Як побороти почуття вини

Аннет досі бореться з почуттям вини через те, що з нею сталось. Вона каже: «Я собі найгірший ворог. Я знову і знову прокручую в голові події того вечора. Може, мені треба було сильніше відбиватися? Але після того як він поранив мене ножем, страх мене паралізував. Я більше нічого не могла зробити, але мені здається, що треба було».

Наталю також мучить почуття вини. «Не треба було бути такою довірливою,— каже вона.— Батьки наказували нам з сестрою завжди бавитися на вулиці разом, але я не послухалась. Мені здається, що я сама дала сусідові можливість напасти на мене. Те, що сталося, вплинуло на всю мою сім’ю, і я вважаю себе винною в тому, що завдала рідним стільки болю. Це мене мучить найбільше».

Якщо ти відчуваєш щось подібне, то як давати собі раду з почуттям вини? Пам’ятай найголовніше: якщо тебе зґвалтували, то це сталось не з твоєї волі. Деякі люди кажуть, що жертва зґвалтування сама провокує нападника і що «хлопці — це хлопці». Але ніхто не заслуговує того, щоб його зґвалтували. Якщо ти стала жертвою такого огидного вчинку, це не твоя вина!

Звичайно, прочитати фразу: «Це не твоя вина» — легко, але прийняти її серцем набагато важче. Дехто тримає все в собі і страждає від почуття вини та інших негативних емоцій. Але кому ліпше від того, що ти мовчиш: тобі чи твоєму кривднику? Спробуй зробити щось інше.

Розкажи про те, що сталось

Біблія розповідає, що праведний чоловік Йов, відчуваючи сильне збентеження, сказав: «Дам волю смуткові моєму, і говоритиму в гіркоті душі моєї» (Йова 10:1, Хом.). Тобі також стане легше, якщо ти розповіси про те, що сталося. Розмова з людиною, якій ти довіряєш, допоможе тобі з часом позбутись постійних думок про зґвалтування і звільнитися від гнітючих почуттів.

Якщо ти Свідок Єгови, то обов’язково розкажи все старійшинам збору. Слова потіхи, які ти почуєш від сердечних пастирів, запевнять тебе, що ти — лише жертва зґвалтування і не опоганена чужим гріхом. Так зробила Аннет. Вона розповідає: «Я поговорила з близькою подругою, і вона порадила мені звернутись до старійшин мого збору. Я дуже рада, що послухалась її. Старійшини розмовляли зі мною кілька разів і говорили саме те, що мені потрібно було почути: я не винна в тому, що сталося. Мені нема в чому себе звинувачувати».

Якщо ти розкажеш про цей жахливий випадок і виллєш свої почуття, то гнів та образа не поглинуть тебе (Псалом 37:8). Також ти відчуєш полегшення, можливо, вперше за останні роки. Таке полегшення відчула Наталя після того, як розказала батькам про наругу, якої вона зазнала. «Батьки мене підтримали,— пригадує дівчина.— Вони заохочували мене не мовчати, а говорити про той випадок. Завдяки цьому я подолала свій сум і гнів». Крім того, Наталя знайшла потіху в молитві. «Розмови з Богом дуже мені допомогли,— розповідає вона,— особливо тоді, коли я не могла відкритись людині. В молитві я можу вільно висловлюватись. І тоді я справді відчуваю мир і спокій»e.

Ти також переконаєшся, що час лікує (Екклезіяста 3:3). Покладайся на надійних друзів, що відповідають біблійному опису старійшин, які наче «захист від вітру, і немов та заслона від зливи» (Ісаї 32:2). Дбай про своє фізичне та емоційне здоров’я. Достатньо відпочивай. А понад усе, покладайся на Єгову, Бога всілякої потіхи. Незабаром він встановить новий світ, в якому «витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадкують!» (Псалом 37:9).