‘Дім молитви для всіх народів’

«Хіба не написано: «Дім Мій назветься домом молитви для всіх народів?» (МАРКА 11:17, Дерк.).

1. Які взаємини з Богом мали на початку Адам і Єва?

КОЛИ були створені Адам і Єва, вони мали близькі взаємини зі своїм небесним Отцем. Бог Єгова спілкувався з ними та описав у загальних рисах свій дивовижний намір стосовно людства. Безперечно, з їхніх уст часто лунала хвала Єгові за його величні творива. Якщо Адам і Єва потребували керівництва в тому, як їм виконувати свою роль майбутніх батька й матері людського роду, вони могли питати про це Бога з будь-якого місця свого райського дому. Вони не потребували служіння священика в храмі (Буття 1:28).

2. Яка сталася зміна, коли Адам і Єва згрішили?

² Усе змінилося, коли один бунтівний ангел навів Єву на думку, що її життя поліпшилося б, якби вона заперечила суверенітет Єгови, і заявив, що вона може ‘стати, немов Бог’. Відповідно Єва спожила плід із забороненого Богом дерева. Відтак Сатана використав Єву, щоб спокусити її чоловіка. На превеликий жаль, Адам послухався своєї грішної дружини, показавши тим, що йому цінніші взаємини з нею, ніж з Богом (Буття 3:4—7). По суті, Адам і Єва вибрали своїм богом Сатану. (Порівняйте 2 Коринтян 4:4).

3. Які погані наслідки приніс бунт Адама і Єви?

³ Так перші люди не тільки порвали свої цінні взаємини з Богом, але й втратили перспективу жити вічно в земному раю (Буття 2:16, 17). Їхня грішна плоть зрештою звиродніла, й вони повмирали. Цей грішний стан вспадкували їхні нащадки. Біблія пояснює: «Так прийшла й смерть у всіх людей» (Римлян 5:12).

4. Яку надію Бог запропонував грішним людям?

⁴ Щоб примирити грішних людей з їхнім святим Творцем, було чогось потрібно. Коли Бог виносив вирок Адамові та Єві, він дав надію їхнім майбутнім нащадкам, пообіцявши «насіння», яке врятує людство від наслідків бунту Сатани (Буття 3:15). Пізніше Бог виявив, що благословенне Насіння прийде через Авраама (Буття 22:18, Ог. 1988). Маючи на думці цей сповнений любові намір, Бог зробив своїм вибраним народом Авраамових нащадків — ізраїльтян.

5. Чому нас повинні цікавити подробиці Божого Закону-угоди з ізраїльтянами?

⁵ У 1513 році до н. е. ізраїльтяни вступили в стосунки з Богом через угоду й погодились слухатися його законів. Усіх тих, хто сьогодні хоче поклонятися Богові, повинен надзвичайно цікавити цей Закон-угода, бо він вказував на обіцяне Насіння. Павло сказав, що цей Закон мав «тінь майбутнього добра» (Євреїв 10:1). Павло сказав про це, обговорюючи служіння ізраїльських священиків у пересувній скинії, тобто в наметі поклоніння. Цей намет називався ‘Господнім храмом’ і ‘Господнім домом’ (1 Самуїла 1:9, 24). Досліджуючи те, як виконувалося священне служіння в земному домі Єгови, ми можемо глибше зрозуміти цей сповнений милосердя розпорядок, через який грішні люди сьогодні можуть примиритися з Богом.

Святеє Святих

6. Що містилося у Святеє Святих і що репрезентувало Божу присутність у цьому місці?

⁶ «Не в рукотворнім [домі] Всевишній живе»,— говорить Біблія (Дії 7:48). А втім, присутність Бога в його земному домі репрезентувала хмара в найглибшому відділенні, названому Святеє Святих (Левит 16:2). Очевидно, ця хмара яскраво світилася, осяюючи Святеє Святих. Вона висіла над священною скринею, названою «ковчегом свідоцтва», в якій були кам’яні скрижалі з викарбуваними на них деякими заповідями, котрі Бог дав Ізраїлю. На віці цього ковчега стояли два золоті херувими з простягнутими вперед крилами, зображаючи духовних істот високого рангу в Божій небесній організації. Надприродна хмара світла перебувала над віком між херувимами (Вихід 25:22). Це зображало Всемогутнього Бога, який сидить на небесній колісниці, підтримуваній справжніми херувимами (1 Хронік 28:18). Тож зрозуміло, чому цар Єзекія молився: «Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах!» (Ісаї 37:16).

Святиня

7. Яке начиння було у святині?

⁷ Друге відділення скинії називалося Святе, або святиня. У цій частині зліва від входу стояв гарний семисвічник, а справа — стіл з показними хлібами. Попереду стояв жертовник, від якого здіймався аромат спалюваних пахощів. Він був розташований перед завісою, яка відокремлювала святиню від Святеє Святих.

8. Які обов’язки священик регулярно виконував у святині?

⁸ Щоранку й щовечора священик мав входити в скинію і спалювати пахощі на жертовнику кадила (Вихід 30:7, 8). Уранці, коли спалювалися пахощі, потрібно було доливати олію в сім лямпадок, які трималися на золотому свічнику. Увечері ці лямпадки запалювали, щоб освітлювати святиню. Щосуботи священик повинен був класти 12 свіжих хлібів на стіл з показними хлібами (Левит 24:4—8).

Подвір’я

9. Для чого була призначена умивальниця і який урок ми можемо взяти із цього?

⁹ Скинія також мала подвір’я, обгороджене покривалами. У цьому подвір’ї була велика умивальниця, де священики мили руки й ноги перед входом у святиню. Вони також мали митися, перш ніж складати жертви на жертовнику, який стояв на подвір’ї (Вихід 30:18—21). Ця вимога чистоти є настійним нагадуванням для Божих слуг сьогодні про те, що вони мусять старатися бути чистими фізично, морально, розумово й духовно, якщо хочуть, аби їхнє поклоніння було прийнятне Богові (2 Коринтян 7:1). Зрештою дрова для вогню на жертівнику й воду для умивальниці почали постачати храмові раби-неізраїльтяни (Ісуса Навина 9:27).

