Ісус розповів свою третю ілюстрацію у вигляді притчіa. Багато людей вважають її найліпшим з будь-коли написаних оповідань. Розгляд цієї притчі допоможе нам належно оцінити й наслідувати Боже милосердя (Луки 15:3—10).

Син-бунтар покидає дім

5, 6. Як молодший син в Ісусовій третій притчі виявив брак цінування?

⁵ «У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно» (Луки 15:11—13)b.

⁶ Який брак цінування з боку молодшого сина! Спершу він вимагав свій спадок, а потім розтратив його, «живучи марнотратно». Слово «марнотратно» перекладене з грецької і в оригіналі означає «розгульне життя». Один мовознавець каже, що це слово «виражає повний моральний занепад». Не без причин того молодого чоловіка в Ісусовій притчі називають блудним, а це слово містить значення безрозсудної непомірності.

7. Хто сьогодні нагадує блудного сина і чому багато таких осіб шукають незалежності в «далекому краю»?

⁷ Чи сьогодні є люди, які нагадують блудного сина? Так. Дехто, на жаль, залишає безпечний «дім» нашого небесного Отця Єгови (1 Тимофія 3:15). Деякі з них вважали, що середовище Божого дому занадто обмежує їх, що пильне око Єгови є більше перешкодою, ніж охороною. (Порівняйте Псалом 32:8). Розгляньмо приклад одної християнки, яка була вихована згідно з біблійними принципами, але пізніше втягнулася в пияцтво і наркоманію. Оглядаючись на той темний період свого життя, вона каже: «Я хотіла довести, що сама ліпше влаштую своє життя. Я хотіла робити, що заманеться, і щоб ніхто мені не перечив». Як і блудний син, та молода жінка шукала незалежності. На жаль, за небіблійну поведінку вона мусила бути виключена з християнського збору (1 Коринтян 5:11—13).

8. а) Яку допомогу можна надати особам, котрі хочуть жити всупереч Божим нормам? б) Чому кожен повинен глибоко задуматися над своїм вибором у справі поклоніння?

⁸ Дуже сумно, коли співвіруючий виявляє бажання жити всупереч Божим нормам (Филип’ян 3:18). Коли це стається, старійшини й інші християни з духовною кваліфікацією, намагаються виправити особу, що провинилася (Галатів 6:1). Проте нікого силою не примушують приймати ярмо християнського учнівства (Матвія 11:28—30; 16:24). Навіть молоді люди, стаючи дорослими, повинні приймати особисте рішення у справі поклоніння. Зрештою, кожен з нас наділений свободою волі і сам за себе дасть відповідь Богові (Римлян 14:12). Звичайно, ми також ‘жнемо те, що сіємо’ — і блудний син з Ісусової притчі мусив невдовзі зрозуміти це (Галатів 6:7, 8).

Розпач у далекому краю

9, 10. а) Якої зміни обставин зазнав блудний син і як він відреагував на неї? б) Наведіть приклад, як сьогодні деякі особи, що покидають правдиве поклоніння, опиняються у становищі, подібному до ситуації блудного сина?

⁹ «А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї,— і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому» (Луки 15:14—16).

¹⁰ Хоча блудний син бідував, він не думав про повернення додому. Він зустрів одного мешканця, який дав йому роботу — пасти свиней. Оскільки згідно з Мойсеєвим Законом свині були нечистими тваринами, така робота була, мабуть, неприйнятною для юдея (Левит 11:7, 8). Але якщо блудного сина і турбувало сумління, він, очевидно, заглушив його голос. Зрештою, він не міг сподіватися, що його роботодавець, місцевий мешканець, буде турбуватися почуттями розореного чужинця. Становище блудного сина подібне до того, в якому сьогодні опиняється багато осіб, котрі покинули пряму стежку чистого поклоніння. Часто вони вплутуються у справи, які раніше вважали ганебними. Наприклад, у віці 17 років один хлопець збунтувався проти свого християнського виховання. «Неморальність та наркотики анулювали роки біблійного навчання»,— визнає він. Невдовзі цей хлопець опинився у в’язниці за збройний розбій і вбивство. Хоча він пізніше одужав духовно, яку ж велику ціну він мусив заплатити за «дочасну гріховну потіху»! (Порівняйте Євреїв 11:24—26).

11. Чим ускладнювалося становище блудного сина і як сьогодні деякі особи з’ясували, що світські спокуси — це лише «марна омана»?

