«Прощайте одне одного»

«Будьте терпимими одне до одного, прощайте одне одного» (КОЛОСЯН 3:13, СМ).

1. а) Чому Петро міг думати, що він великодушний, коли питав, чи нам слід прощати іншим «до семи раз»? б) Що Ісус мав на увазі, коли сказав, що нам слід прощати «сімдесят сім» разів?

«ГОСПОДИ,— скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?» (Матвія 18:21). Петро, можливо, думав, що він дуже великодушний, коли поставив це запитання. У той час рабиністична традиція вчила, що не слід прощати більше, ніж три рази одну і ту ж образуa. Уявіть собі Петрове здивування, коли Ісус відповів: «Не кажу тобі — до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! [«сімдесят сім», Києво-Галицька Митрополія УГКЦ]» (Матвія 18:22). Повторення числа сім відповідає поняттю «без обмеження». З погляду Ісуса немає обмеження тому, скільки разів християнин повинен прощати іншим.

2, 3. а) В яких ситуаціях може бути важко прощати іншим? б) Чому можна бути впевненим, що прощати іншим корисно для нас самих?

² Але не завжди легко застосовувати цю пораду. Хто з нас не зазнавав болю від незаслуженої образи? Можливо, людина, якій ви довіряли, видала якийсь секрет (Приповістей 11:13). Необдумані слова близького друга могли вколоти вас, як мечем (Приповістей 12:18). Погані вчинки людини, яку ви любили чи якій довіряли, могли завдати глибоких ран. Коли таке стається, природною реакцією буває гнів. Дехто перестає розмовляти з кривдником і взагалі уникає його. Може здаватись, що через ваше прощення ця образа зійде йому з рук. Однак, підживлюючи своє почуття образи, ми насправді завдаємо шкоди собі самим.

³ Тому Ісус вчить нас прощати ‘аж до семидесяти семи разів’. Звичайно, його вчення ніколи не йдуть нам на шкоду. Усе, чого він учив, походило від Єгови, який ‘навчає нас про корисне’ (Ісаї 48:17; Івана 7:16, 17). Логічно, що, коли ми прощаємо іншим, це повинно йти на користь нам самим. Перш ніж ми обговоримо, чому нам слід прощати і як ми можемо робити це, добре було б з’ясувати, чим прощення є і чим воно не є. Розуміння прощення може впливати на нашу здатність прощати, коли нас ображають інші.

4. Чим прощення не є і яке його визначення?

⁴ Простити особисту образу не означає робити вигляд, ніби нічого не трапилось чи применшувати скоєне; не означає це також дозволяти іншим визискувати нас. Зрештою, коли Єгова прощає, то аж ніяк не применшує наших гріхів, і він ніколи не дозволить грішним людям топтати його милосердя (Євреїв 10:29). Згідно з публікацією «Проникливість у суть Святого Письма» (англ.), прощення визначається як «дія за значенням вибачити кривдникові; припинити ображатись на нього за його провину і облишити спроби відплатити йому» (Том 1, сторінка 861)b. Біблія дає нам серйозні підстави прощати іншим.

Чому слід прощати іншим?

5. Яка важлива причина прощати іншим викладена в Ефесян 5:1?

⁵ Важлива причина прощати іншим викладена в Ефесян 5:1: «Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти». У чому нам слід бути «наслідувачами Богові»? Слово «отже» поєднує цей вираз із попереднім віршем, який каже: «Ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» (Ефесян 4:32). Так, що стосується прощення, нам треба наслідувати Бога. Подібно, як хлопчик намагається бути схожим на батька, ми, як діти, яких Єгова ніжно любить, повинні хотіти стати такими, як наш вибачливий небесний Отець. Яку ж радість, мабуть, відчуває Єгова, коли він дивиться з небес і бачить, що його земні діти намагаються наслідувати його, прощаючи одні одних! (Луки 6:35, 36; порівняйте Матвія 5:44—48).

6. Яка велика різниця існує між прощенням Єгови і нашим прощенням?