10. Які декотрі жертви складали на жертовнику?

¹⁰ Щоранку й щовечора на жертовнику спалювали жертовне ягня разом з хлібними та плинними жертвами (Вихід 29:38—41). В особливі дні складалися ще й інші жертви. Інколи доводилось складати жертву з причини якогось конкретного індивідуального гріха (Левит 5:5, 6). В інших випадках ізраїльтянин міг добровільно принести мирну жертву, частини якої їли священики й той, хто склав цю жертву. Цим вказувалося на те, що грішники могли здобути мир з Богом, маючи, так би мовити, з ним гостину. Навіть приходько міг стати поклонником Єгови та мати привілей приносити добровільні жертви в Його дім. Але щоб виявляти належну пошану до Єгови, священики могли приймати жертви лише найвищої якості. Борошно мало бути дрібного помелу, а жертовні тварини — без жодного недоліку (Левит 2:1; 22:18—20; Малахії 1:6—8).

11. а) Що робили з кров’ю тваринних жертв і на що це вказує? б) Який Божий погляд на кров людей і тварин?

¹¹ Кров цих жертв приносили до жертовника. Цим щоденно нагадувалося людям, що вони є грішниками й потребують визволителя, пролита кров якого могла б назавжди загладити їхні гріхи та врятувати їх від смерті. (Римлян 7:24, 25; Галатів 3:24; порівняйте Євреїв 10:3). Таке священне використання крові теж нагадувало ізраїльтянам, що кров представляє життя, а життя належить Богові. Бог повсякчас забороняв людям використовувати кров для чогось іншого (Буття 9:4; Левит 17:10—12; Дії 15:28, 29).

День Окуплення

12, 13. а) Що таке день Окуплення? б) Що робив первосвященик, перш ніж міг внести кров у Святеє Святих?

¹² Раз на рік, у день Окуплення, весь ізраїльський народ, включаючи приходьків, які поклонялися Єгові, мав припинити всю роботу й постити (Левит 16:29, 30). У цей важливий день народ о́бразно очищався від гріха, щоби ще один рік мати мирні стосунки з Богом. Уявімо собі цю сцену й розгляньмо деякі її основні моменти.

¹³ Первосвященик перебуває на подвір’ї скинії. Помившись в умивальниці, він ріже бичка на жертву. Бичача кров виливається в мідницю, її буде використано в особливий спосіб — загладжувати гріхи священицького племені Левія (Левит 16:4, 6, 11, Хом.). Але перш ніж складати жертву, первосвященик мусить щось зробити. Він бере пахощі для кадила в золоту кадильницю й розжарене вугілля з жертовника на лопатку. Тепер він входить у святиню і простує в бік завіси до Святеє Святих. Він повільно заходить за завісу й стає перед ковчегом угоди. Потім, коли його вже не бачить ніхто з людей, він виливає пахощі на розжарене вугілля і Святеє Святих наповнюється солодкувато-духмяною хмарою (Левит 16:12, 13).

14. Чому первосвященик мав входити у Святеє Святих з кров’ю двох різних тварин?

¹⁴ Тепер Бог готовий виявити милосердя та бути о́бразно примиреним. З цієї причини віко ковчега називалося «престолом милосердя» або «віком примирення» (Євреїв 9:5, примітка в НС). Первосвященик виходить із Святеє Святих, бере бичачу кров і знову входить у Святеє Святих. За вказівкою Закону, він вмочує свого пальця в кров і сім разів розбризкує її перед віком ковчега (Левит 16:14, Хом.). Потім він повертається на подвір’я і ріже козла, який є жертвою «за гріх людей». Він приносить трохи козлячої крові у Святеє Святих і робить з нею те саме, що робив з бичачою кров’ю (Левит 16:15, Хом.). У день Окуплення виконувалися ще й інші важливі види служіння. Наприклад, первосвященик мав класти руки на голову другого козла й визнавати над ним «усі гріхи Ізраїлевих синів». Відтак цього козла живим відводили в пустиню, щоб о́бразно забрати гріхи цілого народу. Таким чином щороку здійснювалося примирення за «священиків та ввесь народ громади» (Левит 16:16, 21, 22, 33).

15. а) Чим храм Соломона був подібний до скинії? б) Що говориться в Посланні до євреїв про священне служіння як у скинії, так і в храмі?

¹⁵ Упродовж перших 486 років історії ізраїльтян як Божого народу під угодою місцем їхнього поклоніння Богу Єгові була пересувна скинія. Потім ізраїльтянин Соломон отримав привілей звести постійну споруду. Хоча його храм мав стати більшим і величнішим, даний Богом план цього храму був такий самий, як і план скинії. Подібно до скинії, він був о́бразом більшого, ефективнішого розпорядку для поклоніння, який Єгова мав ‘збудувати, а не людина’ (Євреїв 8:2, 5; 9:9, 11).

Перший і другий храм

16. а) Чого з глибини серця попросив Соломон під час присвячення храму? б) Як Єгова виявив своє схвалення Соломонової молитви?

¹⁶ Присвячуючи цей величний храм, Соломон під натхненням прохав: «Чужинця, який не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого... і прийде, і помолиться в цьому храмі, то Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім’я Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім’я Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!» (2 Хронік 6:32, 33). Те, що Бог схвалив Соломонову молитву присвячення, було явним. З неба зійшов стовп вогню і пожер тваринні жертви на жертовнику, а слава Єгови наповнила храм (2 Хронік 7:1—3).

17. Що зрештою сталося з храмом, який збудував Соломон, і чому?

¹⁷ На превеликий жаль, ізраїльтяни втратили благоговійний страх Єгови. З часом вони осквернили його величне ім’я кровопролиттям, ідолопоклонством, перелюбом, кровозмішенням і знущанням над сиротами, вдовами й чужинцями (Єзекіїля 22:2, 3, 7, 11, 12, 26, 29). Тому 607 року до н. е. Бог виконав вирок, спровадивши вавилонську армію, щоб знищити храм. Уцілілих ізраїльтян забрали в неволю до Вавилона.

