Першу з тих 12 книг, як і кожну наступну, названо ім’ям її письменника, у даному випадку — Осії. Осія — це скорочена форма імені Гошая, що означає «Врятований завдяки Яг; Яг врятував».

² У книзі Осії практично нічого не розповідається про її письменника, лише те, що він був сином Беері. Його пророцтва майже повністю зосереджуються на Ізраїлі, про Юду згадується лише побіжно. І хоча Осія зовсім не згадує про Єрусалим, зате 37 разів говорить про головне плем’я Ізраїлю — Єфрем і 6 разів про столицю Ізраїлю — Самарію.

³ З першого вірша цієї книги дізнаємось, що Осія служив пророком Єгови надзвичайно довго: він почав служити наприкінці правління ізраїльського царя Єровоама II, тобто не пізніше 804 року до н. е., і пророкував ще й за часів Єзекії, царя Юди, після 745 року до н. е. Увесь той період становить не менше 59 років. Безсумнівно, його служіння за панування Єровоама II та Єзекії протривало принаймні декілька років. Протягом того часу діяли ще й такі вірні пророки Єгови, як Амос, Ісая, Михей і Одед (Ам. 1:1; Ісаї 1:1; Мих. 1:1; 2 Хр. 28:9).

⁵ Чому Єгова послав Осію пророкувати для Ізраїля? Бо цей народ виявився невірним і осквернив себе поклонінням Ваалу, порушуючи угоду, укладену з Єговою. В Обітованій землі ізраїльтяни стали землеробами, проте разом з тим вони перейняли від ханаанеян не тільки їхній спосіб життя, а й релігію, у тому числі культ Ваала — бога родючості. За днів Осії ізраїльтяни повністю відвернулися від поклоніння Єгові й почали брати участь у п’яних церемоніальних гульбищах, під час яких займались розпустою з храмовими проститутками. Цей народ приписував свій добробут Ваалові. Він був невірний Єгові, негідний його і тому мав бути покараний. Бог хотів показати ізраїльтянам, що їхнє матеріальне багатство не походить від Ваала, і тому послав Осію, аби застерегти їх про те, що́ принесе брак покаяння. Після смерті Єровоама II в історії стародавнього Ізраїля розпочався найважчий період. Деспотичне правління, під час якого було вбито цілий ряд царів, тривало аж до ассирійської неволі, тобто до 740 року до н. е. Увесь той період тривала боротьба між двома групами: одна прагнула союзу з Єгиптом, а друга — з Ассирією, причому жодна з них не покладалася на Єгову.

⁶ Стиль писання Осії допомагає багато чого зрозуміти. Пророк часто передає ніжність і глибокі почуття, раз у раз наголошуючи на сердечній доброзичливості Єгови та його милосерді. Осія помічає будь-який, навіть маленький, знак каяття й аналізує його. А в інших місцях його мова різка й імпульсивна. Осія висловлюється переконливо та з силою і цим компенсує брак ритму. Цей пророк виражає дуже сильні почуття і миттєво переходить від однієї думки до іншої.

⁷ На початку своєї пророчої діяльності Осія отримав наказ взяти «жінку блудливу» (1:2). Єгова, безперечно, дав цей наказ з певним наміром. Ізраїль був для Нього як жінка, котра стала невірною, чинячи розпусту. Проте він прагнув виявити до неї любов і намагався її повернути до себе. Дружина Осії, Ґомер, могла стати відповідним прообразом. Припускають, що після народження першої дитини вона зрадила Осію і, очевидно, інші діти прийшли на світ внаслідок розпусти (2:7—9). На це вказує повідомлення, що вона «породила йому [Осії] сина», тимчасом як, говорячи про народження двох інших дітей, Біблія зовсім не згадує цього пророка (1:3, 6, 8). Здається, слова з розділу 3, віршів 1—3, вказують на те, що Осія знову взяв до себе Ґомер, викупивши її, як рабиню. Подібно Єгова ще раз прийняв свій народ після того, як той розкаявся у своїй розпусті.