Ісус розповідає приклад про три овечі кошари, а також говорить про свою роль Доброго Пастиря. Перша кошара символізує Закон-угоду, дану за посередництвом Мойсея. Закон був свого роду огорожею, що відділяла юдеїв від згубних звичаїв народів, які не перебували під цією угодою з Богом. Ісус пояснює: «Щиру правду кажу вам: хто входить в кошару не через браму, а якимось іншим шляхом, той — злодій і грабіжник. Хто ж входить через браму, той — пастух овець».

Дехто з людей стверджував, що є Месією, тобто Христом, але жоден з них не був правдивим пастирем, про якого далі говорить Ісус: «Сторож впускає його, і вівці слухаються його голосу. Він кличе усіх своїх овець на ім’я та виводить їх з кошари. (...) Вони ніколи не підуть за чужим, а повтікають, бо не знають голосу чужих».

Ісус пояснює, що овець, котрих він кличе на ім’я і виводить з кошари, зрештою приводять в іншу кошару. Він каже: «Щиру правду кажу вам: я — брама для овець», тобто брама в нову кошару. Цих овець приводять у нову кошару, коли Ісус укладає нову угоду зі своїми учнями і коли наступного року в день П’ятидесятниці виливає на них з неба святий дух.

Однак далі Ісус каже: «Маю я ще інших овець, котрі не належать до цієї кошари. Я повинен привести також їх. Тоді всі слухатимуться мого голосу, і буде отара одна й один пастир».

Оскільки «інші вівці» «не належать до цієї кошари», то мусять належати до іншої, тобто третьої, кошари. Вівці з двох останніх кошар мають різне майбутнє. «Мала отара» з другої кошари буде царювати разом з Христом на небі, а «інші вівці» з третьої кошари житимуть в Раю на землі. Хоча вівці перебувають у двох різних кошарах, проте не заздрять одні одним і не почуваються розділеними, адже Ісус говорить, що «буде отара одна й один пастир».