Майбутність релігії беручи до уваги її минуле

Частина 7: близько 1500 р. до н. е. і далі. Індуїзм твоє ім’я — терпимість

«Кожна людина повинна наслідувати наказ своєї власної релігії». Рамакрішна, реформатор індуїзму в 19 столітті.

УЗАГАЛІ вір’ять, що терпимість є чеснотою. Як би там не було, вона добре описує велику релігію у світі — індуїзм. Заявляють, що у 1985 р. 13,5 процентів світового населення, близько 650 000 000 людей, сповідували індуїзм.

Кажуть, що індуїзм є «складною народною релігією, багатьох різних течій», і що є тільки «загальною назвою всіх релігій в Індії». Нова британська енциклопедія не пояснює справи докладно, коли визнає, що «всякі зусилля, щоб точно пояснити індуїзм не задовольняють, головно тому, що найкращі вчені індуїзму, а навіть індуси, підкреслюють різні аспекти цілого [індуїзму]».

В якому-небудь разі, індуїзм дуже давня релігія. Його джерело — низина ріки Інд, частиною теперішнього Пакистану. Індоєвропейські племена, відомі як арії вибрались до цієї місцевості десь у 1500 р. до н. е. З тих пір вони вважали деякі діла бути священним знанням (веди), даючи початок ведичній релігії. У ній поміщались елементи релігії предків сьогоднішніх іранців. У ведичній релігії навіть є можливість вавілонського впливу, так як пояснює Енциклопедія релігії і етики (англ.), коли говорить про «випадковий збіг обставин між вавілонською а давньоіндуською культурою». Релігія цих оригінальних племен будувалась на цих чужих елементах. Протягом років до неї додавалось і відбиралось догмати й практики, тоді як інші релігії теж впливали на неї. Отже, до індуїзму постійно приростають численні елементи з багатьох різних джерел.

Навчання й практики

Арії заложили основу індуського кастового поділу суспільства. Перші чотири оригінальні касти розмножились на кілька тисяч підрозділів. Гадають, що ці чотири касти виникли з різних тілесних частин пуруса, слово санскритської мови, що значить «особа» або «людина» стосовно оригінального отця людства.

Брахмани, які, так як заявляють, народились з його рота, були релігійними провідниками; кшатрії народились з його рук, були військові й політичні провідники; вайшії народились з його стегон, були хліборобами, ремісниками і торговцями; а шудри народились з його ніг, були рабами. «Недоторкані» особи були дуже низької касти, яких обов’язки й спосіб життя включали релігійнонепристойні діяльності. Незважаючи на те, що в Індії й Пакистані оголосили незаконною найсуворішу систему індуських каст близько 40 років тому, то елементи тієї системи ще до цих пір існують.

На якийсь час жертвування тварин було важливою частиною поклоніння, вимагаючи, щоб священики виконували потрібні церемонії. Брахмани надбали великої влади й з цього розвинувся брахманізм. «Священиків боялись і обожнювали більш, ніж богів,— каже Т. У. Орган,— тому, що вони мали владу знищувати ворогів тільки зміною ритуалу». Як жертовні обряди ускладнювались усе більше й більше, то виник напрям аскетизму, або штучного придушення в собі природних тілесних бажань і потягів.

Основний догмат був сансара. Його запропоновано найпізніше в упанішадах, збірник індуських священних писань, які правдоподібно датуються з першої половини першого тисячоліття до н. е. Вони навчали, що після смерті й перехідного перебування на небі або в пеклі, особа перевтіляється з однієї живої істоти на людину або тварину, вищого або нижчого рівня, за вимогами закону карми. Мета в житті є досягти мокші, тобто звільнення душі круговороту перевтілення і злиття її з божественним абсолютом — Брахмою.

У ведизмі поклоняється багатьом богам. Але, так як каже в книжці Поняття індійської філософії (англ.), поклонники стали незадоволені, і тому «мало-помалу нахилялися до монотеїзму, полягаючи в поклонінні єдиному богові... Одним процесом згрупували всіх попередніх богів... [щоб] створити зрозумілого бога». Брахма став неособовим богом без прикмет і рис уособлений в різних божествах.

