[Рамка на сторінці 409]

Помазанці — дарунок для Єгови з усіх народів

У 1920 році Хуан Муніс вирушив зі США до Іспанії, а потім до Аргентини і організував там збори помазанців. Починаючи з 1923 року, світло правди стало проливатися на щиросердих мешканців Західної Африки, коли місіонер Вільям Р. Браун (його часто називали Біблійний Браун) поїхав проповідувати звістку про Царство в таких місцях, як Сьєрра-Леоне, Гана, Ліберія, Гамбія та Нігерія. У тому ж році канадець, на ім’я Джордж Янґ, прибув до Бразилії, а тоді відвідав Аргентину, Коста-Рику, Панаму, Венесуелу та навіть Радянський Союз. Приблизно в той же час Едвін Скіннер вирушив з Англії до Індії і там багато років наполегливо працював на «нивах» того краю.

[Ілюстрація на сторінці 411]

У день П’ятидесятниці декотрі євреї були ‘братами, яких було приведено із народів усіх’.

[Сторінкова ілюстрація на сторінці 413]

9. Яку добру новину проголошує Єгова?

⁹ Чи знищення Єрусалима, яке відбулося 607 року до н. е., означало, що Єгова більше ніколи не мав свідків на землі? Ні. Такі винятково вірні й бездоганні чоловіки, як Даниїл і троє його товаришів, продовжували служити Богові навіть у вавилонському вигнанні (Даниїла 1:6, 7). Цілий ряд свідків Єгови зберіг свою непорочність. Наприкінці 70 років вірні люди покинули Вавилон і повернулися до Юди, щоб відновити там чисте поклоніння. Саме про це говорить далі Єгова: «Знака на них покладу, і пошлю урятованих з них до народів, у Таршіш, Пул, і Лул, в Мешех і Кос, у Тувал та Яван, в острови предалекі, що звістки про Мене не чули й не бачили слави Моєї,— і звістять мою славу вони між народами» (Ісаї 66:19).

10. а) В якому розумінні вірні євреї, що були визволені з Вавилона, служили знаком? б) Хто сьогодні є знаком?

¹⁰ Безліч вірних людей, що повернулися до Єрусалима 537 року до н. е., послужила дивовижним знаком, доказом того, що Єгова визволив свій народ. Чи міг хтось уявити, що поневолені євреї колись будуть звільнені, аби практикувати чисте поклоніння у храмі Єгови? Подібні «знаки» та «чуда» були й у I столітті н. е. Ними стали помазані християни, до яких сходилися сумирні особи, котрі хотіли служити Єгові (Ісаї 8:18; Євреїв 2:13). Сьогодні дивовижним знаком є помазані християни, які процвітають у своїй відновленій землі (Ісаї 66:8). Вони є живим доказом сили духу Єгови і завдяки цьому приваблюють до себе сумирних людей, серця яких палають бажанням служити Богу.

11. а) Як люди з народів мали пізнати Єгову після відновлення? б) Як спочатку сповнилося пророцтво, записане в Захарія 8:23?

¹¹ Як же тоді після відновлення, що відбулося 537 року до н. е., мали пізнати Єгову люди з народів, які не чули про нього? Коли закінчилося вавилонське вигнання, не всі вірні євреї повернулися до Єрусалима. Дехто, подібно до Даниїла, залишився у Вавилоні. Інші розпорошилися по довколишніх краях. У V столітті до н. е. євреї вже жили по всій Перській імперії (Естер 1:1; 3:8). Немає сумніву, що дехто з них розповідав про Єгову своїм сусідам-язичникам, тому багато людей з тих народів стали юдейськими прозелітами. Очевидно, саме так пізнав Єгову ефіопський скопець, якому в I столітті проповідував християнський учень Пилип (Дії 8:26—40). Усе це було першим сповненням слів пророка Захарія: «У ті дні десятеро з усяких різномовних народів ухоплять за полу юдея й казатимуть: Ми підемо з вами, бо ми чули, що Бог з вами» (Захарія 8:23, Хом.). Єгова дійсно послав світло для народів! (Псалом 43:3).