⁶ Звичайно, ми ніколи не зможемо прощати досконало, як Єгова. Але це лише підсилює потребу прощати одні одним. Подумаймо: між прощенням Єгови і нашим прощенням є велика різниця (Ісаї 55:7—9). Коли ми прощаємо людям, які згрішили проти нас, то часто робимо це, усвідомлюючи, що рано чи пізно нам буде потрібно їхнє прощення. У справах між людьми завжди грішники прощають грішникам. Однак Єгова, прощаючи нам, робить це односторонньо, бо ніколи не потребує, щоб ми прощали йому. Якщо Єгова, який не грішить, може з такою любов’ю повністю прощати нам, то чи ж не слід нам, грішним людям, намагатись прощати одні одним? (Матвія 6:12).

7. Якщо ми не хочемо прощати іншим, коли є підстава для милосердя, як це може негативно повпливати на наші взаємини з Єговою?

⁷ Ще важливішим є те, що, коли ми відмовимось простити іншим, хоча є підстава для милосердя, це може негативно вплинути на наші взаємини з Богом. Єгова не лише просить нас прощати одні одним; він вимагає цього від нас. Згідно зі Святим Письмом, одною з обставин, яка спонукує нас прощати іншим, є бажання, щоб Єгова простив нам, або усвідомлення, що він уже простив нам (Матвія 6:14; Марка 11:25; Ефесян 4:32; 1 Івана 4:11). Якщо ж ми не бажаємо прощати іншим, хоча на це є поважні причини, то чи ми насправді можемо сподіватись, що Єгова простить нам? (Матвія 18:21—35).

8. Чому прощення іншим йде також нам на користь?

⁸ Єгова показує своїм людям «ту добру дорогу, якою вони підуть» (1 Царів 8:36). Коли він каже нам прощати одні одним, ми можемо не сумніватись: він бажає нам добра. Почуття образи — тяжкий тягар. Якщо ми затаюємо образу, вона поглинає наші думки, позбавляє нас миру і гамує радість. Тривалий гнів, як і заздрість, може шкідливо вплинути на фізичне здоров’я (Приповістей 14:30). І весь цей час кривдник може навіть не підозрювати про наші переживання! Наш люблячий Творець знає, що нам потрібно щиро прощати іншим не тільки для їхньої користі, але й для своєї. Біблійна порада прощати є справді ‘доброю дорогою’.

«Будьте терпимими одне до одного»

9, 10. а) В яких ситуаціях не обов’язково потрібно формального прощення? б) Що розуміється під виразом «будьте терпимими одне до одного»?

⁹ Бувають різні фізичні ураження — від малих порізів до глибоких ран, і не всі вимагають однакового догляду. Подібно і з ураженими почуттями — одні рани глибші за інші. Чи справді нам потрібно робити проблему з кожної незначної образи, якої ми зазнаємо від інших? Незначні роздратування, образи і прикрощі є частиною життя і необов’язково вимагають формального прощення. Якщо ми знані за те, що уникаємо інших через кожну дріб’язкову неприємність і тоді наполягаємо, щоб вони просили вибачення перш, ніж ми знову будемо нормально ставитись до них, то можемо, змусити людей бути дуже обережними в нашій компанії або триматись від нас на відстані!

¹⁰ Замість цього набагато краще «мати репутацію поміркованих» (Филип’ян 4:5, Філліпс). Оскільки ми, будучи недосконалими створіннями, служимо пліч-о-пліч, слід сподіватись, що час від часу наші брати, так би мовити, зачеплять нас, або ж ми зачепимо їх. Колосян 3:13 (СМ) радить нам: «Будьте терпимими одне до одного». Це означає терпіти іншим, миритися з їхніми рисами, які нам не подобаються чи дратують нас. Така терпеливість, терпимість, може допомогти нам справлятися з дрібними ураженнями, яких ми зазнаємо в спілкуванні з іншими, і не порушувати миру в зборі (1 Коринтян 16:14).

Коли рани глибокі

11. Що допоможе нам прощати, коли інші грішать проти нас?

