Милосердя Єгови рятує нас від розпачу

«Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!» (ПСАЛОМ 51:3).

1, 2. Який вплив може мати серйозний гріх на служителя Єгови?

НЕМОЖЛИВО безкарно порушувати закони Єгови. Це стає дуже зрозумілим, коли ми серйозно грішимо проти Бога. Хоча ми вірно служимо Єгові, можливо багато років, порушення його закону може дуже тривожити і пригнічувати нас. Можливо, у нас є відчуття, що Єгова покинув нас і що ми більше не достойні служити йому. Наші гріхи можуть видаватися нам величезною хмарою, що заслоняє від нас світло Божої милості.

² Давид, один із царів стародавнього Ізраїлю, одного разу опинився в такій ситуації. Як це сталось?

Помилки можуть довести до великого гріха

3, 4. Що сталося з царем Давидом у період його процвітання?

³ Давид любив Бога, але зробив хибні кроки, які довели його до серйозних гріхів. (Порівняйте Галатів 6:1, НС). Це може статися з кожною недосконалою людиною, особливо, якщо вона має владу над іншими. Давид був процвітаючим царем, який мав славу та владу. Ніхто не насмілювався злегковажити його словом. У нього були здібні люди, готові й охочі служити йому, а народ радо виконував його прохання. Однак Давид згрішив тим, що примножив собі жінок і перелічив народ (Повторення Закону 17:14—20; 1 Хронік 21:1).

⁴ У цей період матеріального процвітання Давид вчинив серйозні гріхи проти Бога і людей. Так, один гріх тягнув за собою інший, ніби нитки виготовленої Сатаною тканини! Коли ізраїльтяни, народ Давида, воювали з аммонітянами, Давид побачив з даху свого дому, як купалася вродлива дружина Урії, Вірсавія. В той час як Урія воював, цар наказав привести її у свій палац і вчинив із нею перелюб. Уявіть собі його приголомшення, коли він дізнався, що вона завагітніла! Давид послав за Урією в надії, що той проведе з Вірсавією ніч і вважатиме дитину своєю власною. Хоча Давид напоїв його, Урія відмовився спати зі своєю дружиною. У відчаї Давид послав полководцю Йоаву таємний наказ поставити Урію на передову, де він обов’язково мав загинути. Урія поліг у бою, його вдова дотрималася звичайного періоду жалоби, і Давид одружився з нею ще до того, як люди помітили, що вона вагітна (2 Самуїла 11:1—27).

5. Що сталося після того, як Давид згрішив з Вірсавією, і які наслідки мали для нього його гріхи?

⁵ Через пророка Натана Бог розкрив Давидів гріх і сказав: «Я наведу на тебе зло з твого дому». Згідно з цим, дитина, народжена Вірсавією, померла (2 Самуїла 12:1—23). Первородний син Давида Амнон згвалтував свою сестру по батькові Тамару і загинув від руки її брата (2 Самуїла 13:1—33). Авесалом, інший син царя, зробив спробу незаконно захопити трон і знеславив свого батька тим, що мав статеві зносини з його наложницями (2 Самуїла 15:1—16:22). Громадянська війна закінчилася смертю Авесалома, що принесло Давидові ще більше горя (2 Самуїла 18:1—33). Однак гріхи Давида зробили його покірним і заставили усвідомити потребу перебувати у близьких взаєминах з його співчутливим Богом. Якщо б ми згрішили, нам треба покірно покаятися і наблизитися до Єгови. (Порівняйте Якова 4:8).

6. Що збільшувало вину Давида?

⁶ Вину Давида збільшувало те, що він був ізраїльським правителем і добре знав Закон Єгови (Повторення Закону 17:18—20). Він не був єгипетським фараоном чи вавілонським царем, які не мали такого знання і могли за звичкою робити речі, осуджувані Богом. (Порівняйте Ефесян 2:12; 4:18). Як член народу, присвяченого Єгові, Давид розумів, що перелюб і вбивство є серйозними гріхами (Вихід 20:13, 14). Християни теж знають Божий закон. Однак, як і Давид, через успадковану гріховність, людську слабість або тому, що не відхилили якоїсь спокуси, дехто з них порушує його. Якщо б таке трапилося комусь із нас, ми не повинні залишатися у темряві, що затьмарює нам духовні речі і вводить у глибокий розпач.