Бажання здобути стану мокші грунтується на тім, що історик Уїлл Дурант каже є «огидою проти життя.., таємниче в індуській думці». Те похмуре і безнадійне відношення є гарно ілюстроване в Маїтрі упанішад де питає: «У цьому ж тілі, мучене бажанням, гнівом, пожадливістю, оманою, страхом, занепадом духу, заздрістю, розлученням від бажаного, з’єднанням з небажаним, голодом, спрагою, старезністю, смертю, хворобою, смутком і цьому подібними, яка ж користь задовольняти бажанням»?

Про спосіб яким можна уникнути цього нещасливого становища говориться в пуранах, серія текстів правдоподібно складених протягом перших століть н. е. Ці «давні оповідання», стали широковідомі як священне письмо звичайної людини. Гаруда пурана заявляє: «Правдиве щастя залежить від затьмарення всіх хвилювань... Де є любов, то там і лихо... Зречіться любові й будете щасливі». На лихо, це запропонування таке похмуре, як нещастя якого воно повинно заспокоювати.

Перед цим, у Бхагавадгіта, що значить «Господня пісня», яку деколи також називають «найважливішою книгою написаною в Індії», пропонує три способи якими можна визволитись від цього становища. «Ряд обов’язків» підкреслював виконання ритуальних і суспільних обов’язків, «шлях знання» — практикування глибокого вдумання і Йоги, а «шлях відданості» значить віддаватися особистому богові. Дехто уподібнює Бхагавадгіта до «Нового Завіту» у так званому християнстві. Більшість індійців навчились декотрих віршів на пам’ять і щоденно монотонно декламують їх.

В дійсності Бхагавадгіта є тільки частиною індуської епічної поеми, Махабхарату, поміщаючи в собі сотні тисяч віршів, є найдовшою поемою в світі. Поміщенням Бхагавадгіта в Махабхарату (правдоподібно в третьому столітті до н. е.) індуїзм став відмінною релігією від ведизму й брахманізму.

Сталі поправки

Від самого початку, індуїзм завжди поправляли. Найпереднішими між поправниками в шостому столітті до н. е., були Сідхарта Хатама й Вардхамана Махейвейра, засновники буддизму й джайнізму в цьому порядку.

Махейвейра заявляв себе бути 24 в ряді Джін (переможці) на яких житті засновується джайнізм. Ця релігія інакша від індуїзму в тім, що заперечує творця, і вчить що світ завжди існував. Особливо підкреслюється догматику про ахімсу. У боротьбі за незалежність Індії ненасильницький шлях індійського керівника Мохандаса Ганді в дійсності застосовував цей релігійний догмат у політичному значенні.

Згідно з вченням джайнізму, то правильна віра, правильне знання, і правильна поведінка, з’єднані з йогою, доводять до визволення. У той же самий час твердять, що все є залежне від точки зору, викреслюючи абсолютні норми правильного й неправильного. І тут терпимість індуїзму, з якого виник джайнізм.

Близько 2000 років пізніше, в 15 столітті, виник реформатор, Нанак. Він старався звести єдину релігію, прийнятну індусам як також мусульманам. Результатом виник сикхізм. Слово «сикх» дериват із санскритського слова, що значить «учень». Нанак був першим з десятьох гуру, десятий з яких у 1699 р. заснував братство Кхалса (непорочні). Щоб скасувати кастові розрізнення й підкреслити те, що вони були борцями за їхню віру, то членам дали загальне прізвище Сінгх (лев), з вимогою додержування п’ятьох «К»: Не обстригати ні волосся ні бороду (кеш); зав’язувати гребінцем (канга) волосся під тюрбаном; надівати трусики (каші), мабуть під довгими шараварами; носити при собі меч (кірпан); і надівати браслет із сталі (кара). Ряд гуру закінчився десятим. Священна книга сикхізму, Гуру Грантх Сахіб, заступила їхнє місце. Складена в 1604 р., її поправлено століття пізнішеa.