18. Які привілеї в другому храмі стали доступними декотрим неізраїльтянам, що від усього серця підтримували поклоніння Єгові?

¹⁸ Через 70 років розкаяний останок євреїв повернувся до Єрусалима та отримав привілей відбудувати храм Єгови. Цікаво зазначити, що для служіння в другому храмі не вистачало священиків і левитів. У результаті більші привілеї служителів Божого дому отримали нетінеї — потомки храмових рабів-неізраїльтян. Однак вони ніколи не стали рівними священикам і левитам (Ездри 7:24; 8:17, 20).

19. Що Бог пообіцяв стосовно другого храму і як збулися його слова?

¹⁹ Спочатку здавалося, що другий храм буде нічим у порівнянні з колишнім (Огія 2:3). Але Єгова пообіцяв: «Затрясу всіма народами, і прийдуть коштовності всіх народів, і наповню цей дім славою... Більша буде слава цього останнього дому від першого» (Огія 2:7, 9). Так і сталося, другий храм набув більшої слави. Він протривав на 164 роки довше, й набагато більше поклонників із значно більше країв приходило до його подвір’їв. (Порівняйте Дії 2:5—11). За днів царя Ірода почалась реконструкція другого храму й були розширені його подвір’я. Піднесений на масивній кам’яній платформі та оточений гарними колонадами, він не поступався величністю першому храму, який колись збудував Соломон. У ньому було велике зовнішнє подвір’я для поган, які хотіли поклонятися Єгові. Кам’яна перегородка відокремлювала це Подвір’я поган від внутрішніх подвір’їв, призначених тільки для ізраїльтян.

20. а) Чим відзначився відбудований храм? б) У чому виявилося те, що євреї не цінували храму, і як Ісус відреагував на це?

²⁰ Цей другий храм більш відзначився, бо на його подвір’ях навчав Божий Син, Ісус Христос. Але так само як у випадку першого храму, євреї здебільшого не цінували привілею бути охоронцями Божого дому. Вони навіть дозволяли торговцям займатися своїми справами на Подвір’ї поган. Крім того, дозволялося, щоб люди, які несли свої товари Єрусалимом, зрізували собі кут через територію храму. За чотири дні до своєї смерті Ісус очистив храм від таких світських справ, кажучи: «Хіба не написано: «Дім Мій назветься домом молитви для всіх народів?» А ви зробили його вертепом розбійників» (Марка 11:15—17, Дерк.).

Бог назавжди відкидає свій земний дім

21. Що Ісус сказав про єрусалимський храм?

²¹ Оскільки Ісус відважно захищав Боже чисте поклоніння, єврейські релігійні провідники були готові вбити його (Марка 11:18). Знаючи, що йому скоро заподіють смерть, Ісус сказав єврейським релігійним провідникам: «Ваш дім залишається порожній для вас» (Матвія 23:37, 38). Цим він вказав на те, що невдовзі Бог уже не прийматиме поклоніння в буквальному єрусалимському храмі. Цей храм більше не мав бути «домом молитви для всіх народів». Коли один із учнів Ісуса звернув його увагу на величні будівлі храму, той сказав: «Чи бачите ви все оце?...Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!» (Матвія 24:1, 2).

22. а) Як сповнилися Ісусові слова про храм? б) Чого прагнули ранні християни, замість зосереджувати свої сподівання на земному місті?

²² Ісусове пророцтво сповнилося через 37 років, у 70 році н. е., коли римська армія сплюндрувала Єрусалим та його храм. Це стало яскравим доказом того, що Бог насправді відкинув свій буквальний дім. Ісус же ніколи не передрікав відбудови іншого храму в Єрусалимі. Апостол Павло написав єврейським християнам про це земне місто: «Постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього» (Євреїв 13:14). Ранні християни плекали надію стати частиною «Єрусалиму небесного» — містоподібного Божого Царства (Євреїв 12:22). Тому правдиве поклоніння Єгові більше не зосереджувалося на буквальному земному храмі. У наступній статті ми розглянемо чудовий розпорядок, який Бог влаштував для всіх тих, хто прагне поклонятися Йому «в дусі та в правді» (Івана 4:21, 24).

Величний духовний храм Єгови

«Ми маємо такого Первосвященика... як служитель святилища та скінії правдивої, яку збудував Господь, а не чоловік» (ЄВРЕЇВ 8:1, 2, Дерк.).

1. Який сповнений любові дар Бог дав для грішного людства?

СПОНУКАНИЙ своєю великою любов’ю до людства, Бог Єгова дав жертву, щоб забрати гріхи світу (Івана 1:29, Хом.; 3:16). Для цього було потрібно перенести життя його первородного Сина з неба в утробу єврейської діви Марії. Ангел Єгови чітко пояснив Марії, що дитя, яке вона зачне, буде ‘Святе, назветься Сином Божим’ (Луки 1:34, 35, Дерк.). Зарученому з Марією Йосипові було сказано про надприродне зачаття Ісуса, і Йосип дізнався, що «спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Матвія 1:20, 21).

2. Що зробив Ісус, коли йому було коло 30 років, і чому?

² Підростаючи, Ісус напевно починав розуміти деякі факти свого надприродного походження. Він знав, що його небесний Отець призначив для нього на землі працю спасіння. Отже, будучи дорослим чоловіком коло 30 років, Ісус прийшов до Божого пророка Івана, щоб той охрестив його в річці Йордан (Марка 1:9; Луки 3:23).

3. а) Що Ісус мав на думці, коли сказав: «Жертви й приношення Ти не схотів»? б) Який видатний приклад Ісус залишив усім тим, що хочуть стати його учнями?