¹¹ Скрутний стан блудного сина погіршувало те, що ‘ніхто не давав йому навіть стручків, що їли їх свині’. Де були його новознайдені друзі? Тепер, коли він був без гроша, то став ними «зненавиджений» (Приповістей 14:20). Подібно сьогодні багато осіб, які відходять від віри, з’ясовують, що спокуси та погляди цього світу є лише «марною оманою» (Колосян 2:8). «Без керівництва Єгови я зазнала багато горя й болю,— каже одна молода жінка, яка на деякий час залишила Божу організацію.— Я намагалася пристосуватися до світу, але оскільки насправді не була такою, як інші, вони відкидали мене. Я почувала себе, як загублена дитина, яка потребує батьківського керівництва. У той час я усвідомила, що мені потрібен Єгова. Я більше ніколи не хотіла бути незалежною від нього». Блудний син в Ісусовій притчі зробив подібний висновок.

Блудний син опам’ятовується

12, 13. Які фактори допомогли декому сьогодні спам’ятатися? (Дивіться інформацію в рамці).

¹² «Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів»... І, вставши, пішов він до батька свого» (Луки 15:17—20).

¹³ Блудний син «спам’ятався». Якийсь час він віддавався задоволенням, ніби жив у світі мрій. Але тепер він гостро усвідомив свій справжній духовний стан. Так, хоча цей молодий чоловік духовно впав, ще не все було втрачене. У ньому ще було щось добре. (Приповістей 24:16; порівняйте 2 Хронік 19:2, 3). Що сказати про тих, хто сьогодні залишає Божу отару? Чи розсудливо робити висновок, що всі вони безнадійні, що в кожному випадку їхній бунтарський спосіб дій доказує, що вони згрішили проти Божого святого духу? (Матвія 12:31, 32). Ні, не обов’язково. Деяких з них турбує їхня свавільна поведінка, і з часом багато з них спам’ятовується. «Я ніколи, навіть на день, не забувала про Єгову,— каже одна сестра, згадуючи час, який вона провела за межами Божої організації.— Я завжди молилася, щоб якимось чином, коли-небудь він прийняв мене назад у правду» (Псалом 119:176).

14. Що вирішив зробити блудний син і як він у цьому виявив смирення?

¹⁴ Але що можуть зробити у цій ситуації особи, які збилися зі шляху? В Ісусовій притчі блудний син постановив вирушити додому і просити в батька прощення. Він вирішив сказати йому: «Прийми ж мене, як одного з своїх наймитів». Наймит був робітником-поденником, і його можна було звільнити з роботи, повідомивши всього за день наперед. Його статус був навіть нижчим, ніж раба, який, у певному розумінні, був як член сім’ї. Отже, блудний син не мав наміру просити поновлення свого колишнього статусу сина. Він би з радістю прийняв найнижче становище, щоб з дня на день доводити свою відновлену вірність батькові. Однак на нього чекала несподіванка.

Зворушлива зустріч

15—17. а) Як батько відреагував, побачивши свого сина? б) Про що свідчать одежа, перстень і сандалі, які батько дав синові? в) Про що говорить те, що батько влаштував бенкет?

¹⁵ «Коли він далеко ще був, його батько вгледів його,— і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм [«зарахуй мене хоча б до наймитів твоїх», Герасимчук]»... А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть,— будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!» І почали веселитись вони» (Луки 15:20—24).

¹⁶ Кожний люблячий батько прагнув би побачити духовне видужання свого сина. Отже, ми можемо собі уявити, як батько блудного сина виглядав кожного дня на стежку перед своїм домом, щиро надіючись побачити повернення свого сина. Тепер він помітив, що син іде! Вигляд хлопця, без сумніву, змінився. Однак батько впізнав його, «коли він далеко ще був». Батько не звертає уваги на лахміття й пригнічений дух; він бачить свого сина і вибігає йому назустріч!

¹⁷ Добігши до сина, батько кинувся йому на шию і ніжно поцілував його. Тоді він наказав своїм рабам принести його синові одежу, персня і сандалі. Ця одежа не була будь-якою, а «найкращою», можливо, багато вишиті шати, призначені для шанованого гостя. Оскільки раби, як правило, не носили перснів і сандаль, давши їх синові, батько показав, що він приймає його назад як повноправного члена сім’ї. Але він зробив ще щось. Він влаштував бенкет, щоб відсвяткувати повернення свого сина. Ясно, що цей чоловік прощав його не з примусу і не тому, що повернення його сина вимагало прощення; він хотів простити. Він робив це з радістю.

