Суть викупу добре проілюстровано в законі про битливого бика. Якщо власник бика знав, що той битливий, однак не пильнував його і бик убив людину, то власника потрібно було покарати смертю; його життя ставало платою за життя померлого. Але оскільки він не бажав людині смерті і не скоїв убивства особисто, за певних обставин судді могли не призначати винуватцеві смертної кари, а зобов’язати його сплатити «викуп [ко́фер]». Сплачена сума вважалася викупом за його життя і відшкодуванням за життя померлого (Вх 21:28—32; пор. Пв 19:21). А от у разі навмисного вбивства жоден викуп не приймався; вбивця мав заплатити за смерть людини власним життям (Чс 35:31—33). Під час перепису населення рахувалася кількість усіх людей, і кожен чоловік віком від 20 років — чи то бідний, чи багатий — мав сплатити Єгові за своє життя викуп (ко́фер) у розмірі півшекеля (1,10 дол.) (Вх 30:11—16).

Будь-яка несправедливість викликає невдоволення — як у Бога, так і в людей,— тому викуп був потрібний, зокрема, для того, щоб відвернути або вгамувати чийсь гнів. (Пор. Єр 18:23; також Бт 32:20, де кафа́р перекладено як «задобрю».) А втім, Біблія каже, що чоловік, розлючений на того, хто мав статеві стосунки з його дружиною, не прийме жодного «викупу [ко́фер]» (Пр 6:35, прим.). Те саме слово вживається, коли йдеться про людину, яка мала здійснити правосуддя, а натомість взяла «хабара [ко́фер]» і закрила очі на чиюсь провину (1См 12:3; Ам 5:12).

Єврейські та грецькі слова, перекладені як «викуп» і «викупляти», мають дещо спільне. Вони несуть думку про плату, про щось цінне, що передають для здійснення викупу. У кожному з них простежується ідея рівноцінності, обміну чи заміни: одна річ дається замість іншої, щоб задовольнити вимоги справедливості й виправити ситуацію. (Див. ПРИМИРЕННЯ.)

Плата, що покриває. Єврейський іменник ко́фер походить від дієслова кафа́р, основне значення якого — «покривати». Скажімо, це дієслово вжито в Буття 6:14, де говориться, що Ной покрив смолою ковчег. Однак у переважній більшості випадків кафа́р стосується задоволення вимог справедливості шляхом покриття (прощення; очищення від) гріхів (Пс 78:38, прим.; 79:8, 9, прим.). Іменник ко́фер у свою чергу передає думку про річ, яка дається для досягнення цього, тобто про викупну плату. Річ, яка щось покриває, повністю відповідає тому, що́ вона покриває,— чи то за формою (як-от «кришка [каппо́рет]» ковчега угоди; Вх 25:17—22), чи за вартістю (як-от плата, що покриває завдану шкоду).