У другій половині 19 століття, священик Рамакрішна з Калькутти, старався гармоніювати індуїзм з тим що гадав було найкращим ученням Західної релігії. Він заявляв, що так як вода має різні назви в різних мовах, то на цьому самому принципі благають «Сат-чітананда, тобто вічного інтелігентного-блаженства, до якого дехто звертається по назві Бог, інші Аллах, дехто як Єгова, а дехто як Харі, інші Брахман». Навіть «як людина може підніматись на дах хати по драбині або бамбуці або східцях або мотузком, то в такі самі різноманітні способи можна приступати до Бога... Різні віровчення це тільки різні шляхи які ведуть до Всемогутнього».

Така терпимість дозволяє велике відхилення від наміченого індуського поклоніння, даючи можливість декотрим сектам поклонятись головно Брахмі (брахманізм), іншим поклонятись Вішну (вішнуїзм), а ше іншим Шіві (шіваїзм). Терпимість породила традиційний індуїзм, шактізм, і тантрізм, який проповідується в свій власний спосіб. Наприклад, тантрізм, поміщає в собі племінні і традиційні практики підкреслюючі поклоніння богиням, яке то поклоніння появилось на початку історії індуїзму. Індійці називають свій край «мати-Індія», яку представляє богиня Хейма Мей.

Терпимість — добра чи зла?

«Індуїзм завжди доказав себе спроможним вбирати нові навчання, — пише Джеффрі Парріндер, британський теолог і лектор порівняльної релігії.— Такий синкретизм, або змішання, релігії,— він додає,— правдоподібно є найзагальнішим у індуському навчанні сьогодні». Очевидно багато людей погоджуються з індуською філософією терпимості, кажучи, так би мовити, «Служіть Богові так як вам вподобалось».

Але Парріндер пояснює що «з вирівнювання усіх віровчень» виникає «можливість нерозрізнення між добрим а злим». І чи ж не стає все ясніше й ясніше, що релігія може бути зла, як також добра? Яка ж користь коли впроваджуємо елементи злої релігії в свою власну?

Сьогодні, багато людей стають розчаровані з їхньою релігією. Так само розчарувався індус Шатруа панівного касту близько півтреття тисячоліть тому. Індуізм не відповів на його запитання. Він шукав освідченості. У наступній статті, «Освіченість, яка обіцювала визволення», більше довідаємось про це.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 13]

Ви мабуть цікаві знати

Як індуси пояснюють сансару? У Бхагавадгіта каже: «Так як людина, скидаюча з себе зношений одяг, надіває новий, то так само житель тіла, скидає з себе зношене тіло, і входить у інше, нове». Гаруда пурана пояснює, що «діла в попередньому житті вирішують природу організму в наступному... У житті людині спадає те, що доля прирекла їй, і сам Бог не може змінити цього». Маркандея пурана цитує одну людину так: «Я народжувався брахманом, шатрією, вайшією, і шудрою, і знову як тварина, черв’як, олень і птах».

Чи індуси вважають корови за святі? Рігведа, як також Авеста, кажуть, щоб коров «не вбивати». Але, здається, це грунтовано на ахімсі, замість на переконанні в перевтілення. Усе ж таки, Маркандея пурана говорить про серйозність неслухання цього закону, кажучи, що «коли хтось вб’є корову, то піде в пекло на наступних троє новонароджень».

Що індуси вірять про ріку Ганг? «Святі, які очищаються у водах цієї ріки, і присвячують їхній розум Кесаві [Вішну], остаточно визволяються. Шанування святої ріки, коли людина чує про неї, бажає, бачить, доторкається, купається, або співає, день за днем це очищає її. І живучі на віддалі сотню йоян (900 миль, 1400 км) вигукуючі „Ганга й Ганга“ матимуть прощення гріхів учинених протягом трьох попередніх народжень» (Вішну пурана).

Хто це крішнаїти? Це члени Міжнародного товариства Крішни свідомості, місіонерський вид благочестивого індуїзму. Засновник товариства, померлий А. С. Бхактіведанта Суамі Прабхупада, впровадив його звістку в Сполучені Штати в 1965 р. У товаристві зберігаються деякі елементи індуського аскетизму, зосереджуючись на поклонінні богові Крішна, і підкреслює монотонне декламування Харе Крішна мантра. Бхактіведанта вірив, що тільки декламувати Боже ім’я вистачає, щоб спастися.