³ Під час свого хрещення Ісус молився (Луки 3:21). Саме від цього моменту життя він почав виконувати слова Псалма 40:7—9, як пізніше на це вказав апостол Павло: «Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував» (Євреїв 10:5). Цим Ісус виявив своє розуміння того, що Бог ‘не хотів’, аби в єрусалимському храмі далі складалися тваринні жертви. Ісус розумів, що замість цього Бог приготував для нього досконале людське тіло, аби він віддав його в жертву. Це мало усунути будь-яку потребу у тваринних жертвах. Виявляючи своє щире бажання підкорятися Божій волі, Ісус далі молився: «Ось іду,— в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже» (Євреїв 10:7). Який же величний приклад відваги й безкорисливої відданості залишив у той день Ісус для всіх тих, що мали пізніше стати його учнями! (Марка 8:34).

4. Як Бог схвалив те, що Ісус віддав себе?

⁴ Чи Бог схвалив Ісусову молитву під час хрещення? Нехай один з Ісусових апостолів відповість нам: «Охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Матвія 3:16, 17; Луки 3:21, 22).

5. Що зображав буквальний жертовник храму?

⁵ Бог прийняв Ісусове тіло для майбутньої жертви, а це означало, що в духовному значенні мав з’явитися величніший жертовник, ніж жертовник в Єрусалимі. Буквальний жертовник, на якому складали в жертву тварин, був прообразом духовного жертовника, який насправді є Божою «волею» або постановою прийняти Ісусове людське життя як жертву (Євреїв 10:10). Ось чому апостол Павло міг написати співхристиянам: «Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії [або храму] служить» (Євреїв 13:10). Інакше кажучи, правдиві християни мають великий пожиток з ліпшої жертви, через яку спокутуються гріхи і яку відкинула більшість єврейських священиків.

6. а) Що з’явилося в час Ісусового хрещення? б) Що означає титул Месія, або Христос?

⁶ Помазання Ісуса святим духом означало, що тепер Бог ввів у дію цілу структуру свого духовного храму, в якому Ісус служить Первосвящеником (Дії 10:38; Євреїв 5:5). Учень Лука був натхнений вказати, що ця важлива подія сталася «у п’ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря» (Луки 3:1—3). Це відповідає 29 року н. е.— року, коли минуло рівно 69 тижнів років, тобто 483 роки, від часу, як вийшов наказ царя Артаксеркса відбудувати мури Єрусалима (Неемії 2:1, 5—8). За словами пророцтва, «Владика Месія» мав з’явитися в цей визначений рік (Даниїла 9:25). Очевидно, що багато євреїв усвідомлювали це. Лука повідомляє, що «народ очікував Месію», або Христа; Месія, або Христос,— титули, які походять від єврейського та грецького слова, з однаковим значенням — «помазанець» (Луки 3:15, Дерк.).

7. а) Коли Бог помазав «Святеє Святих» і що це означало? б) Що ще відбулося з Ісусом під час його хрещення?

⁷ У час Ісусового хрещення була помазана, або відділена, Божа небесна оселя, як «Святеє Святих» у структурі величного духовного храму (Даниїла 9:24). Почала діяти ‘скінія правдива [або храм], яку збудував Господь, а не чоловік’ (Євреїв 8:2, Дерк.). Також через хрещення водою і святим духом людина Ісус Христос знову народилась як духовний Син Бога. (Порівняйте Івана 3:3, Герасимчук). Це означало, що у відповідний час Бог повинен був покликати свого Сина до небесного життя і той мав служити по правиці свого Отця Царем і Первосвящеником «навіки... за чином Мелхиседековим» (Євреїв 6:20; Псалом 110:1, 4).

Небесне Святеє Святих

8. Яких нових властивостей тепер набув Божий престол у небі?

⁸ У день Ісусового хрещення Божий небесний престол набув нових властивостей. Вимога досконалої людської жертви, щоб спокутувати гріхи світу, наголосила на Божій святості на противагу людській гріховності. Також було підкреслено Боже милосердя, бо він тепер виявляв свою готовність примиритися, або умилостивитися. Отже Божий престол у небі став подібним до найглибшого відділення храму, куди раз на рік входив з тваринною кров’ю первосвященик, щоб о́бразно спокутувати гріх.

9. а) Що зображала завіса між святинею і Святеє Святих? б) Як Ісус зміг увійти за завісу Божого духовного храму?

⁹ Завіса, яка відділяла святиню від Святеє Святих, зображала Ісусове плотське тіло (Євреїв 10:19, 20). Воно було перепоною, яка не давала Ісусові під час його життя на землі ввійти до присутності свого Отця (1 Коринтян 15:50). У момент Ісусової смерті «завіса у храмі роздерлась надвоє — від верху аж додолу» (Матвія 27:51). Це яскраво засвідчило про те, що перепона, яка перешкоджала Ісусові ввійти в небо, вже була усунена. Через три дні Бог Єгова здійснив виняткове чудо. Він підняв Ісуса з мертвих не як смертну людину з тіла й крові, але як величну духовну істоту, «що навіки лишається» (Євреїв 7:24). Через сорок днів Ісус вознісся на небо й ввійшов у справжнє «Святеє Святих», «щоб з’явитися тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:24).

10. а) Що відбулося після того, як Ісус представив цінність своєї жертви своєму небесному Отцеві? б) Що означало помазання святим духом для учнів Христа?

¹⁰ Чи Бог прийняв ціну Ісусової пролитої крові як спокутування за гріхи світу? Звичайно, що так. Доказ цього став очевидним точно через 50 днів після Ісусового воскресіння у свято П’ятидесятниці. На 120 учнів Ісуса, які зібралися в Єрусалимі, було вилито Божий святий дух (Дії 2:1, 4, 33). Подібно до їхнього Первосвященика, Ісуса Христа, вони тепер були помазані служити як «священство святе, щоб приносити жертви духовні» в Божому духовному устрою храму (1 Петра 2:5). Крім того, із цих помазанців утворився новий народ, «народ святий» Божого духовного Ізраїлю. Відтоді всі пророцтва про добро для Ізраїлю, як, скажімо, обітниця «Нового Заповіту», про котрий записано в Єремії 31:31, мали стосуватися помазаного християнського збору, справжнього «Ізраїля Божого» (1 Петра 2:9; Галатів 6:16).