18, 19. а) Чого притча про блудного сина вчить вас про Єгову? б) Як Єгова «чекає» на повернення грішника, що видно з його стосунків з Юдою та Єрусалимом?

¹⁸ Чого ця частина притчі про блудного сина вчить нас про Бога, якому ми маємо привілей поклонятися? По-перше, що Єгова «милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 34:6). Справді, милосердя — це видатна Божа риса. Це його звичайне ставлення до тих, хто в біді. Також Ісусова притча вчить нас, що Єгова «вибачливий» (Псалом 86:5). Він уважно спостерігає за кожною зміною в серці грішних людей, за яку до них можна було б виявити милосердя (2 Хронік 12:12; 16:9).

¹⁹ Подумайте, наприклад, про Божі стосунки з Ізраїлем. Пророк Ісая під натхненням Єгови назвав Юду та Єрусалим ‘хворими від ноги до голови’. Однак він також сказав: «Господь буде чекати, щоб помилувати вас, і тому Він підійметься, щоб милосердя вчинити над вами» (Ісаї 1:5, 6; 30:18; 55:7; Єзекіїля 33:11). Єгова, як той батько в Ісусовій притчі, так би мовити, виглядає на стежку. Він пильно чекає повернення кожного, хто залишив його дім. Хіба не цього ми сподіваємося від люблячого батька? (Псалом 103:13).

20, 21. а) Як сьогодні багатьох притягує Боже милосердя? б) Що обговорюватиметься в наступній статті?

²⁰ Кожного року милосердя Єгови спонукує багатьох спам’ятатися і повернутися до правдивого поклоніння. Яку ж радість це приносить їхнім близьким! Візьмемо для прикладу християнського батька, згаданого на початку статті. На щастя, його дочка одужала духовно і тепер є повночасною служителькою. «Тепер я настільки щасливий, наскільки це можливо у цій старій системі речей,— каже він.— Мої сльози смутку обернулися на сльози радості». Безсумнівно, що Єгова також радіє! (Приповістей 27:11).

²¹ Але на цьому притча про блудного сина не закінчується. Ісус продовжив розповідь, щоб протиставити милосердя Єгови і невблаганну, осудливу позицію, типову для книжників та фарисеїв. Як він зробив це і яке значення це має для нас, обговорюватиметься в наступній статті.

Наслідуйте милосердя Єгови

«Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!» (ЛУКИ 6:36).

1. Як фарисеї виявили себе немилосердними?

ХОЧА люди створені на образ Божий, часто вони не наслідують його милосердя (Буття 1:27). Візьмімо для прикладу фарисеїв. Як група, вони не раділи, коли Ісус милосердно вздоровив сухорукого чоловіка в суботу. Замість цього вони зібрали нараду на Ісуса, «як би Його погубити» (Матвія 12:9—14). Іншого разу Ісус зцілив чоловіка, сліпого від народження. Знову «деякі з фарисеїв» не бачили причин радіти з Ісусового співчуття. Натомість вони нарікали: «Не від Бога Оцей Чоловік,— бо суботи не дотримує» (Івана 9:1—7, 16).

2, 3. Що мав на увазі Ісус, кажучи: «Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини»?

² Черствий умонастрій фарисеїв був злочином проти людей і гріхом у Божих очах (Івана 9:39—41). Ісус мав причину попередити своїх учнів, щоб вони ‘стереглися розчини’ цієї аристократичної групи та інших релігійних прибічників, як-от саддукеїв (Матвія 16:6). Розчина у Біблії вживається як символ гріха та зіпсуття. Отже, Ісус говорив, що вчення «книжників та фарисеїв» могло зіпсувати чисте поклоніння. Як? Привчаючи людей розглядати Божий Закон виключно у світлі їхніх свавільних правил та ритуалів, разом з тим ігноруючи «найважливіше», у тому числі милосердя (Матвія 23:23). Ритуальна форма релігії зробила поклоніння Богові нестерпним тягарем.

³ У другій частині притчі про блудного сина Ісус викрив зіпсуте мислення юдейських релігійних лідерів. Батько, який у притчі представляє Єгову, палко хотів простити своєму розкаяному синові. Але старший брат, який представляв «фарисеїв та книжників», зовсім по-іншому дивився на справу (Луки 15:2).

Гнів брата

4, 5. В якому розумінні брат блудного сина «пропав»?

⁴ «А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване,— бож здоровим його він прийняв». І розгнівався той,— і ввійти не хотів» (Луки 15:25—28).

