Чимало християн першого століття у Коринті мали застереження щодо вживання м’яса, яке хтось міг принести з язичницького храму. Одні були глибоко переконані у тому, що з’ївши таке м’ясо, людина візьме участь у фальшивому поклонінні. Інші ж вважали, що їсти м’ясо можна і немає значення, звідки його принесли. Торкаючись цього дражливого питання, Павло не встановлював правила. Він визнав, що у такій ситуації члени збору можуть вирішувати по-різномуa (1 Коринтян 8:4—13).