ЄЛИСЕЙ

(озн. «Бог — спасіння»).

Син Шафата і пророк Єгови, який походив з Авель-Мехоли і служив у X та IX ст. до н. е.; наступник пророка Іллі. За наказом Єгови Ілля пішов у Авель-Мехолу, щоб помазати Єлисея. Коли Єлисей орав поле, він накинув на нього свою накидку, призначивши своїм наступником (1Цр 19:16). На тому полі було 12 пар запряжених биків, і «Єлисей ішов за 12-ю». Цікаво, що в XIX ст. біблієзнавець Вільям Томсон написав про звичай, поширений серед арабів: кілька людей разом орали поле невеликими плугами і те, що вони зорали за день, міг легко засіяти один сіяч (W. Thomson. The Land and the Book. 1887. P. 144). Єлисей, який ішов позаду всіх, міг зупинитися, не заважаючи іншим робітникам. З того, що Єлисей склав у жертву пару биків і, щоб зварити їхнє м’ясо, розпалив вогонь з дерев’яних частин плуга та ярма, видно, що він був рішучим, готовим діяти без зволікань і високо цінував завдання від Єгови. Приготувавши їжу, Єлисей одразу пішов за Іллею (1Цр 19:19—21).

Єлисей був слугою Іллі, можливо, впродовж шести років. Ілля служив головним пророком Єгови, а Єлисей тісно співпрацював з ним і був знаний як той, хто «лив воду на руки Іллі» (2Цр 2:3—5; 3:11).

Після того як Єлисей приєднався до Іллі, він служив пророком в Ізраїлі за часу правління царів Ахава, Ахазії, Єгорама, Єгу, Єгоахаза та Єгоаша. У той час в Юді правили Йосафат, Єгорам, Ахазія, Аталія, Єгоаш і, можливо, Амація. Єлисей пророкував ще близько 60 років з того моменту, як Ілля піднявся у вихрі на небо (КАРТА, т. 1, с. 949).

Описані в Другій царів події, пов’язані з пророчою діяльністю Єлисея, очевидно, викладені не в хронологічній послідовності. Наприклад, у 5-му розділі розповідається, що Гехазі був вражений проказою, після чого він мав бути ізольованим від інших. Все ж у 8-му розділі сказано, що він люб’язно спілкується з ізраїльським царем Єгорамом. До того ж у 13-му розділі спершу згадується про смерть ізраїльського царя Єгоаша, а потім описується його остання розмова з Єлисеєм (2Цр 13:12—21). У деяких уривках діла і чуда Єлисея, схоже, згруповані за характерними ознаками чи схожістю. Наприклад, можна виділити такі категорії: 1) діла, виконані на благо пророків та окремих людей (2Цр 4:1—6:7), і 2) діла, які стосувалися всього народу і царя (2Цр 6:8—7:20).

Наступник Іллі. Єлисей стає наступником Іллі приблизно 917 р. до н. е. чи трошки пізніше, після того як Ілля піднявся у вихрі на небо (2Цр 1:17; 2:1, 11, 12). Незадовго до цього Єлисей просить в Іллі «дві частини» його духу, тобто подвійну частку, яка по праву належала первісткові. Єлисей у певному сенсі став первістком, коли Ілля, накинувши на нього свою накидку, призначив його наступником (2Цр 2:9, прим.). Ілля розуміє, що не в його владі виконати це прохання, тому каже Єлисею: «Якщо ти побачиш, як мене буде забрано від тебе, то отримаєш те, що просиш». Все так і відбувається: Єгова дозволяє Єлисею побачити, як Ілля піднімається у вихрі на небо. У цей момент з нього спадає накидка, яка вирізняла його як пророка. Єлисей піднімає її, засвідчуючи цим, що стає наступником Іллі. На березі річки Йордан Єгова показує, що він з Єлисеєм, чудом розділяючи води, коли Єлисей вдаряє по них накидкою (2Цр 2:9—15).

Перейшовши Йордан, Єлисей повертається в Єрихон до пророчих синів. Там відбувається ще одне чудо, яке підтверджує, що Єлисей став головним пророком. Він зціляє воду, яка була поганою і спричиняла викидні. Підійшовши до джерела води, він кидає в нього сіль з невеликої нової чаші, і вода стає доброю (2Цр 2:19, прим.; 2:20—22).

