Біблійна книга 11. 1 Царів

Письменник: Єремія

Місце написання: Єрусалим і Юда

Написання закінчено: 580 рік до н. е.

Описаний період: бл. 1040—911 роки до н. е.

1. а) Як Ізраїль занапастив свій винятковий добробут? б) Чому Першу книгу Царів усе ж таки можна назвати книгою «надхненою і корисною»?

ЗАВДЯКИ Давидовим завоюванням територія Ізраїлю розширилась до визначених Богом границь — від річки Євфрату на півночі до єгипетської річки на півдні (2 Сам. 8:3; 1 Цар. 5:1). Коли Давид помер і на трон вступив його син Соломон, «Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися!» (1 Цар. 4:20). Соломон правив з великою мудрістю, яка значно перевищувала мудрість античних греків. Він збудував величний храм Єгові. А втім, навіть Соломон вдався до поклоніння фальшивим богам. Після його смерті царство розкололося на дві частини, а нечестиві правителі царств Ізраїлю та Юди, що ворогували, своїми згубними вчинками стягнули на людей страждання, як про це передрікав Самуїл (1 Сам. 8:10—18). З чотирнадцяти царів, які після смерті Соломона правили в Юді та Ізраїлі, про котрих розповідає Перша книга Царів, тільки два робили вгодне в очах Єгови. Отже, чи можна сказати, що ця книга «надхнена і корисна»? Безсумнівно, оскільки про це засвідчують її застереження, пророцтва, прообрази й зв’язок з темою про Царство, яка є головною в «усьому Писанні».

2. Що призвело до поділу тексту Першої та Другої книги Царів на дві частини і як їх було упорядковано?

² Книга Царів спочатку була одним сувоєм, або твором, і єврейською називалася Мелахı́м (Царі). Перекладачі Септуагінти назвали цю книгу Басілеı́он (Царства), і вони були першими, хто заради зручності розділив її на два сувої. Пізніше їх було названо Третьою та Четвертою книгою Царів; ці назви можна ще сьогодні знайти в декотрих католицьких перекладах Біблії. Проте вони здебільшого відомі нині як Перша й Друга книга Царів. Ці книги відрізняються від Першої та Другої книги Самуїла тим, що їхній упорядник згадує попередні використані ним джерела. В обидвох книгах упорядник 15 разів посилається на «Книгу Хроніки Юдиних царів», 18 разів — на «Книгу Хроніки Ізраїлевих царів», а також — на «книгу «Соломонові діла» (1 Цар. 15:7; 14:19; 11:41). Хоча ці інші записи давніх часів повністю втрачено, але збереглися натхнені збірки — повчальний опис з Першої та Другої книги Царів.

3. а) Хто безсумнівно був письменником Першої книги Царів і чому ви так думаєте? б) Коли було закінчено написання цієї книги і який період описано в ній?

³ Хто написав ці книги? Оскільки в них наголошено на діяльності пророків, зокрема Іллі та Єлисея, це свідчить про те, що їхнім письменником був якийсь пророк Єгови. Мовна, композиційна й стилістична схожість вказують на те, що їхнім упорядником був письменник книги Єремії. Багато єврейських слів та висловів не з’являються в жодній іншій книзі Біблії, окрім Царів і Єремії. А втім, якщо Єремія написав книги Царів, чому в них не говориться про нього? У цьому не було потреби, оскільки його діяльність уже описувалася в книзі, яка носить його ім’я. Крім того, книга Царів була написана, аби звеличувати Єгову та Його поклоніння, а не прославляти Єремію. Книги Царів та Єремії в більшості випадків доповнюють одна одну, бо одна подає інформацію, яка не згадується в іншій. Також у цих книгах містяться паралельні описи, наприклад, 2 Цар. 24:18—25:30 та Єрем. 39:1—10; 40:7—41:10; 52:1—34. Єврейська традиція підтверджує, що Єремія був письменником Першої та Другої книги Царів. Поза всяким сумнівом, він почав упорядковувати ці дві книги в Єрусалимі, і здається, що другу книгу було закінчено в Єгипті близько 580 року до н. е., оскільки в кінці її він згадує події того року (2 Цар. 25:27). Перша книга Царів починає опис історії Ізраїлю з того моменту, на якому закінчується Друга книга Самуїла, і веде його до 911 року до н. е., коли помирає Йосафат (1 Цар. 22:50).

4. Як світська історія та археологія підтверджують достовірність Першої книги Царів?

⁴ Перша книга Царів займає належне місце в каноні Святого Письма, і з цим погоджуються всі авторитетні джерела. Крім того, описані в ній події узгоджуються зі світською історією Єгипту та Ассирії. Правдивість багатьох описів у цій книзі також підтверджує археологія. Наприклад, у 1 Цар. 7:45, 46 ми читаємо, що «на Йорданській рівнині... між Суккотом та між Царетаном» Хірам виливав мідне приладдя для Соломонового храму. Археологи, які робили розкопки на місці стародавнього Суккота, знайшли сліди проведення металургійних робітa. А на мурі храму в Карнаку (стародавні Фіви) можна побачити рельєф, який чванливо зображує навалу єгипетського царя Шешонка (Шішака) на Юду, про що розповідається в 1 Царів 14:25, 26b.

5. Яке натхнене свідчення підтверджує достовірність Першої книги Царів?

