Примирення завдяки жертві Христа Ісуса. Грецькі Писання чітко показують, що тим, хто повністю покрив гріхи людей і примирив їх з Богом, є Ісус Христос. Саме на нього вказували численні тваринні жертви, яких вимагав Мойсеїв закон, і саме він став втіленням прообразів і дійсністю, тінню якої був Закон. Як досконала, безгрішна людина, Ісус став приношенням за гріх усіх Адамових нащадків і так визволив їх від успадкованого гріха та смерті (2Кр 5:21). Він «раз і назавжди приніс одну жертву за гріхи» (Єв 10:12). Ісус — «Ягня Боже, що покінчить з гріхом світу» (Ів 1:29, 36; 1Кр 5:7; Об 5:12; 13:8; пор. Іс 53:7). Прощення можливе завдяки пролиттю крові (Єв 9:22), і християни, які ходять у світлі, отримали запевнення: «Кров Ісуса, [Божого] Сина, очищає нас від усякого гріха» (1Ів 1:7; Єв 9:13, 14; Об 1:5).

Отже, приношення за гріх, які складали ізраїльтяни, були прообразом Ісусового досконалого людського життя, принесеного в жертву. Його життя було високою ціною, заплаченою, щоб викупити людство від успадкованого гріха і смерті (Тит 2:13, 14; Єв 2:9). Христос сам сказав: «Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити і віддати своє життя як викуп [грец. лı́трон] за багатьох» (Мр 10:45; див. ВИКУП). Ісус був досконалим — таким, як Адам до гріхопадіння, тому його жертва була точним відповідником того, що Адам втратив через свій гріх (1Тм 2:5, 6; Еф 1:7).

Повне примирення з Богом можливе лише завдяки викупній жертві Христа Ісуса; він є «дорогою», і ніхто не приходить до Батька, якщо не через нього (Ів 14:6). Його смерть стала «жертвою примирення [грец. гіласмо́н] за наші гріхи» (1Ів 2:2; 4:10). Слово гіласмо́с означає «те, чим можна умилостивити», «те, що покриває». Звісно, жертва Ісуса Христа була «тим, чим можна умилостивити» не в тому розумінні, що задобрила Бога чи заспокоїла його вражені почуття, адже смерть любого Сина аж ніяк не була йому приємною. Ця жертва «умилостивила», або задовольнила, вимоги Божої досконалої справедливості, бо послужила праведною і справедливою підставою для прощення гріхів. Тому Бог «залишається праведним, коли визнає́ праведною [грішну від народження] людину, яка вірить в Ісуса» (Рм 3:24—26). Христова жертва стала «тим, що покрило» гріхи і беззаконні вчинки людей, і дала їм можливість відновити мирні стосунки зі Всевладним Богом (Еф 1:7; Єв 2:17).