З Єрихона Єлисей прямує до Бетеля, що лежить на висоті приблизно 900 м над рівнем моря. Раніше він разом з Іллею відвідував там пророчих синів (2Цр 2:3). Дорогою він зустрічає ватагу хлопців, які починають зухвало насміхатися з нього, виявляючи цим кричущу зневагу до Божого пророка. Вони вигукують: «Іди звідси, лисий! Іди звідси, лисий!». Ці хлопці хочуть, щоб він ішов далі в Бетель або піднявся на небо, як, за розповідями людей, зробив його попередник (2Цр 2:11). Щоб навчити цих хлопців і їхніх батьків поважати Божого пророка, Єлисей обертається і проклинає їх в ім’я Єгови. Тоді з лісу раптом виходять дві ведмедиці та розривають 42 дитини (2Цр 2:23, 24).

Ізраїльський цар Єгорам, цар Юди Йосафат і цар Едому вирушають у похід, щоб придушити бунт моавського царя Меши (який пізніше встановив камінь, знаний сьогодні як Моавітський). Коли вони опиняються в пустелі без води, цар Йосафат шукає допомоги в Божого пророка. Єлисей не хоче мати справу з Єгорамом, але з поваги до Йосафата, якого схвалював Єгова, погоджується допомогти. Він просить привести музиканта, який грає на арфі, сподіваючись, що під впливом музики на нього почне діяти сила Єгови. (Пор. 1См 10:5, 6.) Єлисей наказує людям викопати рови. Наступного ранку вони наповнюються водою. І, коли над водою починає сяяти ранкове сонце, моавітянам здається, що це кров. Вважаючи, що ізраїльтяни і їхні союзники повбивали одні одних мечем, моавітяни кинулися в ізраїльський табір за здобиччю. Але, на їхнє здивування, ізраїльтяни нападають і завдають їм поразки (2Цр 3:4—27). Ці події відбуваються між 917—913 рр. до н. е.

Згідно з біблійною оповіддю, Єлисей також здійснив ряд чуд, які стосувалися окремих осіб. Одна вдова, чоловік якої був пророчим сином, опиняється у великій скруті. Єлисей чудом помножує її мізерні запаси олії і так рятує її синів від рабства, в якому вони могли опинитися через борги (2Цр 4:1—7). Це чудо нагадує друге чудо Іллі, коли він зробив так, щоб у вдови з Сарепти не закінчувалося борошно й олія (1Цр 17:8—16).

В місті Шунем, яке лежало в долині Єзреїл, одна знатна жінка виявила Єлисею особливу гостинність, бо розуміла, що цей «Божий чоловік» святий. Вона навіть підготувала для нього кімнату, оскільки він часто проходив повз її дім. За таку доброту Єлисей обіцяє, що в неї народиться син, хоча її чоловік вже в похилому віці. Приблизно через рік його обіцянка справджується і в неї народжується син. Але, будучи ще дитиною, він помирає. Єлисей здійснює своє перше воскресіння, повертаючи хлопчика до життя. Це нагадує воскресіння сина вдови з Сарепти, яке здійснив Ілля (2Цр 4:8—37; 1Цр 17:17—24). Єгова щедро винагороджує цю жінку за доброту до свого пророка. (Пор. Мт 10:41.)

Єлисей повертається до пророчих синів у Гілгал, що лежить у горах на Пн. від Бетеля. У той час край потерпає від голоду. Коли готується юшка для пророчих синів, хтось ненароком кидає в неї отруйні плоди, схожі на дикі гарбузи. Скуштувавши юшку, пророчі сини вигукують: «Чоловіче Божий, у казані смерть!». Щоб не викидати їжі під час голоду, Єлисей просить дати йому борошно і кидає його в казан, після чого юшку вже можна їсти, бо «в казані вже не було нічого шкідливого» (2Цр 4:38—41).

У ці нелегкі часи голоду дехто з вірних Єгові ізраїльтян, які не поклоняються Ваалу, забезпечують Божих пророків харчами з вдячності за їхнє служіння. Коли один чоловік приносить 20 ячмінних хлібів і трохи зерна, Єлисей наказує нагодувати цією невеликою кількістю їжі всіх пророчих синів, а це 100 осіб. Слуга, який роздає їжу, сумнівається, що її вистачить, все ж усі їдять досхочу і ще залишається (2Цр 4:42—44; пор. Мр 6:35—44).