Інші властивості Божого духовного храму

11, 12. а) Що зображало священицьке подвір’я стосовно Ісуса і чим воно є стосовно Ісусових помазаних послідовників? б) Що зображає умивальниця і яким чином вона використовується?

¹¹ Хоча Святеє Святих зображало «саме небо», де сидить на престолі Бог, усі інші властивості Божого духовного храму стосуються земних справ (Євреїв 9:24). В єрусалимському храмі було внутрішнє священицьке подвір’я, де стояли жертовник і велика умивальниця з водою, в якій священики милися перед виконанням священного служіння. Що все це зображає в Божій структурі духовного храму?

¹² Що стосується Ісуса Христа, внутрішнє священицьке подвір’я зображало його безгрішний стан досконалого людського Сина Бога. Помазаних послідовників Христа вважається праведними, бо вони вірять в Ісусову жертву. Тому Бог небезпідставно обходиться з ними, немов з безгрішними (Римлян 5:1; 8:1, 33). Отже, це подвір’я також зображає приписаний людям праведний стан, який має перед Богом кожен член святого священства зокрема. Проте помазані християни все ще недосконалі й підвладні гріху. Умивальниця на подвір’ї зображає Боже Слово, яке використовує Первосвященик, щоб поступово очищати святе священство. Піддаючись цьому процесу очищення, вони набувають величного вигляду, який приносить честь Богові й приваблює сторонніх людей до його чистого поклоніння. (Ефесян 5:25, 26; порівняйте Малахії 3:1—3).

Святиня

13, 14. а) Що зображається святинею храму стосовно Ісуса та його помазаних послідовників? б) Що зображає золотий свічник?

¹³ Першим відділенням храму зображається вище становище, ніж становище подвір’я. Що стосується досконалої людини, Ісуса Христа, воно зображає його переродження в духовного Сина Бога, який мав повернутися до небесного життя. Помазані послідовники відчувають на собі особливу дію Божого духу після того, як їх визнано праведними на підставі їхньої віри в Ісусову пролиту кров (Римлян 8:14—17). Через ‘воду [тобто їхнє хрещення] й дух’ вони ‘народжуються наново’ як Божі духовні сини. Вони мають надію воскреснути до небесного життя як Божі духовні сини, коли тільки залишаться вірними до смерті (Івана 3:5, 7, Gute Botschaft Verlag; Об’явлення 2:10).

¹⁴ Поклонники, що були назовні, не могли бачити священиків, коли ті служили у святині земного храму. Також і помазані християни перебувають у духовному стані, якого не поділяє або повністю не розуміє більшість Божих поклонників, що мають надію жити вічно на райській землі. Золотий свічник у скинії зображає освічений стан помазаних християн. Дія Божого святого духу, який проливає світло на Біблію, є немов олія в лямпадках. Християни не тримають лише для себе розуміння, яке здобувається в результаті цього. Натомість вони слухаються Ісуса, який сказав: «Ви світло для світу... ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:14, 16).

15. Що зображається хлібом на столі з показними хлібами?

¹⁵ Щоб залишатися в освіченому стані, помазані християни повинні регулярно харчуватися з постачань, символізованих хлібом на столі з показними хлібами. Їхнім головним джерелом духовної поживи є Боже Слово, яке вони намагаються щодня читати й роздумувати над ним. Ісус також обіцяв давати їм «своєчасно поживу» через «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45). Тим «рабом» є ціла група помазаних християн, котрі живуть на землі за будь-якого часу. Христос послуговується сьогоднішньою помазаною групою, щоб публікувати інформацію про сповнення пророцтв з Біблії і давати своєчасні вказівки стосовно застосування біблійних принципів у щоденному житті. Отже, помазані християни із вдячністю харчуються з усіх цих духовних постачань. Але для того щоб вони могли духовно жити, потрібно чогось більше, ніж тільки приймати знання про Бога у свої розуми й серця. Ісус сказав: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Івана 4:34). Так само й помазані християни відчувають задоволення, щоденно стараючись виконувати Божу виявлену волю.

16. Що зображається служінням біля жертовника кадила?

¹⁶ Уранці й ввечері священик кадив Богові на жертовнику кадила, або пахощів, у святині. Водночас поклонники з несвященицьких племен молилися до Бога, стоячи на зовнішніх подвір’ях його храму (Луки 1:8—10). ‘Кадило,— пояснює Біблія,— це молитви святих’ (Об’явлення 5:8, Бачинський). «Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм»,— написав псалмоспівець Давид (Псалом 141:2). Помазані християни також високо цінують свій привілей — привілей наближатися до Єгови в молитві через Ісуса Христа. Палкі молитви, які линуть від усього серця, є наче солодко-духмяні пахощі. Помазані християни теж несуть хвалу Єгові, послуговуючись своїми устами, щоб навчати інших. Їхня витривалість у час труднощів, а також бездоганність під час випробувань особливо приємні Богові (1 Петра 2:20, 21).

17. Що входило в сповнення пророчої картини першого входу первосвященика до Святеє Святих у день Окуплення?

¹⁷ У день Окуплення ізраїльський первосвященик мав входити до Святеє Святих і кадити пахощі на золотій кадильниці, в якій було розжарене вугілля. Він мав це робити до того, як внести кров жертви за гріх. Сповняючи цю пророчу картину, Ісус зберіг повну бездоганність перед Богом Єговою, перш ніж принести своє життя як єдину тривалу жертву за наші гріхи. Таким чином він довів, що досконала людина могла залишатися бездоганною перед Богом, хоч би як тиснув на неї Сатана (Приповістей 27:11). Під час випробування Ісус молився «з голосінням великим та слізьми... і був вислуханий за побожність Свою» (Євреїв 5:7). Цим він прославив Єгову як праведного й законного Суверена всесвіту. Бог винагородив Ісуса, воскресивши його з мертвих до безсмертного небесного життя. У цій величній позиції Ісус скеровує увагу до ще однієї причини свого приходу на землю, а саме, щоб примирити з Богом покаянних грішників серед людей (Євреїв 4:14—16).

