людина, як повідомляється в Псалмах, народжується в гріху та потребує відкупителя. Ця книга також пояснює, що людина помирає та повертається «до пороху», сходячи в шеол, спільну могилу людства (6:5, 6; 49:8—21; 51:7, 9; 89:49; 90:1—5; 115:17; 146:4). Книга Псалмів наголошує на потребі слухатися Божого закону й покладати надію на Єгову (1:1, 2; 62:9; 65:6; 77:13; 115:11; 118:8; 119:97, 105, 165). Вона застерігає нас перед зухвалістю і «провинами таємними» (19:13, Хом.; 19:14, 15; 131:1), а також заохочує шукати чесне й благотворне товариство (15:1—5; 26:5; 101:5). Псалми показують, що правильна поведінка приносить схвалення Єгови (34:14—16; 97:10). Ця книга подає яскраву надію, кажучи, що «спасіння від Господа» і що він ‘врятує від смерті життя’ тих, хто боїться його (Пс. 3:9; 33:19). Таким способом ми підходимо до пророцтв цієї книги.

¹⁴ Книга Псалмів рясніє пророцтвами, які вказують на Ісуса Христа, «сина Давида», і на його роль Помазанця Єгови та Царяa (Матв. 1:1). Коли в день П’ятидесятниці 33 року н. е. виник християнський збір, святий дух почав розкривати апостолам розуміння того, як сповнилися ці пророцтва. Того самого дня у своїй знаменитій промові Петро кілька разів цитував з Псалмів. Його слова стосувалися особи «Ісуса назарянина». Друга частина аргументації Петра майже повністю ґрунтується на цитатах із Псалмів, і це засвідчує, що Ісус Христос є Більшим Давидом і що Єгова не залишив душі Ісуса в Гадесі, але воскресив його. «Давид на небо не піднімався», але, як було передречено у Псалмі 110:1, туди зійшов його Господь. Хто є Господом Давида? Петро доводить свої висновки до величної кульмінації та переконливо відповідає: «Ісус, котрого ви прибили до стовпа»! (Дії 2:14—36; Пс. 16:8—11; 132:11).

¹⁵ Чи була Петрова промова на основі Псалмів корисною? Хрещення близько 3000 осіб, які долучилися того дня до християнського збору, говорить само за себе (Дії 2:41).

¹⁶ Невдовзі на особливому зібранні учні звернулися до Єгови, цитуючи Псалом 2:1, 2. Вони сказали, що ці слова сповнилися, коли правителі об’єднано виступили проти Божого «святого слуги, Ісуса, якого [Бог] помазав». Далі ми читаємо, що всі учні «сповнились святим духом» (Дії 4:23—31).

¹⁷ Тепер звернімо увагу на Послання до євреїв. У перших двох розділах знаходимо чимало цитат із Псалмів стосовно того, в чому переважає ангелів зведений на небесний престол Син Бога. З Псалма 22:23 та інших віршів Павло показує, що Ісус має збір «братів», які є частиною Авраамового насіння і «тими, хто отримав небесне покликання» (Євр. 2:10—13, 16; 3:1). І, починаючи з Євреїв 6:20 аж до кінця 7-го розділу, цей апостол докладно обговорює ще одне становище, котре обіймає Ісус як той, хто є «навіки ... первосвящеником на подобу Мелхиседека». Це стосується підтвердженої клятвою Божої обітниці з Псалма 110:4, на яку неодноразово посилається Павло, щоб показати перевагу Ісусового священства над Аароновим. Павло пояснює, що на основі клятви Єгови Ісус Христос є священиком не на землі, а на небі — і «залишається священиком довічно», тобто позитивні наслідки його священицького служіння будуть вічними (Євр. 7:3, 15—17, 23—28).

¹⁸ Крім того, в Євреїв 10:5—10 розповідається, що Ісус глибоко розумів, який саможертовний шлях йому визначив Бог, і був готовий виконувати волю свого Отця. Це ґрунтується на Давидових словах у Псалмі 40:7—9. Надзвичайно корисним для всіх нас є роздумувати про цей взірець відданості Богу й наслідувати його, бо завдяки цьому можемо отримати Боже схвалення. (Також дивіться Псалом 116:14—19).

¹⁹ Життя Ісуса, яке закінчилось жахливим випробуванням на стовпі мук, було передречене в Псалмах з надзвичайною точністю. Було передбачено, що йому піднесуть до вуст оцет; про жеребок, який кидатимуть на його одежу; про тортури, в яких будуть нівечити його руки й ноги; про висміювання і про ще глибші душевні страждання, виразом яких був вигук в агонії: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Матв. 27:34, 35, 43, 46; Пс. 22:2, 8, 9, 15—19; 69:21, 22). Як вказано в Івана 19:23—30, навіть у цю годину Ісус отримував з Псалмів велику розраду й керівництво, знаючи, що все передречене має сповнитись до найменшої подробиці. Ісус знав, що в Псалмах також говориться про його воскресіння й звеличення. Поза всяким сумнівом, він пам’ятав про це, коли останньої ночі перед своєю смертю об’єднав апостолів у ‘співанні хвалебних пісень’, або псалмів (Матв. 26:30).

²⁰ Тому книга Псалмів чітко вказує на те, що «син Давида» і Царське Насіння — це Ісус Христос, який тепер є звеличеним Царем і Священиком на небесному Сіоні. Нам би не вистачило місця для докладного опису всіх уривків з книги Псалмів, які сповнилися на цьому Помазанці Єгови й були зацитовані в Християнських грецьких Писаннях, але можна навести декілька прикладів: Пс. 78:2 — Матв. 13:31—35; Пс. 69:5 — Ів. 15:25; Пс. 118:22, 23 — Марка 12:10, 11 та Дії 4:11; Пс. 34:21 — Ів. 19:33, 36; Пс. 45:7, 8 — Євр. 1:8, 9. У Псалмах також передречено про Ісусів збір правдивих поклонників — не як про окремих осіб, а як групу, члени якої походять з усіх народів; вони отримали Боже схвалення і беруть участь у праці вихваляння імені Єгови (Пс. 117:1 — Рим. 15:11; Пс. 68:19 — Еф. 4:8—11; Пс. 95:7—11 — Євр. 3:7, 8; 4:7).

²¹ Дослідження Псалмів поглиблює наше розуміння Царської влади Бога Єгови, яку він здійснює через обіцяне Насіння й Спадкоємця Царства собі на славу й виправдання свого суверенітету. Будьмо ж завжди серед тих вірних і відданих осіб, хто радіє ‘пишною славою величчя Єгови’ і про яких говориться в Псалмі 145, у «хвалі Давидовій»: «Про славу Царства Твого звіщатимуть, про могутність Твою говоритимуть, щоб людським синам об’явити про могутність Його та про славу величчя Царства Його! Царство Твоє — царство всіх віків, а влада Твоя — по всі роди!» (Пс. 145:5, 11—13). Згідно із цим пророцьким псалмом, слава встановленого Царства Єгови під правлінням Христа вже тепер об’являється людським синам серед усіх народів. Якою ж вдячністю ми повинні пройматися за таке Царство та його Царя! Тож дуже доречними є кінцеві слова Псалмів: «Все, що дихає,— хай Господа хвалить! Алілуя!» (150:6).

[Примітка]