Зцілення Наамана. Сирійський цар Бен-Гадад ІІ посилає свого хворого на проказу воєначальника Наамана, якого він дуже поважає, до ізраїльського царя, аби той зцілив його. Цей хоробрий чоловік, будучи хворим проказою, здобув перемогу для Сирії. Очевидно, ця хвороба не заважає йому займати таке високе становище в Сирії, хоча в Ізраїлі це було б неможливим (Лв 13:46). Бен-Гадад посилає Наамана в Ізраїль, взявши до уваги розповідь полоненої маленької дівчинки, яка була служницею в Наамановому домі. Вона довіряла Єгові і розказала своїй господині про Єлисея, який служив Божим пророком в Ізраїлі. Але ізраїльський цар думає, що Бен-Гадад хоче з ним посваритися, тому вигукує: «Хіба я Бог, щоб позбавляти життя чи оживляти?». Почувши про розпач царя, Єлисей передає йому такі слова: «Прошу, пошли його до мене, аби він зрозумів, що є пророк в Ізраїлі» (2Цр 5:1—8).

Єлисей не виходить назустріч Нааману сам, а висилає посланця, який каже йому обмитися сім разів у річці Йордан. Спершу це розлютило Наамана, але зрештою він впокорює себе, виконує цю просту вказівку і зціляється. Нааман повертається до Єлисея і клянеться, що відтепер буде служити тільки Єгові, Богу Ізраїля. Він бере з собою з ізраїльського краю стільки землі, «скільки зможе понести пара мулів», з наміром приносити на ній жертви для Єгови, безсумнівно дивлячись у бік Єрусалимського храму. Прислуговуючи Бен-Гададу, Нааман продовжить виконувати свої обов’язки, тож йому доведеться заходити разом з ним в дім фальшивого бога Риммона. Також Нааману треба буде вклонятися разом з царем, оскільки той спирається на його руку. Але Нааман каже, що більше не буде служити Риммону. Він не братиме участі в релігійному обряді, а лише виконуватиме свій обов’язок перед царем. Нааман пропонує Єлисею подарунок, але пророк відмовляється. Він розуміє, що виконав це чудо не власною силою, а силою Єгови, і не хоче наживатися на служінні, яке йому довірив Єгова (2Цр 5:9—19; пор. Мт 10:8).

Слуга Єлисея Гехазі, прагнучи наживи, наздоганяє Наамана і просить у нього частину дарів, від яких відмовився Єлисей. Щоб приховати це від свого пана, Гехазі вдається до брехні, за що отримує заслужене покарання. Єлисей каже: «Нааманова проказа назавжди пристане до тебе і твоїх нащадків» (2Цр 5:20—27).

Пророчі сини, з якими служить Єлисей, потребують просторішого житла. Щоб збудувати його, вони рубають дерева на березі річки Йордан. Один з пророків працює позиченою сокирою, і її лезо падає у воду. Єлисей, очевидно, прагне зберегти добру репутацію пророків, тож кидає кусок дерева у воду на те місце, куди впало лезо сокири, і воно спливає. Цим Єгова засвідчує, що підтримує своїх пророків (2Цр 6:1—7).

Ізраїль врятовано від Сирії. Під час правління ізраїльського царя Єгорама Сирія планує несподівано напасти на Ізраїль. Однак плани Бен-Гадада II неодноразово розладнує Єлисей, який розповідає цареві Єгораму про кожен крок сирійців. Спочатку Бен-Гадад думає, що у його таборі є зрадник. Але коли він дізнається про справжню причину своїх негараздів, то посилає людей у місто Дотан, щоб схопити Єлисея. Військо з кіньми і бойовими колісницями оточує місто (ІЛЮСТРАЦІЯ, т. 1, с. 950). Слугу Єлисея охоплює страх, але Єлисей молиться, щоб Бог відкрив йому очі і щоб «той побачив, що довкола Єлисея на всіх горах повно вогняних коней та бойових колісниць». Тепер, коли сирійці наблизились до Єлисея, він молиться про зовсім інше чудо: «Прошу, вразь цих людей сліпотою». Єлисей каже сирійцям: «Ідіть за мною». Але йому не треба вести їх за руку, бо сирійців вразила не фізична, а розумова сліпота. Вони не впізнають Єлисея, за яким прийшли, і не розуміють, куди він їх веде (2Цр 6:8—19).