Величніша слава Божого духовного храму

18. Яким чином Єгова приніс виняткову славу своєму духовному храму?

¹⁸ «Більша буде слава цього останнього дому від першого»,— передрік Єгова (Огія 2:9). Воскресивши Ісуса як безсмертного Царя і Первосвященика, Єгова приніс виняткову славу своєму духовному храму. Тепер Ісус може дати ‘всім, хто слухняний Йому, вічне спасіння’ (Євреїв 5:9). Першими, хто виявив таку слухняність, були 120 учнів, які отримали святий дух у П’ятидесятницю 33 року н. е. У книзі Об’явлення передрікалося, що всіх разом цих духовних синів Ізраїлю буде 144 000 (Об’явлення 7:4). Після смерті багатьом з них довелося непритомно лежати в спільній могилі людства, чекаючи часу Ісусової присутності в царській владі. Пророче літочислення з Даниїла 4:7—14, 17—24 вказує на 1914 рік як на рік початку Ісусового панування поміж його ворогів (Псалом 110:2). Ще десятки років наперед помазані християни з нетерпінням чекали цього року. Перша світова війна, яка супроводилась лихами для людства, стала доказом того, що в 1914 році Ісус справді був коронований на Царя (Матвія 24:3, 7, 8). Невдовзі, з приходом часу «суд розпочати від Божого дому», Ісус мав сповнити обіцянку своїм помазаним учням, які давно заснули смертним сном: «Я знову прийду й заберу вас до Себе» (1 Петра 4:17; Івана 14:3).

19. Як останок від 144 000 здобуде доступ до Святеє Святих у небі?

¹⁹ Проте не всі 144 000 членів святого священства пройшли остаточне попечатання, а також не всі ще зібралися до своєї небесної домівки. Невеликий останок з них ще живе на землі в духовному стані, який зображений святинею, відокремленою від Божої святої присутності «завісою», або перепоною,— їхнім плотським тілом. Коли ці люди помирають вірними, вони миттєво воскресають як безсмертні духовні істоти, щоб долучитися до тих із 144 000, котрі вже є в небі (1 Коринтян 15:51—53).

20. Яку важливу працю виконують у цей час члени останку святого священства й що є результатом цього?

²⁰ Божий духовний храм наповнюється ще більшою славою, коли так багато священиків служать з величним Первосвящеником у небі. А тим часом члени останку святого священства виконують важливу працю на землі. Завдяки їхньому проповідуванню Бог ‘трясе всіма народами’, висловлюючи свій вирок, як про це передрікалося в Огія 2:7. Водночас мільйони поклонників, про котрих говориться як про «коштовності всіх народів», сходяться до земних подвір’їв храму Єгови. Яке місце займають ці люди в розпорядку Бога для поклоніння і якого тріумфу його величного духовного храму ми можемо сподіватися в майбутньому? Ці питання розглядатимуться в наступній статті.

Тріумф правдивого поклоніння вже близько

«Стане Господь за царя над землею всією» (ЗАХАРІЯ 14:9).

1. Що пережили помазані християни в першій світовій війні і як про це передрікалося?

У ЧАС першої світової війни помазані християни пройшли через ув’язнення та зазнали багато тяжких випробувань від рук держав, які втягнулися у війну. Їхня жертва хвали Єгові була вкрай обмежена, й вони потрапили в стан духовного поневолення. Про все це передрікалося в Захарія 14:2, де описується міжнародний напад на Єрусалим. Містом у цьому пророцтві є ‘небесний Єрусалим’ — Боже небесне Царство й місце, де розташований «Престол Бога та Агнця» (Євреїв 12:22, 28; 13:14; Об’явлення 22:3). Божі помазанці на землі репрезентували це місто. Вірні серед них витримали цей напад, не дозволивши, щоб їх вигнали «з [цього] міста»a.

2, 3. а) Як поклоніння Єгови почало тріумфувати від 1919 року? б) Що стало відбуватися з 1935 року?

² У 1919 році вірні помазанці були визволені із свого стану поневолення, і вони відразу скористалися з післявоєнного періоду миру. Як посли небесного Єрусалима, вони вхопилися за чудову можливість проповідувати добру новину про Боже Царство й допомагати збирати останніх членів від 144 000 (Матвія 24:14; 2 Коринтян 5:20). У 1931 році вони прийняли доречну біблійну назву — Свідки Єгови (Ісаї 43:10, 12).

³ Відтоді Божі помазані Свідки вже ніколи не оглядалися. Навіть Гітлер зі своїм воєнним апаратом не зміг примусити їх замовчати. Всупереч усесвітньому переслідуванню, їхня праця приносила плоди по цілій землі. Згодом, особливо з 1935 року, до них почав долучатися міжнародний «великий натовп», про який передрікалося в книзі Об’явлення. Члени цього натовпу — це також присвячені, охрещені християни, які «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця», Ісуса Христа (Об’явлення 7:9, 14). А втім, вони не є помазанцями і не мають надії жити на небі. Їхня надія — вспадкувати втрачене Адамом і Євою, а саме: досконале людське життя на райській землі (Псалом 37:29; Матвія 25:34). Сьогодні великий натовп нараховує понад п’ять мільйонів душ. Правдиве поклоніння Єгови тріумфує, але його остаточний тріумф ще має відбутися в майбутньому.

Чужинці в Божому духовному храмі

4, 5. а) Де служить Єгові великий натовп? б) Які привілеї мають ці люди та згідно з яким пророцтвом?

⁴ Як і було передречено, члени великого натовпу «поклоняються йому [Богові] вдень і вночі в його храмі» (Об’явлення 7:15, примітка в НС). Оскільки вони не є духовними ізраїльтянами священицького роду, Іван, мабуть, бачив їх у храмі на зовнішньому подвір’ї язичників (1 Петра 2:5). Яким же величним став духовний храм Єгови, околиці котрого наповнюються цією великою громадою, що разом з останком духовного Ізраїлю несе йому хвалу!

