Обітниця, що потішає

3, 4. а) Які слова потіхи, що її потребуватиме Божий народ пізніше, записує Ісая? б) Чому жителів Юди та Єрусалима буде забрано у вигнання до Вавилону і скільки триватиме це поневолення?

³ У восьмому столітті до н. е. пророк Ісая записав слова потіхи, якої народ Єгови потребуватиме пізніше. Сказавши цареві Єзекії про прийдешнє знищення Єрусалима та вигнання єврейського народу до Вавилону, Ісая одразу виголошує слова Єгови про обіцяне повернення: «Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог! Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що скінчилася його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа» (Ісаї 40:1, 2).

⁴ «Утішайте». Перше слово 40-го розділу Ісаї влучно описує звістку світла та надії, поміщену в позосталій частині тієї книги. За те що жителі Юди та Єрусалима стали відступниками, у 607 році до н. е. їх буде забрано у вигнання до Вавилона. Але ці полонені юдеї не служитимуть вавилонянам вічно. Ні, поневолення триватиме тільки до того часу, коли їхня вина буде «вибачена». Скільки саме? За словами пророка Єремії, 70 років (Єремії 25:11, 12). Після того Єгова поведе розкаяний останок з Вавилона до Єрусалима. Коли настане 70-й рік спустошення Юди, як же радітимуть полонені, усвідомлюючи, що надійшов час обіцяного для них визволення! (Даниїла 9:1, 2).

5, 6. а) Чому довга подорож з Вавилона до Єрусалима не стане перешкодою для сповнення Божої обітниці? б) Як повернення юдеїв на батьківщину вплине на інші народи?

⁵ Залежно від вибраної дороги, їм доведеться подолати з Вавилона до Єрусалима від 800 до 1600 кілометрів. Чи довга подорож перешкодить сповненню Божої обітниці? Ні в якому разі! Ісая пише: «Голос кличе: На пустині [«голос покликуючого в пустині», Кул.] вготуйте дорогу Господню [«Єгови», НС], в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому! Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські — за долину! І з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли» (Ісаї 40:3—5).

⁶ Часто правителі Сходу, перед тим як вирушити в подорож, висилали чоловіків, які мали приготувати дорогу: вони усували великі камені, навіть вимощували шлях камінням та вирівнювали горби. Коли ж повертатимуться юдеї, у символічному значенні попереду них ітиме сам Бог, усуваючи будь-які перешкоди. Зрештою, ці люди носять ім’я Єгови, і, сповнивши свою обітницю про повернення їх на батьківщину, він прославиться перед усіма народами. Хоч би що думали ці народи, вони будуть змушені побачити: Єгова є Виконавець своїх обітниць.

⁸ А що ж сказати про тих, хто має скористатись з першого сповнення обітниці, тобто про юдейських полонених у Вавилоні? Чи ці люди можуть покладатися на обітницю Єгови, що він поверне їх на улюблену батьківщину? Безумовно! Тепер Ісая, використовуючи яскраві слова та ілюстрації зі щоденного життя, наводить переконливі докази, чому вони можуть бути цілком упевнені, що Єгова виконає своє слово.

Бог, чиє слово повіки стоїть

9, 10. Як Ісая протиставляє скороминущість людського життя незмінності Божого «Слова»?

⁹ По-перше, слово Того, Хто обіцяє повернення, стоїть повіки. Ісая пише: «Голос кличе: «Звіщай!» Я ж спитав: «Про що буду звіщати?» Всяке тіло — трава, всяка ж слава — як цвіт польовий: трава засихає, а квітка зів’яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ — то трава: Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме» (Ісаї 40:6—8).

¹⁰ Ізраїльтяни добре знають, що трава не залишається повіки. Протягом посушливої пори від сильної спеки трава змінюється: зелений колір втрачається, вона пересихає і стає бурою. У деяких аспектах людське життя подібне до трави, воно таке ж тимчасове (Псалом 103:15, 16; Якова 1:10, 11). Ісая протиставляє скороминущість людського життя незмінності Божого «Слова» — того, що Бог виклав про свій намір. «Слово... нашого Бога» триває повік. Коли говорить Бог, ніщо не може анулювати його слів або перешкодити їхньому сповненню (Ісуса Навина 23:14).

Сильний Бог, який ніжно піклується про своїх овець

12, 13. а) Чому можна покладатись на обітницю про повернення? б) Яка добра новина є для юдейських вигнанців і в чому вони можуть бути впевнені?

¹² Ісая подає другу причину, чому можна покладатись на обітницю про повернення. Цю обітницю дає сильний Бог, який ніжно піклується про свій народ. Пророк продовжує: «На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону [«жінко, що несеш добру новину для Сіону», НС], свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш! Ось прийде Господь, Бог, як сильний [«та ще й із силою», примітка в НС], і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його — відплата Його. Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде» (Ісаї 40:9—11).

¹³ У біблійні часи жінки мали звичай під час святкування перемог вигукувати або співати про добру новину, пов’язану з виграними битвами чи з прийдешнім полегшенням (1 Самуїла 18:6, 7; Псалом 68:12). Ісая пророчо показує, що для юдейських вигнанців є добра новина — новина, яку можна безстрашно вигукувати навіть з вершин гір, бо Єгова поведе своїх людей назад до улюбленого Єрусалима! У цьому вони можуть бути впевнені, оскільки Єгова прийде, «та ще й із силою». Тому ніщо не може перешкодити виконанню його обітниці.

14. а) Як Ісая ілюструє ніжність, з якою Єгова поведе свій народ? б) Який приклад показує, що пастухи ніжно дбають про своїх овець? (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 405).

¹⁴ Проте Бог є не тільки сильним, але й ніжним. Ісая з теплотою описує, як Єгова поведе своїх людей на батьківщину. Єгова подібний до ніжного пастиря, який збирає ягнят і несе їх на своєму «лоні». Тут слово «лоно», очевидно, стосується верхніх складок одягу. У них пастухи іноді носять новонароджених ягнят, які не встигають іти за отарою (2 Самуїла 12:3). Безперечно, така зворушлива картина з життя пастуха служить для поневолених людей Єгови запевненням, що він з любов’ю піклуватиметься ними. Немає сумніву, що такий сильний та водночас ніжний Бог заслуговує довір’я: він виконає те, що обіцяв їм!