Повість про дві ріки

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В ІНДІЇ

По Індійському субконтиненту протікають дві річки, які, немов життєдайні артерії, підтримують життя сотень мільйонів людей. Беручи початок недалеко одна від одної в льодовиках найвищої у світі гірської системи, кожна з них простягається на понад 2500 кілометрів. Більшу частину свого шляху ці річки велично течуть по території двох країн. Вони обидві впадають у Індійський океан, але в різних місцях. Як одна, так і друга річка стали колискою стародавньої цивілізації. Вони побачили зародження двох великих релігій. Люди обидві річки за їхні дари, а одній з них поклоняються навіть сьогодні. Що це за річки? Інд і Ганг, причому другу з них тут в Індії зазвичай називають Ґанґа.

ОСКІЛЬКИ життя і процвітання людського суспільства залежить від води, ранні цивілізації зароджувались переважно біля річок. У давнину чимало рік люди уособлювали з богами й богинями, тому перші записи про них нерідко можна знайти в міфології. Це, безсумнівно, стосується історії Інду й Ґанґи, відомої в Індії також як Ґанґа Ма (Мати Ґанґа).

На думку індусів і буддистів, гора Кайлас, висота якої сягає 6714 метрів, і поблизьке озеро Манасаровар служать оселею богів. Протягом довгого часу вважалось, що в цьому озері беруть початок чотири великі річки, які нібито витікають з пащ тварин. Річкою-левом був Інд, а річкою-павичем — Ґанґа.

Тибетці ніколи не тішились прибуттям іноземних дослідників. Однак у 1811 році, постійно видаючи себе за когось іншого, по країні почав подорожувати англійський хірург-ветеринар, котрого найняла Ост-Індська компанія. Він повідомив, що з озера Манасаровар не витікає жодна річка, хоча туди впадають деякі гірські потоки. Витоки обох річок — Інду й Ґанґи — вдалося знайти лише на початку XX сторіччя. Інд бере свій початок у Тибеті, на північ від Гімалаїв, а витік Ґанґи міститься в льодовій печері на гімалайських схилах північної Індії.

Де зародилася стародавня цивілізація

Вважається, що перші жителі індійського субконтиненту вирушили свого часу на схід до рівнини Інду. У таких місцевостях, як Хараппа й Мохенджо-Даро, археологи знайшли залишки надзвичайно розвинутої цивілізації. У перших десятиліттях XX сторіччя ці відкриття змінили погляд, що ранні поселенці Індії були примітивними кочовими племенами. Понад 4000 років тому цивілізація Інду була на одному рівні з цивілізацією Месопотамії, а може навіть і більш розвиненою. Система перпендикулярно розташованих вулиць, висотні й багатоквартирні будинки, чудова каналізаційна мережа із застосуванням септиків, величезні зерносховища, храми та купальні для ритуального очищення — все це свідчило про високий рівень розвитку міста. Також існують ознаки торговельних зв’язків з Месопотамією та Близьким Сходом. Інд тоді сполучував з Аравійським морем землі, які лежали за сотні кілометрів від узбережжя.

Вважається, що протягом століть стихійні лиха, можливо землетруси або великі повені на річках, ослаблювали міську цивілізацію рівнини Інду. Через це місцеві жителі були майже не в стані чинити опір набігам кочових племен з Центральної Азії, які зазвичай називають арійськими. Вони змусили більшість мешканців міст переселитись якнайдалі від річки, тому стародавня культура, яка зародилась навколо Інду, перемістилась до південної Індії, де сьогодні проживають дравіди, одна з основних етнічних груп у країні.

Що можна сказати про ці річки сьогодні?

Сьогодні потреба у річковій воді ще більша, ніж 4000 років тому, коли до берегів Інду й Ґанґи, які підтримували життя, приходили кочівники. Щоб задовольняти потреби численного населення Індії, Пакистану й Бангладеш, за річками треба старанно доглядати. (Дивіться карту на сторінках 16 і 17). Оскільки річки протікають через декілька країн, необхідно було укласти певні міжнародні угоди. У Пакистані, наприклад, для зрошення земель побудували трикілометрову греблю Тарбела заввишки 143 метри. На будівництво цієї однієї з найбільших у світі гребель пішло 148 500 000 кубічних метрів відвального ґрунту.

[Рамка/Карта на сторінках 16, 17]

Могутній Інд

Інд утворюється від злиття стількох річок, що ведуться дебати, де насправді міститься його витік. Але незаперечним є те, що ця могутня ріка бере свій початок високо у Гімалаях. Протікаючи у північно-західному напрямку й з’єднуючись по дорозі з іншими річками, Інд проходить 320 кілометрів через високе Тибетське нагір’я, «вершину світу». З наближенням до індійського кордону в районі Ладакх, річка перетинає гори, розмиваючи підніжжя стрімких скель і утворюючи канал між гірськими системами Гімалаїв та Каракоруму. На території Індії вона спускається на близько 3700 метрів на відрізку протяжністю 560 кілометрів. Упродовж цього стрімкого спуску Інд тече на північ і потім круто повертає, оминаючи західну частину Гімалаїв, а там у нього впадає Гілгіт, велика ріка, що витікає з гір Гіндукуш. Далі ріка протікає на південь через Пакистан. Пробиваючи собі дорогу крізь гори, звиваючись і обертаючись з неймовірною силою, Інд зрештою досягає рівнин і тече через Пенджаб. Ця назва означає «п’ять річок», оскільки п’ять великих приток,— Біас, Сатледж, Раві, Джелам і Чінаб,— подібно до п’яти пальців гігантської руки, линуть, щоб об’єднатись з Індом і мандрувати з ним до кінця його величної подорожі, довжиною приблизно 3000 кілометрів.