⁵ Члени великого натовпу не перебувають під час свого служіння Богові у становищі, зображеному внутрішнім священицьким подвір’ям. Вони не визнані праведними для того, щоб стати усиновленими Богом, тобто стати духовними синами (Римлян 8:1, 15). Однак, вірячи в Ісусів викуп, вони мають чисте становище перед Єговою. Вони визнані праведними для того, щоб стати його друзями. (Порівняйте Якова 2:21, 23). Вони також мають привілей складати прийнятні жертви на Божий духовний жертовник. Тому пророцтво з Ісаї 56:6, 7 велично сповняється на цьому великому натовпі: «Тих чужинців, що пристали до Господа, щоб служити Йому та любити Господнє Ім’я... їх спроваджу на гору святую Мою та потішу їх в домі молитви Моєї! Цілопалення їхні та їхні жертви будуть Мені до вподоби на Моїм жертівнику, бо Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів!»

6. а) Які жертви складають чужинці? б) На чому наголошує їм резервуар з водою у священицькому подвір’ї?

⁶ Серед жертв, які складають ці чужинці, є ‘жертва хвали, цебто плід уст [немов жертви з борошна дрібного помелу], що Ім’я Його [Бога] славлять’ і ‘добродійство та взаємна щедрота’ (Євреїв 13:15; 13:16, УКУ). Великий резервуар з водою, де мали митися священики, є також важливим нагадуванням для цих чужинців. Вони теж мусять піддаватися духовному й моральному очищенню у міру того, як отримують чимраз ліпше розуміння Божого Слова.

Святиня та її начиння

7. а) Як великий натовп ставиться до привілеїв святого священства? б) Які додаткові привілеї отримали декотрі чужинці?

⁷ Чи святиня та її начиння мають якесь значення для цього великого натовпу чужинців? Авжеж, вони ніколи не перебуватимуть у становищі, зображеному святинею. Вони не народжуються знову як духовні Божі сини з небесним громадянством. Чи це викликає в них заздрощі або ревнощі? Ні. Натомість вони радіють своєму привілею підтримувати останок від 144 000, а також виявляють глибоку вдячність за Божий намір прийняти тих духовних синів, які разом з Христом приведуть людство до досконалості. Члени великого натовпу чужинців також цінують величну незаслужену ласку Бога, який дав їм земну надію жити вічно в Раю. Деякі із цих чужинців, подібно як нетінеї в давнину, отримали привілеї вести нагляд, допомагаючи святому священствуb (Ісаї 61:5). З-поміж них Ісус призначить ‘князів по цїлій землї’ (Псалом 45:16, Кул.).

8, 9. Як благотворно впливає на великий натовп те, що він роздумує над призначенням начиння у святині?

⁸ Хоча великий натовп чужинців ніколи не ввійде до місця, прообразом якого є святиня, вони вчаться чогось цінного з начиння святині. Подібно як було необхідно постійно доливати олію у свічник, так само потрібно святого духу й чужинцям, духу, що допомагав би їм зрозуміти прогресивні істини з Божого Слова, котрі подаються через «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Крім того, Божий дух допомагає їм відповідати на таке запрошення: «Дух і невіста [помазаний останок] говорять: «Прийди!» А хто чує, хай каже: «Прийди!» І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Об’явлення 22:17). Отже, свічник слугує нагадуванням великому натовпу про його обов’язок сяяти як християни та уникати у своїх поглядах, думках, словах або ділах усього, що засмучує Божий святий дух (Ефесян 4:30).

⁹ Стіл з показними хлібами нагадує великому натовпу про те, що, аби залишатися духовно здоровими, його члени мусять регулярно приймати духовну поживу з Біблії та інших публікацій «вірного і мудрого раба» (Матвія 4:4). Жертовник кадила наголошує їм, наскільки важливо палко молитися до Єгови про допомогу, щоб бути бездоганними (Луки 21:36). В їхні молитви повинні входити зворушливі вислови хвали й подяки (Псалом 106:1). Жертовник кадила також нагадує їм про потребу нести хвалу Єгові іншими способами, як, наприклад, співом від усього серця пісень Царства на християнських зібраннях і доброю підготовкою, щоб ефективно здійснювати публічне ‘визнання для спасіння’ (Римлян 10:10, Дерк.).

Цілковитий тріумф правдивого поклоніння

10. а) Якого величного майбутнього ми можемо сподіватись? б) Що має відбутися спочатку?

¹⁰ Сьогодні «численні народи» з усіх країн стікаються до дому поклоніння Єгови (Ісаї 2:2, 3). Це підтверджується словами Об’явлення 15:4: «Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої!» У 14-му розділі Захарія описуються події, що стануться незабаром. У недалекому майбутньому ворожість більшості людей на землі сягне апогею, коли вони востаннє зберуться, щоб точити війну проти Єрусалима — представників небесного Єрусалима на землі. Тоді розпочне дії Єгова. Як Бог-Воїн, він «вийде... і стане на прю із народами цими», котрі наважаться піти в такий наступ (Захарія 14:2, 3).

11, 12. а) Як Єгова відреагує на майбутній глобальний напад на поклонників у його храмі? б) Що принесе Божа війна?

¹¹ «Ось яка буде кара, що нею Господь ударить усі народи, які воюватимуть проти Єрусалиму: тіло їхнє гнитиме, ще як вони стоятимуть на ногах, очі їхні гнитимуть в їхніх ямках, язик їхній гнитиме в їхньому роті. Того дня між ними буде велике замішання від Господа: вони хапатимуть один одного за руку, і рука одного буде здійматися проти руки сусіда свого» (Захарія 14:12, 13, Хом.).