Визнання гріхів приносить полегшення

7, 8. а) Що сталося з Давидом, коли він намагався затаїти свої гріхи? б) Чому треба визнати гріх і залишити його?

⁷ Якщо ми завинили у серйозному порушенні Божого закону, нам може бути важко визнати свої гріхи навіть перед Єговою. Що може статися за таких обставин? У 32-му Псалмі Давид признав: «Коли я мовчав [замість того, щоб визнати], спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя [Єгови] вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху!» (вірші 3, 4). Намагання затаїти свій гріх і заглушити голос нечистого сумління виснажили Давида, що збився з правильної путі. Страждання так знесилили його, що він став як дерево без життєдайної вологи у засушливу пору. Цілком можливо, що наслідки цього були згубними і для душевного, і для фізичного стану Давида. Як би там не було, він втратив радість. Що ж робити, якщо хтось із нас опиниться у подібному стані?

⁸ Визнання гріхів перед Богом може принести прощення і полегшення. «Я визнав перед Тобою гріх мій, і не затаїв беззаконня мого— співав Давид.— Я сказав: «Признаюся в гріхах моїх перед Господом», і Ти простив мої провини» (Псалом 32:5, Деркач). Чи тебе мучить якийсь затаєний гріх? Чи не було б краще визнати й залишити його та отримати Боже милосердя? Чому б не покликати старійшин збору і не попросити духовного зцілення? (Приповістей 28:13, Дерк.; Якова 5:13—20). Твій дух каяття буде враховано, і з часом до тебе повернеться християнська радість. «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,— говорив Давид,— блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!» (Псалом 32:1, 2).

9. Коли було складено 51-ий Псалом і чому?

⁹ Давида і Вірсавію було притягнено до відповідальності перед Богом Єговою за їхні вчинки. Хоча за такі гріхи їх можна було стратити, Бог виявив їм милосердя. Особливо він був милосердним до Давида через угоду про Царство (2 Самуїла 7:11—16). Як видно з того, що записано у 51-му Псалмі, Давид розкаювався у своєму гріху з Вірсавією. Цей зворушливий псалом склав розкаяний цар після того, як пророк Натан заставив заговорити його сумління і звернув йому увагу на жахливість цього порушення божественного закону. Натану потрібно було зібрати всю свою мужність, щоб звернути увагу Давида на його гріх. Так само призначені християнські старійшини мусять бути мужніми, щоб робити це сьогодні. Замість того щоб відкинути звинувачення і зажадати страти Натана, цар покірно визнав свій гріх (2 Самуїла 12:1—14). 51-ий Псалом показує, про що говорив Давид у молитві до Бога стосовно своїх огидних учинків, а також спонукує до молитовних роздумів, особливо тоді, коли ми згрішили і потребуємо милосердя Єгови.

Ми відповідальні перед Богом

10. Як Давид міг видужати духовно?

¹⁰ Давид не виправдовував свій гріх, але благав: «Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!» (Псалом 51:3). Своїм гріхом Давид переступив межі Божого Закону. Однак якщо б Бог виявив йому милість, згідно зі своїм милосердям або щирою і вірною любов’ю, то була б надія на духовне видужання. Численні прояви Божого милосердя у минулому дали розкаяному цареві основу для віри в те, що Творець загладить його беззаконня.

11. На що вказували жертви, які приносилися в день Очищення, і що сьогодні потрібно для спасіння?

¹¹ Через пророчий прототип жертв у день Очищення Єгова давав зрозуміти, що розкаяних осіб можна очистити від їхніх гріхів. Тепер ми знаємо, що його милосердя і прощення даруються нам на основі нашої віри у викупну жертву Ісуса Христа. Якщо Давид, знаючи лише прототипи і неясні обриси цієї жертви, міг покладатися на милість і милосердя Єгови, наскільки більше повинні сьогоднішні служителі Бога вірити у викуп, даний заради їхнього спасіння! (Римлян 5:8; Євреїв 10:1).