⁵ Ясно, що в Ісусовій притчі блудний син був не єдиним, хто мав труднощі. В одному довіднику говориться: «Обидва сини, описані тут, пропали. Перший — через свою неправедність, в результаті якої він деградував, другий — через надмірну впевненість у своїй праведності, яка засліпила його». Зверніть увагу, що брат блудного сина не лише відмовився радіти, але також «розгнівався». Корінь цього слова, «гнів», у грецькому оригіналі позначає не так спалах гніву, як тривалий психічний стан людини. Очевидно, брат блудного сина затаїв глибоку образу, тому, на його думку, було недоречним святкувати повернення того, хто не повинен був покидати дому взагалі.

6. Кого представляє брат блудного сина і чому?

⁶ Брат блудного сина добре зображає тих, кого обурювало співчуття й увага Ісуса до грішників. Цих лицемірно праведних осіб не зворушувало Ісусове милосердя; вони також не віддзеркалювали радості, яка буває у небі, коли грішник отримує прощення. Замість цього Ісусове милосердя викликало в них гнів і вони почали ‘думати лукаве’ в серцях своїх (Матвія 9:2—4). Одного разу гнів деяких фарисеїв був настільки сильним, що вони викликали чоловіка, якого Ісус уздоровив, і тоді «геть його вигнали» із синагоги, очевидно, відлучивши його! (Івана 9:22, 34). Подібно до того брата з притчі, який «ввійти не хотів», юдейські релігійні провідники відмовлялися ‘тішитися з тими, хто тішиться’ (Римлян 12:15). Продовживши притчу, Ісус ще більше викрив їхнє лукаве мислення.

Помилкове мислення

7, 8. а) Чому можна сказати, що брат блудного сина не усвідомлював істинного значення синівства? б) Чим старший син відрізнявся від свого батька?

⁷ «Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив,— ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями,— ти для нього звелів заколоти теля відгодоване» (Луки 15:28—30).

⁸ Цими словами брат блудного сина виявив, що він не усвідомлював істинного значення синівства. Він служив своєму батькові як працівник роботодавцеві. Він сам так і сказав: «Служу я тобі». Правда, цей старший син ніколи не кидав дому і не порушував батькового наказу. Але чи любов спонукувала його слухатись? Чи він справді знаходив радість у служінні батькові, чи, може, став самовдоволеним, вважаючи себе добрим сином тільки тому, що виконував свої обов’язки «на полі»? Якщо він дійсно був відданим сином, чому не наслідував складу розуму свого батька? Коли з’явилася нагода виявити милосердя до свого брата, чому в його серці не знайшлося місця для співчуття? (Порівняйте Псалом 50:20—22, Хом.).

9. Поясніть, чим юдейські релігійні провідники були подібні на старшого сина.

⁹ Юдейські релігійні провідники були подібні до цього старшого сина. Вони вважали себе відданими Богу, тому що суворо дотримувалися зводу законів. Безумовно, слухняність дуже важлива (1 Самуїла 15:22). Але надмірний наголос на вчинках обернув поклоніння Богові на механічну рутину, зовнішню відданість при відсутності правдивої духовності. Їхні розуми були опановані традиціями. У серцях не було любові. Простих людей вони вважали за бруд, навіть презирливо називали їх «проклятим народом» (Івана 7:49). Справді, як Богові могли подобатися діла тих провідників, коли їхні серця були далеко від нього? (Матвія 15:7, 8).

10. а) Чому слова «я милосердя хочу, а не жертви» були влучною порадою? б) Наскільки серйозною проблемою є брак милосердя?

¹⁰ Ісус сказав фарисеям: «Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви» (Матвія 9:13, Хом.; Осії 6:6). Вони мали неправильні пріоритети, бо без милосердя всі їхні жертви були нічого не варті. Це дійсно серйозна справа, оскільки в Біблії «немилосердні» зараховані до тих, хто в Божих очах «заслугує на смерть» (Римлян 1:31, 32, Хом.). Не дивно отже, що, за словами Ісуса, ті релігійні лідери як клас були приречені на вічне знищення. Очевидно, їхнє немилосердя було одною з причин такого присуду (Матвія 23:33). Але окремим особам з того класу ще, мабуть, можна було допомогти. На завершення своєї притчі Ісус намагався виправити мислення таких юдеїв словами батька до старшого сина. Розгляньмо як.

Батькове милосердя

11, 12. Як батько в Ісусовій притчі намагається переконати свого старшого сина і про що говорять батькові слова «брат твій»?

¹¹ «І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!» (Луки 15:31, 32).

