Тютюн і духівництво

ПОНАД 115 років тому доктор медицини Джон Ковен написав книжку під заголовком «Вживання тютюну. Чистота, невинність та міцне здоров’я». З огляду на те, що дізнались у минулі роки про шкідливий вплив тютюну, спостереження цього доктора щодо вживання тютюну представниками духівництва були далекоглядними та суттєвими для кожного, хто сьогодні прагне служити Богові. У 4-му розділі, котрий розглядає вплив вживання тютюну на мораль, доктор Ковен зауважив:

«Якщо вживання тютюну є поганим у фізичному відношенні, що незаперечно доведено, то воно повинно бути й хибним з погляду моралі, бо існує фізіологічний закон, згідно з яким «будь-яка річ, що завдає шкоди організмові чи спричиняє розлад у ньому, теж руйнує нервову систему, а через неї — мозок та у зв’язку з цим — розум». Людський розум — його думки, його вирази, його дії — є під впливом того, яким чином ми вживаємо свою фізичну природу або зловживаємо нею. Тютюн разом зі всім, що пов’язане з ним, є огидним, навіть коли не враховувати шкоди, яку завдає він, отже, як можуть непорочні, чисті, справедливі, моральні почуття та вчинки брати початок або розвиватися у такому розумі. Припустімо, якщо таке взагалі можна припустити, що Христос, являючи собою зразок життя на землі — навчаючи та проповідуючи чистоту, чесність, любов та милосердя — палив, нюхав та жував тютюн. Чи сама така думка не є блюзнірством? І все ж таки служителі — послідовники, проповідники та тлумачі Його законів та доктрин — забруднюють свої тіла та псують свої душі огидним, отруйним зіллям. Чи можуть такі люди або їхні послідовники провадити подібне до Христового життя з високим рівнем моральності? Я вважаю, що ні.

Якщо можете, постарайтесь знайти якийсь зв’язок між ненажерою, п’яницею або тим, хто вживає тютюн, і святістю серця? У цьому є щось неприродне, відразливе, мерзенне. Так само як тілесні бажання та зовнішні відчуття зіпсуються, так внутрішня людина та її моральна природа стають грубими. Чистий дух не може і не буде перебувати в брудному тілі. Існує природний зв’язок між матеріальними та духовними речами, отже, якість одних вказує на характер інших. Професор релігії та невільник тютюну... Він може пересвідчитись з усією відвертістю та щирістю, що вживання тютюну є шкідливою звичкою, поганою з погляду моралі, і разом з тим відчувати внутрішню спонуку — закон його членів, вироблений штучно, який спонукує до ненаситного бажання триматися цієї звички, і цей набутий закон може бути сильнішим за поєднання його природної розважливості та сумління. Чи вживання тютюну не є явним порушенням одного з Божих законів, який закладено усередині нас? Чи порушення будь-якого з Божих законів не є провиною та гріхом? І якщо чоловік звично живе всупереч одному з Божих законів, чи не буде легким та невимушеним перехід до порушення інших законів? І, нарешті, як можна вважати вчителем моралі якусь людину, коли вона власною поведінкою пропонує людям стиль життя постійного порушення законів свого буття?»