«Дарунок для Господа»

12, 13. Яким чином до Єрусалима приводилися «брати», починаючи з 537 року до н. е.?

¹² Після відбудови Єрусалима євреї, що мешкали далеко від своєї батьківщини, вважали це місто та відновлене в ньому священство центром чистого поклоніння. Багато з них здійснювали довгі подорожі, щоб побувати там на щорічних святах. Ісая пише під натхненням: «Вони приведуть усіх ваших братів із народів усіх у дарунок для Господа на конях та на колесницях, і на фурах та мулах, та на верблюдах, на гору святу Мою, до Єрусалиму, говорить Господь, як приносять синове Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до дому Господнього. І візьму Я із них за священиків та за Левитів» (Ісаї 66:20, 21).

¹³ Декотрі з тих «братів із народів» були присутні в день П’ятидесятниці, коли на Ісусових учнів було злито святий дух. У Біблії читаємо: «Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом» (Дії 2:5). Вони прийшли до Єрусалима, щоб поклонятися згідно з юдейським звичаєм, але коли почули добру новину про Ісуса Христа, багато повірило в нього й охрестилося.

14, 15. а) Як помазанці збирали своїх позосталих духовних «братів» після Першої світової війни і в якому розумінні їх було приведено до Єгови як «дарунок в посудині чистій»? б) В якому розумінні Єгова взяв декого «за священиків»? в) Наведіть приклади помазаних християн, котрі брали участь у збиранні своїх духовних братів? (Дивіться інформацію в рамці на наступній сторінці).

¹⁴ Чи це пророцтво сповнюється в наш час? Безперечно. Після Першої світової війни помазані слуги Єгови збагнули на підставі Святого Письма, що в 1914 році в небі було встановлене Боже Царство. Уважно вивчаючи Біблію, вони дізналися, що мали бути зібрані ще додаткові спадкоємці Царства, тобто «брати». Використовуючи усі доступні засоби пересування, відважні служителі подорожували «до останнього краю землі» у пошуках людей, які могли б стати членами помазаного останку. Більшість новонавернених вийшла з церков загальновизнаного християнства. Знайшовши таких людей, помазанці приводили їх як дарунок для Єгови (Дії 1:8).

¹⁵ Помазанці, зібрані на початку XX століття, не очікували, що Єгова прийме їх такими, якими вони були до пізнання біблійної правди. Ці люди зробили певні кроки, щоб очистити себе від духовного та морального забруднення, завдяки чому могли постати перед Христом як «дарунок в посудині чистій», або, за словами апостола Павла, як «чиста діва» (2 Коринтян 11:2). Помазанці мали не тільки відкинути доктринальні помилки, але й навчитися непохитно дотримуватися нейтралітету в політичних справах цього світу. У 1931 році, коли слуги Єгови вже очистилися до відповідного рівня, він милостиво дав їм великий привілей — носити його ім’я, називаючись Свідками Єгови (Ісаї 43:10—12). Але в якому розумінні Єгова взяв декого «із них за священиків»? Як група, ті помазанці стали частиною «священства царського, народу святого», приносячи Богові жертви хвали (1 Петра 2:9; Ісаї 54:1; Євреїв 13:15).

Збирання продовжується

16, 17. Ким були «нащадки» після Першої світової війни?

¹⁶ Повне число членів ‘царського священства’ становить 144 000, і з часом їхнє збирання закінчилося (Об’явлення 7:1—8; 14:1). Чи на цьому взагалі завершилася праця збирання? Ні. Пророцтво Ісаї продовжується: «Як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім’я» (Ісаї 66:22). Ці слова сповнилися перший раз, коли євреї, що повернулися з вавилонської неволі, почали народжувати й виховувати дітей. Таким чином відновлений останок євреїв — «нова земля», що підпорядковувалася новому єврейському уряду, «новому небу»,— глибоко запустив коріння. Але це пророцтво сповнюється в набагато дивовижніший спосіб у наш час.