¹² Зверніть увагу, що батько сказав «брат твій». Чому? Згадайте, що раніше, звертаючись до батька, старший брат назвав блудного сина «син твій», а не «мій брат». Він, очевидно, не визнавав споріднення зі своїм братом. Тому тепер батько, фактично, каже цьому старшому синові: «Це не лише мій син. Це твій брат, твоя плоть і кров. Ти повинен радіти з його повернення!» Юдейські провідники повинні були зрозуміти Ісусову думку. Грішники, яких вони зневажали, були в дійсності їхніми «братами». Справді, «немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила» (Екклезіяста 7:20). Отже, ті видатні юдеї мали всі підстави радіти, коли грішники каялись.

13. Яке серйозне питання ставиться перед нами після раптового закінчення Ісусової притчі?

¹³ На тому проханні батька притча раптово закінчується. Виходить так, ніби Ісус запрошує своїх слухачів самим придумати кінець оповідання. Хоч би якою була відповідь старшого сина, перед кожним слухачем стояло питання: «Чи ти розділиш радість, яка буває в небі, коли грішник кається?» Сьогодні християни також мають нагоду продемонструвати свою відповідь на це запитання. Як?

Наслідуючи Боже милосердя сьогодні

14. а) Як ми можемо застосувати Павлову пораду з Ефесян 5:1 щодо милосердя? б) Якого неправильного тлумачення Божого милосердя нам слід остерігатись?

¹⁴ Павло напоумляв ефесян: «Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти» (Ефесян 5:1). Отже, як християни, ми повинні цінувати Боже милосердя, дати йому глибоко вкоренитися в наших серцях і тоді виявляти цю рису у взаєминах з іншими. Однак слід бути обачними. Боже милосердя не повинне розцінюватися як применшення гріха. Наприклад, дехто може безтурботно думати: «Якщо я вчиню гріх, то завжди можу помолитися до Бога й попросити прощення, і він виявить до мене милосердя». Таке мислення було б рівнозначним мисленню людей, які, за словами біблійного письменника Юди, «благодать нашого Бога обертають у розпусту» (Юди 4). Хоча Єгова милосердний, він «не залишає нічого без кари», коли має справу з нерозкаяними правопорушниками. (Вихід 34:7, Хом.; порівняйте Ісуса Навина 24:19; 1 Івана 5:16).

15. а) Чому старійшинам особливо потрібно підтримувати врівноважений погляд на милосердя? б) Хоча старійшини не миряться зі свідомими правопорушеннями, що вони повинні старатися робити і чому?

¹⁵ З іншого боку, нам слід бути такими ж обережними, щоб не впасти в іншу крайність — схильність бути негнучкими й осуджувати осіб, які виявляють щире каяття й побожний смуток через свої гріхи (2 Коринтян 7:11). Оскільки старійшинам довірено догляд за вівцями Єгови, необхідно, щоб вони підтримували врівноважений погляд на цю справу, особливо під час розгляду судових питань. Християнський збір необхідно підтримувати чистим, і Святе Письмо каже «вилучати лукавого», позбавляючи його спілкування (1 Коринтян 5:11—13). У той же час добре виявляти милосердя, коли для цього є чітка підстава. Тож хоча старійшини не миряться зі свідомими правопорушеннями, вони намагаються шукати люблячого і милосердного способу дій у межах справедливості. Вони добре пам’ятають біблійний принцип: «Суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд» (Якова 2:13; Приповістей 19:17; Матвія 5:7).

16. а) Покажіть на основі Біблії, що Єгова справді хоче, аби особи, які провинилися, повернулися до нього. б) Як ми можемо виявити, що також щиро приймаємо повернення розкаяних грішників?

¹⁶ Притча про блудного сина показує, що Єгова хоче, аби особи, які провинилися, повернулися до нього. По суті, він залишає запрошення для них дійсним доти, доки вони не стануть безнадійними (Єзекіїля 33:11; Малахії 3:7; Римлян 2:4, 5; 2 Петра 3:9). Подібно до батька блудного сина Єгова гідно обходиться з тими, що повертаються, і приймає їх назад як повноправних членів сім’ї. Чи ти наслідуєш Єгову у цьому? Як ти реагуєш, коли поновлюють співвіруючого, котрий певний час був позбавлений спілкування? Ми вже знаємо, що «на небі радітимуть» (Луки 15:7). Але чи є радість на землі, у твоєму зборі, у твоєму серці? Чи, може, ти, як той старший син у притчі, затаїв образу, так ніби людина, яка не повинна була залишати Божої отари, не заслуговує щирого прийому?