12. Що значить згрішити і як Давид розцінював свої правопорушення?

¹² Благаючи Бога, Давид додав: «Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха. Бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно» (Псалом 51:4, 5). Згрішити означає не влучити в ціль, не досягти встановлених Єговою рівнів. Давид, без сумніву, зробив це. Однак він не був як вбивця чи перелюбник, що байдужий до свого злочину і турбується лише своїм покаранням чи небезпекою заразитися. Давид любив Єгову і тому ненавидів зло (Псалом 97:10). Він почував огиду до свого гріха і хотів, щоб Бог зовсім очистив його. Давид повністю усвідомлював свої гріхи і дуже жалкував, що дозволив грішному прагненню взяти верх над ним. Його гріх постійно був перед ним, бо сумління людини, що боїться Бога, не заспокоюється доти, доки вона не розкається, не визнає свій гріх і не отримає прощення Єгови.

13. Чому Давид міг сказати, що він згрішив лише проти одного Бога?

¹³ Визнаючи свою відповідальність перед Єговою, Давид сказав: «Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм» (Псалом 51:6). Давид порушив Божі закони, збезчестив титул царя і, без сумніву, «зневажив Господа», бо навів на нього докір (2 Самуїла 12:14; Вихід 20:13, 14, 17). Грішні дії Давида були злочином проти ізраїльського суспільства, також проти членів його власної сім’ї, так само як охрещена особа сьогодні своїм правопорушенням приносить смуток і горе християнському збору та близьким людям. Хоча розкаяний цар знав, що він згрішив проти свого ближнього, Урії, він усвідомлював свою більшу відповідальність перед Єговою. (Порівняйте Буття 39:7—9). Давид признав, що Єгова буде справедливим у своєму суді (Римлян 3:4). Християнам, які згрішили, потрібно мати такий самий погляд.

Пом’якшуючі обставини

14. Які пом’якшуючі обставини згадує Давид?

¹⁴ Хоча Давид не намагався оправдуватися, він таки сказав: «Отож я в беззаконні народжений [з родовими муками, НС], і в гріху зачала мене мати моя» (Псалом 51:7). Давид був народжений з гріхом, і його мати терпіла родові муки через успадковану гріховність (Буття 3:16; Римлян 5:12). Його слова не означають, що законні подружні зв’язки, зачаття і народження є гріховними, оскільки Бог передбачив подружжя і можливість народжувати дітей. Давид також не мав на увазі якийсь конкретний гріх своєї матері. Давид був зачатий у гріху, тому що його батьки були грішними, як і всі недосконалі люди (Йова 14:4).

15. Хоча Бог може брати до уваги пом’якшуючі обставини, чого ми не повинні робити?

¹⁵ Якщо ми згрішили, то можемо згадати у молитві до Бога будь-які пом’якшуючі обставини, через які ми могли вчинити правопорушення. Але не зловживаймо Божою незаслуженою добротою, щоб оправдувати свою розбещеність і не використовуймо успадкованої гріховності, щоб сховатися від відповідальності за гріх (Юди 3, 4). Давид прийняв на себе відповідальність за плекання нечистих думок і за те, що піддався спокусі. Молімося, щоб ми не піддалися спокусі, і тоді поводьмося в гармонії зі своїми молитвами (Матвія 6:13).

Благання про очищення

16. Яку рису любить Бог і як цей факт повинен впливати на нашу поведінку?

¹⁶ Люди можуть здаватися добрими особами, відданими Богові, проте він дивиться не на зовнішність, але бачить, які ми всередині. Давид сказав: «Ти [Єгова] любиш правду в серці і в глибині душі мудрости мене навчаєш» (Псалом 51:8, Хоменко). Давид був винен у віроломстві і фальшивості, коли влаштував смерть Урії і намагався затаїти факти, пов’язані з вагітністю Вірсавії. Проте він знав, що Бог любить правдивість і святість. Це повинно позитивно впливати і на нашу поведінку, бо Єгова осудив би нас, якщо б ми були фальшивими (Приповістей 3:32). Давид також розумів, що коли Бог «навчить його мудрості», то він як розкаяний цар підкорятиметься божественним нормам усе своє життя.

