Дух Єгови сходив на них лише час від часу, відкриваючи їм звістки, які потрібно було проголосити (Єз 11:4, 5; Мих 3:8). Це справляло на них неабиякий вплив і спонукувало говорити (1См 10:10; Єр 20:9; Ам 3:8). Вони чинили надзвичайні діла, а їхній вигляд і поведінка показували, наскільки сильні та глибокі почуття вони переживали. Це частково пояснює, що означає вислів «поводитись як пророк» (1См 10:6—11; 19:20—24; Єр 29:24—32; пор. Дії 2:4, 12—17; 6:15; 7:55).

Якось, переслідуючи Давида, Саул під дією Божого духу почав «поводи[тися] як пророк»: він зняв із себе одяг і «лежав голий весь той день і всю ніч». Очевидно, саме тоді Давид зміг утекти (1См 19:18—20:1). Приклад Саула не означає, що пророки часто були голі, адже Біблія вказує на протилежне. У двох інших випадках пророки ходили роздягнені з конкретною метою — так вони підкреслювали певні деталі своїх пророцтв (Іс 20:2—4; Мих 1:8—11). Точно не відомо, чому Саул лежав голий; можливо, це показувало, що без царського вбрання він був звичайною людиною, цілком безпорадною перед силою та царською владою Єгови.