¹¹ А що, коли хтось згрішить проти нас і завдасть нам глибокої рани? Якщо гріх не надто серйозний, нам, можливо, буде не дуже важко застосувати біблійну пораду ‘прощати один одному’ (Ефесян 4:32). Така готовність прощати відповідає Петровим натхненим словам: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!» (1 Петра 4:8). Пам’ятаючи, що ми також грішники, ми зможемо співчувливо поставитись до інших, які в чомусь завинять. Коли ми в такому випадку прощаємо, то залишаємо образу, замість того, щоб виношувати її. У результаті, нашим взаєминам з кривдником не буде завдано тривалої шкоди і ми посприяємо цим збереженню дорогоцінного миру в зборі (Римлян 14:19). З часом те, що зробив кривдник, мабуть, зітреться з пам’яті.

12. а) Який крок нам, можливо, доведеться зробити, щоб простити когось, хто глибоко уразив нас? б) Як слова з Ефесян 4:26 показують, що нам слід швидко залагоджувати справи?

¹² Але що, коли хтось грішить проти нас більш серйозно і глибоко ранить нас? Наприклад, ваш друг розголосив дуже приватну справу, яку ви довірили йому. Ви почуваєтесь глибоко ображеними, збентеженими і зрадженими. Ви намагаєтесь не надавати цьому значення, але це не вдається. У такому випадку, вам, можливо, доведеться зробити перший крок, щоб залагодити проблему, наприклад, поговорити з кривдником. Мудро було б зробити це, перш ніж ситуація почне загострюватись. Павло закликав нас: «Гнівайтеся, та не грішіть [цебто не затаюйте гніву чи не давайте волю гніву],— сонце нехай не заходить у вашому гніві» (Ефесян 4:26). Павлові слова підсилює той факт, що в євреїв захід сонця позначав закінчення одного дня і початок іншого. Отже, суть поради: залагоджуйте справу швидко! (Матвія 5:23, 24.)

13. З якою метою слід підходити до кривдника і які поради можуть допомогти нам досягти цієї мети?

¹³ Як вам підійти до кривдника? «Шукай миру й женися за ним!» — говориться в 1 Петра 3:11. Отже вашою метою повинно бути не вираження гніву, а примирення з братом. Для цього ліпше уникати різких слів та жестів; вони можуть викликати аналогічну відповідь іншої особи (Приповістей 15:18; 29:11). Також уникайте фраз-перебільшень типу «Ти завжди...!» чи «Ти ніколи...!» Вони можуть лише спонукати співрозмовника зайняти оборонну позицію. Замість цього, тоном голосу і виразом обличчя показуйте, що ви хочете залагодити справу, яка глибоко уразила вас. Будьте конкретними, коли висловлюєте своє ставлення до справи. Дайте іншій особі можливість пояснити свої дії. Слухайте, що вона каже (Якова 1:19). Яка з цього користь? У Приповістей 19:11 пояснюється: «Розум людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною». Розуміння почуттів іншої особи і причин її дій може розвіяти негативні думки та почуття щодо неї. Коли ми підходимо до ситуації з метою помиритись і тримаємось цієї мети, то дуже ймовірно, що непорозуміння будуть прояснені, кривдник попросить пробачення і ми зможемо простити.

14. Коли ми прощаємо іншим, в якому розумінні нам слід забувати?

¹⁴ Чи простити іншим значить буквально забути, що трапилось? Згадайте приклад Єгови, який обговорювався у попередній статті. Коли Біблія каже, що Єгова забуває наші гріхи, це не значить, що він не може відтворити їх у пам’яті (Ісаї 43:25). Швидше він забуває в тому розумінні, що, коли він прощає нам гріхи, то в майбутньому вони вже не впливатимуть на його ставлення до нас (Єзекіїля 33:14—16). Подібно і в нас, коли ми прощаємо людині, це не обов’язково значить, що вже не можемо відтворити в пам’яті її вчинку. Однак ми можемо забути в тому розумінні, що в майбутньому не будемо ставити цей учинок у вину кривдникові чи знову ворушити справу. Коли справа залагоджена, не слід пускати про неї пліток, не було б також добре повністю уникати кривдника, ніби він позбавлений спілкування (Приповістей 17:9). Правда, може пройти трохи часу, поки наші взаємини з ним налагодяться; можливо, колишньої близькості ми вже не відчуватимемо. Але ми далі будемо любити його як свого християнського брата і докладати всіх зусиль, щоб підтримувати з ним мирні стосунки. (Порівняйте Луки 17:3).