17. Що означала молитва про очищення гісопом?

¹⁷ Псалмоспівець бачив потребу Божої допомоги, щоб перебороти грішні нахили, і тому благав: «Очисти ісопом мене,— і буду я чистий, обмий Ти мене — і я стану біліший від снігу» (Псалом 51:9). Між іншим, рослина гісоп (майоран, з роду материнки, або Origanum maru) використовувалася під час церемонії очищення людей, що перехворіли проказою (Левит 14:2—7). Тому дуже доречним є те, що Давид молився про очищення від гріха гісопом. Думка про чистоту міститься також у його благанні, щоб Єгова омив його і цілком очистив, зробив білішим від снігу, що ще не ввібрав у себе сажі чи іншого бруду (Ісаї 1:18). Якщо б хтось із нас мав зараз муки сумління через якийсь гріх, треба вірити в те, що, коли ми в розкаянні шукаємо Божого прощення, він може очистити нас на основі викупної жертви Ісуса.

Благання про відновлення

18. В якому стані був Давид перед тим, як розкаявся і визнав свої гріхи, і як знання цього факту може допомогти нам сьогодні?

¹⁸ Кожен християнин, який коли-небудь мав муки нечистого сумління, може зрозуміти наступні Давидові слова: «Дай [Єгово] почути мені втіху й радість,— і радітимуть кості, що Ти покрушив» (Псалом 51:10). Перед тим як Давид розкаявся і визнав свої гріхи, муки сумління зробили його нещасним. Його не могли потішити навіть пісні втіхи та радості, виконувані чудовими співаками і талановитими музикантами. Таким нестерпним було Давидове страждання через Божий осуд, що він був подібний на чоловіка з потрощеними кістьми. Він прагнув прощення, духовного видужання і відновлення радості, яку мав раніше. Сьогодні, щоб розкаяний грішник знову знайшов радість, яку він мав до того, як вчинив щось небезпечне для його взаємин з Богом, йому також потрібне прощення Єгови. Відновлення «радості Духа Святого» у розкаяної особи показує, що Єгова простив їй і любить її (1 Солунян 1:6). Яке ж полегшення це приносить!

19. Що відчував би Давид, якби Бог стер усі його гріхи?

¹⁹ Давид далі молився: «Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй» (Псалом 51:11). Не можна сподіватися, що Єгова буде похвалювати гріх. Отже, Давид просив Бога заховати своє обличчя від Давидових гріхів. Цар також благав, щоб Бог стер усі його беззаконня, загладив усю його несправедливість. Якщо б тільки Єгова зробив так! Це підняло б Давида на дусі, зняло б із нього тягар нечистого сумління і дало б розкаяному царю знати, що його люблячий Бог простив йому.

А що, коли ти згрішив?

20. Що слід робити християнину, який серйозно згрішив?

²⁰ Псалом 51-ий показує, що кожен присвячений служитель Єгови, який серйозно згрішив, але розкаюється, може довірливо просити Бога виявити йому милість і очистити від гріха. Якщо ти християнин і вчинив гріх, покірно попроси прощення у молитві до небесного Отця? Визнай, що тобі потрібно Божої допомоги, щоб мати його схвалення, і проси, щоб він відновив твою колишню радість. Розкаяні християни можуть впевнено приступати до Єгови в молитві з такими просьбами, бо «Він пробачає багато» (Ісаї 55:7; Псалом 103:10—14). Звичайно, потрібно покликати старійшин збору, щоб вони могли надати подальшу духовну допомогу (Якова 5:13—15).

21. Що ми розглянемо на наступний раз?

²¹ Милосердя Єгови справді рятує його людей від розпачу. Але давайте розглянемо інші щирі благання розкаяного Давида, які теж записані у 51-му Псалмі. Наше вивчення покаже, що Єгова не погорджує зламаним серцем.

