«Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат,— і вода її висохла, щоб приготувати дорогу царям, які від схід сонця» (Об’явлення 16:12).

²² Вавилон Великий «сидить над багатьма водами». Як показано в Об’явлення 17:1, 15, вони символізують «народи та люди, і племена та язики» — велику кількість прихильників, яких та столиця вважає своїм захистом. Але «води» висихають! У Західній Європі, де релігія колись мала значний вплив, сотні мільйонів відверто ігнорують релігію. Інші країни багато років мали явну політику цілковитого знищення впливу релігії. Маси людей у тих країнах не стали на її захист. Так само, коли настане час нищити Вавилон Великий, його прихильники, яких стає щораз менше, не захистять його (Об’явлення 17:16). Незважаючи на те що Вавилон Великий заявляє, що налічує тисячі мільйонів членів, він не встоїть перед «царями, які від схід сонця».

[Рамка на сторінці 229]

«Вода її висохла»

Навіть тепер у багатьох місцевостях підтримка вавилонської релігії «висихає», вказуючи на те, що станеться під час нападу «царів, які від схід сонця».

«Всенародне опитування виявило, що 75 відсотків жителів муніципальних районів [Таїланду] не ходять до буддійських храмів, щоб слухати проповіді, а число сільських жителів, які ще відвідують ті храми, поступово зменшується і зараз становить приблизно п’ятдесят відсотків цієї групи населення» («Бангкок пост» за 7 вересня 1987 року, сторінка 4).

«Даосизм уже загубив свою чарівність у країні [Китаї], де він виник близько двох тисяч років тому... Священики, позбавлені чарівних хитрощів, з допомогою яких вони, як і їхні попередники, здобували багато послідовників, не мають наступників, і вони побоюються, що даосизм зовсім зникне в країні як організована віра» («Журнал Атланта і конституція», англ., за 12 вересня 1982 року, сторінка 36-А).

«В Японії... діє найбільша кількість закордонних місіонерів, близько 5200, однак... менше як 1% населення належить до християнства. ...На думку одного францисканського священика, що працює в тій країні ще з 50-х років... «час закордонних місіонерів у Японії закінчився» («Уолл-стрит джорнел», англ., за 9 липня 1986 року, сторінка 1).

В Англії протягом минулих трьох десятиліть «закрили близько 2000 з 16 000 англіканських церков, тому що ними вже не користуються. Відвідуваність знизилась до одного з найнижчих показників серед так званих християнських країн... «Це означає, що Англія вже не є християнською країною»,— сказав [єпископ Дургама]» («Нью-Йорк таймс» за 11 травня 1987 року, сторінка А4).

«Після кількох годин гарячих дискусій сьогодні парламент [Греції] ухвалив постанову, згідно з якою великий маєток грецької православної церкви переходить у власність соціалістичного уряду... Крім того, закон передає світським особам контроль над церковними радами і над комітетами, відповідальними за управління цінним церковним майном — готелями, каменоломнями мармуру і конторськими масивами» («Нью-Йорк таймс» за 4 квітня 1987 року, сторінка 3).