⁵ Достовірність Першої книги Царів підтверджується посиланням на неї інших біблійних письменників, а також сповненням записаних у ній пророцтв. Ісус говорив про події з життя Іллі та вдови з Сарепти як про історичні факти (Луки 4:24—26). Про Івана Хрестителя Ісус сказав: «Ілля він, що має прийти» (Матв. 11:13, 14). Тут Ісус послався на пророцтво Малахії, який також казав про майбутній день: «Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!» (Мал. 4:5). Крім того, Ісус підтвердив канонічність Першої книги Царів, згадуючи розповідь про Соломона й царицю з півдня. (Матв. 6:29; 12:42; порівняйте 1 Цар. 10:1—9).

ЧОМУ КОРИСНА

6. Яке запевнення й підбадьорення дається в Першій книзі Царів щодо молитви?

⁶ З Божих настанов у Першій книзі Царів можна почерпнути багато корисного. Зверніть спочатку увагу на питання молитви, яке так часто виходить на перший план у цій книзі. Коли Соломон отримав надзвичайну відповідальність бути царем в Ізраїлі, він покірно, немов дитина, молився до Єгови. Він просив тільки про проникливість і слухняне серце, але Єгова, крім небувалої мудрості, також дав йому багатства й славу (3:7—9, 12—14). Будьмо ж переконані, що наші смиренні молитви про мудрість і керівництво в служінні Єгові не залишаться без відповіді! (Як. 1:5). Молімося палко й від усього серця, як молився Соломон під час присвячення храму, глибоко цінуючи всю доброту Єгови! (1 Цар. 8:22—53). Нехай наші молитви завжди віддзеркалюють беззастережне довір’я до Єгови, подібно до молитов Іллі під час випробувань і тоді, коли він стояв перед народом, який поклонявся демонам! Єгова надзвичайним способом задовольняє потреби тих, хто молиться до нього (1 Цар. 17:20—22; 18:36—40; 1 Ів. 5:14).

7. Які попереджальні приклади знаходимо в Першій книзі Царів і чому особливо наглядачі повинні брати їх до уваги?

⁷ Для нас також повинні бути пересторогою приклади людей, які не упокорилися перед Єговою. Як же «Бог противиться [таким] гордим»! (1 Пет. 5:5). Приміром, Адонія вважав, що може обійти теократичний розпорядок Єгови щодо призначення (1 Цар. 1:5; 2:24, 25); Шім’ї думав, що може переступити визначені межі й потім повернутися (2:37, 41—46); Соломон під кінець свого життя виявив непослух, за що Єгова наслав на нього противників (11:9—14, 23—26); ізраїльські царі спроваджували лихо, сповідуючи фальшиву релігію (13:33, 34; 14:7—11; 16:1—4). А горезвісний приклад негідної та зажерливої Єзавелі, поплічниці Ахава, було використано через тисячу років як попередження для збору в Тіятирах: «Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви» (Об’яв. 2:20). Наглядачі повинні дбати, аби збори були чисті й вільні від усякого впливу духу Єзавелі! (Порівняйте Дії 20:28—30).

8. Які пророцтва з Першої книги Царів сповнилися в дивовижний спосіб і чому сьогодні варто пам’ятати про них?

⁸ Сповнення багатьох пророцтв з Першої книги Царів чітко виявляє, що Єгова може передбачати майбутнє. Наприклад, тут ми знаходимо дивовижне завбачення, зроблене за 300 років наперед, про те, що Йосія розіб’є жертовник Єровоама в Бет-Елі. Саме так і сталося! (1 Цар. 13:1—3; 2 Цар. 23:15). Але найбільш видатними є пророцтва про дім Єгови, який збудував Соломон. Єгова сказав Соломонові, що, коли той почне поклонятися фальшивим богам, Він винищить Ізраїль з лиця землі й відкине дім, який присвятив був своєму імені (1 Цар. 9:7, 8). У 2 Хронік 36:17—21 ми читаємо про цілковите сповнення цього пророцтва. Крім того, Ісус виявив, що пізніший храм, який збудував на цьому ж місці Ірод Великий, спіткає те саме і з тої самої причини (Луки 21:6). Якими ж правдивими були також його слова! Пам’ятаймо про ці нещастя та їхні причини, і вони завжди будуть спонукувати нас ходити шляхами правдивого Бога.

9. Яке яскраве видіння майбутнього храму Єгови й Царства змальовує Перша книга Царів?

⁹ Цариця Шеви прийшла з далекого краю, щоб виявити своє захоплення мудрістю Соломона, добробутом його людей і славою його царства, у тому числі величним храмом Єгови. Але навіть Соломон визнав перед Єговою: «Ось небо та небо небес не обіймають Тебе,— що ж тоді храм той, що я збудував?» (1 Цар. 8:27; 10:4—9). Проте через багато сторіч Ісус Христос прийшов, щоб виконати працю духовного будівництва, яке особливо пов’язується з відновленням правдивого поклоніння у величному духовному храмі Єгови (Євр. 8:1—5; 9:2—10, 23). Ісус перевершує Соломона, і на ньому сповняється обітниця Єгови: «Трона царства твого над Ізраїлем Я поставлю навіки» (1 Цар. 9:5; Матв. 1:1, 6, 7, 16; 12:42; Луки 1:32). Перша книга Царів змальовує яскраве видіння майбутньої слави духовного храму Єгови, процвітання, радість і безхмарне щастя всіх тих, хто житиме під мудрим правлінням Царства Єгови на чолі з Ісусом Христом. Як же поглиблюється наше цінування правдивого поклоніння й чудового наміру Єгови щодо його Царства під правлінням Насіння!

[Примітки]