Єгова не погорджує зламаним серцем

«Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» (ПСАЛОМ 51:19).

1. Як Єгова ставиться до своїх поклонників, котрі серйозно грішать, але розкаюються?

ЄГОВА може «закрити себе хмарою, щоб не пройшла молитва» (Плач Єремії 3:44, Хоменко). Але він хоче, щоб його люди мали доступ до нього. Навіть якщо один з його поклонників серйозно згрішить, але розкаюється, наш небесний Отець пам’ятає добрі вчинки тієї особи. Тому апостол Павло міг сказати співхристиянам: «Не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви» (Євреїв 6:10).

2, 3. Що християнські старійшини повинні брати до уваги, коли мають справу із співвіруючими, які згрішили?

² Християнські старійшини теж повинні брати до уваги роки, які їхні співвіруючі провели у вірному служінні Богові. Це також стосується святого служіння розкаяних осіб, які зробили якісь хибні кроки або серйозно згрішили. Християнські пастирі прагнуть духовного добробуту усіх членів Божої отари (Галатів 6:1, 2).

³ Розкаяному грішнику потрібно милосердя Єгови. Але не тільки цього. Це стає зрозумілим з Давидових слів у Псалмі 51:12—21.

Потрібно мати чисте серце

4. Чому Давид молився про чисте серце і тривалий дух?

⁴ У чому, крім милосердя Єгови і прощення, може мати потребу присвячений християнин, що знаходиться у поганому духовному стані через гріх? Давид благав: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Псалом 51:12). Очевидно, Давид просив цього, бо усвідомлював, що у його серці все ще є схильність до тяжкого гріха. Можливо, ми не вчинили таких гріхів, як Давид у випадку з Вірсавією та Урією, але нам потрібна допомога Єгови, щоб не піддатися спокусі вчинити серйозний гріх. Крім того, ми можемо мати особисту потребу у божественній допомозі, щоб усунути зі свого серця такі гріховні риси, як зажерливість та ненависть,— злочини, споріднені з крадіжкою та вбивством (Колосян 3:5, 6; 1 Івана 3:15).

5. а) Що означає мати чисте серце? б) Чого хотів Давид, коли молився про новий, тривалий дух?

⁵ Єгова вимагає, щоб його слуги мали «чисте серце», тобто чисті мотиви і прагнення. Давид усвідомлював, що він не виявив такої чистоти, і тому молився, щоб Бог очистив його серце і привів його в гармонію з божественними нормами. Псалмоспівець також хотів нового, справедливого духу, тобто схильності розуму. Йому потрібен був дух, що допоміг би йому відкидати спокуси і міцно триматися законів та принципів Єгови.

Важливо, щоб був святий дух

6. Чому Давид благав, щоб Єгова не забирав він нього святого духу?

⁶ Якщо ми у розпачі через якісь помилки або гріхи, ми можемо мати відчуття, що Бог відкине нас і забере від нас свій святий дух, або діючу силу. Давид почував себе саме так, бо благав Єгову: «Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене» (Псалом 51:13). Розкаяний і покірний Давид мав відчуття, що через свої гріхи він став недостойним служити Єгові. Бути відкиненим від Божого лиця означало б утратити його милість, підтримку і благословення. Якщо Давид хотів духовного відновлення, йому потрібен був святий дух Єгови. З ним цар міг би уникати гріха і мудро правити. Усвідомлюючи свої гріхи проти Джерела святого духу, Давид доречно благав, щоб Єгова не забирав від нього цього духу.

7. Чому нам слід молитися про святий дух і старатися не засмучувати його?

⁷ А як з нами? Нам слід молитися про святий дух і старатися не засмучувати його тим, що не слідуємо його керівництву (Луки 11:13; Ефесян 4:30). Інакше ми втратили б дух і не могли б виявляти його плоди, які походять від Бога: любов, радість, мир, довготерпіння, доброзичливість, доброта, віра, лагідність і самовладання. Бог Єгова тим більше забрав би від нас свій святий дух, якщо б ми нерозкаяно продовжували грішити проти Нього.