¹² Чи ця кара буде буквальною, чи символічною, на відповідь нам потрібно почекати. Але одне є певним. Коли Божі вороги розпочнуть глобальний напад на слуг Єгови, їх зупинять дивовижні вияви Божої неперевершеної сили. Вони будуть змушені замовчати. Це буде так, начебто їхні зухвалі язики зігниють. Їхня спільна мета зникне з поля зору, бо їхні очі немов би зігниють. Їхня фізична сила, яка додала їм відваги для цього нападу, вичерпається. У замішанні вони підуть одне проти одного, влаштовуючи велику різанину. Таким чином будуть винищені всі земні вороги Божого поклоніння. Насамкінець усі народи будуть змушені визнати всесвітній суверенітет Єгови. Тоді сповниться наступне пророцтво: «Стане Господь за царя над землею всією» (Захарія 14:9). Після цього будуть зв’язані Сатана і його демони, і відтак розпочнеться Тисячолітнє правління Христа, яке принесе для людства великі благословення (Об’явлення 20:1, 2; 21:3, 4).

Земне воскресіння

13. Хто такі «позосталі з усіх тих народів»?

¹³ У 16-му вірші 14-го розділу пророцтва Захарія далі говориться: «І станеться, що позосталі з усіх тих народів, що приходили на Єрусалим, то будуть приходити з року на рік, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, і щоб святкувати свято Кучок». За словами Біблії, усі люди, які залишаться живими до кінця цієї злої системи і які будуть визнані ворогами правдивого поклоніння, «кару приймуть — вічну погибіль». (2 Солунян 1:7—9; також дивіться Матвія 25:31—33, 46). Вони не матимуть воскресіння. Тому, ймовірно, «позосталі» — це люди, котрі повмирали перед Божою остаточною війною і для яких існує біблійна надія на воскресіння. «Надходить година,— пообіцяв Ісус,— коли всі, хто в [«пам’ятних», НС] гробах,— Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду» (Івана 5:28, 29).

14. а) Що потрібно робити воскреслим, аби отримати вічне життя? б) Що станеться з усіма тими, хто не захоче присвятитися Єгові й триматися правдивого поклоніння?

¹⁴ Усім тим воскреслим потрібно буде щось робити, аби їхнє воскресіння стало воскресінням життя, а не воскресінням засуду. Вони повинні прийти до земних подвір’їв храму Єгови й вклонитися, присвятившись Богові через Ісуса Христа. Усі воскреслі, котрі не захочуть зробити це, отримають таку саму кару, що спаде на сучасні народи (Захарія 14:18). Хто знає, скільки воскреслих охоче долучаться до великого натовпу у відзначанні свята, прообразом якого є свято Кучок? Безсумнівно, їх буде багато і внаслідок цього величний духовний храм Єгови наповниться ще більшою славою!

Свято, прообразом якого є свято Кучок

15. а) Якими були декотрі особливості свята Кучок у стародавньому Ізраїлі? б) Чому під час цього свята складали в жертву 70 бичків?

¹⁵ Стародавній Ізраїль був зобов’язаний щороку відзначати свято Кучок. Воно тривало один тиждень і припадало на кінець збору їхнього врожаю. Це був радісний час — час подяк. Протягом того тижня люди мали жити в тимчасових куренях, покритих листям дерев, зокрема пальмовим віттям. Це свято нагадувало ізраїльтянам про те, як Бог у давнину визволив їхніх прабатьків з Єгипту і як він дбав про них, коли вони мешкали в куренях, блукаючи 40 років по пустині, аж поки не дійшли до Обітованої землі (Левит 23:39—43). Під час цього свята на храмовий жертовник складали 70 бичків. Очевидно, ця особливість свята була пророчою вказівкою на досконалу й повну працю спасіння, виконувану Ісусом Христом. Позитивні наслідки його викупної жертви зрештою злинуть на незліченних нащадків 70 родів людства, які походять від Ноя (Буття 10:1—29; Числа 29:12—34; Матвія 20:28).

16, 17. а) Коли було засновано свято, прообразом якого є свято Кучок, і як воно відновилося? б) Яким чином великий натовп бере участь у відзначанні цього свята?

¹⁶ Отже давнє свято Кучок вказувало на радісне збирання викуплених грішників у величний духовний храм Єгови. Це свято, прообразом якого є свято Кучок, було засновано 33 року н. е. в П’ятидесятницю, коли почалось радісне збирання духовних ізраїльтян до християнського збору (Дії 2:41, 46, 47). Ці помазанці усвідомили, що вони є «приходьками» у світі Сатани, бо їхнє справжнє «громадянство в небі» (1 Петра 2:11; Филип’ян 3:20, Хом.). Це радісне свято було тимчасово затьмарене відступництвом, яке призвело до виникнення загальновизнаного християнства (2 Солунян 2:1—3). А втім, це свято відновилося 1919 року, коли почалось радісне збирання останніх членів від 144 000 духовних ізраїльтян, а потім і міжнародного великого натовпу, згаданого в Об’явлення 7:9.

¹⁷ Цей великий натовп зображений з пальмовим віттям у руках, чим показується, що ці люди також радісно відзначають свято, прообразом якого є свято Кучок. Будучи присвяченими християнами, вони радісно збирають поклонників у храм Єгови. Крім того, як грішники, вони розуміють, що не мають цілковитого права постійно проживати на землі. Ці люди, а також майбутні воскреслі, повинні вірити в Христову викупну жертву, аж поки не досягнуть людської досконалості під кінець Тисячолітнього правління Христа (Об’явлення 20:5).

18. а) Що відбудеться під кінець Тисячолітнього правління Ісуса Христа? б) Як зрештою тріумфуватиме правдиве поклоніння Єгові?

¹⁸ Тоді Божі поклонники на землі стоятимуть перед ним як досконалі люди, котрим не буде потрібно небесного священства. У той час Ісус Христос «передасть царство Богові й Отцеві» (1 Коринтян 15:24). Сатану буде випущено «на короткий час», щоб випробувати досконале людство. Усі невірні будуть назавжди знищені із Сатаною та його демонами. Люди, які залишаться вірними, отримають вічне життя. Вони стануть постійними мешканцями земного Раю. Таким чином свято, прообразом якого є свято Кучок, прийде до славетного, успішного завершення. Правдиве поклоніння тріумфуватиме на довічну славу Єгови й вічне щастя всього людства (Об’явлення 20:3, 7—10, 14, 15).