7, 8. а) Як ніневітяни відгукнулися на проповідування Йони? б) Що зробив цар Ніневії, почувши Йонині слова?

⁷ Своїми словами Йона привернув увагу ніневітян. Він, безумовно, готувався до агресивної реакції, проте сталося щось несподіване — люди прислухались до його звістки. Вона поширювалась, наче вогонь, і невдовзі ціле місто обговорювало передречений Йоною вирок. (Прочитайте Йони 3:5). Багаті і бідні, сильні і немічні, молоді і старі — усі розкаялись. Вони почали постити. Новина про це дуже швидко долетіла до царя.

⁸ Правителя Ніневії також охопив благоговійний страх: він встав зі свого трону, зняв царські шати, одягнувся у верету, як і його піддані, та навіть «сів на попелі». Таке щире каяття серед народу спонукало царя і його вельмож видати спеціальну постанову. Кожен повинен був носити верету і навіть покрити нею домашню худобуb. Цар смиренно визнав, що його народ чинив зло і насилля. Крім того, він висловив сподівання, що правдивий Бог змилосердиться, побачивши їхнє каяття. Цар сказав: «Може Бог... відвернеться з жару гніву Свого,— і ми не погинемо» (Йони 3:6—9).

9. Які сумніви висловлюють критики стосовно ніневітян, але звідки ми знаємо, що їхні погляди хибні?

⁹ Деякі критики сумніваються, що ніневітяни могли так швидко розкаятись. Але біблеїсти зауважують: їхня реакція цілком зрозуміла, адже тим стародавнім народам була притаманна забобонність та емоційність. Крім того, сам Ісус Христос згадував про розкаяння ніневітян. (Прочитайте Матвія 12:41). Він добре знав, про що говорить, адже в часи Йони перебував у небі і міг спостерігати за всім, що відбувалося (Ів. 8:57, 58). Тож не варто думати, ніби люди, хоч би якими грішними вони здавалися нам, ніколи не розкаються. Лише Єгова здатен бачити те, що є в людському серці.