Радість спасіння

8. Чого нам потрібно, якщо ми згрішили, але хочемо радіти спасінню?

⁸ Розкаяний грішник, який отримав духовне відновлення, може знову радіти спасінню від Єгови. Давид прагнув цього, тому просив Бога: «Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним [охочим, НС] духом підтримай мене» (Псалом 51:14). Як чудово було радіти у надії на спасіння від Бога Єгови! (Псалом 3:9). Згрішивши проти Бога, Давид шукав відновлення радості спасіння від Бога. Пізніше Єгова забезпечив спасіння за допомогою відкупної жертви свого Сина Ісуса Христа. Якщо ми, будучи присвяченими служителями Бога, серйозно згрішимо, але хочемо, щоб радість спасіння повернулася до нас, нам слід мати розкаяний склад думок, щоб не грішити проти святого духу (Матвія 12:31, 32; Євреїв 6:4—6).

9. Чого хотів Давид, коли просив Бога підтримати його «з охочим духом»?

⁹ Давид просив, щоб Єгова підтримував його «з охочим духом». Очевидно, це стосується не Божого святого духу або того, що Бог є охочим допомогти, а схильності розуму, що спонукувала Давида. Давид хотів, щоб Бог підтримував його, давши йому дух бажання правильно поступати і знову не впадати в гріх. Бог Єгова постійно підтримує своїх служителів і випростовує тих, що пригнічені різними проблемами (Псалом 145:14). Усвідомлення цього дуже потішає, особливо, якщо ми згрішили, але каємося і бажаємо завжди вірно служити Єгові.

Про що навчати грішників?

10, 11. а) Про що Давид міг навчати ізраїльських грішників? б) Лише після чого Давид міг би навчати грішників?

¹⁰ Якщо б Бог дозволив, Давид несамолюбно хотів робити щось, у чому проявлялося б його цінування милосердя Єгови і що допомагало б іншим. У молитві до Єгови розкаяний цар з почуттям говорив далі: «Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх,— і навернуться грішні до Тебе» (Псалом 51:15). Як грішний Давид міг навчати «беззаконців» Божого Закону? Що він міг сказати їм? Яка з цього була б користь?

¹¹ Якщо б у надії відвернути ізраїльських грішників від злої дороги Давид показував їм дороги Єгови, він міг би пояснити їм, наскільки злим є гріх, що означає покаяння і як отримати Боже милосердя. Давид вже мав муки через немилість Єгови, мав він також нечисте сумління і тому міг, без сумніву, бути співчутливим вчителем розкаяних грішників зі зламаним серцем. Звичайно, використовувати свій приклад для навчання інших він міг би лише після того, як сам прийняв би напучення Єгови й отримав його прощення, бо той, хто не хоче підкорятися божественним вимогам, не має права «про устави [Божі] розповідати» (Псалом 50:16, 17).

12. Як могло допомогти Давидові знання, що Бог визволив його від вини у пролитті крові?

¹² Висловлюючи свої прагнення в іншій формі, Давид сказав: «Визволь мене від переступу [вини, НС] кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!» (Псалом 51:16). Вина у пролитті крові принесла з собою засуд на смерть (Буття 9:5, 6). Таким чином, знання, що Бог спасіння визволив його від вини в пролитті крові у справі з Урією, повернуло б Давидові мир серця та розуму. Тоді його язик міг би радісно співати про Божу справедливість, а не про його власну (Екклезіяста 7:20; Римлян 3:10). Давид не міг загладити свою неморальність і повернути Урію з могили, так само сьогодні людина не може відновити незайманість особи, яку вона спокусила, чи воскресити когось, кого вона вбила. Чи ж нам не слід думати про це тоді, коли виникає спокуса? Якими ж вдячними повинні ми бути за милосердя Єгови, виявлене до нас у справедливості! У дійсності вдячність повинна спонукувати нас скеровувати й інших до цього Джерела справедливості і прощення.

