Під час суду над Ісусом люди били його, закривши йому обличчя, і казали: «Пророкуй нам, Христе. Хто вдарив тебе?» Вони не просили Ісуса передректи майбутнє, а хотіли, щоб він завдяки божественному об’явленню виявив, хто його вдарив (Мт 26:67, 68; Лк 22:63, 64).

Ісус Христос був довгоочікуваним «Пророком», прихід якого передрік Мойсей (Ів 1:19—21, 25—27; 6:14; 7:40; Пв 18:18, 19; Дії 3:19—26). Коли люди бачили могутні діла Ісуса і помічали його надзвичайну проникливість, то розуміли, що це пророк (Лк 7:14—16; Ів 4:16—19; пор. 2Цр 6:12). Він, як ніхто інший, був «серед наближених Єгови» (Єр 23:18; Ів 1:18; 5:36; 8:42). Часто цитуючи стародавніх пророків, Ісус доводив, що його уповноважив сам Бог (Мт 12:39, 40; 21:42; Лк 4:18—21; 7:27; 24:25—27, 44; Ів 15:25). Він передрік, яким чином його зрадять і вб’ють. Ісус казав, що, як пророк, він помре в Єрусалимі — місті, яке «вбиває пророків»; що учні покинуть його; що Петро тричі його зречеться; що на третій день він воскресне. Багато з цих пророцтв ґрунтувалися на давніших пророцтвах, записаних у Єврейських Писаннях (Лк 13:33, 34; Мт 20:17—19; 26:20—25, 31—34). Крім того, Ісус передрік знищення Єрусалима і його храму (Лк 19:41—44; 21:5—24). Всі ці пророцтва виконалися ще за життя тих, хто їх чув, і це стало міцною основою для віри в те, що пророцтва стосовно його присутності теж виконаються. (Пор. Мт 24; Мр 13; Лк 21.)