Жертви з пролиттям крові мали приноситись як 1) цілопалення, 2) мирні жертви (згідно з перекладом НС, жертви співучасті), 3) жертви за гріх та 4) жертви за провину. Для всіх цих чотирьох видів були характерні такі три риси: той, хто складав жертву, повинен був сам принести її до входу в намет зборів, покласти на неї руки, а тоді тварину мали зарізати. Далі відбувалось покроплення кров’ю, а з тушою обходилися відповідно до виду жертви. Тож розгляньмо по черзі жертви з пролиттям крові.

13—16. а) Опишіть основні вимоги до 1) жертв цілопалення, 2) мирних жертв, 3) жертв за гріх та 4) жертв за провину. б) Що неодноразово заборонялося стосовно жертв із пролиттям крові?

¹³ 1) Залежно від достатків людини жертви цілопалення могли складатися з молодого бика, барана, козла або голуба чи горлиці. Жертву мали розрізати на шматки і всю, крім шкіри, спалити на жертовнику. А коли жертву складали з голуба чи горлиці, то голову птаха мали надірвати, але не відділяти її, а воло й пір’я видалити (1:1—17; 6:1—6; 5:8).

¹⁴ 2) Для мирних жертв, або жертв співучасті, брали як самців, так і самиць великої рогатої худоби та дрібної. На жертовнику спалювали тільки жирні частини туші, певну порцію отримував священик, а решту з’їдав той, хто приносив жертву. Назва «жертва співучасті» є підхожою, оскільки таким способом той, хто її приносив, їв її разом, тобто ніби ділився, з Єговою та священиком (3:1—17; 7:11—36).

¹⁵ 3) Жертву за гріх вимагалось за ненавмисні гріхи, або гріхи, вчинені помилково. У такому випадку тварини для жертви вибирались залежно від того, чий гріх спокутувався, — священика, цілого народу, начальника чи звичайної людини. На противагу добровільним жертвам цілопалення та мирним жертвам, які приносились за окремих осіб, жертва за гріх була обов’язковою (4:1—35; 6:17—23).

¹⁶ 4) Жертви за провину вимагались для того, щоб покрити особисту провину в невірності, обмані чи крадіжці. У деяких випадках потрібно було визнати провину й скласти жертву відповідно до своїх статків. В інших вимагалось відшкодувати збитки з 20-відсотковою надбавкою та принести в жертву барана. У цій частині книги Левит, де описуються жертви, неодноразово категорично забороняється їсти кров (5:1—26; 7:1—7, 26, 27; 3:17).

22. а) Чому 16-й розділ має особливе значення? б) Які обряди виконувались під час дня Окуплення?

²² День Окуплення (16:1—34). Цей розділ має особливе значення, бо містить вказівки стосовно найважливішого дня ізраїльтян — дня Окуплення, який припадав на десятий день сьомого місяця. У цей день слід було впокоряти свою душу (найімовірніше через піст) і не виконувати жодної повсякденної роботи. Він починався принесенням у жертву молодого бика за гріхи Аарона та його дому, племені Левія, а після того приносили у жертву козла за решту народу. Після спалення пахощів слід було взяти кров кожної тварини й по черзі занести до Святого Святих скинії, щоб покропити нею перед віком ковчега.

23. а) Де в Біблії поміщено одне з найчіткіших формулювань про кров? б) Які ще постанови подано в цій частині?

²³ Закони стосовно крові та інших питань (17:1—20:27). У цій частині подано багато законів для народу. Тут ще раз забороняється вживати кров; це одне з найчіткіших формулювань щодо крові, поміщених у Святому Письмі (17:10—14). Кров дозволялося використовувати тільки на жертовнику, але не для їди.