Якою саме сліпотою Єгова вразив сирійців, які намагалися схопити Єлисея?

Американський психолог Вільям Джеймс у своїй книжці пише, що ця форма сліпоти виникає внаслідок ураження підкірки головного мозку. При цьому порушенні зберігається чутливість до світла, але хворий не здатний розпізнати те, що бачить. З точки зору психології це пояснюється втратою асоціацій між зоровими відчуттями і тим, що вони означають. До цього призводить будь-який розрив у шляхах між зоровими та іншими центрами мозку (W. James. Principles of Psychology. 1981. Vol. 1. P. 59).

Привівши сирійців до Самарії, Єлисей молиться, щоб Єгова відкрив їхні очі. Тоді вони розуміють, що опинилися в Самарії і стоять перед самим царем Єгорамом. Єлисей виявляє, що цілковито покладається на силу Єгови і не прагне помсти, коли стримує царя Ізраїля від того, щоб убити сирійців, які, за його словами, фактично є військовополоненими. Він радить цареві нагодувати їх, тож для них влаштовують бенкет і відпускають їх додому. Після цього «сирійці більше не робили розбійницьких набігів на ізраїльський край» (2Цр 6:20—23).

Однак пізніше Бен-Гадад II вдирається в ізраїльський край. На цей раз сирійці здійснюють не поодинокі набіги, а приходять великим військом і беруть в облогу Самарію. Облога дуже важка; царю повідомляють про щонайменше один випадок, коли жінка з’їла свого сина. Нащадок Ахава, цар Єгорам, «син убивці», присягається вбити Єлисея, але не виконує своєї поспішної клятви. Прийшовши в дім пророка з помічником, Єгорам каже, що втратив будь-яку надію на допомогу від Єгови. Єлисей запевняє царя, що вже наступного дня буде вдосталь їжі. Помічник царя насміхається з цього передречення, і тоді Єлисей каже йому: «Ти побачиш це на власні очі, але їсти не будеш». Єгова робить так, що сирійцям у таборі чується шум величезного війська, і їм здається, що на них нападають об’єднані народи. Тому вони втікають, залишивши в таборі всі свої запаси продуктів. Коли цар довідується, що сирійці втекли, то доручає своєму помічнику нагляд за брамою Самарії. Але голодні ізраїльтяни, які поспішили розграбувати сирійський табір, затоптують його до смерті. Він побачив їжу, але не їв її (2Цр 6:24—7:20).

Хазаїл та Єгу стають царями. Пізніше Єлисей іде в Дамаск, де сирійський цар Бен-Гадад II лежить при смерті. Цар посилає йому назустріч свого слугу Хазаїла, щоб той спитав, чи він одужає. Під дією духу Єгови Єлисей бачить жахливу картину, яка дуже засмучує його: Хазаїл захопить трон Бен-Гадада і завдасть ізраїльтанам невимовних страждань, що стануть справедливою карою від Єгови за їхні гріхи. Єлисей каже Хазаїлу передати Бен-Гададу такі слова: «Ти неодмінно одужаєш»,— а потім додає: «Єгова виявив мені, що він таки помре». Хазаїл переказує цареві першу частину звістки від Єлисея, а другу частину втілює в життя: душить царя мокрим покривалом і захоплює сирійський престол (2Цр 8:7—15).

Єлисей має завершити ще одне завдання, яке не встиг виконати Ілля,— призначити Єгу виконавцем Божого вироку над домом неправедного Ахава (2Цр 9:1—10). Він виконує це доручення більш ніж через 18 років після того, як Єгова дав його Іллі. Єлисей бачить сповнення пророцтв з 1 Царів 19:15—17 та 21:21—24.