13. Лише за яких обставин грішник може по праву відкривати свої уста, щоб прославляти Єгову?

¹³ Жоден грішник не може по праву відкривати свої уста, щоб прославляти Єгову, якщо тільки Бог сам милосердно не відкриває їх, так би мовити, щоб говорили про його істини. Тому Давид співав: «Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу» (Псалом 51:17). Із сумлінням, заспокоєним Божим прощенням, Давид відчував би спонуку навчати грішників доріг Єгови і вільно вихваляти Його. Усі, кому так само, як Давидові, було прощено гріхи, повинні цінувати незаслужену доброту, виявлену їм Єговою, і використовувати кожну нагоду проголошувати Божу правду і «звіщати Йому хвалу» (Псалом 43:3).

Жертви, прийнятні Богові

14. а) Які жертви вимагалися згідно із Законом-угодою? б) Чому думати, що ми можемо компенсувати якийсь тривалий гріх добрими ділами,— неправильно?

¹⁴ Давид набув глибокої проникливості, яка спонукала його сказати: «Бо Ти [Єгово] жертви не прагнеш, а дам цілопалення,— то не любе воно Тобі буде» (Псалом 51:18). Закон-угода вимагала принесення Богові тваринних жертв. Але Давидові гріхи, перелюб та вбивство, за які карали смертю, не можна було спокутувати тваринними жертвами. Інакше він не пошкодував би ніяких коштів на такі жертви Єгові. Без сердечного розкаяння жертви не мають вартості. Тому думати, що добрими ділами можна компенсувати якийсь тривалий гріх,— неправильно.

15. Який підхід до справи повинна мати присвячена особа зі зламаним духом?

¹⁵ Давид додав: «Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» (Псалом 51:19). У випадку розкаяного грішника прийнятна «жертва Богові — зламаний дух». Така особа не має агресивного підходу до справи. Серце присвяченої особи, яка має зламаний дух, глибоко засмучене через гріх, упокорене, бо відчуває Божу немилість, і готове робити все можливе, щоб повернути божественну милість. Ми не можемо запропонувати Богові нічого цінного, аж поки не розкаємося у своїх гріхах і не віддамо йому свої серця у виключній відданості (Наума 1:2, НС).

16. Як Бог дивиться на особу, серце якої зламане через гріх?

¹⁶ Бог не відкидає такої жертви, як зламаний дух і упокорене серце. Нам як його людям не потрібно впадати у розпач ні за яких труднощів. Якщо на життєвому шляху ми спіткнулися, і це заставляє наше серце благати божественного милосердя, ситуація не є безнадійною. Навіть якщо ми серйозно згрішили, але розкаюємось, Єгова не відкине зламаного серця. Він простить нам на основі Христової відкупної жертви і поверне свою милість (Ісаї 57:15; Євреїв 4:16; 1 Івана 2:1). Однак ми повинні молитися так, як Давид,— не про те, щоб уникнути потрібного картання та покарання, а про повернення божественної милості. Бог простив Давидові, але також не залишив його без покарання (2 Самуїла 12:11—14).

Турбота про чисте поклоніння

17. Про що, окрім прощення, грішникам слід благати Бога?

¹⁷ Якщо ми вчинили якийсь серйозний гріх, це, без сумніву, буде дуже турбувати нас, і розкаяне серце спонукає нас благати Божого прощення. Але молімося також за інших. Хоча Давид хотів сам знову поклонятися Богові у прийнятний спосіб, він у своєму псалмі не обминав егоїстично інших. У ньому також поміщається таке благання до Єгови: «Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму» (Псалом 51:20).

18. Чому розкаяний Давид молився про Сіон?

¹⁸ То правда, що Давид з нетерпінням чекав повернення божественної милості. Однак покірний псалмоспівець молився також, щоб Бог «ущасливив Своїм благоволінням Сіон» — столицю Ізраїлю Єрусалим, де Давид надіявся збудувати Божий храм. Давидові серйозні гріхи загрожували цілому народові, бо всі люди могли постраждати через них. (Порівняйте 2 Самуїла, розділ 24). В дійсності його гріхи послабили «стіни Єрусалиму», так що тепер їх треба було відбудовувати.