Коли прощення здається неможливим

15, 16. а) Чи від християн вимагається прощати правопорушнику, який не кається? б) Як ми можемо застосувати біблійну пораду з Псалма 37:8?

¹⁵ Але що, коли хтось грішить проти нас так, що це завдає нам вкрай глибоких ран, причому кривдник не визнає свого гріха, не кається і не просить пробачення? (Приповістей 28:13). Біблія ясно показує, що Єгова не прощає нерозкаяним, затятим грішникам (Євреїв 6:4—6; 10:26, 27). А що робити нам? У виданні «Проникливість у суть Святого Письма» (англ.) сказано: «Від християн не вимагається прощати тим, хто умисно і свідомо грішить та не кається. Такі стають Божими ворогами» (Том 1, сторінка 862). Жоден християнин, який став жертвою вкрай несправедливого чи огидного поводження, не повинен почуватися змушеним прощати чи вибачати грішника, який не кається (Псалом 139:21, 22).

¹⁶ Зрозуміло, що жертви жорстокого поводження можуть відчувати образу й гнів. Однак пригадайте, що виношування гніву й образи може бути дуже шкідливим для нас самих. Якщо постійно чекати на визнання чи вибачення, яке так і не приходить, можна тільки розстроюватись все більше й більше. Якщо почуття, що з нами несправедливо повелися, повністю оволодіває нами, то воно буде підживлювати гнів, який кипить у нас всередині, а це завдасть великої шкоди нашому духовному, емоційному та фізичному здоров’ю. По суті, ми дозволяємо кривднику далі завдавати нам біль. Біблія мудро радить: «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя» (Псалом 37:8). Тому деякі християни виявили, що з часом вони спромоглись простити у тому розумінні, що перестали затаювати образу — не мається на увазі, що вони оправдали те, що трапилось, а просто не дозволили, щоб гнів поглинув їх. Залишивши справу цілком у руках Бога правосуддя, вони зазнали великого полегшення і змогли спокійно жити далі (Псалом 37:28).

17. Яку потіху дає обіцянка Єгови, записана в Об’явлення 21:4?

¹⁷ Коли рана дуже глибока, нам може не вдатися цілком стерти її з пам’яті, принаймні в цій системі речей. Але Єгова обіцяє новий світ, в якому він «кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:4). Те, що згадається нам у той час, не завдаватиме нам великого болю, який сьогодні, можливо, обтяжує нам серце (Ісаї 65:17, 18).

18. а) Чому потрібно прощати у взаєминах з братами і сестрами? б) Коли інші грішать проти нас, в якому розумінні ми можемо простити і забути? в) Яку користь це принесе нам?

¹⁸ Тим часом нам слід жити і працювати разом як брати й сестри, що є недосконалими, грішними людьми. Усі ми помиляємось. Час від часу ми завдаємо прикрощів чи навіть болю одні одним. Ісус добре знав, що нам доведеться прощати іншим ‘не до семи раз, але аж до сімдесяти семи’ (Матвія 18:22, прим. у КГМ). Справді, ми не можемо прощати так повно, як Єгова. Однак у більшості випадків, коли наші брати грішать проти нас, ми можемо прощати в розумінні поборювати почуття образи і можемо забути у значенні не нагадувати цієї справи знову й знову в майбутньому. Коли ми таким чином прощаємо і забуваємо, то сприяємо не лише збереженню миру в зборі, але й миру в нашому розумі й серці. А понад усе ми матимемо мир, який може дати лише наш люблячий Бог Єгова (Филип’ян 4:7).

[Примітки]

Запитання для повторення

◻ Чому нам слід бути готовими прощати іншим?

◻ В яких ситуаціях нам слід бути «терпимими одне до одного»?

◻ Коли гріхи інших глибоко поранили нас, що ми можемо зробити, щоб мирно залагодити справу?

◻ Коли ми прощаємо іншим, в якому розумінні ми забуваєм?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Коли ми затаюємо образу, кривдник може і не підозрювати про наше замішання.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Коли ми звертаємось до інших, щоб помиритись, непорозуміння можуть легко зникнути.