Коли Єгу помазують на царя, в Ізраїлі править Єгорам, а в Юді — його племінник Ахазія. Сирійський цар Хазаїл під час свого правління спричиняє багато страждань Ізраїлю, також у бою в Рамот-Гілеаді він ранить Єгорама (2Цр 9:15). Єгу без зволікань виконує доручене йому завдання винищити дім Ахава і нікого не залишає живим (2Цр 10:11). Спершу він вирушає в Єзреїл, де ізраїльський цар Єгорам заліковує рани. Єгу зустрічає Єгорама за містом, вбиває його, а його тіло, як і передрікав Ілля, кидає на поле єзреїльтянина Навота (2Цр 9:16, 21—26). Прибувши в Єзреїл, Єгу наказує вбити злу царицю Єзавель, яка є матір’ю ізраїльського царя Єгорама і бабусею юдейського царя Ахазії. Єгу хоче її поховати, але Єгова робить так, аби, як і передрікав Ілля, її тіло з’їли пси і не було могили, яка про неї нагадувала б (2Цр 9:30—37). Каральний меч Єгу досягає й інших. 70-м синам Ахава відрубують голови, внука Ахава Ахазію вбивають (2Цр 10:1—9; 9:27, 28) і страчують його 42 брати (2Цр 10:12—14; 1Цр 21:17—24).

Поклоніння Ваалу викорінене. Дорогою до Самарії, столиці північного царства Ізраїля, Єгу зустрічає Єгонадава, який усім серцем підтримує його в намаганні викоренити поклоніння Ваалу. Тож далі вони їдуть разом, щоб покласти край цьому культу. Єгу, пішовши на хитрість, наказує всім поклонникам Ваала зібратися в домі свого бога й одягнути одяг, за яким їх можна розпізнати. Вони наповнили увесь дім, і серед них не було жодного служителя Єгови. Тоді Єгу дає наказ, і його люди вбивають усіх поклонників Ваала, руйнують священні стовпи, а також дім Ваала і роблять з нього туалети (2Цр 10:15—27).

Так Єлисей завершує працю, розпочату Іллею. В Ізраїлі викорінено поклоніння Ваалу. Єгова не піднімає Єлисея у вихрі на небо і не переносить його в інше місце, як Іллю. Під час правління ізраїльського царя Єгоаша він помирає своєю смертю. Коли Єлисей лежить при смерті, Сирія знову починає загрожувати Ізраїлю. До Єлисея приходить цар Єгоаш і, очевидно, просить його про військову допомогу, кажучи: «Батьку мій! Батьку мій! Колісниця Ізраїля та його вершники!». Пророк наказує Єгоашу бити по землі стрілами. Але оскільки цар робить це без особливого запалу, вдаряє лише три рази, Єлисей каже, що він здобуде лише три перемоги над Сирією. Так і стається (2Цр 13:14—19, 25).

Завершує справу, розпочату Іллею. За своє життя з допомогою Божого духу Єлисей виконав 15 чуд. Але навіть після його смерті Єгова здійснює через нього 16-те чудо. Єлисей до кінця життя залишався відданим Богу і мав його схвалення. У Біблії розповідається, що якось під час поховання одного чоловіка люди побачили банду грабіжників. Вони кинули його тіло в гробницю Єлисея і втекли. Як тільки тіло торкнулося костей Єлисея, чоловік ожив і встав на ноги (2Цр 13:20, 21).

В Луки 4:27 Ісус називає Єлисея пророком, і, безсумнівно, в Євреїв 11:35 мова йде про нього і про Іллю, адже вони обидва воскрешали померлих. Єлисей почав служити пророком у час, коли Ізраїль погруз в поклонінні Ваалу і треба було виявляти неабияку ревність, щоб обстоювати правдиве поклоніння. Він докладав великих зусиль, щоб навертати серця багатьох до Єгови. Єлисей продовжив працю, розпочату Іллею. Хоча його служіння було спокійнішим, ніж у Іллі, він продовжував виконувати те саме завдання, що й він, і довів його до кінця. Біблія повідомляє, що Єлисей виконав 16 чуд, тоді як Ілля — вісім. Цей пророк, так само як Ілля, з великою ревністю обстоював ім’я Єгови та правдиве поклоніння. Він виявляв терпеливість, любов та доброту і водночас був непохитним, коли треба було стати на захист Божого імені; також він безстрашно проголошував Божі вироки проти неправедних. Тож не дивно, що Єлисей удостоївся честі бути серед «великої хмари свідків», згаданої в Євреїв 12:1.