¹⁷ «Нащадки» народу духовних братів — це члени «великого натовпу», які мають надію жити вічно на землі. Вони виходять з «усякого люду, і племен, і народів, і язиків» і стоять «перед престолом і перед Агнцем». Ці люди «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця» (Об’явлення 7:9—14; 22:17). Нині «великий натовп» полишає духовну темряву й звертається до світла, яке посилає Єгова. Ці особи вірять в Ісуса Христа, і, подібно до своїх помазаних братів та сестер, намагаються залишатися духовно і морально чистими. Як група, вони продовжують служити під проводом Христа і «стоятимуть» повіки! (Псалом 37:11, 29).

18. а) Чим дії і вчинки членів великого натовпу подібні до поведінки їхніх помазаних братів? б) В якому розумінні помазанці та інші вівці поклоняються Єгові «кожного новомісяччя в часі його і щосуботи в часі її»?

¹⁸ Ці працьовиті люди із земною надією знають: хоча дотримуватися моральної та духовної чистоти важливо, але, щоб догодити Єгові, цього замало. Праця збирання тепер у повному розпалі, і вони хочуть брати у ній участь. У книзі Об’явлення пророкується про них: «Вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать» (Об’явлення 7:15). Ці слова нагадують нам про передостанній вірш пророцтва Ісаї: «Станеться, кожного новомісяччя в часі його і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь» (Ісаї 66:23). Саме це й відбувається сьогодні. «Кожного новомісяччя в часі його і щосуботи за часу її», тобто регулярно — щотижня кожного місяця — помазані християни та їхні товариші, члени великого натовпу, сходяться разом, щоб поклонятися Єгові. Для цього вони, приміром, відвідують християнські зібрання і виконують публічне служіння. Чи ви є серед тих, хто регулярно ‘приходить та вклоняється перед обличчям’ Єгови? Народ Єгови робить це з великою радістю, і члени великого натовпу сподіваються часу, коли «кожне тіло», тобто всі живі люди, служитимуть Богові «кожного новомісяччя в часі його і щосуботи за часу її», причому цілу вічність.

Остаточний кінець Божих ворогів

19, 20. Якій цілі служила Геєнна в біблійні часи і символом чого вона є?

¹⁹ Нам залишається розглянути ще останній вірш пророцтва Ісаї. Ця біблійна книга закінчується такими словами: «Вийдуть вони та й побачать ті трупи людей, що відпали від Мене, бо їхня черва не помре й не погасне огонь їхній,— і стануть вони за гидоту для кожного тіла» (Ісаї 66:24). Очевидно, коли Ісус Христос заохочував своїх учнів вести простий спосіб життя і ставити інтереси Царства на перше місце, то мав на увазі це пророцтво. Він сказав: «Коли твоє око тебе спокушає,— вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни [огненної], де «їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь» (Марка 9:47, 48; Матвія 5:29, 30; 6:33).

²⁰ Що це за місце, назване Геєнною? Багато століть тому гебраїст Давид Кімгі написав: «Це місце... лежить поблизу Єрусалима, це огидне місце; туди викидають всяку нечисть і трупи. Також там постійно горів вогонь, на якому спалювали все нечисте та рештки скелетів. Тому суд над злими людьми отримав символічну назву Ґе-Гінном». Якщо припущення цього фахівця правильне і Геєнна справді була звалищем, куди скидали сміття і трупи тих, кого вважали негідними поховання, то усувати такі відходи найліпше було саме за допомогою вогню. Те, чого не знищував вогонь, залишалось для черв’яків. Яка ж влучна картина остаточного знищення всіх Божих ворогів!b

21. Для кого останні вірші книги Ісаї є джерелом підбадьорення і чому?

²¹ Оскільки наприкінці книги Ісаї говориться про трупи, вогонь та черви, чи це не означає, що те захопливе пророцтво закінчується на неприємній ноті? Явні Божі вороги так і думатимуть. Але Божих друзів цей опис вічного знищення злих людей дуже підбадьорює. Люди Єгови потребують запевнення, що їхні вороги більше ніколи не пануватимуть над ними. Ці вороги, які принесли поклонникам Єгови стільки страждань і стягнули такий великий докір на його ім’я, будуть навіки знищені. Тоді «лихо більш не повториться» (Наума 1:9, Хом.).