19. Про що було б доречно молитися, якщо ми згрішили, але були прощені?

¹⁹ Якщо ми серйозно згрішили, але отримали Боже прощення, було б доречно молитися, щоб він якось відшкодував збитки, заподіяні нашою поведінкою. Ми могли навести на його святе ім’я докір, могли ослабити збір та принести горе своїй власній сім’ї. Наш люблячий небесний Отець може усунути будь-який докір зі свого імені, може підкріпити збір за допомогою свого святого духу і може заспокоїти серця близьких нам осіб, які люблять його і служать йому. Звичайно, незалежно від того, є гріх чи ні, ми завжди повинні турбуватися освяченням імені Єгови та добробутом його народу (Матвія 6:9).

20. За яких обставин Єгові були б любими жертви і приношення ізраїльтян?

²⁰ Що ще мало статися, якщо б Єгова відбудував мури Сіону? Давид співав: «Тоді будуть Тобі любі жертви праведності,— жертви всепалення і приношення, тоді принесуть телят на жертовник Твій!» (Псалом 51:19, Деркач [51:21, Огієнко]). Давид дуже бажав собі і народу милості Єгови, так щоб можна було поклонятися Йому у прийнятний спосіб. Тоді Богові були б любі їхні жертви цілопалення і приношення, оскільки ці жертви були б жертвами праведності, що їх принесли присвячені, щирі і розкаяні люди, які мають Божу милість. Із вдячності за милосердя Єгови вони приносили б на жертовник молодих бичків — найкращі й найдорожчі жертви. Сьогодні ми віддаємо Єгові честь, приносячи йому найкраще з усього, що маємо. У наші приношення включаються «жертви плода наших уст»— жертви хвали нашому милосердному Богу Єгові (Осії 14:3; Євреїв 13:15).

Єгова чує наші благання

21, 22. Які корисні уроки поміщаються у 51-му Псалмі?

²¹ Давидова сердечна молитва, записана у 51-му Псалмі, показує нам, що ми повинні реагувати на свій гріх, проявляючи справжній дух каяття. У цьому псалмі також поміщаються конкретні, корисні уроки. Наприклад, якщо ми згрішили, але розкаюємося, мусимо покладатися на Боже милосердя. Однак турбуймося будь-яким докором, який ми могли стягнути на ім’я Єгови (вірші 3—6). На основі нашої успадкованої гріховності ми можемо так, як Давид, благати небесного Отця про милосердя (вірш 7). Ми повинні бути правдивими і шукати мудрості від Бога (вірш 8). Якщо ми згрішили, нам слід благати Єгову про очищення, про чисте серце і про тривалий дух (вірші 9—12).

²² З 51-го Псалма також видно, що ми не повинні дозволяти собі зачерствіти у гріху, бо тоді Єгова забрав би від нас свій святий дух, або діючу силу. А з Божим духом ми можемо успішно вчити інших людей його доріг (вірші 13—15). Якщо ми згрішили, але розкаюємося, Єгова дозволить нам далі прославляти його, тому що він ніколи не погорджує зламаним та упокореним серцем (вірші 16—19). Далі цей псалом показує, що наші молитви не повинні зосереджуватися лише на нас самих. Ні, ми повинні молитися про благословення та духовний добробут усіх, хто поклоняється Єгові (вірші 20, 21).

23. Чому 51-ий Псалом повинен робити нас мужніми та оптимістичними?

²³ Цей зворушливий псалом Давида повинен робити нас мужніми та оптимістичними. Він допомагає нам усвідомлювати, що не слід думати, ніби все втрачено, навіть якщо ми спіткнулися і вчинили гріх. Чому? Бо, якщо ми розкаюємося, милосердя Єгови може врятувати нас від розпачу. Якщо ми розкаюємося і є повністю відданими нашому небесному Отцеві, він чує благання про милосердя. Як же потішає усвідомлення того, що Єгова не погорджує зламаним серцем!